Тарас Стецьків: "Заява на столі у президента. Але я поки що діючий президент НТКУ"
Заява написана і покладена на стіл президенту України.
На сьогодні Тарас Стецьків – діючий президент НТКУ і у повному обсязі виконує свої службові обов’язки.
Питання подальшої роботи президента НТКУ Тараса Стецьківа залишається у компетенції президента країни.
А тепер мій коментар:
Мене запросили на УТ-1 як кризового менеджера. Тому що горіло "Євробачення" і за нього ніхто не хотів братись; тому що телекомпанія була в такій ямі, що спочатку не було уявлення, як її звідти витягувати.
Спершу я вагався. Це було пов’язане з великим ризиком для мене як для непрофесіонала в телевізійній сфері. Провал "Євробачення" означав би для мене серйозний удар як по політику, так і по менеджеру. Але я погодився, оскільки вважав, що для країни життєво необхідно, щоб "Євробачення" пройшло на гідному рівні.
По-друге, оскільки я, людина рівновіддалена від телевізійних тусовок, але маю авторитет серед медійників через свої політичну позицію, прийняв рішення спробувати вивести ситуацію на НТКУ зі штопора.
І третім аргументом, який для мене виявися не менш важливим, стала позитивна відповідь декількох високопоставлених чиновників про перспективи розвитку каналу після успішно проведеного "Євробачення" - рухатися у бік суспільного телебачення.
Ці три завдання виглядали для мене гідним викликом. Це був великий проект з дуже амбітними цілями, заради яких був сенс міняти статус політика, статус депутата на статус менеджера. Таким чином можна було зробити свій внесок для демократизації суспільства в Україні.
Першу задачу ми виконали, про це нема що говорити, оцінки вже дані. "Євробачення" було величезним суспільно-господарським проектом. Ми його зробили в умовах форс-мажора і зробили дуже добре.
Після того, з червня місяця ми почали виводити із штопора УТ-1. З чим ми зіткнулися? З тим, що це бюджетна установа, яка повністю знаходиться на фактично "ручному" управлінні з боку держави (тому що вона, як правило, фінансувалась на 30% своїх можливостей).
Вона була (і є) розпорядником бюджетних коштів другого рівня, над нею було (і є) Держтелерадіо на чолі з паном Чижом. Було очевидним, що в такому статусі телекомпанія перспектив існування не має.
Друге, з чим ми зіткнулися, телекомпанія має колосальні внутрішні і зовнішні борги. Борги в два рази перевищували вартість активів компанії: остання коштувала 28 млн. грн., а боргів було на 50!
Третє, що ми побачили – канал працював практично без програмної політики: не мав хороших художніх фільмів, тут не існувало нормального програмного продукту. Сітка мовлення УТ-1 нагадувала прохідний двір. І по суті, канал не мав можливості легального фінансування для виробництва якісних програм.
Перший Національний мав, так зване, державне замовлення у вигляді 120 передач, більшість з яких мали нульові показники. При цьому на телекомпанії надто роздутий штат – біля 2 000 осіб, частина з яких, як виявилось, були "мертвими душами", інша частина були прийняті "по блату".
Найголовніше - всі ці фактори призвели до того, що на каналі панувала не конкурентна психологія людей, бажаючих робити конкурентноздатний канал, вести його вверх, а більшість жили за принципом "є робота – от ми й працюємо".
По-четверте, у нас був (і залишається) повністю порізаний канал: вранці і ввечері його розбиває "ЕРА", а з 13.00 до 14.00 незаконно годину мовлення забирає Держкомтелерадіо.
П’яте, зважаючи на вищезгадані факти, рекламодавці практично відмовлялися працювати з Першим Національним. Зараз, до речі, на каналі вщент розписані всі рекламні блоки. Причому до нас зайшли дуже потужні світові бренди.
Отже, ми почали здійснювати кроки по виведенню каналу із кризи. Що ми зробили? Ми внесли у Верховну Раду проект закону, який давав можливість змінити статус бюджетної установи на статус Держпідприємства. Закон в першому читання прийнятий, маємо надію, що остаточно затвердять в другому читанні.
Не взявши ні копійки грошей з бюджету, ми за рахунок зекономлених на "Євробаченні" коштів погасили всі зовнішні борги перед Європейською мовною спілкою і половину внутрішніх боргів перед концерном РРТ за трансляцію.
Ми сформували абсолютно нову адекватну концепцію НОВИН. Це без коментарів, все видно з ефіру.
За рахунок зекономлених грошей закупили нові художні фільми і готуємо до виходу в ефір до 10 нових програм. Все це побачить світ з 19 вересня.
Ми ліквідували жахливі дірки в ефірі під назвою "міжпрограмний простір", саме там раніше були найбільші зловживання. На сьогоднішній день я маю всі підстави стверджувати, що і другу задачу – виведення УТ-1 зі штопору – ми так само виконали. Авторитетні діячі з Європейської мовної спілки нещодавно підтвердили – УТ-1 на правильному шляху.
Тому, коли в середині серпня я доповідав президентові України, сказав йому, що наступає третій етап розвитку УТ-1 як каналу. І тут ми повинні визначитись: в якому напрямку ми цей телеканал рухаємо? Які завдання ставить вище керівництво держави перед цим телеканалом (оскільки в суспільстві і в різних владних кабінетах почали з’являтися різні думки з приводу того, як його розвивати).
На зустрічі з президентом я сказав, що є три шляхи розвитку каналу: перше, залишатися в статусі бюджетної установи і бути такими, як є.
В такій версії я перспективи розвитку УТ-1 не бачу взагалі – це шлях в нікуди. Тим більше я не бачу своєї власної перспективи керування цим каналом, бо я не є телевізійний чиновник і прийшов сюди не пересиджувати і не триматись за це крісло.
Я йшов сюди під ІДЕЮ – створити суспільне телебачення.
Другий шлях – це перетворити УТ-1 на повноцінне Державне підприємство і розвивати його як Державне телебачення. Так можна йти. Таким шляхом йшла Росія.
Але з моєї точки зору – треба йти ТРЕТІМ шляхом: створивши на базі УТ-1 Державне підприємство, на цій самій базі треба, не відкладаючи в довгу шухляду, створювати суспільне телебачення, яке б мало незалежні джерела фінансування та наглядову раду, яка б призначала керівництво каналу.
І тільки це, на мою думку, відповідає ідеалам Майдану та ідеалам громадянського суспільства, які були проголошені під час "помаранчевої революції". Врешті-решт це відповідає принципам розвинутих Європейських країн!
Якщо ж у суспільстві існує дискусія, питання громадського телебачення відкладається на потім чи держава вибирає іншу концепцію розвитку Першого каналу?
В цьому випадку я готовий написати заяву, повернутися в політику та реалізовувати інші значимі політичні, господарські чи управлінські проекти.
Для мене це крісло – не самоціль. Повторюся, сюди я прийшов з трьох причин: рятувати в форс-мажорних обставинах "Євробачення", витягнути з кризи УТ-1 та створювати суспільне телебачення.
Останні п’ять-сім років я брався за реалізацію досить великих чи то господарських, чи то суспільних проектів. Немає жодних проблем, якщо держава зимою або на наступний рік вибере іншу концепцію та інший менеджмент.
Але то повинно бути не кулуарне рішення, не закрита інформація. Це повинна бути публічна річ.
Інакше кажучи, під кожну з тих задач (УТ-1 - бюджетна установа, УТ-1 - державне підприємство, УТ-1 -- суспільне телебачення) треба підбирати відповідний менеджмент.
Я виклав президентові свою точку зору. Якщо вона має перспективи для реалізації, то тут зібрана команда, яка її зробить. Якщо керівництво держави обере інший шлях, то воно повинне обрати інший менеджмент, і тоді ніхто нікому не буде створювати проблем. Я тоді піду.
І це не слід розглядати як демарш чи протест. Це чесний і нормальний крок, якщо твої погляди не збігаються з точкою зору, яка панує в керівництві. В команді так може бути, коли під постановку тих чи інших задач підбираються ті чи інші люди.
Саме така філософія була в тому, що я написав заяву і поклав її на стіл. Президент як глава держави прийме відповідне рішення, це в його компетенції.
Інше питання, що затримка з реалізацією в Україні суспільного телебачення чи запровадження якихось сурогатів у вигляді паралельного існування державного та суспільного каналів може сильно зашкодити міжнародному іміджу України у світі і репутації влади серед населення в самій Україні".
Читайте відповідь прес-секретаря президента Ірини Геращенко тут
