Вибір новітньої історії: Кравчук і Кучма без бою поступилися братам Кличкам місцем в історії незалежної України

Рівно один урок, наприкінці навчального року буде присвячено періоду української незалежності, що розпочався 24 серпня 1991-го. Головна подія цього періоду, відповідно до новітньої української історії, перемога помаранчевої революції.

Розділ про помаранчеву революцію, як головну подію епохи незалежності держави, було затверджено Міністерством освіти одночасно у двох варіантах. Обидва "Вступ в історію України" були видані київським видавництвом "Генеза", а проблему вибору видання демократично покладено на вчителя.

Слід зауважити, що обидва підручники по-різному трактують події, що відбулися в Україні, наприкінці минулого - початку цього року. У підручнику Віталія Власова й Оксани Данилевської цей період описано так:

"Зрозуміло, що совісний і працьовитий український народ гідний жити в благополуччі й справедливості. Тому, коли під час виборів президента України восени 2004 року стали очевидні зловживання влади, що поставили під сумнів чесність виборів, українці вийшли на вулиці й майдани з вимогою покласти кінець неправді. Мільйони наших співвітчизників мирним протестом відстоювали справедливість, своє право жити за законами й по совісті. Акції протесту, що тривали кілька місяців, проходили під жовтогарячими або помаранчевими прапорами. Тому ті події назвали помаранчевою революцією".

Віктор Місан у своєму підручнику відзначає не настільки повну єдність. "Прихильники Ющенка, використовуючи жовтогарячу символіку свого лідера, перетворили майдан на сонячне помаранчеве диво. Атмосфера добра й справедливості, взаєморозуміння й прагнення до кращого життя панували всі ці дні на Майдані. Кияни допомагали приїжджим. Приносили їм їжу, одяг, організовували ночівку. Міста центральної й західної України, де більшість населення підтримали Віктора Ющенка, також організували акції на його підтримку. Жителі східної й південної України, де більшість голосувала за Віктора Януковича, заповнили майдани міст на підтримку свого лідера. Політичні пристрасті били ключем".

Таким чином, менш ніж за рік в істориків виявилися принципово різні версії подій 22 листопада - 26 грудня 2004 року.

Але подібні умовиводи п'ятикласникам робити не варто. Як повідомили допитливим журналістам творці підручників, в 11 років за один урок складно запам'ятати більше п'яти прізвищ. І саме через цю найсуворішу економію в короткий виклад 14 останніх років (за Власовим-Данилевською) виявилися вписані тільки брати-боксери Клички, чотириразова олімпійська чемпіонка плавчиха Яна Клочкова, футболіст Андрій Шевченко, переможниця "Євробачення"-2004 Руслана Лижичко й президент України Віктор Ющенко.

Ні перший президент України Леонід Кравчук, ані наступний – Леонід Кучма, ні, скажімо, перший космонавт Леонід Каденюк або екс-чемпіон світу із шахів Руслан Пономарьов з міста Краматорська Донецької області не заслужили права на місце в історії.

Проте гідне місце в історії знайшлося лідерові однієї з українських рок-груп: "Україну знають у світі й за досягненнями у мистецтві. У багатьох країнах є шанувальники у групи "Океан Ельзи".

І фотографія відразу "Юлія Тимошенко й лідер групи "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук". Цікаво, що підручник не уточнює, хто така Юлія Тимошенко і який стосунок вона має до рок-групи, мистецтва і помаранчевої революції. (До речі, і інші види мистецтва навіть не згадані). На відміну від підручника Місана, опустити посаду Тимошенко було вкрай завбачливо.

У будь-якому разі, ця неповнота інформації явно насторожить допитливих дітлахів: а чому на фотографії президента Віктора Ющенка зображено з усією родиною (дружина, три дочки, два сини, онук і онука), а рок-кумир Слава Вакарчук – з якоюсь тіткою Тимошенко? Запитуйте діти, запитуйте!

Втім, переписувати підручники можна ще не раз: через повну перемогу 12-літньої системи середньої освіти нинішнім п'ятикласникам доведеться сидіти за партою до того віку, у якому син президента Ющенка вже пристойно заробляє консалтингом. На жаль, суперечки про смаки дорослих дітей, які потрясли Україну наприкінці літа, довели, що виховання підростаючого покоління українців - слабка ланка нової влади.

З вулиць уже знято численні білборди, які починаються закликом: "Кохаймося!", і уточнюють, кого саме (футболістів, космонавтів, лауреатів Нобеля й "Оскара") не вистачає Україні. Але на дверях під'їздів ще висять зворушливі плакати: "Бережіть любов!", а в Інтернеті ще популярна розтяжка: "Кохаймося! Країні не вистачає міністрів!" (очевидно, вона буде актуальною до формування повного складу Кабміну).

Отож, якщо перша й безпрецедентно дорога державна піар-кампанія виявиться успішною - з онуками в лідерів України, і в активної частини електорату, проблем не буде. Сподіваюся, серед них з'являться й космонавти, і лауреати Нобеля й "Оскара" - претенденти на місце в підручниках новітньої української історії - найбільш неточної з наук.

P.S. "Древні мудреці називали історію вчителькою життя. Але хіба можна чомусь навчитися, пам'ятаючи одних і забуваючи про інших? Зараз зовсім інакше ми бачимо фігури Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Степана Бандери й тисяч славних синів і дочок України. Тільки той народ заслуговує на щасливе майбутнє, який поважає своє минуле. У минулому немає "своїх" і "чужих" - там є тільки наші предки". Віктор Місан, "Вступ в історію України" для 5-го класу, Київ, "Генеза", 2005 рік, передостанній розділ.