Третій – зайвий або янгол та демони
Останні два тижні постійно хочеться прокинутися і з полегшенням відчути, що весь цей жах є лише страшним сном. Важко повірити навіть не в те, що чудова команда Майдану припинила своє існування (занадто різні сили встали тоді пліч-о-пліч навколо Віктора Ющенка), а те, з яким завзяттям деякими "політичними діячами" зараз руйнується надія, що подарувала країні Помаранчева революція.
Найбільшу гіркоту викликає просто дивовижне перетворення людей, які рік тому заради спільної перемоги піднялися над власними амбіціями, а сьогодні готові "завдавати ядерні удари" по вчорашнім друзям.
Результатом цього є справжній больовий шок для прихильників Майдану. Люди, які вчора стояли на українських майданах, сьогодні фактично розділилися на два табори та не чують один одного. Отже, українське суспільство дійсно потребує розмови, інакше руйнівні процеси зневіри стануть незворотними. З цієї точки зору дискусія може мати користь і, можливо, цього разу у суперечці дійсно народиться істина.
Важко сперечатися із економічними аргументами Олександра Морозова, які він подав у статті Передчуття державного перевороту. Дійсно, в країні накопичувалися економічні негаразди, причому уряд не тільки не здійснював адекватних до ситуації кроків, а й взагалі відмовлявся просто побачити проблеми.
Таким чином, можна погодитись із моїм однопартійцем, що 8 вересня ще не було ніякої політичної кризи. Була криза економічна, яка, вочевидь, зіграла далеко не останню роль у рішенні президента. Давайте скажемо чесно - чи відправив би він у відставку уряд, який виправдав би сподівання народу України? Запитання риторичне.
Отже, дискусійними є твердження про підготовку безпосередньо Тимошенко державного перевороту. Мабуть, саме від мене важко було очікувати заперечень щодо цієї тези, оскільки лише минулого тижня я була автором депутатського запита в Верховній Раді про зустріч Михайла Бродського з Борисом Березовським (що, до речі, підтвердив і пан Бродський, і пан Березовський), "яка несе в собі загрозу для державного устрою та економічної безпеки України".
Але не треба надмірно демонізовувати Юлію Володимирівну. На перший погляд, важко повірити, що вона готова власними руками зруйнувати не тільки світлий спогад про Майдан, частиною якого є вона сама, та навіть основи української держави, главою якої вона мріє стати. Але можливо, не все так просто...
Я згодна з Морозовим, що внутрішньо вона готова на все, але для зовнішніх проявів її намірів потрібен, знову ж таки, зовнішній чинник. Давайте згадаємо, що її виступу на телеканалі "Інтер" передували заяви панів Бродського та Томенка, які просто-таки силоміць втягували свою лідерку у "кризовий варіант" вирішення проблеми – після скандальних заяв таких "соратників" компроміс Тимошенко із президентом без втрати для неї політичного обличчя фактично став неможливим.
Таким чином, ми вийшли на серйозну проблему – маніпулювання діями Юлії Володимирівни з боку її оточення з мовчазного погодження з боку об’єкта маніпулювання. Маніпулювання в сенсі досить тонкого використання у власних цілях всіх її підсвідомих установок, фобій та бажань.
Погоджуюсь із характеристикою мого колеги, що "Юлія Тимошенко – людина винятково талановита, яскрава, пасіонарна". Але не можу погодитись, що її єдиною метою є вона сама. Безумовно, вона має у своїй уяві певну місію, яку має нести Україні. Про це свідчить її любов до порівнянь себе із історичними фігурами.
Причому її оточення старанно плекає цю рису свого лідера (згадаємо, як вони полюбляють оточувати Юлію Володимирівну відповідними зображеннями під Жанну д’Арк, Лесю Українку тощо).
Саме це і використовує світа Юлії Володимирівни – її світогляд, її бачення своєї місії. За Тимошенко, велика мета виправдовує будь-які засоби. Навіть якщо мета досягається дуже брудними методами і за допомогою дуже одіозних персон. Причому є певні підозри в тому, що одна така одіозна персона теж розпочала свою небезпечну гру на місіонерському полі підсвідомості пані Тимошенко.
Так, достеменно відомо, що нещодавно відбулась нова зустріч панів Бродського та Березовського (взагалі виникає питання, чиїм радником на сьогодні є Михайло Бродський). Більше того, на цій зустрічі були отримані нові плани, інструкції та матеріали.
Вочевидь, цю зустріч тепер важко буде пояснити просто бажанням опального російського олігарха проконсультуватися про ситуацію в Україні. Тим більше, що останнім часом він став справжньою зіркою українських політичних телепередач.
Таким чином, найближчим часом можна очікувати нових хвиль компромату, незрозумілих платіжок, замусолених плівок майора Мельниченка, що підживлюватиме розвиток політичної кризи.
І тут ми знову повертаємося до головної проблеми – проблеми забезпечення національної безпеки.
Чому іноземний громадянин із дуже специфічною репутацією користується такою підтримкою з боку пана Бродського? Причому і з політичної, і з бізнесової точки зору ці фігури просто не можна порівнювати.
Отже, керує процесом саме російський опальний олігарх, мета якого нам невідома, як невідома вона і самій Тимошенко та її оточенню. І над цим варто замислитися, в першу чергу самім бютівцям.
Оскільки пан Березовський контролює частину оточення Юлії Володимирівни, яке має можливість маніпулювати її діями, виникає запитання – чи не є війна, яку розв’язали соратники екс-прем’єра війною за інтереси Березовського, який чужими руками використовує для цього політичну зброю масового знищення, після якої залишиться лише пустеля. А у цій пустелі йому вже ніхто не заважатиме будувати "свою Україну".
Отже, спецоперація проти України, проти її президента, проти майбутнього нашої країни триває. Триває саме тому, що цілком конкретні плани одного політичного авантюриста співпали із підсвідомими установками екс-прем’єрки. Можливо, вона навіть щиро вірить в те, що зуміє в черговий раз переграти свого небезпечного союзника.
Але мені хотілося поставити лише одне запитання до Юлії Володимирівни - чи можна боротися за світле майбутнє та чисту владу брудними руками, навіть чужими? І чи не зробить така перемога неможливою виконання тієї місії, у яку, сподіваюся, все ж таки вірить пані Тимошенко?
Ксенія Ляпіна, депутат, заступник Голови Комітету ВРУ з питань промислової політики і підприємництва, член парламентської фракції "Наша Україна"
