Тіньова енергетика. Частина 3
Електроенергетика є і, мабуть, буде залишатись синонімом слова "корупція" в Україні. Хто б не був хазяїном Банкової, судові війни навколо обленерго триватимуть, на ринку електроенергії будуть домінувати не закони попиту і пропозиції, а воля чиновників. Причому не завжди сумлінна.
Деякий час тому в розпорядження авторів потрапила інформація, яка вказувала на те, що можливості по експорту української електроенергії використовуються як мінімум неефективним чином, а як максимум – працює схема, яка дає підстави підозрювати наявність корупції.
Ця інформація отримала прямі та непрямі підтвердження, що дає можливість як мінімум вимагати пояснень від чиновників, минулих та теперішніх.
Енерговікно
Один з куточків величезного архіпелагу, яким є вітчизняна електроенергетична галузь – експорт електроенергії.
Потенційно, цей напрямок бізнесу може визначати місце України в міжнародному ринку поділу праці, поряд з металургією, програмуванням та вирощуванням зернових культур. Сума бід та удач в роки незалежності зійшлась так, що Україна має всі шанси стати потужним експортером енергоресурсів.
Міжнародна кон'юнктура зараз більш ніж сприятлива: у Росії спостерігається наростаюча нестача генеруючих потужностей. Електрику потребує Білорусь. А у Європі вартість електроенергії в окремих державах росте до третини на рік, і перевищує українську в 2-4 рази.
Очевидно, що Україна може заробляти на експорті своєї електроенергії значні кошти, що дозволить одночасно задіяти великий промисловий потенціал, а також використовувати енергоекспорт як фактор міжнародної інтеграції.
Проте поки що експорт електроенергії не приносить ані надприбутків, ані прибутків, які можна назвати достойними.
Держпідприємство "Укрінтеренерго" (УІЕ), що входить до національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" є оператором експорту української електроенергії до Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії, Молдови, а з 1 січня 2006 року - до Білорусі.
За даними поінформованих джерел, які посилаються на звітність Держкомстату та енергетичної митниці, середня вартість електроенергії, яка поставлялась УІЕ до країн Східної Європи – Польщі, Словакії, Угорщини – в 2004-му році складала 1,9 євроцента (12,59 коп.) за кіловат-годину. У 2005-му цей показник складав близько 2 євроцентів (12,8 коп).
Дані про те, скільки платять споживачі у східних сусідах України, куди держава поставляє електренергію, наведено у таблиці.
Ціни на електроенергію, в євроцентах
Країна | Промислові споживачі | Домашні господарства | ||
2004 рік | 2005 рік | 2004 рік | 2005 рік | |
Польща | 6,61 | 7,09 | 7,99 | 7,70 |
Угорщина | 4,88 | 5,55 | 9,92 | 10,64 |
Словакія | 6,83 | 7,03 | 12,18 | 13,38 |
Дані Євростату, без ПДВ, (промисловість-населення).
Таким чином, різниця між тим, за скільки "Укрінтеренерго" продає свою продукцію на кордоні, і тим, скільки платять за неї кінцеві євроспоживачі, є напрочуд великою. Українці отримують лише 30-15% того, у скільки електроенергія обходиться споживачам на Заході.
Очевидно, що таку вражаючу різницю потрібно якось пояснити.
Банальне пояснення про тарифи на транспортування тут не допоможе. Затрати на транспортування та розподіл електроенергії у Європі складають максимум половину від суми, яку сплачують споживачі.
ТІНЬОВА ЕНЕРГЕТИКА |
Тіньова енергетика. Частина 2 Тіньова енергетика. Частина 1 |
Таким чином, можна грубо визначити, скільки в Європі мінімально може коштувати електроенергія на оптовому ринку - поділивши ціну для населення на 2.
Але якщо ми проведемо цю нескладну операцію, все одно вона не змусить ставитися до ціни електроенергії "Укрінтеренерго" як до ринкової. Так, у Польщі оптова ціна мусить бути приблизно вдвічі більшою укрінтеренергівської, а в Угорщині та Словаччині – 2,5 та 3 рази відповідно.
Складається враження, що Україна з незрозумілих причин занижує вартість своєї електроенргії в кілька разів. Підкреслимо, що цифри, які потрапили у розпорядження УП, потрібно іще перевірити. Проте навряд чи це можна буде зробити. Офіційно дані про те, за якими цінами УІЕ експортує свій товар у країни ЄС, є комерційною таємницею.
Невеличкий відступ: як і у багатьох інших випадках в Україні, коли йдеться про найважливіші параметри, які свідчать про ефективність роботи державних менеджерів, ця інформація виявляється засекреченою.
При цьому західні корпорації - аналоги вітчизняних державних підприємств - в більшості випадків набагато більше інформації розкривають своїм акціонерам, ніж українські чиновники – своїм громадянам.
Теоретично, це ідеальний механізм для прикриття нечесності або некомпетентності державних керівників – секретити контракти нібито за наполяганням іншої сторони, а потім розводити руками: "наші партнери так захотіли, ми не винні".
Можливо це буде перебільшенням, але якщо ввести закон про повну відкритість фінансової інформації держпідприємств, то їх комерційні збитки від неможливості укладати контракти з конфіденційною ціною будуть менші, ніж теперішні збитки від поганого менеджменту.
Міністр у відставці
У 2002 році відбулась зміна керівництва УІЕ. У той час Гайдук був міністром палива та енергетики, він здійснював керівництво галуззю, в тому числі його міністерству було підпорядковане і УІЕ. Директором УІЕ став Андрій Ткаченко.
Після помаранчевої революції він пішов у відставку, його місце зайняв Олег Бугаєв. Цінові та фінансові параметри роботи і Ткаченка, і Бугаєві були досить схожими. Так, у 2004 році УІЕ отримало близько 9 млн. збитків, у 2005 році – лише 300 тис. прибутку за 3 квартали.
Спеціалісти кажуть, що певний злам у роботі відбувся тоді, коли у нової влади, очевидно, "дійшли руки" до УІЕ. Міністерство палива та енергетики спробувало замістити його на іншу особу, але Бугаєв відсудив своє право на крісло директора, паралельно перебуваючи на лікарняному і блокуючи зміну керівництва УІЕ одночасно в трьох судах різних міст.
Проте спроба змістити Бугаєва пішла на користь роботі УІЕ – директор компанії почав більше уваги приділяти перегляду контрактів на експорт електроенергії в бік підвищення ціни. Останнім часом з'явились повідомлення про те, що компанія добилася підвищення ціни для європейських споживачів приблизно на третину.
Доказів того, що Бугаєв якось причетний до Гайдук. Але про це говорять спеціалісти галузі.
Братній посередник
Підозру викликає також той факт, що УІЕ поставляє продукцію на Захід через ряд посередницьких структур. Так, зокрема компанія працює з двома посередницькими структурами в Угорщині – System Consulting r.t. та Entrade GmbH, Zomar s.a. в Польщі та Korlea Invest s.r.o в Словаччині. І лише у Молдову торгівля іде за прямим контрактом.
Ще один ліричний відступ. Експортувати через посередників – взагалі досить поширена звичка серед державних підприємств в Україні (а також приватних). Мабуть, торгувати самим – це занадто складно для менеджерів державних підприємств. А крім того, це дозволяє частину виручки залишати на рахунках цих самих посередників, де її не знайдуть ні податківці, ні контрольно-ревізійне управління.
Більше того, одна з торгівельних структур – польська Zomar – помічена у особливих стосунках з чиновником, який у свій час безпосередньо контролював діяльність УІЕ. Президент компанії Zomar Станислав Адамяк – великий друг і прихильник української корпорації ІСД. Половиною останньої володіє Віталій Гайдук, екс-міністр, а також екс-віце-прем'єр з енергетичних питань українського уряду.
За деякими даними, Адамяк входить у спостережну раду польської компанії Arksteel, якою володіє ІСД. Під час приватизації металургійного заводу (Huta Częstochowa) Адамяк активно агітував поляків за ІСД – про це можна прочитати на офіційному сайті цієї корпорації. Хоча, його статус почесного консула України у Польщі, мабуть, може слугувати поясненням такої прихильності до ІСД.
Таким чином, коло замикається: Гайдук-УІЕ- Zomar-Адамяк і знову Гайдук. Цілком можливо, що в діяльності УІЕ й немає ніякої крамоли, проте нещодавно прем'єр Юрій Єхануров в інтерв'ю "Дзеркалу Тижня" сказав наступне: "Найцікавіше, що два тижні тому змінилися енерготарифи для угорської сторони. Тепер вони такі ж, як і всюди, а не в два рази менше, як було раніше, то му що там сиділи "правильні" люди".
Таким чином, підозри про те, що в УІЕ не все "так просто", є і у прем'єр-міністра. Однак мабуть у зв'язку з газовою кризою, або ж через лобізм всередині уряду, Єхануров не йде на відкритий конфлікт з експортерами електроенергії.
Свого часу інший високопосадовець – голова КРУ Микола Сивульський – за результатами перевірки у 2005 році діяльності державних холдингів (в склад одного з яких входить УІЕ), висловився за ліквідацію цієї компанії.
В контексті цих заяв урядовців незрозуміла їх бездіяльність. Якщо вже сказано "а", треба робити "б" - звільняти керівництво, або ліквідовувати всю структуру – проте ніхто зараз про це навіть і не говорить.
Особиста думка авторів
Автори усвідомлюють, що витік інформації про реальні ціни міг бути організований, скажімо, конкурентами ІСД, чи просто чиновниками, яким існуючі схеми заважають робити кар'єру. Проте в даному разі не важливо, хто сказав правду. Йдеться про справу, яка безпосередньо стосується загальнодержавних питань. Там, де є непрозорість, в 99% випадків має місце корупція.
Позитивно те, що керівництво УІЕ (вірогідніше за все, під зовнішнім тиском), почало щось робити. Проте нема підстав вважати, що за теперішньої непрозорості умови для корупції коли-небудь буде викорінено. Тому сума цифр звітності, заяви урядовців дають підстави для цілком обґрунтованих підозр – або про неефективність менеджменту, або про корупцію, або про те і про інше.
Коментар Андрія Туроса, заступника директора "Укрінтеренерго":
Лібералізація ринків електроенергії у Європі на першому етапі призвела до зниження цін. В другій половині 90-х українська електроенергія стала неконкурентноздатною, незважаючи на це УІЕ зуміла зберегти існуючі на той момент ціни у контрактах.
Покупці в Європі прагнули диверсифікувати поставки, навіть за більш високою ціною. Тобто для того, щоб зберегти експорт, нами були підписані довгострокові контракти, котрі і сьогодні здійснюють вплив на відносини з нашими "старими" партнерами. Однак, ціни по контрактах піднімались щороку.
В 2005 відбулося різке підвищення цін на електроенергію як у країнах Європи, так і на оптовому ринку електроенергії України.
В лютому 2004-го, коли фіксувалися умови контрактів на 2005-й, ціни в них були навіть ненабагато вище, ніж на ринку. Ріст цін на оптовому ринку електроенергії України в 2005 році склав більше 30%, але УІЕ не може змінювати ціни для покупця, реагуючи на зміну ситуації на внутрішньому українському ринку. На 2006 рік, в залежності від країни експорту, ціни по контрактах УІЕ було піднято від 6% до 36%.
Експортні можливості України в західному напрямку обмежені з технічних причин. Синхронно з європейськими країнами у нас працює "Бурштинський енергоострів", в якому практично є одна генерація – Бурштинська ТЭС.
На сьогодні в Європі існують типові форми торгівлі. Обов'язковими є фінансові гарантії з боку постачальника, в тому числі компенсація продавцем витрат на купівлю електроенергії з інших джерел у випадку зниження поставок, вимоги до резервування поставок та ін. Технічні умови поставок з "острова Бурштинської ТЭС", а також існуюча нормативно-правова база не дають повною мірою відповідати цим вимогам, що також впливає на контрактні ціни.
Набір цих факторів призводить до того, що наші ціни дещо нижче за ті оптові ціни, які існують в країнах Східної Європи. За інформацією наших угорських колег, для того, щоб привести якість нашої електроенергії до існуючих вимог, їм необхідно витратити більше 1 євроцента на кіловат. З урахуванням цього, рівень ціни виходить навіть вище, ніж на угорському ринку.
Щодо того, що УІЕ укладає контракти з посередниками, торгові організації більш професійно займаються доставкою електроенергії споживачу, а "портфель" контрактів дозволяє мінімізувати додаткові затрати.
Щодо невисоких прибутків УІЕ. Прибутковість нашої компанії регулює НКРЄ. Вона встановлює норму прибутку, базуючись на цінах, вказаних в контрактах.
Автори також звернулись до Віталія Гайдука з проханням надати коментар. Його асистент відповіла, що Віталій Гайдук зацікавився цим проханням, і, можливо, надасть коментар найближчими днями.
