Свято Майдану – свято піар-технологій?

Вчора Майдан відзначав свою першу річницю. Як і під час революції, на ньому було велелюдно, а зі сцени виступали "польові командири Майдану". Втім, враження від святкування залишились різні – комусь він нагадав події річної давнини, а хтось побачив у виступах політиків лише бажання попіаритися перед наступними виборами. Тому "Українська правда" вирішила запитати в політологів, чи стало свято Майдану святом піар-технологій?

Кость Бондаренко:

У нас технологією вважають суму маніпуляцій, необхідних для досягнення політичної мети. На річниці Майдану було багато маніпуляцій. Наприклад, маніпуляція з людською свідомістю в створенні враження єдності, виклик почуття дежа-вю: всі вчора говорили, що події дуже схожі на те, що відбувалося рік тому: йшов такий же сніг, і на трибуні стояли ті ж самі особи.

Це була спроба нагадати, що Майдан є передвиборчим фактором, що заряд минулого року можна використати на наступних парламентських виборах.

Але мети було досягнуто не надто вдало. При затратах, кинутих для проведення річниці Майдану, можна було б досягнути більшого ефекту.

Фото Ганни Андрієвська

Була спроба продемонструвати бутафорську єдність – хоча всі розуміють, що немає єдності між Тимошенко і Ющенко. Свято Майдану проходило за схемою поширених в Європі чи Росії святкувань річниць якихось визначних військових баталій. Наприклад, в Європі відзначають річниці битви під Ватерлоо, коли люди вдягаються в костюми тієї епохи і намагаються відтворити перебіг тих подій.

Зверніть увагу, що на святі Майдану головні персонажі не просто були одягнуті так само, як рік тому – деякі прийшли в тому ж самому одязі, в якому вони стояли на сцені під час помаранчевої революції.

І слова з трибуни лунали ті ж, що були рік тому. Наприклад, міністр внутрішніх справ взагалі забув, що він за визначенням є аполітичною особою, і почав на трибуні займатися відвертим політиканством, пошуком ворогів.

Але, крім маніпуляцій на Майдані, були і приховані політичні месіджі. У тому, що Ющенко прилюдно розкритикував Януковича, можна побачити натяк, що скоро буде розірвана угода про політичне порозуміння. Таким чином, "Народний Союз Наша Україна" розширює своє поле, бо Ющенко відводить від себе вогонь звинувачень, що після виборів він начебто спільно формуватиме уряд з Януковичем. Таким чином, президент вибив козир у бютівців.

Віктор Небоженко:

Я думаю, що на річниці Майдану було змагання політичних команд, які виявляли піар-технології.

Фото Ганни Андрієвської

Коли Юлію Володимирівну в білому розкішному пальто великі мускулисті руки, піднявши до непристойності, несли до трибуни, то це, звичайно ж, можна назвати піар-технологією. Хоча це дуже непристойно. Ті, хто організовував, забули, що такі речі робляться дуже рідко й у політиці ще менше. Але це піар-технології.

Звичайно, поява альтернативних політичних сил, коли лунали агітаційні матеріали конкуруючих або опозиційних партій – це теж, звичайно, класичні піар-технології.

Насправді, це було прощання з ілюзіями, прощання з цією елітою і спроба виробити нове уявлення про майбутнє помаранчевої революції.

У будь-якому випадку, ніхто не зрадив. Я не бачив там людей, які шкодували про те, що вони робили революцію.

Також було гарно видно, що нові політичні реваншисти, насамперед на чолі з колишнім прем'єром Тимошенко, робили все, щоб принизити самого Ющенка. І це в них вийшло – Ющенко дійсно зірвався. І ви бачили всю його злість, нехарактерну для президента. Він виступав дуже жорстко і, я б навіть сказав, зарозуміло.

Може бути, так новий цар і має поводитися. Але така поведінка багато в чому була пов'язана не з піар-стратегією і розрахунками радників Ющенка, а скоріше тим негативом, що йому підготували супротивники – а це були, звичайно, не Партія регіонів, не СДПУ(о), а прихильники Тимошенко, які зайняли місця біля трибуни ще з 10 годин ранку.

Дмитро Видрін:

Мене найменше цікавить, чи було це свято піар-технологій. Мене більше цікавить, чи стало це святом для усіх. Якщо люди прийшли на Майдан – виходить, це свято.

Якщо говорити, чи привозили людей, то я думаю, що привозили, тому що стояло багато автобусів. А це транспортні технології. Якщо говорити про музичні технології, то вони теж застосовувалися. Чи застосовувалися технології текстові? Так, застосовувалися, тому що кожен оратор працював з текстом, і в кожного була команда для цього.

Фото Ганни Андрієвської

Можна почути критику за те, що Тимошенко понесли на руках до сцени Майдану. Знаєте, ми часто за відвертими і спонтанними поривами бачимо якийсь довгий ланцюг пророблених рішень – мовляв, люди ходили в спортзали два місяці, качали біцепси для того, щоб пронести Тимошенко і так далі...

Чесно кажучи, я не знаю. Хоча я думаю, що просто було бажання підняти таку красиву жінку на руки. І її підняли! Я не впевнений, чи можна це назвати технологією, це був якийсь порив. Я з задоволенням теж проніс би Юлію Володимирівну на руках, якщо була б така можливість.

У своїх виступах з трибуни Майдану кожен підтвердив свій статус. Юлія Володимирівна – найяскравішого, найамбітнішого, найблискучішого політика. Її виступ був найбільш яскравим.

Ющенко підтвердив свій статус мораліста – він увесь час говорив про мораль. Він знову показав себе в ролі найпопулярнішого в Україні наставника.

Єхануров же не може претендувати на якогось благодійника або пастиря нації, і це місце вже зайнято. Тому його залучення до Майдану було маловиразним. У нього немає власного позиціонування і він загубився.