Психолог: "На підсвідомому рівні Тимошенко асоціюється з… "Родиной-матерью"
Після бурхливого розриву лідерів помаранчевої революції і напередодні святкування її річниці "Українська правда" звернулася до психолога Майї Шахової з пропозицією намалювати психологічні портрети Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка.
Майя Шахова - психолог, психотерапевт, з екс-прем'єром та нинішнім президентом, на жаль або на щастя, особисто не знайома. Тому хочемо зауважити, що даний матеріал є особистою думкою фахівця, а не "остаточним діагнозом лікаря", яка основується на інформації, що є доступною і пересічному громадянину України.
Про Тимошенко
- Як так сталося, що після відставки Тимошенко і її уряду багато хто, усвідомлюючи всі її помилки, її, по суті, неправдиві заяви, що у країні все прекрасно, у той час як усі були свідками протилежного, продовжували їй симпатизувати? Що в Тимошенко є такого, чим вона приваблює маси?
- Це моя особиста думка як психолога. Мені подобається в Тимошенко те, що вона єдина з членів того уряду є, скажімо, психологічно пропрацьованою людиною.
Це означає, що вона володіє собою, вона усвідомлює ті почуття, що нею володіють, і вона керує цими почуттями. Я спостерігала за всім урядом і більш за все мене дивувало те, що багато хто поводили себе не як зрілі чоловіки, а як підлітки зі своїми переживаннями, образами і непропрацьованими комплексами.
Справа в тому, що зі "старими" працювали. Я говорю про радянські часи. Тоді у них були так звані політшколи та інші подібні заклади, де їх навчали: їх вчили говорити, вчили манерам, правильно підбирати слова і т.п.
Я знаю, що зі Сталіним дуже довго репетирували, як він повинен говорити, як він повинен тримати трубку, коли він з'явився на зустрічі з вищим керівництвом - Рузвельтом, Черчіллем...
Проблема ж нашого уряду в тому, що вони психологічно не треновані, не підготовлені, не навчені, і через це роблять дуже багато помилок.
Тому вся привабливість Тимошенко і чому, незважаючи на всі кризи, багато людей у неї вірять і будуть вірити, полягає у тому, що, по-перше, вона володіє технікою нейро-лінгвістичного програмування, а саме техніками спілкування.
Можна по-різному це називати, але вона вміє говорити, вона вміє триматися, вона вміє користуватися жестами, вона вміє маніпулювати свідомістю.
Крім того, є таке поняття як харизма, тобто особлива енергетика, коли людина настільки вірить у свою мрію, у свою ідею, що люди, навіть усвідомлюючи, що ця ідея, можливо, трошки нереальна, починають теж цим заражатися.
У Тимошенко є ця харизма. Я не здивуюся, якщо через якийсь час вона стане знову прем'єр-міністром або президентом. У неї великий потенціал.
- Вона його вже цілком продемонструвала?
- Ще не весь. Є над чим працювати. У неї ще є комплекс, я б сказала, образа на колишнє керівництво (і вона це реалізує), довести іншим, що вона чогось варта.
Якщо вона, скажімо, спіймається на цей гачок, то це буде можливість маніпулювати нею. Тому що маніпулювати людьми можна тоді, коли вони чогось сильно хочуть, коли чогось сильно бояться, бояться бути такими, які вони є насправді.
- Якщо говорити про маніпуляції, що конкретно вона використовує?
- Сюди входить манера говорити, є в психології таке поняття як раппорт, тобто приєднання, уміння приєднатися до натовпу, до більшості так, щоб у результаті потім ними керувати. Цим Тимошенко володіє в досконалості.
Для цього потрібно бути або дуже талановитою людиною, або це спеціально вивчати.
Тимошенко як лідеру не вистачає, можливо, трошки стриманості, розумного компромісу, гнучкості. Вона занадто революційна. Але з іншого боку, можливо, нашому середньому класу саме цієї революційності і не вистачає.
Тимошенко дуже добре зачепила ті болючі моменти – я вже говорила, що маніпулювати можна тоді, коли в нас щось болить, щось непропрацьовано - і дуже добре користується цими болючими моментами. Вона відчуває, що потрібно говорити людям.
І, природньо, знає, як це говорити. Але розумієш, що відбувається: коли людина маніпулює, це, в принципі, не погано і не добре, але коли вона маніпулює постійно...
Маніпуляцію можна один раз проковтнути, другий раз проковтнути, а потім утретє виникає протест, тому що нормальний організм завжди починає із себе викидати щось стороннє. У принципі, я думаю, що саме це і відбулося.
Але мені не подобається, що ми говоримо про неї як про негативний об'єкт. Ні, її уряд, можливо, чогось і досяг. Основна їхня помилка у тому, що вони підбирали уряд по політичних міркуваннях. А в уряді повинні працювати фахівці.
До того ж команду потрібно підбирати під себе, а в неї вийшла компромісна команда.
- Але ж і сама Тимошенко - не компромісний політик?
- Так. Це її основний мінус. Їй би навчитися трохи гнучкості і, можливо, пропрацювати деякі свої образи.
- На що готова піти Тимошенко, і взагалі такий тип людей, щоб досягти своєї мети?
- На багато що.
- Найдорожче – це життя людини. Чи може вона піти на яку-небудь глобальну дію, знаючи, що можуть загинути люди?
- Пожертвувати собою або десятками життів – це різні питання. Вона може піти на це. Але справа в тому, що якщо люди пішли, то вони мають усвідомлювати, що як тільки вони опиняються у натовпі, ними маніпулюють.
- Це нормально для лідера?
- Питання некоректне. У лідера інша задача - досягти основної мети. А от методи визначаються рівнем духовності. У мене іноді складається враження, можливо, я цим ображу багатьох депутатів, що нашим лідерам не вистачає духовності. Напевно, дуже важко бути політиком і залишатися вірним собі.
- Але якщо люди розуміють, що вона може повести їх до кінця, люди за нею підуть?
- Якщо людей доведуть до стану, коли їм більше нічого буде втрачати, то вони підуть.
Поки ми не вирішимо цю соціальну проблему, від якої зараз уряд Єханурова чомусь потихеньку відмовляється, то ми завжди на бочці з порохом. І, слава Богу, що революція обійшлася нам, скажемо, мирно.
Я так пишаюся тим, що ми - країна, яка змогла зробити це мирно, без жертв. Не треба доводити людей до того, щоб вони виходили на Майдани. І тоді такими людьми неможливо буде маніпулювати. Я вже сказала, що маніпулювати можна тоді, коли в людях є страх: за завтрашній день, за дітей, за усе.
- Навіщо Тимошенко перемога?
- І перемога заради перемоги, і перемога для того, щоб довести, і перемога для того, щоб помститися, і перемога, щоб узяти реванш.
- Помститися за те, що вона колись сиділа?
- Так, хоча з нею добре працювали. Але, згадай, скільки вона там просиділа, згадай скільки суд йшов. Потрібно бути дуже сильною особистістю, щоб це все перебороти.
Я зараз згадала про Лазаренка, зовсім недавно чула його по телевізору, і почула надлам, дуже сильний надлам.
У Тимошенко надламу немає. От за що вона мені як психологічна особистість дуже подобається. Сильна особистість, відповідальна, яка чітко знає, що вона хоче. Можливо, такого лідера і не вистачає.
Трошки революціонерка, трошки, скажімо, людина, яка рубає з плеча. Я її представляю на коні, із шашкою, і вперед! Але бувають періоди революцій, а бувають періоди будівництва.
- Вона вміє будувати?
- Ми її не бачили в ролі, коли треба було будувати. Ми не можемо сказати, наскільки вона будівельник у мирний час. У неї не було такого шансу. Тому що не можна поміняти усе за один день. Усе одно потрібно щось ламати, щоб зробити те, що ми хочемо.
Можливо, її великим недоліком є те, що вона стала ламати все сильно і швидко. А швидкі зміни, вони завжди дуже хворобливі і викликають дуже сильний опір. Можливо, слід було робити це все поступово. Я тільки в цьому бачу її помилку. Вона хотіла усе одразу і швидко.
- Прямо як більшовики.
- Чому я і кажу, що вона мені нагадує людину, що на коні і з шашкою наголо.
- Щодо образів Ющенка і Тимошенко… Адже те, з чим більшість має справу – це тільки їхні образи?
- Так, це образи. Але скажемо, образ Тимошенко усе ж таки вигідніше відрізняється від образа Ющенка. І якщо з людиною працюють психологи, то це свідомий образ. Якщо при цьому вона глибоко пропрацьовує усі свої проблеми, то це ще і зміна її духовного стану. У Тимошенко є усе: зовнішність, сміливість…
- Коса.
- І коса, адже це теж не даремно. На рівні підсвідомості, якщо говорити про глибинну підсвідомість українського народу, це теж елемент того, що "я з вами, я одна з вас", такий елемент приєднання.
- …і історичний архетип.
- Так, історичний архетип української жінки. На глибинному підсвідомому рівні вона асоціюється з... "Родиной-матерью".
До того ж для українського менталітету характерний саме матріархат. Тому це теж спрацьовує.
Про Ющенка
 |
| Фото АФП |
Це усе, чого не вистачало Ющенку. Його не бачили. І він втратив свою позицію.
До того ж він узагалі нічого не пояснює. Це теж його психологічне непропрацювання.
Ще раз хочу звернути увагу: згадаємо, яким він був до хвороби. Він тоді вмів говорити, він не боявся народу.
- Але при цьому, будучи ще прем'єр-міністром, він не брав на себе відповідальність…
- Він і не візьме на себе відповідальність.
- На що готовий Ющенко заради своєї мети, і чи є у нього сформульована мета?
- Давай простежимо, як поводив себе Ющенко протягом останніх кількох років. У Ющенка немає, скажемо так, стрижня. У нього немає чіткої позиції, і в мене іноді складається враження, що він сам не знає, куди ми йдемо. Тобто йдемо і куди-небудь прийдемо.
Ющенко - менш психологічно пропрацьований лідер. Коли я бачу, як включаються емоції Ющенка з приводу сина або інших моментів, то це не обличчя президента. Це обличчя звичайної людини.
А треба говорити про поняття правителя. Правитель повинен бути, насамперед, пропрацьованим, щоб приймати зважені рішення. Зважені, а не емоційні. У мене складається враження, що поведінка Ющенка більше емоційна, і я боюся, що він може зробити які-небудь необдумані кроки, тому що його захльостують емоції.
- Чи може Ющенко грати, чи він не грає?
- Він раніше міг. До хвороби. Зараз у нього це гірше виходить. У нього все частіше й частіше відбуваються зриви.
Хвороба стала психологічним стресом. Він переживає з цього приводу якісь хворобливі психологічні відчуття? Так. Чи виникли в нього якісь комплекси з приводу своєї зовнішності? Так. Природньо, це позначається.
- Тимошенко може на цьому грати?
- Питання некоректне... Звідки я знаю...
- Але по типу характеру?
- Для її типу характеру це можливо.
- Останнім часом звучали заяви, що оточення Ющенка впливає на президента, а оточення Тимошенко впливає на Тимошенко. Чи може хтось, у принципі, впливати на Тимошенко і Ющенка?
- Звичайно, може. Усі ми люди. Але легше впливати на того, хто менше себе усвідомлює. Хто більше піддається емоційним вибухам, тією людиною легше керувати. На того, у кого більше комплексів. У нього багато комплексів: Тимошенко, син, гроші, що син одержує за бренд…
Про Тимошенко і Ющенка
 |
| Фото Коммерсант |
Команда була підібрана не ідейно, а політично. І в результаті в одній команді зібралися люди зовсім різних поглядів, і це вийшло як лебідь, рак так щука. У цьому була основна помилка і Ющенка, і Тимошенко.
- А вони могли б працювати результативно?
- Могли б. Якби кожен враховував точку зору іншого. Їм не вистачає уміння слухати співрозмовника, а потім шукати якусь взаємодію, копроміс.
Проблема ще і в тому, що вони хотіли усім сподобатися. І тому створили такий уряд. Усім догодити неможливо. А вони узяли усіх, хто був на Майдані. Хотіли усім догодити, але так не буває. Це ілюзія. Я маю на увазі не народ, а ті основні сили, що підтримали їх під час Майдану. Можна сказати, що це була плата.
Але тим, що Ющенко посварився з Тимошенко, він дуже послабив свої позиції. Якби вони були в парі, вони були б набагато сильніше.
- А чи зможуть вони помиритися після всього того бруду, що пролунав?
- Подивимося. Я думаю, що і Ющенко, і Тимошенко, вони досить розумні політики. Вони просто змушені будуть об'єднатися.
- Але чи потрібний Ющенко Тимошенко?
- Я думаю, що це більше потрібно Ющенку. Справа в тому, що Тимошенко зараз на рівні підсвідомості у багатьох людей, я не кажу про середній клас, я не кажу про олігархів, я кажу про масу, вона зараз у більш пріоритетних формах, скажемо так.
- Але чи вірить Тимошенко настільки в себе, щоб відмовитися від об'єднання з Ющенком?
- До чого тут "вірить, не вірить". У політиці окрім віри є ще і доцільність. І навіщо ділити на ворогів, не ворогів…
- Але вони самі це роблять, і Тимошенко теж цим користувалася…
- Цим усі користуються, тому що це хороший спосіб маніпулювання. Коли народ у розброді і може початися революція, тоді завжди шукають ворога, до того ж спільного, щоб консолідувати усіх. Але чи варта гра свіч? Один раз нам пощастило, обійшлося без жертв. Невже потрібно доводити знову до становища поки ми не одержимо хороший урок? З жертвами?
Чому не знайти такі компроміси, які б влаштовували маси? Поки в нас одні будуть поводитися безконтрольно, а інші будуть мовчати, ми так і будемо жити в цій брехні. Але король-то голий.
Єдиний спосіб нам, звичайному народу, щось змінити, тому що тільки ми в цьому зацікавлені, об'єднуватися і контролювати.
Чим більше журналісти будуть ставити Ющенку і всім іншим, і тій же ж Тимошенко, "а чому у вас сумка за дві тисячі доларів, коли ваша зарплата усього тисячу, поясніть, будь ласка...", тоді в нас не буде таких правителів, а будуть нормальні люди.
- Але як зробити так, щоб Ющенко й інші політики відповідали на поставлені їм питання?
- Звичайно, у такій ситуації питання переформулюють і знову задають. Якщо люди ухиляються і від цих питань, виходить, вони не хочуть на них відповідати. Це теж один зі способів маніпулювання: ухилитися від питання, не відповівши на нього. Це чудово робив Горбачов.
Або сказати багато, але нічого конкретно по питанню, тобто фактично не відповісти на нього. Я думаю, їх цьому навчають, але я вважаю, що це жахливо.
…Проте, говорячи про правителів, ми забуваємо про народ. Кожен народ заслуговує свого уряду.
Якщо ми хочемо щось змінити в Україні, ми повинні усі мати громадянську позицію. І тоді ми не будемо цікавитися політикою, тоді політики будуть залежати від нас. Не полінуватися, зрозуміти, що від тебе залежить усе: будеш ти по-людськи жити в цій країні або ти будеш рабом.
Не обов'язково йти на барикади. Можна на кожному місці робити свою справу. І тоді наш уряд буде підзвітним народу, хоча б для годиться. І тоді жоден президент не скаже: "А ти, синку, тицьни йому чеком в обличчя". Це не президентські слова, це слова неврівноваженої людини.
