Останні день і ніч Юлії Тимошенко

Коли у квітні 2001 року Віктора Ющенка звільнили з посади прем'єр-міністра, він відразу сказав з трибуни Верховної Ради: "Я йду, щоб повернутися". Сьогодні Юлія Тимошенко взяла тайм-аут тривалістю півтори доби. Очікується, що її пояснення пролунають не раніше 20 години вечора п’ятниці, під час великого ефіру на каналі "Інтер".

Тимошенко у паузі. Людина, яка готова кількома словами створити політичну вибухівку, не вимовила ні слова. Сумнівно, що вона мовчить, бо сподівається, що Ющенко повторно внесе її на затвердження головою уряду. Трохи більш імовірним серед неімовірних теорій є сподівання, що президент запропонує їй якусь посаду. Проте швидше Тимошенко просто відходить від шоку. Але повільно – вона також намагається зрозуміти, яку цього разу їй доведеться грати роль у виставі своєї політичної кар'єри.

Про те, що все може закінчитися так, Тимошенко підозрювала, але не вірила до кінця.

У середу зранку Кабінет міністрів відвідав Порошенко, який спробував залагодити конфлікт. Потім Тимошенко пішла відкривати засідання уряду. Прем’єр попросила вийти із зали працівників секретаріату Кабміну. Вона звернулася до міністрів, що скандал, спричинений заявою Олександра Зінченка, може мати різні наслідки – аж до відставки всіх-всіх-всіх: і Порошенка, і Третьякова, і губернаторів, і Кабміну.

Тимошенко подякувала міністрам і сказала, що вони змогли стати єдиною командою і, взагалі, ледь чи не найкращим урядом України. Після цього члени Кабміну почали обмін думками. Деякі найхитріші, коли до них доходила черга говорити, виходили покурити. Віце-прем'єр Роман Безсмертний підтримав ідею за один раз звільнити всіх. Натомість різко проти висловилися міністр транспорту Євген Червоненко і міністр надзвичайних ситуацій Давид Жванія. Останній так рознервувався, що заговорив українською мовою.

Після цього Тимошенко доручила проводити Кабмін Анатолію Кінаху, а сама пішла до президента. Своїм помічникам сказала, що до вечора вони можуть бути вільні.

Коли в середу вночі Тимошенко йшла з Банкової, найбільш імовірним був сценарій втрати її кількох найближчих соратників з уряду – міністра економіки Сергія Терьохіна, віце-прем'єра Миколи Томенка і, що найнебезпечніше, глави СБУ Олександра Турчинова. Також сокира відставки нависла над генпрокурором Святославом Піскуном. Який, всупереч війнам часів Кучми, раптом протягом останніх місяців несподівано виявився серед довірених людей Тимошенко.

Цими валетами і королями Тимошенко платила за нейтралізацію туза – головного свого ворога Петра Порошенка. Також очікувалося звільнення його однодумця – керівника митниці Миколи Скомаровського. Перший помічник президента Олександр Третьяков ходив під загрозою бути тимчасово відстороненим або також позбавленим посади. Це був так званий "м'який пакет" кадрових змін.

Ще однією складовою компромісу, з якою розійшлися спати Ющенко і Тимошенко, був спільний блок на виборах до парламенту. Тут немає одностайності серед джерел "Української правди". Одні кажуть, що список мав бути з пропорцією: 66% формує сторона президента, а 33% – прем’єра. Інші стверджують, що 50% забирав собі Ющенко і "Народний Союз Наша Україна", 25% для Литвина і ще 25% – для Тимошенко.

При цьому Ющенко висунув Тимошенко вимогу – він має право вето на людей, які будуть включатися до спільного списку за квотою соратниці. Вона такої можливості не отримала. Тимошенко також було повідомлено, що до числа неблагонадійних потрапили Зінченко, Томенко і Костенко.

Наступного дня все змінилося.

Зранку новий держсекретар Олег Рибачук відвідав посла США в Україна Джона Гербста, якого посеред ночі обробляли люди Тимошенко з проханням вплинути на Ющенка. Микола Томенко провів прес-конференцію із закидами на адресу оточення Ющенка, аналогічними до слів Зінченка. А Тимошенко знову прибула до секретаріату президента. Її головним проханням було зберегти Турчинова на посаді глави СБУ.

Ющенко виступив із зустрічними претензіями. Дізнавшись про слова Томенка, звинуватив прем’єра у зраді домовленості спробувати склеїти розбиту команду. Поставив вимогу публічно потиснути руку Порошенку. Отримав відмову. Дорікнув спробами залучити до конфлікту посла США. Вийшов з себе через те, що фракція БЮТ не по-партнерськи проголосувала за позбавлення Порошенка депутатського мандату. І відправив уряд у відставку.

Потім була прес-конференція. Під час якої речник Ющенка Ірина Геращенко заплакала, а новий держсекретар Олег Рибачук лише один раз гірко усміхнувся – коли Ющенко сказав, що "деякі посадовці захопилися цим піаром настільки, що життя без камер вони не уявляють". Мав на увазі він того ж таки Томенка.

Якщо зовсім чесно, то, схоже, Ющенко скористався приводом зняти Тимошенко – бо в заяві Томенка не було нічого такого, що могло шокувати непідготовлену публіку.

Більше того, там не було жодного конкретного факту – крім твердження, що за вісім місяців без погодження з Тимошенко Ющенко незаконно призначив 54 вищих чиновників.

Ющенко думає, що Томенка напустила вона. Дійсно, екс-віце-прем'єр регулярно виконує роль рекламного агента Тимошенко. І після зустрічі з Ющенком у ніч з середи на четвер відбулися бурхливі переговори Тимошенко з довіреними особами у зв'язку з "м'яким пакетом" виходу з кризи.

Зрозуміло, що рішення Томенка було частково його особистим, але частково і спільним – якби Тимошенко жорстко виступила проти, йому б довелося промовчати. Бо саме з нею Томенко пов'язує плани на 2006 рік. Прем'єр же вирішила не втручатися. Тим більше що в талантах свого заступника якнайсильніше ударити по команді Ющенка вона не сумнівалася.

А про нелюбов Ющенка і Тимошенко ходять уже легенди. Життя Ющенка у постійному контакті з Порошенком, Червоненком і Третьяковим, які уміло виділяли її помилки, спотворило образ прем’єра. Відсутність зустрічей тет-а-тет з Ющенком, кадрові призначення в обхід уряду та саботаж ідей притупили для Тимошенко важливість дослуховуватися до слів глави держави. Їхні відносини часто виходили за межі субординації, а лексика – за норми дозволеного.

Останньою краплею стала ситуація навколо Нікопольського заводу феросплавів. Схоже, Ющенка переконали (можливо, небезпідставно), що заява Зінченка була намаганням переключити увагу зі скандалу навколо НЗФ.

Фінал цієї історії – навколо Ющенка частково утворюється та ж перевірена команда, що і була в 2000-2001 роках під час його прем’єрства.

Той же Олег Рибачук. Тоді він був керівником служби – зараз держсекретар.

Той же Юрій Єхануров. Тоді він був першим віце-прем'єром – зараз цілий глава уряду.

Та ж Віра Іванівна Ульянченко – тоді вона була першим помічником, а зараз є радником.

Не зрозуміло тільки, чи той самий Ющенко?