Три претенденти на крісло мера Києва

Своєю рішенням залишити спорт, оприлюдненим у середу після операції в каліфорнійській лікарні, Віталій Кличко привніс у вибори мера Києва те, чого їм не вистачало минулого разу – інтригу.

Посаду мера Києва дехто вважає четвертою за значимістю в державі, але після приходу Олександра Омельченка йому лише одного разу протягом дев'яти років кидали виклик. У 1999 Григорій Суркіс, попри потужну медіа-підтримку та протекторат Кучми, зійшов з дистанції з результатом 17%.

Мерські вибори в 2002 році пройшли непомітно і закінчилися прогнозованою перемогою Омельченка. Зараз ситуація зовсім інша – за чотири з половиною місяці заплелась павутина конкуренції, де ніхто з учасників поки не знає свого статусу на цих виборах. А реальних претендентів на місце міського голови Києва лише троє, і вони одночасно ведуть гру на різних дошках.

Фото "Фотоленти"

Людина, яка тримає паузу. Півроку тому здавалося, що він не піде на третій термін і стане почесним пенсіонером на депутатській лаві за списком "Нашої України". Для цього на початку року київський міський голова став членом президентської партії.

Вважалося, що на місце Омельченка мітить Микола Мартиненко – один із найближчих соратників Ющенка часів помаранчевої революції, лідер київського осередку "Нашої України" та фракції у парламенті.

Однак через хронічну непублічність його часто навіть плутали з екс-прес-секретарем Кучми Олександром Мартиненком. Спливали місяць за місяцем, але він нічого не робив для розвитку власної упізнаваності.

Погіршив шанси Миколи Мартиненка скандал навколо фабрики "Київ", а остаточно загубив – "антикорупційний виступ" Олександра Зінченка 5 вересня.

Омельченко вагався: чи слід виставляти свою кандидатуру проти Мартиненка, який був людиною з першого кола оточення Ющенка – бо це означало б конфронтацію з президентом. А так усунення Мартиненка зняло перестороги для хитрого мера.

Водночас "Наша Україна" опинилася у ситуації відсутності кандидата, який би міг перемогти в столиці. Такі амбіції були в нардепа Володимира Бондаренка, однак у відкритій боротьбі він би впевнено програв чинному меру.

Зараз Омельченко є фаворитом виборів – що підтверджує будь-яка соціологія. Це поставило його у цікаву ситуацію.

З одного боку, Омельченко намагається вирішити, на чию підтримку спиратися – Тимошенко чи "Нашої України". З іншого боку, і екс-прем'єр, і нашоукраїнці усвідомлюють, що, у разі балотування, Омельченко ризикує перемогти. Тому між БЮТ і "Нашою Україною" відбувається своєрідна гра нервів: "Якщо ми не висунемо Омельченка, то це зроблять вони. І після виборів він не нам роздасть посади в Києві, а нашим конкурентам".

Для "Нашої України" існує формальна причина підтримати Омельченка – він має членський квиток партії. Крім того, там перебуває молодший син київського мера. Нещодавно в інтерв’ю "Українській правді" він прямо заявив, що батько повинен балотуватися.

Тінь ревнощів, яка лягла між Омельченком і Мартиненком, поступово розсіюється. Також мер має своїм першим заступником "нашоукраїнця" Валерія Борисова.

Але існують не менш потужні аргументи проти підтримки партією Ющенка чинного міського голови. Він не лише ігнорував вимоги президента змінити глав районних адміністрацій. Він не просто уособлює собою стару владу. Він є обличчям міста, де процвітає корупція, де не вивозять сміття і де в останні дні правління Кучми роздавали землю як у часи Середньовіччя.

Те, що Омельченко може втретє перемогти в Києві, розуміють і в штабі Тимошенко. Там теж ламають голову, як бути далі. І там пам’ятають, що мер підтримував Тимошенко за часів її роботи прем’єром.

В оточенні Тимошенко однозначно за висунення Омельченка виступає Олександр Волков. Якщо б мер став членом партії "Батьківщину", змиритися з його підтримкою міг би Олександр Турчинов. Водночас є люди, які вважають, що підтримати Омельченка є ідеологічно неправильно для БЮТ – бо "Київ виглядає останнім бастіоном кучмізму".

У Тимошенко найвищий рейтинг у Києві, тому її кандидат дійсно має високі шанси перемогти, переконують лідерку БЮТ. Тим більше що в них існує інший розкручений претендент на місце мера – Микола Томенко. Зокрема, різко проти підтримки чинного градоначальника виступає Михайло Бродський.

Фото з сайту Кличків

Висока вірогідність, що Омельченка підтримає Володимир Литвин. Запорукою цього є перебування серед заступників мера Віктора Пилипишина – керівника київського осередку Народної партії, який має вплив на серйозних столичних бізнесменів.

Водночас у партії Литвина є людина, яка також хотіла б спробувати себе у боротьбі за мерство – це керівник Печерської районної адміністрації Анатолій Коваленко. Він же очолює і організацію Народної партії у цьому елітному районі Києва.

Амбіції Коваленка підігріває те, що він не отримав сатисфакції від мера за свою не останню роль у призначенні Омельченка головою Київської міської адміністрації – після усунення Леоніда Косаківського в середині 1990-х.

Ситуацію ускладнює те, що Коваленка і Пилипишина начебто зв’язує найміцніший ланцюг сучасної політики – кумівство. Але, з огляду на відсутність шансів у Коваленка, очевидно, що Литвин схилиться до підтримки Омельченка.

Також Омельченко гарантовано спиратиметься на підтримку в Києві комуністів, і, дуже вірогідно, що соціалістів. Не дарма нещодавно члени СПУ стали заступниками голів трьох столичних районів.

Фото з сайту Кличків

Є багато причин, які підштовхують "Нашу Україну" відмовитися від підтримки Омельченка. Крім постійних нарікань на корупцію це також амбіції еліти "Нашої України". Вона уже доросла до того, щоб самій брати владу в Києві, а не озиратися на 67-річного мера.

Зараз складно сказати, коли Віталій Кличко став розглядатися як серйозний претендент на мера. Факт, що День незалежності цього року він святкував у товаристві "правильних людей". Серед яких був, наприклад, і нинішній опорний пункт Ющенка Олег Рибачук.

Станом на цей тиждень Кличко має навіть вищі шанси отримати благословення Ющенка, ніж Омельченко. І дуже тривожним дзвоником для мера було рішення українського боксера припинити свою кар’єру.

Автори ідеї мерства Кличка вважають, що він міг би стати компромісною фігурою: не замазаний у скандалах, не асоціюється ні з ким з політичних опонентів, є героєм України і гордістю всіх громадян. При цьому, якби вдалося зламати Омельченка, не чужий йому Кличко буде своєрідним гарантом недоторканості інтересів нинішнього мера.

З іншого боку, існує досить і скептиків, які не вірять у проект "український Шварценегер". Люди і далі вважають, що містом має керувати господарник, а не спортсмен.

Крім того, як аргумент наводять і фізіологію: ледь не кожен боксерський поєдинок закінчується струсом мозку. Кличко тільки на професійному рингу провів 37 боїв, а зовсім давно був чотирикратним чемпіоном світу з кік-боксингу, де голову підставляють під удари не лише руками, але і ногами.

Весь цей багаж, переконують песимісти, не міг не відбитися на певних життєвих функціях потенційного мера. Зовсім злі люди кажуть, що при бажанні можна знайти неприємні подробиці бурхливої юності Кличка-старшого.

Активно просуває ідею мерства Кличка один із колишніх політтехнологів Ющенка Ігор Гринів. Кажуть, його також підтримує і Володимир Бондаренко. Він начебто хоче бути для Кличка-мера тим же інструментом реалізації ідей, яким є Яловий для Омельченка.

Хоча у чемпіона світу з боксу немає проблеми з грошима, однак є люди, готові інвестувати в його перемогу. Серед інших спливають цікаві прізвища: наприклад, Ігор Діденко, колишній в.о. голови "Нафтогазу", був засуджений у Німеччині по справі Жердицького, вийшов на волю і зараз повернувся до України. Як кажуть інформовані люди, Діденка і Гриніва начебто також пов'язує кумівство.

Ще одна людина, здатна знайти гроші на вибори Кличка – ізраїльський бізнесмен Офер Керцнер. Він на якийсь час потрапив у близьке оточення Ющенка, і, зокрема, начебто організовував лікування та медогляди Ющенка у Швейцарії.

Головним ресурсом Кличка є те, що його може прямо підтримати Ющенко. Тобто якщо зв’язуватися з Омельченком для президента є ризикованим з огляду на корупцію в столиці, то Кличко – це "чистий герой". Крім того, Ющенко відчуває до нього особисту симпатію.

З іншого боку, Кличко може стати і кандидатом від Тимошенко. Якщо ті ж Гринів і Бондаренко переконають "Реформи і порядок" кинути сили на боксера, а сама партія увійде до БЮТ.

Фото Ганни Андрієвської

Інше крило в блоці Тимошенко апелює до соціології: все залежить від того, чи буде висувати свою кандидатуру Омельченко. І якщо він піде на третій термін, то в Кличка шансів немає, а в Томенка – є.

Колишній віце-прем'єр є готовим кандидатом від БЮТ на вибори в Києві. Як кажуть джерела, тимошенківці проводили свої тестування, хто з лідерів блоку має найвищий потенціал на посаду мера. Перше місце посів Томенко, другим був Турчинов, третім – Зінченко.

На користь Томенка є його рейтинг – він другий за популярністю після Омельченка. Але проти грає імідж популіста і демагога, який сформував йому в тому числі й президент, до слова якого дослуховуються у Києві.

Також у Томенка немає навику керівництва господарством, зате є ораторські здібності. Одні в цьому бачать талант, інші – спробу приховати некомпетентність.

Як не дивно, не надто сильно хоче іти в мери сам Томенко – можливо, відчуває нездатність до рутинної роботи з вивозу сміття, обігріву будинків та закупівлі зерна. Можливо, розуміє, що у разі висунення Омельченка він має не надто великі шанси.

Рецептом допомоги для Томенка міг бути статус єдиного кандидата від опозиції Омельченку. Але, наприклад, точно не буде зніматися з кандидатства Леонід Черновецький, за яким не менше 5% стабільного електорату. Немає навіть гарантій, що Томенка підтримає поки рідна йому ПРП.

Тому з досить високою вірогідністю можна говорити, що Томенко зосередиться на політиці в статусі одного з депутатів від Блоку Юлії Тимошенко – і, можливо, майбутнього урядовця.