Країна брехунів
Днями знову натикнувся на одному з інтернет-форумів на черговий "крик душі" одного з тих, "хто стояв на Майдані".
Йому зараз соромно за те, що він робив тоді. Бо тоді, з трибуни, йому обіцяли світле майбутнє. Як йому то це видається зараз, з нього зробили "лоха" – "він мерз, а нічого не виконано".
Таких думок зараз багато. Так думати легко. "Я стояв, а мене обманули". Тільки хто кого обманув?
У мене є товариш – керівник фірми середнього розміру. Бізнес у них прибутковий – приносить щомісяця "дуже нічогенько".
До революції він збільшував свої прибутки ще й тим, що "оптимізовував" оподаткування, а простіше – дурив державу на фіктивне ПДВ.
Говорили з ним тоді: навіщо тобі це потрібно, в тебе ж і так непоганий прибуток виходить.
Ну, каже він, всі ж так роблять, "злочинний режим" тощо. Потім разом з ним відстояли на Майдані. Через чотири місяці зустрілись.
Ну що, кажу, як справи? Та складно, каже, з фіктивним ПДВ стало, ледь викручуємось... Так у нас уже ж режим не злочинний, навіщо ти зараз це все робиш?
Товариш лише очі відвів...
Їхали якогось дня з іншим товаришем в сусіднє місто. "Увалили" там, де не можна, 140 км на годину, потрапили на "даїшну" фару.
Інспектор сів оформлювати протокол, товариш кинувся його умовляти не робити це, затискуючи у долоні папірець 10 гривень – часу було шкода. За дві хвилини умовив...
А якось пішов я й сам – до державної лікарні, зір перевірити... В коридорі на прийом до лікаря – черга у п’ять чоловік. Ну так я без черги до нього: товаришу лікарю, прийміть, спішу, допоможіть, домовимось... Домовились швидко гривень за 50...
А у мене в під’їзді на другому поверсі живе мужик. Жінка у нього є, донька мала... Працює десь на будівництві, заробляє непогано – сам хвалився.
Увечері у них з корешами традиція: сідають прямо на дитячому майданчику за столиком, починають "квасити"...
Десь після другої пляшки традиційно починаються політичні суперечки: останнім часом активно обговорюють тему "корупції в президентському оточенні".
Матюкаються, поки з вікон по них не починають жбурляти, чим попало – ніч же на дворі... Тоді розповзаються, залишивши дітям купи недоїдків і скла.
А за два тижні у дворі – плачі і сварки з дружиною. Мужика її викинули з роботи – вкрав мішок цементу. Просто посидів увечері біля метро на ігрових автоматах, хотів продати і відігратись... Забув, цей мужик теж хвалився, що кілька днів ходив на Майдан...
Моя знайома вчителька, зовсім непогана людина, спокійно збирає зі своїх одинадцятикласників по 150 баксів на подарунки вчителям до випускного.
Мій знайомий лікар з пологового спокійно бере по 250 баксів за кожні роди.
Мій родич за 2000 баксів засунув свого сина вчитися до університету – довго не міг, але все ж знайшов "вихід".
Мій знайомий – тележурналіст на самому "проривному" каналі, що робить "найголовніші" новини, продовжує отримувати зарплатню в конвертах.
Ще один мій знайомий із задоволенням розповідав, як його організація "намахала" "дурних буржуїв" одного з міжнародних благочинних фондів, видуривши у тих грант, здається, на реабілітацію якоїсь групи інвалідів.
Інваліди інвалідами, а машину поміняти мій знайомий тепер хоче вже наступного місяця...
Мій сусід чи не щодня бігає на мітинги протилежних за ідеологією політичних сил, заробляючи по 20-40 гривень за кожен і з нетерпінням чекає розгортання передвиборчої кампанії.
Ще один мій сусід по-першому льоду поїде "на рибку", з електровудочкою...
Дивно, але їм усім соромно. За Майдан, на якому вони мерзли. За владу, якій вони довірились. Але не за себе. У тому то й клопіт.
Не існує корупції у верхах, і корупції у низах. Існує просто корупція.
Зміни в державі не можуть відбутись без змін в головах кожного з нас, поки ми не відчуємо відповідальність за свої дії.
"Два тижні на морозі" – хороший досвід, яскраві враження, супер-емоції – але не індульгенція.
І звинуватити людину зі знівеченим обличчям за її невиконані обіцянки завжди легше, ніж чесно заповнити декларацію про свої справжні доходи.
Я, наприклад, до цього ще не дійшов...
Євген Потапов, для УП
