День з чистого аркуша
Дивлюсь на Віктора Андрійовича, згадую Михайла Сергійовича, Леоніда Макаровича, Леоніда Даниловича...
З часів легендарного фільму Юріса Поднієкса минуло майже двадцять років. "Чи легко бути молодим?" – запитав тоді режисер. Суспільство знайшло на це запитання безліч відповідей, з яких і народилося покоління, котре, не надто сумуючи, розлучилося спочатку з КПРС, потім з Радянським Союзом, а відтак – і з двадцятим століттям.
Чи знайдеться наразі митець, який би sine ira et studio, тобто "без гнева и пристрастия" – зробив би фільм на кшталт "Чи легко бути молодим Президентом?". Причому, не простим, а таким, від якого чекають (не хотілося б думати, що чекали!) дива. Не тільки, до речі, економічного. Хоча уповільнення зростання економіки на тлі стрибаючих цін на найважливіше у багатьох викликають щемливі згадки про примарну стабільність зразка 2003-2004 рр.
Бути президентом – особливо в нашій країні, особливо зараз – це означає бути і лідером нації, і головнокомандувачем, і менеджером, і пастирем, і сам-собі-піарником. І, між іншим, батьком – у прямому, зокрема, смислі цього слова.
Робити тисячу справ водночас – неможливо, не будучи Цезарем. Але, згідно з суспільними очікуваннями, Ющенкові доведеться. Але хотілося б, щоб перед тим він накидав би на чистому аркуші паперу стовпчик найголовніших, першочергових справ.
Забути, як це не важко, про бджіл, Сорочинці, Саакашвілі, родичів і кумів. Склеїти країну, розколоту виборчою кампанією. Запитати генпрокурора, чому замовник убивства журналіста Гонгадзе ще досі на свободі. Дати по руках тим, хто плутає державний бюджет із шоколадною фабрикою. Визначитись, куди йдемо – в ЄЕП з Путіним, чи в ЄС із Кваснєвським. Попросити прем’єр-міністра ще раз все згадати і вдруге заповнити декларацію про доходи. І таке інше.
І про мораль. Мало на Биківнянських могилах щороку виголошувати правильні слова про злочини Сталіна і цинізм попередньої влади. Мало підписати папірець з текстом указу про створення інституту національної пам'яті. Треба нарешті взяти на себе відповідальність перед країною і визнати ветеранів УПА борцями за незалежність, по суті, зняти з них тавро "колаборантів". Чого б це не коштувало з передвиборчої точки зору. Так, їх лише кілька десятків тисяч, а обдурених комуністичною пропагандою мільйони.
Авторитет і сила політичного лідера вимірюються не у словах, а у сильних вчинках.
Перший День Незалежності Віктора Ющенка як глави держави минув. У звичайний робочий день президент може зробити дуже багато. Якщо для початку, дістане звичайний білий аркуш...
Доречні публікації:
