Демократична влада України допомагає Азербайджану втратити свого Ющенка...
У понеділок українські правоохоронці мимоволі поставили президента Ющенка та й Україну в досить неприємне становище. При цьому безпрограшного виходу із ситуації, схоже, немає. Є вибір - або зіпсувати відносини з усім демократичним світом, або погіршити їх з Азербайджаном.
17 жовтня в аеропорті Сімферополя здійснив вимушену посадку літак з колишнім спікером парламенту Азербайджану на борті Расулом Гулієвим. Зараз він - головний опозиціонер, лідер Демократичної партії Азербайджану й кандидат у депутати, який ще в 1996 році емігрував до США.
Там же в аеропорті Гулієв був затриманий співробітниками української міліції та вміщений у Бахчисарайський ізолятор тимчасового утримання. Всі матеріали щодо його справи були передані в Генпрокуратуру, у компетенції якої й знаходиться вирішення питання про його подальше затримання, екстрадицію або депортацію.
Причина затримання - влада Азербайджану ще в 1998 році оголосила його в розшук і залучила до цього Інтерпол. Влада обвинувачує Гулієва в розкраданні й присвоєнні майна в особливо великих розмірах, перевищенні службових повноважень і зловживанні владою й службовим становищем.
Гулієв прямував додому для активної участі в передвиборній кампанії, яка увійшла в завершальну стадію. Парламентські вибори намічені на 6 листопада. На допуску Гулієва до участі у виборах наполягала не тільки опозиція, але й міжнародні організації.
Цікавим є той факт, що Гулієв міг бути затриманий прямо у аеропорті Баку, якби була дозволена посадка літака, на якому він летів. Але це дало б привід світовому співтовариству звинуватити Азербайджан в політичних репресіях. А не пускаючи Гуляєва аж до самих виборів, влада автоматично викреслює його зі списку кандидатів, оскільки людина, якої немає в країні на момент виборів, навряд чи може бути обрана.
Як повідомляє ВВС, представники влади попередили, що Гулієв буде арештований після прибуття в Баку.
Генеральний прокурор Азербайджану заявив, що для нього приготовлена спеціальна камера, за його словами, яка "відповідає європейським стандартам".
Генпрокурор розпорядився перекрити всі дороги, що ведуть в аеропорт Баку, для чого навіть закрили два великих ринки біля аеропорту. Влада заборонила прихильникам екс-спікера його зустрічати, силою розігнавши сотні тих, що зібралися.
 |
Фото АР |
27 серпня 2005 року Гулієв був зареєстрований кандидатом у депутати й у той же день генпрокурор Азербайджану зняв з його недоторканність, і дав доручення Міністерству внутрішніх справ його затримати.
Гулієв звинувачується в тому, що, працюючи в 1990-1995-х роках на посаді директора Бакинського нафтопереробного заводу "Азернефтьяг", привласнив державне майно на суму 107 мільйонів доларів, а також "навмисно перевищивши посадові повноваження, заподіяв інтересам держави збиток на суму 10,7 мільйона доларів".
Це офіційна позиція влади Азербайджану. Що ж стосується неофіційного боку справи, Гулієв змушений був емігрувати через зіпсовані відносини із президентом Азербайджану Гейдаром Алієвим.
Ще на початку 90-тих років Гулієв почав займатися політикою, негласно підтримуючи опозицію й одночасно - тісні зв'язки з іще опальним Гейдаром Алієвим, який проживав тоді у Москві.
З тодішнім керівництвом Азербайджану в особі президента Аяза Муталібова у Гулієва відносини складалися напружені (Зараз же вони обоє є лідерами опозиційного президенту Ільхаму Алієву виборчого блоку "Свобода").
В 1990 році Гулієв був обраний депутатом Верховної Ради Азербайджану, а потім увійшов до складу Міллі меджлісу, який замінив Раду. В 1993 році почалася його кар'єра. Спочатку він був призначений віце-президентом Державної нафтової компанії Азербайджанської Республіки з нафтопереробки.
Навесні того ж року Гулієв стає віце-прем'єром, а вже восени, після приходу до влади Гейдара Алієва - головою Міллі меджлісу.
У листопаді 1995 року Гулієв був знову обраний у парламент і знову його очолив. У той же час, почалися чутки про появу протиріч між ним і президентом Азербайджану. І вже 11 вересня 1996 року Гулієв подає у відставку "за станом здоров'я" та їде за кордон.
Після його від'їзду державні й наближені до влади ЗМІ вибухнули різкою критикою Гулієва.
Сам же Гулієв, емігрувавши в США, видав там три книги з різкою критикою політики азербайджанської влади, насамперед, в економічній сфері, звинувачуючи керівництво країни в корупції. Гулієв навіть називає Алієва диктатором.
Як розповідав сам Гулієв ще в 2002 році, він "особисто був одним з тих азербайджанців, хто хотів приходу Алієва до влади, займався в центральному апараті центральною політикою".
"На початковому етапі я абсолютно не думав, що Алієв стане президентом Азербайджану, я думав, що він стане або прем'єр-міністром або спікером парламенту, і частину повноважень президент Ельчибей передасть Алієву, і вони спільно стануть вирішувати наявні проблеми Азербайджану", - розповідав Гулієв.
"На жаль, Алієв перед собою поставив мету стати президентом, і до того ж диктатором. Звичайно, це була його мета. Правда, він обманював весь азербайджанський народ, і мене в тому числі. Але з початку 93 року вже стало зрозуміло, що він хоче створити авторитарний режим. І тоді ж моя робота в парламенті була направлена проти цих дій Алієва. Я увесь час говорив і намагався довести, що напівдемократія або напівдиктатура неприпустимі. И в 95, і в 96 роках я дуже різко критикував політику Алієва", - розповів він.
За твердженням відомого Азербайджанського політолога Зардушта Алізаде, якщо Гулієв повернеться в Азербайджан, це може привести до розколу усередині правлячої еліти. Така можливість, за словами Алізаде, і змусила ухвалити рішення щодо позбавлення Гулієва імунітету.
"Гулієв - єдиний політик, здатний розколоти правлячу команду й створити ситуацію, при якій в Азербайджані може бути здійснений грузинський або український сценарій", - сказав Алізаде в інтерв'ю виданню "Eurasianet".
Цікаво, що опозиційний блок іде на вибори з помаранчевою символікою й під помаранчевими прапорами.
Це не єдина паралель, яку можна провести між Гулієвим й Ющенком. І той й інший в минулому були при владі. Гулієв, як й Ющенко, обіцяє свободу слова й відстоювання принципів демократії.
До того ж Ющенко ще в 2003 році будучи лідером "Нашої України" підписав меморандум про співробітництво з соратником Гулієва по виборчому блоку "Свобода", лідером партії "Мусават" Ісою Гамбаром.
У цьому то й постає дилема. Якщо нова влада, що не соромиться на кожному кроці заявляти про свою демократичність, видасть лідера опозиції владі Азербайджану, то чи можна буде після цього називати їх демократами?
Але чи готовий Київ псувати відносини з офіційним Азербайджаном? Адже у відповідь Баку може відмовитися від домовленості про створення консорціуму щодо транспортування каспійської нафти нафтопроводом Баку-Супса з подальшим транспортуванням в Одесу, а далі в Броди.
У той же час, племінник Гулієва Ільгар заявив, що опальний опозиціонер має статус політичного біженця в США, про що свідчить відповідна мітка в паспорті.
"Мене дуже здивувало, що Расул Гулієв об'їздив всю Європу, і ніде його не зупиняли, а раптом Україна, яка хоче стати членом ЄС, його затримала", - сказав Ільгар Гулієв.
Інформація про статус лідера партії й паспорт були продемонстровані представником Інтерполу в Криму, однак той заявив, що статус біженця діє тільки на території США. Ільгар Гулієв називає такі дії українського Інтерполу принаймні "некомпетентними". У кожному разі, документи, які підтверджують статус біженця, повинні бути надіслані в Україну у вівторок.
Проте, племінних опозиціонера дещо помилився. Гулієв уже був затриманий у Голландії в амстердамському аеропорті через ту ж "червону картку" Інтерполу. Однак його звільнили через кілька годин після інциденту.
Взагалі ж Україна є підписантом Женевської конвенції про політичних біженців, за якою має право не видавати Гулієва Азербайджанській владі. Таким чином, Гулієв або повернеться в Лондон, або спробує знову приїхати в Азербайджан.
Згідно з міжнародним законодавством, процес екстрадиції лідера азербайджанської опозиції може тривати до 40 днів. У схожій ситуації з Борисом Березовським, якого розшукує російська влада і який просив дозволу в'їхати на територію України, Київ вирішив не сваритися з Росією. Нездатність прийняти рішення вилилася в банальне затягування питання про видачу візи. У той же час, Березовський зі своїм статусом біженця їздить Європою, заїжджає в Грузію й регулярно навідується у Латвію.
Яку тактику обере Україна цього разу?
P.S. Місцевий суд Залізничного району Сімферополя призначив на 19 жовтня розгляд подання прокуратури про обрання запобіжного заходу екс-спікеру азербайджанського парламенту Расулу Гулієву, який був затриманий у Криму.
Про це повідомила журналістам у вівторок найнятий родичами Гулієва адвокат Ірина Неналтовська.
За словами Неналтовської, вона подала клопотання в суд, щоб він їй дозволив зустрітися з Гулієвим, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Прокуратура Криму, куди звернулася адвокат із проханням про зустріч із Гулієвим, відмовила, обумовлюючи це тим, що не прокуратура Криму ухвалювала рішення щодо його затримання.
