Ladies fіrst, або бідна Юля
І не могла говорити ні про що інше, як про загрозу коаліції "Нашої України" з Партією регіонів.
Звісно, говорить про це Юлія Тимошенко постійно, але зазвичай встигає на тлі вад суперників вигідно підкреслювати свої переваги.
Цього ж разу, на прес-конференції 30 березня, про те, як вона сама виглядає в контексті викритої нею "змови", Юля не дбала.
Тому й виглядала як ображена поганими хлопчиськами дівчинка, а зовсім не як півроку тому - шляхетно обурена своєю відставкою високоповажна леді.
Між іншим, тоді вона не вважала за "технологію" гасло "Схід і Захід разом" і вперше саме тоді застосувала такий невинний прийом, як поєднання жовтогарячої та синьої стрічечок...
Ну, можливо, щодо того епізоду нині Юлю спіткала "дівоча пам'ять". Що, втім, лише поглибило асоціацію з "дівчинкою", і саме ображеною.
А це вже не так далеко від згаданої самою Юлею Володимирівною ролі "дівчинки для биття". Ба ще гірше, бо на ображених, як відомо, воду возять.
З висловів на цій прес-конференції Тимошенко можна згадати чимало таких, що підтверджують: її таки загнали в глухий кут.
А вона, замість тихо там відсидітись і подивитися, що робитимуть її вороги, повелася, як під час нападу клаустрофобії...
Найпростіше питання: якщо "Наша Україна" дійсно збирається "зрадити Майдан" і домовляється з Партією регіонів, то хіба вона сама себе не скомпрометує краще за будь-кого, зробивши цей крок при повному мовчанні довірливих союзників? Тим більше, що ті нічим не можуть зарадити ситуації, коли рішення про зраду вже схвалено?
Навіщо додаткові, але без будь-яких нових деталей, а лише з посиланням на старі чутки, "викриття" того, про що і так говорять в кожному телевізорі і на кожному круглому столі? Аби всіх без винятку записати в куплені агенти?
А нащо посилання на колег з "НУ", які самі нібито розповідають про розкол у своєму блоці щодо конфігурації коаліції? Чи чергові натяки на бажаного переговірника замість Єханурова і можливого спікера, але водночас закиди йому, що він, мовляв, обіцяв сепаратних переговорів не вести... Дивна форма вдячності...
Або, навпаки, самовикривальна (як у "Нашої України" перед виступом Бакая) історія про підступний план дискредитації лідерки БЮТ через роздмухування чуток про її жадобу до посади...
Ніби не є підтвердженням цієї тези самою Юлею (ще коли її кривдники і рота розкрити не встигли) задекларована нею готовність підписати текст Меморандуму, запропонованого СПУ.
От лишень чи вийде вчергове розіграти традиційний спектакль?
Адже, на відміну від історії її призначення і звільнення в 2005 році, нині всі умови подальшої діяльності уряду розписуються в попередньому документі, і - до дрібниць.
І програма там – це не програма БЮТ, а програма президента Ющенка й СПУ в одному флаконі (себто така, що виконанню не підлягає) плюс популістські прикраси в межах всього конституційного розділу про права людини.
А ще - багато інших, особливо кадрових кайданів, що знищують лише самостійність, та не відповідальність прем'єра...
Отже, підписуючи, знаєш, на що йдеш і що кому обіцяєш. Тому жалітися навіть на "любих друзів" вчергове – означає йти шляхом, який вже пройшли теперішні аутсайдери перегонів, які теж намагалися на фоні інших бути білими й пухнастими "миротворцями".
З іншого боку, відмовитись підписувати цей текст означає самій відкрити шлях для створення коаліції "НУ" з ПР....
Тож гучний скандал, розгорнутий Тимошенко навколо "сепаратних перемовин"– лише спосіб Меморандум якраз і не підписувати, а звинуватити "Нашу Україну"... Яка нудьга.
Але якби в цей спосіб щось вирішилось...
Навпаки. Юля загнала себе ще в більшу пастку, оскільки своїми істериками примусила і соціалістів поклястися, що до Партії регіонів не підуть. Ніби їх там хтось чекає...
Натомість БЮТ і СПУ тепер стали заручниками "Нашої України" і приречені підписати Меморандум, але вже, мабуть, зовсім в інший редакції.
Було б абсолютно логічно, щоб "Наша Україна", в свою чергу, повикидала з тексту все, що, за версією Мороза, повністю зв'язувало руки президенту (скажімо, цілий перелік зобов'язань щодо підписання певних законів, чи заборона "вето" президента на певні кадрові рішення), але залишила все, що позбавляє будь-якої самостійності главу уряду...
Плюс залишила б виключно програму президента, та ще й вписала де-небудь відому вимогу про вірність коаліції особисто Ющенкові. Ну, як там було спочатку в проектах Безсмертного... Та, врешті, й виключила б гарантоване "право першої ночі" для переможця виборів з коаліції...
Але якщо раніше Тимошенко від такого роду настанов з боку президентської сили відбивалася, як могла, то тепер – не вийде, надто вона до нього прагнула... Підписуючи ж вже новий текст Меморандуму, Тимошенко отримує ту саму відсутність вибору: підпишеш – скажуть, що виключно для посади, не підпишеш – відкриєш шлях Януковичу...
Але і за цих умов прем'єрство ще зовсім не гарантує стабільність помаранчевого уряду. Бо на те є соціалісти, які, не виключено, із задоволенням перенесуть свою "акцію" в інший "банк", коли відчують, що вже час...
І взагалі, сам план такий прозорий і до непристойності схожий на події 2005 року: спочатку - дорогу дамі, потім – скандал. Економічна криза – це само собою... А там вже нова коаліція і новий уряд.
Той самий, голубий, аж синій...
Нині ті хлопці спокійно всю колотнечу помаранчевих спостерігають і навіть дражнять Юлю, ніби відчувши, що ліміт почуття гумору та міри в неї вже вичерпався.
Бідна Юля...
Але що все ж таки трапилося, чому вона сама загнала себе в таку халепу?
Адже 28 березня вона спокійно вийшла від президента й запевнила журналістів, що всі технічні деталі коаліції узгоджуватимуться протягом тижня?
Чому вже наступного дня вона кинулася звинувачувати "Нашу Україну", що та не хоче підписувати Меморандум, лише через відтермінування цього акту і бажання НСНУ провести свою раду партії?
Невже так вплинула на Юлю чутка про підписання Меморандуму Морозом? Ну й що? Він же його насправді не підписав, як, втім, і сама Юля?
Дурниці. Суцільні дурниці.
Стосовно НСНУ, то мало що там всередині відбувається, окрім згаданого Тимошенко "розколу" на прибічників помаранчевої та помаранчево-синьої коаліції.
Там, наприклад, може і мусить відбуватися "розбір польотів" у зв'язку з поразкою тому-таки БЮТу. Там, всередині президентського блоку, може змінюватись статус Безсмертного.
Бо, як сам він і пояснив, кампанія завершилася – а з нею і його повноваження в блоці. Де першим номером є не Безсмертний, а прем'єр Єхануров... І саме йому, а нікому іншому, будь-який Меморандум підписувати...
І чого в цих рутинних умовах лізти в чужі справи із своїми скандалами?
Певний натяк на якусь логіку майнув був під час завершення підрахунку голосів у ЦВК. Ніби добирала свої 3 відсотки пані Вітренко, і це могло відняти частину місць в потенційної помаранчевої коаліції, а з нею – і посаду прем'єра для Юлі.
Але, по-перше, не сталося прибуття до ВР блоку Вітренко. По-друге, правильний підрахунок показує, що прямої загрози навіть перетин нею 3%-го бар'єру для помаранчевих не становить, так само, як і не забезпечує синьо-білої більшості для Януковича, навіть з комуністами. Звісно, якщо раптом туди не перекинеться СПУ, а вона саме поклялася цього наразі не робити.
І взагалі: при чому проблеми пані Вітренко – до нібито намірів "Нашої України" зблокуватися із ПР?
Відповідь така: якщо помаранчева коаліція не "витанцьовується" за чисельністю – то тоді дійсно, іншого варіанту, ніж з Януковичем, у кожного з її потенційних членів немає...
Але якщо дійсно Юліни переживання пов'язані з цим, та при цьому вона не розкриває зміст проблеми, то "наїзди" на "Нашу Україну" з її боку означають лише одне: вона сама хоче таки зреалізувати вже кілька днів пропонований БЮТу з усіх експертних боків план альянсу, що дав би аж конституційну більшість!
Між іншим, з кольорами тут була б цікавинка: біло-червоний від БЮТ та синьо-білий від ПР разом складаються в знаменитий "триколор"... Звісно, а-ля Франс...
Втім, жарти-жартами, а хвиля вимог перерахувати голоси з боку всіх аутсайдерів зростає, як дев'ятий вал. Це вони всі разом так за Вітренко дбають?
Може, прагнення справедливості, - хоча за будь-яких умов воно не додасть жодній з цих сил, далеких від 3%-го бар’єру, нових шансів, - стосується бажання де в кого щось відняти, а не комусь додати? Може, саме в помаранчевих? У самого БЮТу? Чи у "Нашої України"?
І таки скоротити кількість варіантів коаліції до фактично двох: БЮТ-ПР або "НУ"-ПР?
І нехай вже ті самі вирішують, хто з них "зрадить Майдан" чи, навпаки, "об'єднає Україну"...
Правда, лобісти пана Пінчука й інших ризикують. Ще така-сяка для них коаліція Єханурова-Ахметова, може, й не чіпатиме попервах колишніх конкурентів. Але альянс Тимошенко-Янукович?!
Аж тут, нарешті, все стає на свої місця.
Перспектива, що вимальовується, дійсно не влаштовує Тимошенко, бо в коаліцію з Януковичем вона чи то спізнилася, чи то не хоче з міркувань перспективи. Але допустити альянсу "НУ" й ПР, який в разі вказаного розвитку подій насувається неухильно, тепер дійсно не зможе.
Тому їй треба або в будь-який спосіб, навіть ціною прем'єрської посади, вберегти помаранчеву коаліцію. Або, якщо через перерахунок голосів цього зробити не вдасться, довести ситуацію до розпуску парламенту взагалі. Бо позачергові вибори їй чи не найвигідніші за всіх решту теперішніх переможців.
Дійсно, ситуація для "Нашої Україні" – все гірша. Особливо з огляду на потребу теперішнього уряду Єханурова, нарешті, переходити до непопулярних дій в соціально-економічній сфері. Можливо, не все ідеально наступним разом буде й в Партії регіонів.
КПУ, СПУ...Тут, радше за все, ситуація вже не зміниться ніколи.
А от перспективи БЮТу... Вже нині – 14 регіонів, імідж вкотре ображеної Тимошенко... І, головне, багато місцевих рад, де вже закріплюються новообрані "юліанці"...
Є сенс ризикнути. А от тоді – хто завадить їй бути прем'єром, і на власних умовах?
Який із шляхів обере пані Тимошенко – перемир'я з помаранчевими чи подальше розгойдування човна, - вирішить вона сама. Або ті, хто вирішує за неї, ганяючи її від одного глухого кута до іншого.
Головне, що наразі залишиться незмінним – це те, що вона буде попереду у всіх гучних справах, на очах у публіки і в боротьбі за щось абсолютно прекрасне.
І колись ми обов'язково дізнаємось, що то було...
Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для "УП"
