"Нафтогаз" в облозі
Безпрецедентно великий політичний та психологічний тиск, під який потрапило нинішнє керівництво Національної акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України" в особі голови правління Олексія Івченка, змусило останнього більш активно виступати на публіці, висловлюючи свою позицію.
Так сталося, зокрема, на відкритому звіті про діяльність його компанії, який відбувся 24 листопада.
Однак загалом НАК залишається достатньо закритою для громадськості структурою, що в тому числі і шкодить репутації компанії (і країні, яку вона представляє). Всередині "Нафтогазу" відбувається чимало як негативних, так і позитивних процесів, і винести загальну оцінку сторонньому спостерігачеві, який прагне об’єктивності, зараз просто неможливо.
Наразі для "Нафтогазу" характерні відносно непогані позиції на зовнішніх ринках, і проблеми всередині країни.
Є й перші дзвіночки - депутатський запит Анатолія Писаренка, члена опозиційної фракції СДПУ (о), підтриманого нещодавно 264-ма голосами у Верховній Раді, навряд чи можна зараз вважати рутинним демаршем політичних сил.
По-перше, сама кількість та склад тих, хто проголосував, свідчить, що в парламенті знайдеться досить голосів депутатів, які можуть проголосувати за недовіру Івченку, чим спровокувати його заміну на іншу фігуру.
По-друге, зараз якраз є той момент, коли мають вирішитися головні інтриги газової сфери – укладення угод, які регламентують постачання газу в Україну з Росії та Туркменистану.
Зараз є чималі підстави вважати, що переговорні позиції України щодо означених угод настільки сильні, що ніщо не заважає новому голові НАКу тріумфально підписати вигідні для держави документи щодо поставок газу.
Справді, суспільний фокус уваги замість того, щоб зосередитися на реальних проблемах найбільшої української державної компанії, спрямований першу чергу на зовнішні загрози для енергетичної безпеки України – Росію та Туркменистан, як основні джерела поставки стратегічно важливих енергоносіїв в Україну.
Таке зміщення уваги – наслідок узгоджених дій російських кіл, причетних до газової сфери, а також пов’язаних з ними українських політиків та мас-медіа (зокрема, із капіталом російського походження).
Дії росіян зараз виходять за межі сфери енергоносіїв. Зокрема, у Росії присутня ставка на створення ілюзії максимально скандальних стосунків з Україною – хоча насправді на рівні офіційних переговорів тон стосунків є досить врівноважений.
Росія
За неофіційною інформацією, російська сторона напередодні візиту прем’єра РФ Михайла Фрадкова надіслала пропозиції Україні щодо тарифів на поставки газу в Україну. Там, зокрема, на 2006 рік передбачалась ціна в 50 доларів за 1000 кубометрів, при базовій ставці за транзит 1,093 долари за транспортування тисячі кубометрів на 100 км українською територією.
Нагадаємо, що Україна більшу частину обсягів газу отримує по бартеру, в обмін на послуги за транспортування російського голубого палива в Європу. Тому роль грає не номінальна ціна газу, а саме співвідношення опорних цін на газ, що його отримує НАК за транзит палива у Європу.
Якщо вірити джерелам, близьким до Кабміну, у відповідності з пропозиціями росіян, ціна їх газу не зростатиме для України протягом наступних двох років. Тобто всі гучні заяви про потребу відмови від бартерних розрахунків, а також намірів підняти ціну на пальне втричі – не більше ніж політичний шум.
Слід зауважити, що мова йде про так званий бартерний газ. Якщо ж Україна забажає купити паливо за гроші, поза схемою бартеру, то там, звичайно, ціна буде інша. Питання, скільки потрібно буде Україні купляти газу за "живі" кошти, поки що не вирішене.
Проте можна прогнозувати, що для задоволення соціальних потреб – населення, бюджетників та комунальної енергетики – газу за вигідною ціною вистачить.
Іще одне зауваження – на 2007 рік формула бартерних розрахунків 50 - 1,09 буде пропорційно змінена на 80 -1,75. Технічно, це не буде означати ніяких змін щодо обсягів газу, яких отримуватиме "Нафтогаз". І тим більше це не означатиме що росіяни доб’ються свого, хоч трохи піднявши ціну на свій товар.
Таким чином, із Росією основні проблемні питання, вірогідно, буде узгоджено найближчим часом.
Туркменістан
У медіа просторі створено стійкий міф, що відносини України і Туркменістану наразі досить напружені, що українська сторона має непогашені борги перед Ашхабадом, і що туркменська сторона збирається піднімати ціна на газ для України. Можливо, так було і раніше, але на даний момент ситуація зовсім інша.
Знову-таки, за інформацією джерел, близьких до уряду, починаючи з вересня українська сторона стала встигати за графіком поставок товарів та платежів в Туркменистан за поставлений газ. Станом на минулий тиждень Україна навіть виплатила Туркменії на 28 млн. доларів більше, ніж Туркменія поставила газу.
Усього Україні потрібно сплатити туркменам 375,3 млн. доларів за газ. Із них 77 млн. має бути сплачено до кінця листопада, 73 – у грудні, і залишок – у першому кварталі 2006-го року.
Однак, не дивлячись на вчасні, і навіть випереджаючі поставки, туркменська сторона гальмує розмитнення українських товарів, щоб мати привід виставляти претензії.
Наприклад, із товарів на 120 млн. доларів, поставлених у Туркменистан, наразі розмитнено туркменами лише трохи більше ніж на 70 млн.
Можна припустити, що з обох сторін у схемах поставки товарів у Туркменистан були зловживання, що, зокрема, заважало вчасному розмитненню товарів. Сапармурат Ніязов, президент Туркменистану, нещодавно покарав тривалими строками ув’язнення свого підлеглого, хто був причетним до зловживань з українськими товарами.
В цілому, в української сторони наразі достатньо коштів, щоб закрити борги за поставлений у поточному році газ. Малоймовірно, що цього року виникне будь-яка прострочена заборгованість за туркменський газ.
Проте, залишаються об’єктивні проблеми, які потенційно можуть вплинути на переговорний процес. Зокрема – це 320 мільйонний борг за спожитий у 1993-94 роках газ, 60 млн. з яких слід іще відпрацювати.
Наскільки ефективно буде це зроблено – покаже час. Однак слід зауважити, що 320 млн. – це державний борг України, який формально не має прямого стосунку до НАК "Нафтогаз України". Отже, означена компанія в принципі може вести переговори з Туркменбаші, незважаючи на це питання.
Україна
Якщо з Туркменистаном та Росією у "Нафтогазу" справи не такі погані, як твердять у мас-медіа, то з викликами всередині України дещо гірше. Справа в тому, що фінансовий стан "Нафтогазу" зараз не є найкращим.
Дохід НАКу за 9 місяців поточного року порівняно з попереднім роком виріс на 13% – до 40 млрд. 236 млн. грн., валовий прибуток – на 5,6%, до 4647 млн. Однак за підсумками першого півріччя 2005 року, за інформацією Фонду держмайна України, НАК отримав більше ніж півмільярда гривен збитків.
Причини збитків дві.
По-перше, випереджаючі податкові зобов’язання, які взяв на себе "Нафтогаз" у поточному році. Так, за 10 місяців цього року бюджет отримав від НАКу 8 463 млн. грн., порівняно з 4 546 млн. за аналогічний період минулого.
Уряд, судячи з усього, просто "спустив" компанії фіксований податковий план. По-друге, процес очищення "Нафтогазу" від корупційних схем, які вимивали кошти з підприємства, був не настільки результативним, щоб дати необхідні кошти для своєчасної сплати податкових зобов’язань.
В результаті, НАКу протягом поточного року доводилось активно залучати кредити західних банків, щоб сплачувати податки – для того, щоб не потрапити під податкові санкції. Кредити, між іншим – це додаткові витрати на проценти, тому зовсім не покращує стан підприємства.
Таким чином, зараз НАК, очевидно, не справляється з існуючим податковим навантаженням. Як наслідок, Івченко збирається підвищити ціни на газ для населення й підприємств – відповідно, з 185 до 343,6 грн. і з 379,2 до 422,2 грн., а також схожим чином підвищити ціни для інших категорій споживачів.
Взагалі, підвищувати ціни потрібно, оскільки вони зараз по-популістськи низькі, і це наносить шкоду економіці. Проте, необхідно одночасно лібералізувати внутрішній ринок газу – а цього "Нафтогаз" не хоче, оскільки бажає залишитися монополістом.
Насправді, НАК отримує великі блага від свого монопольного становища на зовнішніх ринках, проте гіпертрофована соціальна призводить до того, що компанія функціонує неефективно з фінансової точки зору.
Залишається сподіватися, що після виборів у газовій сфері України – як на рівні міжнародних угод, так і на рівні внутрішньодержавних відносин – буде проведено реформи.
