"Нафтогаз України" успішно псує відносини з постачальниками газу
Президент Туркменістану вдруге образився за борги України
Останні переговори між Україною та Туркменістаном показали, що в газових відносинах усе не так гладко, як говорять чиновники. Подальше зволікання з оплатою може обернутися загостренням розбіжностей і, як результат, подорожчанням азіатського палива.
Газова полеміка між Україною і Туркменістаном продовжується. І в Ашхабаду знову є серйозні претензії до Києва. Президент республіки Сапармурат Ніязов у черговий раз поскаржився на те, що НАК "Нафтогаз України" несвоєчасно оплачує поставлений у першій половині 2005 року енергоносій.
"Півроку пройшло, а нічого ще не зроблено. Усього погашено 8,7 мільйона з 484 мільйонів доларів. Ви не в змозі поставити нам усе!", - цитує "Інтерфакс" слова голови східної держави. Після цього Туркменбаші запропонував погасити заборгованість, яка накопичилась, не товарними постачаннями, а грішми - по 44 дол. за 1 тис. куб. м.
Хоча до цього голова "Нафтогазу України" Олексій Івченко неодноразово заявляв, що усе йде за графіком, і ніяких зривів з нашої сторони немає. Утім, сьогодні довіра до топ-менеджера помітно впала. Адже минуло яких-небудь вісім місяців з моменту його призначення на посаду голови правління НАКу, а за цей час холдинг устиг помітно збільшити обсяг своєї заборгованості, посваритися з двома основними постачальниками газу в країну і порадувати жителів блискучою перспективою – подорожчанням блакитного палива в три рази.
Але при цьому чиновники старанно намагаються сховати свої помилки і підносять населенню провали на переговорах як блискучу європейську перспективу і значний крок уперед на шляху до розвиненої ринкової економіки.
Подивимося, що ж вдалося зробити НАКу для досягнення поставлених цілей.
Нагадаємо, що на початку року вартість туркменського газу для України виросла з 44 до 58 дол. за 1 тис. куб. м. Зайнявши посаду голови правління "Нафтогазу", Олексій Івченко в першу чергу розкритикував своїх попередників за промахи.
От тільки виправити ситуацію йому самому так і не вдалося.
Переговори делегацій холдингу і самого голови держави Віктора Ющенка з президентом східної республіки Сапармуратом Ніязовим не принесли бажаного результату. Ашхабад навідріз відмовився знизити ціну на паливо.
Пізніше відносини між сторонами ускладнилися ще більше. У той період Україна оплачувала 50% постачань туркменського газу грішми, а інші 50% - матеріальними цінностями. Однак правління НАКу затримувало постачання товарів Ашхабаду. У результаті Сапармурат Ніязов привселюдно обурився і висловив вимогу перейти на більш прозору схему розрахунків.
І в червні 2005 року сторони підписали угоду, яка повернула вартість палива на рівень 44 дол. за 1 тис. куб. м, але зобов'язувала Київ платити за газ тільки грішми. Нагадаємо, що щорічно в нашу країну надходить понад 30 млрд. куб. м азіатського енергоносія.
Паралельно НАКу вдалося помітно попсувати відносини з іншим великим постачальником газу в Україну – Росією. Після невдалих переговорів правління "Газпрому" почало наполегливо пропонувати Києву перейти на більш прозору схему розрахунків. Так, Москва щорічно транспортує через територію України понад 120 млрд. куб. м палива. І при цьому поставляє "Нафтогазу" близько 24 млрд. куб. м енергоносія як плату за транзит за заліковою ціною 50 дол. Однак чиновники вирішили радикально змінити механізм платежів і максимально наблизити котирування до європейського.
Росія запропонувала розраховуватися за газ грішми і представила Україні зовсім непривабливу цифру - 160 дол. за 1 тис. куб. м. За словами топ-менеджерів російського "Газпрому", вона базується на обчисленнях по методу net back: тариф для європейських споживачів мінус витрати на транспортування. Безумовно, такі умови не сподобалися НАКу, і він спробував відмовитися.
Але Москва вирішила застосувати додаткові важелі тиску на Київ. І топ-менеджери "Газпрому" обвинуватили Україну у викраденні 7,8 млрд. куб. м палива з наших підземних сховищ. Вони запропонували НАКу заплатити за них грішми.
Пізніше пообіцяли зарахувати їх у плату за транзит. Тобто поставити на 7,8 млрд. куб. м менше належного обсягу в 2005 році. А якщо в "Нафтогазу" раптом виникне дефіцит у газовому балансі, то російський концерн готовий люб'язно запропонувати йому додаткову кількість газу, але вже за європейською ціною.
Пізніше сторонам вдалося залагодити цей конфлікт на не зовсім вигідних для Києва умовах. Делегація російського концерну й українських фахівців спільно перевірили підземні сховища. Одразу після цього обидві сторони поставили свої підписи під актом звірення наявності в них згаданого обсягу газу. Тим самим глава "Газпрому" Олексій Міллер визнав, що ніхто нічого в нього не крав.
17 липня топ-менеджери двох держхолдингів підписали угоду про подальшу долю 7,8 млрд. куб. газу. "Газпрому" все ж таки вдалося зарахувати частину з них (2,55 млрд. куб. м) у рахунок оплати європейського транзиту. Обсяги, що залишилися - 5,25 млрд. куб. м. - будуть поступово передаватися компанії "Росукренерго", що сьогодні займається постачаннями туркменського палива в Україну.
Проте, це перемир'я ніяк не вплинуло на позицію "Газпрому" щодо вартості палива. Незабаром російські чиновники озвучили іншу цифру – 180 дол. за 1 тис. куб. м. Більш того, вони запропонували прийняти цю ціну за стартову, тому що, за їх розрахунками, споживання енергоносія в найближчі роки виросте, і котирування будуть підвищуватися. При цьому українська влада необережно бовкнула, що погоджується на подорожчання, але поетапне...
Правда, після появи Юрія Єханурова на посаді прем'єра "Газпром" дещо пом'якшив свою позицію і запропонував компромісний варіант: дешеве паливо в обмін на участь у газотранспортному консорціумі.
Адже в недалекому минулому Олексій Івченко запропонував Москві профінансувати будівництво нового трубопроводу "Богородчани-Ужгород", але при цьому заявив, що ні про який спільний менеджмент не може бути і мови. Хоча споконвічно консорціум створювався для загального розвитку і управління газотранспортною системою України.
Намагаючись хоч якось замаскувати всі останні провали на переговорах з постачальниками, чиновники в один голос заговорили, що усе йде так як треба. А вартість газу для України як європейської держави повинна бути відповідною. І взагалі демпінгові ціни і бартерні угоди з Росією і Туркменістаном сильно розбалували економіку, і треба рухатися на Захід семимильними кроками.
А почати, звичайно ж, потрібно, з вартості блакитного палива. Останнім часом звертання "Нафтогазу" до Національної комісії з регулювання енергетики (НКРЕ) почастішали. НАК наполегливо просить відомство підвищити тарифи для всіх категорій споживачів, мотивуючи це нестачею коштів. Але в той же час правління холдингу не забуває похвалитися позиками від провідних Західних банків.
Нагадаємо, що цього року компанія відкрила дві кредитні лінії: одну в Deutche Bank на суму 2 млрд. євро, а другу – у Societe Generale у 2,5 млрд. євро.
То звідки ж у такому випадку дефіцит обігового капіталу? На думку експертів, варто пам'ятати, що НАК ще при цьому вихвалявся значним ростом відрахувань у державний бюджет... Плюс підписання невигідних контрактів з постачальниками, що помітно підвищили валютне навантаження на "Нафтогаз".
А що ж буде далі при такому розкладі? Якщо Україна буде продовжувати сваритися з двома основними постачальниками, то її газові перспективи уявляються досить сумними. Нагадаємо, що з 2007 року всі експортні обсяги туркменського палива викуплені "Газпромом". А це дасть йому додатковий козир на переговорах з Києвом.
Нагадаємо, що країна щорічно споживає близько 36 млрд. куб.м азіатського енергоносія. А це близько 50% від загального обсягу.
Уникнути глухого кута в ситуації, на думку спостерігачів, можна лише одним способом – перекупити законтрактований російським монополістом газ в Ашхабаду. Але як це зробити, коли НАК не те що придбати додаткову кількість, але і заплатити за вже обговорене не в змозі.
До того ж подібне ставлення може змусити Сапармурата Ніязова переглянути існуючий тариф на газ для України. Нагадаємо, що вартість азіатського палива для Києва регулюється щорічним міждержавним протоколом. Цікаво, яка цифра з'явиться в документі цього разу?
Залишається тільки сподіватися, що запланований на 26 жовтня візит Юрія Єханурова в Туркменістан допоможе вирішити поточні розбіжності з президентом Ніязовим і уникнути різкого подорожчання азіатського палива в 2006 році.
Economika.com.ua для УП
