Лохшина для приватних підприємців, або про деякі особливості функціонування "єдиного вікна"

Зваживши усі пропозиції щодо своєї подальшої кар’єри після помаранчевої революції, я вирішила розпочати власний бізнес - для цього потрібно було зареєструватися приватним підприємцем.

Перший мій візит до реєстраційної палати відбувся навесні цього року. Озброївшись пакетом необхідних документів, я поїхала до відділу реєстрації львівського міськвиконкому, оскільки реєстрація відбувається за місцем прописки у паспорті.

На мене чекали зачинені двері, на яких було написано, що прийом відвідувачів лише з 10 до 13 години. Годинник показував 13:30… При вході у реєстраційну палату є інформаційний стенд, і я почала уважно вивчати усі повідомлення, з яких стало зрозуміло одне – процес реєстрації – це справа не одного дня, але для початку, окрім пакету документів, який лежить у сумці, мені потрібен бланк заявки.

Оскільки ані бланків, ані зразків на інформаційному стенді не виявилося, я почала дзвонити у зачинені двері. На допомогу прийшов знайомий депутат, який саме вирішив завітати в гості до начальника. Він пообіцяв допомогти роздобути потрібні бланки. Після дзвінка на мобільний телефон начальника нам відкрили двері. Депутат попросив мене зачекати у приймальні, а сам зайшов до кабінету. Через кілька хвилин він повідомив, що цього дня нічого не вийде, але якщо я прийду наступного дня з 10 до 13 і скажу, що я від цього депутата, то бланки мені дадуть без черги.

Ввечері я повинна була повертатися до столиці, зате дізналася купу важливої інформації – приходити треба десь о 8 годині ранку, займати чергу, отримувати бланки, потім знову ставати в чергу, здавати їх і т.д. Тобто, з моїм шаленим ритмом роботи отримати реєстраційне свідоцтво було не так просто. Довелося відкласти справу.

На щастя, влада дуже швидко почула благання підприємців і пообіцяла спростити процедуру реєстрації, створивши по всій Україні до з 1 липня 2005 року "єдині реєстраційні офіси". Подавши туди один раз необхідні папери, протягом трьох днів можна буде отримати весь пакет реєстраційних документів включно із дозволом на виготовлення печатки.

Найближча нагода приїхати до Львова більше, ніж на два дні, випала тільки у серпні. Вранці я прийшла до знайомого уже приміщення, на якому замість таблички з надписом "Реєстраційна палата" з’явилася вивіска "Єдиний реєстраційний офіс".

На інформаційному стенді - знову купа різноманітних повідомлень і, звичайно, жодного зразка для заповнення документів. Зате був аркуш із переліком необхідних документів для державної реєстрації – їх виявилося зовсім мало – заповнена форма, копія ідентифікаційного номера та довідка про сплату послуг за державну реєстрацію – 34 гривні.

Зайшовши до вузенького кишкоподібного приміщення, я побачила довжелезну чергу – людей зі сто з різних районів міста Львова. У цій черзі стояли всі разом – ті, хто здавали документи на відкриття юридичної особи, фізичної особи, хто отримували свідоцтва, хто перереєстрував організацію чи підприємство, хто хотів отримати бланки, консультацію, поставити печатку, зробити копії тощо.

Оскільки жодних табличок із надписом "інформація", "консультація", "адміністратор" не можливо було побачити через велике стовпотворіння нещасних бізнесменів, я запитала у людей з черги, що мені робити. Приємна жінка років тридцяти п’яти пояснила, бланк форми можна взяти у державного реєстратора району за місцем прописки.

Уважно розглянувши приміщення, я зрозуміла, що вся черга ділиться на дві половини – одні чекають у двері направо, інші – наліво. Мені потрібен Залізничний район, то ж я пішла направо. Черга направо ділилася теж на дві – у двері наліво і прямо (на дверях надпис – Галицький, Залізничний, Шевченківський та Личаківський райони). Я уже знала, що направо – приймальня начальника.

Постоявши у черзі хвилин п’ятнадцять, послухавши численні нарікання бізнесменів (в очах яких було тільки розчарування) на помаранчеву владу, знахабнілих чиновників, відкати, хабарі тощо, я зрозуміла, що за півроку мого перебування у Києві у львівському бізнесі все залишилося в кращих традиціях кучмізму.

Дізнавшись, що я з ПОРИ, і стою лише за бланками, мене пропустили майже без черги. Державний реєстратор Залізничного району Львова Василаш Галина Ярославівна запитала у мене домашню адресу, дала пусті бланки і нагадала, щоб я, коли заповню, не забула взяти копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Я подякувала і вийшла з кабінету.

Сплативши в Ощадбанку тридцять чотири гривні і отримавши квитанцію, я знову повернулася в "єдиний реєстраційний офіс". Залишалося лише заповнити форму та стати знову у чергу для здачі документів.

Перша перепона виникла під час заповнення графи КВЕД (код виду економічної діяльності). За спинами черги у двері наліво висить стенд із кодами КВЕД шрифтом дванадцятим. Під стіною стоять крісла, на яких майже у два поверхи сидять люди. Для того, щоб вибрати необхідні коди, потрібно перехилитися через ці конструкції. Орієнтовно через півгодини я успішно справилася із цим завданням.

За цей час черга направо виросла аж до самого виходу з "єдиного реєстраційного офісу", і я з розчаруванням повинна була визнати, що шансів встигнути здати документи до 13 години у мене майже не було. То того ж я дізналася, що після державного реєстратора потрібно самій здавати документи до податкової, пенсійного фонду і т.д. Ніякого державного адміністратора, передбаченого наказом Деркомпідприємництва від 22.06.2005 р., немає.

Спочатку хотілося піти до начальника, влаштувати скандал, запитати, чому не працює "єдине вікно" (а усі львівські газети місяць тому писали, що працює), чому тих, хто хоче отримати консультацію чи висловити невдоволення, відправляють до відділу консультаційного забезпечення ДПА, чому у приміщенні при сорокаградусній спеці немає жодного кондиціонера і т.д.

Але потім подумала, що заради чистоти експерименту, варто самій спочатку пройти усі процедури реєстрації, а потім за кожне порушення закону спитати начальство "єдиного вікна" окремо. Виснажена морально і фізично, я поїхала додому.

Наступного дня о 10 годині ранку я була вже у "єдиному реєстраційному офісі" – черга така ж, як напередодні. Цього разу я взяла із собою книжку, тому година сорок хвилин стояння у черзі виявилися не надто довгою. Здала документи, розписалася на листку. Через два дні з паспортом та копією листка потрібно прийти забрати свідоцтво.

У понеділок вранці я знову стала в чергу. Чекати довелося майже годину (мабуть, через страшну зливу людей було вдвічі менше звичайного). Галина Ярославівна показала мені красиве рожеве свідоцтво, попросила підписатися на картці та піти зробити дві ксерокопії документів для податкової інспекції та пенсійного фонду. Найближчий ксерокс виявився у магазині канцтоварів через дві вулиці, то ж подорож під дощем зайняла ще додатково півгодини.

Повернувшись назад, я знову стала в чергу. Жінка із сусідньої черги, яка стояла зі мною ще у старій черзі, запевнила усіх, що я вже по другому колу, тому мене варто пропустити без черги. Подякувавши усім, я зайшла до державного реєстратора. На цей раз мені поставили печатки і підписи на ксерокопіях і віддали свідоцтво, а також відправили до податкової та пенсійного і сказали, що подальші інструкції я отримаю саме там.

Попрощавшись із своїми колегами з черги, я пішла до сусідньої кімнати, де на одному із віконечок маленькими буквами написано ДПІ. Жодних зразків заповнений бланків ні поблизу віконечка, ні в офісі не спостерігалося. У віконечку мені дали папір формату А4, на якому від руки було написано перелік документів, необхідних для реєстрації - від чого настрій у мене значно погіршився.

Найбільше мене здивував підпис внизу картки, де вказувалося, що документи потрібно здавати в офісі ДПІ на вулиці Стрийській, 35. Я запитала, чому не працює "єдине вікно" - за весь час перебування в "єдиному реєстраційному офісі" я жодного разу не бачила, щоб документи здавали у це віконечко, на що отримала відповідь, що при бажанні можу здати документи і тут.

Працівниця податкової інспекції пояснила, що завірити копію свідоцтва про реєстрацію може державний реєстратор, поставивши "мокру" печатку на копії або нотаріус (у черзі я дізналася, що це задоволення коштуватиме 50 грн.). Проблема була також у довідці з місця роботи (я навчаюся у аспірантурі Львівського національного університету ім. І. Франка). Я вирішила спочатку роздобути довідку з університету, а потім, якщо пощастить, повернутися до державного реєстратора.

Відділ кадрів ЛНУ ім. І. Франка приймає відвідувачів лише з 15:00, тому про мрію здати документи до податкової того ж дня можна було забути. З довідкою з аспірантури проблем майже не було, я також зробила копії усіх необхідних документів.

Наступного дня вранці – знову в чергу до державного реєстратора, щоб отримати "мокру" печатку. У черзі мене відразу попередили, що таких прецедентів раніше не було, усі завіряли копії в нотаріуса. Мені довелося прочитати лекцію про те, що примірним положенням "Про єдиний реєстраційний офіс" не лише не передбачено жодних нотаріальних посвідчень, але й "єдине вікно" створене для того, щоб один єдиний раз здати усі необхідні документи, а через три дні отримати весь реєстраційний пакет. Здивовані, колеги по нещастю знову пропустили мене без черги до державного реєстратора.

Галина Ярославівна пояснила, що державний реєстратор не завіряє жодних копій, усі ходять до нотаріуса. Потім додала, що не впевнена, чи може це зробити, оскільки старе положення уже не діє, а згідно нового робота не налагоджена, і відправила мене до начальника за роз’ясненнями.

У приймальні начальника я просиділа, на диво, не довго. Оскільки мене ніхто не запросив, довелося зайти самій у кабінет. Для початку запитала лише про печатку. Начальник порадив звернутися до державного реєстратора. Я пояснила, що щойно звідти і попросила положення, яким керуються працівники єдиного вікна. Начальник розпливчасто пояснив, що воно є і згідно з цим положенням державний реєстратор нічого не зобов’язаний мені посвідчувати.

Я запропонувала разом зателефонувати на гарячу лінію Ради підприємництва при КМУ і почути роз’яснення, як повинно функціонувати "єдине вікно", а також запитала, чому немає жодних зразків заповнення документів і я сама повинна бігати по фондах, а не працівники єдиного реєстраційного офісу.

Начальник відповів, що не знає ні про яку "гарячу лінію", якщо мені треба, то щоб дзвонила сама. Щодо інших питань – то він діє відповідно до положення. Оскільки людина почала активно вивчати папери на столі, я зрозуміла, що розмова стає безпредметною. Наступного разу прийду із положенням та відеокамерою.

Повернувшись до віконечка податкової, я попросила форму 5 ОПП та зразок для заповнення. Працівниця податкової повідомила, що у неї є лише кілька бланків (із натяком, щоб я пішла відксерити копії на сусідню вулицю), а зразків немає, бо начальство не давало вказівки вішати зразки. Я пояснила, як повинне працювати "єдине вікно", що її щиро здивувало, а за ксероксом та іншою оргтехнікою порадила звернутися до начальства. Чиновниця погодилася, що організація роботи "єдино вікна" не найкраща, але її завдання – лише приймати документи.

Переді мною підійшов чоловік поважного віку із низкою запитань про відмінності в оподаткування фізичних та юридичних осіб, на що отримав чесну, але абсурдну відповідь працівниці ДПІ – "Мабуть, у всій податковій ви не знайдете людини, яка буде компетентна у всіх питаннях відразу". Чоловік ще кілька хвилин понарікав на всіх чиновників і пішов ні з чим.

Тут, на превеликий подив, жінка заявила, що може прийняти у мене документи без нотаріального посвідчення і що забрати свідоцтво я зможу уже через два дні. Щаслива, я вийшла з "єдиного реєстраційного офісу" і почала думати, як заставити чиновників організувати нормальну роботу "єдиного вікна", а підприємцям пояснити, що їх продовжують дурити.

Через два дні я прийшла до віконечка ДПІ для того, щоб забрати реєстраційне свідоцтво, але знову мене спіткала невдача. Напередодні до вечора начальники усіх районів були на нараді, тому не мали часу. У кращому випадку я та всі, хто подавали документи два дні тому, зможуть отримати їх лише через день.

Я підійшла до іншого віконечка, біля якого висять зразки бланків до пенсійного фонду. Документи туди потрібно здавати такі ж, як до податкової, окрім довідки з місця роботи (чи копії трудової книжки). Нотаріального посвідчення свідоцтва не вимагалося.

На щастя, я зробила кілька копій попереднього разу, тому, заповнивши форму, здала документи. Оскільки щойно забрали документи до пенсійного фонду на підпис, за реєстраційним свідоцтвом можна було приходити тільки з понеділка (це був четвер). У сусідньому віконечку (податковій) клієнтів відсилали до нотаріусів, на Стрийську, 35, у відділ консультацій ДПА та в інші інстанції.

При виході з реєстраційного офісу я помітила, що на інформаційному стенді з’явилися зразки оформлення документів для реєстрації, а на сусідній стіні висів Закон України "Про державну реєстрацію фізичних та юридичних осіб від 8 жовтня 2003 р."

Перечитавши ще раз усю нормативно-правову базу, я зрозуміла – "ЄДИНЕ ВІКНО НЕ ПРАЦЮЄ ТОМУ, ЩО ВОНО НЕ МОЖЕ ПРАЦЮВАТИ ВЗАГАЛІ".

Численні інструкції

Інструкція про порядок обліку платників податків, затверджена Наказом ДПА від 19 лютого 1998р. №80;

Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів фонду, затверджена постановою правління фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001р. №16;

Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, затверджена постановою фонду соцстраху від 20 квітня 2001р. № 12;

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затверджена постановою правління пенсійного фонду України від 19 грудня 2003р. №21-1;

Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000р. № 339;

Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003р. № 492

ПРОТИРІЧАТЬ примірному положенню про порядок роботи "Єдиного реєстраційного офісу".

Згідно з примірним положенням Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва № 55 "Про адміністратора (посадову особу міської ради, районної, районної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, яка організовує видачу суб’єктам господарювання документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності), саме працівники єдиного реєстраційного офісу "здійснюють видачу документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності та забезпечують взаємодію місцевих дозвільних органів та суб’єктів господарювання щодо видачі документів дозвільного характеру держані адміністратори".

Відповідно до застарілих, але ДІЮЧИХ (адже нових немає) інструкцій ДПА, пенсійного та інших фондів взяття на облік фізичної чи юридичної особи здійснюється за особистої присутності заявника, який подає КУПУ довідок та копій (у т.ч. нотаріально завірених), і реєстрація відбувається в кожній державній структурі та займає до 10 днів. Консультацій у даному випадку не надає ніхто.

Зрозумівши усю парадоксальність ситуації, я зателефонувала на "гарячу лінію" ради підприємництва при КМУ на телефон 8 (044) 256-60-90 і попросила пояснити, яким же чином повинна бути організована робота "єдиного вікна", зважаючи на невідповідність інструкцій ДПІ та фондів до постанов Держкомпідприємництва. На жаль, відповіді я не отримала. Мене попросили зателефонувати за номерами 8(044) 254-52-18 або 8 (044) 254-56-69.

Наступного дня я прийшла до віконечка податкової за довідкою про взяття на облік. Працівниця ДПІ показала мені довідку і пообіцяла віддати, коли я принесу нотаріально посвідчену копію свідоцтва про реєстрацію. Пославшись на положення Держкомпідприємництва від 23 липня, я попросила віддати мені довідку і прокоментувати ситуацію із законодавчим колапсом.

Вона віддала довідку і сказала, що здивована такою ситуацією, оскільки кілька днів тому перечитувала усі нормативно-правові акти і в результаті не знає, як діяти. На разі ДПА користується старими інструкціями. Послуги із переходу на єдиний податок "єдине вікно" не надає. Потрібно їхати у ДПА на вулицю Стрийську, 35.

Довідку про реєстрацію у Пенсійному фонді я отримала з третього разу через п’ять днів. В інших фондах я вирішила не реєструватися. Тим більше, що довідки про реєстрацію видаються за місцем знаходження фондів.

Отже, справа зроблена всього за 13 днів. Якщо додати мінімум 7 днів для отримання дозволу на виготовлення печатки, то вийде 20 днів. А на папері "єдине вікно" робить це все за два-три дні.

Невідповідність законодавчих актів – типове явище в українському суспільстві. Дивує інше – чому прем’єр-міністр та президент з гордістю перед телекамерами інформують про те, як в Україні створюються сприятливі умови для розвитку підприємництва. Чому голослівні заяви високопосадовців робляться без відповідної нормативно-правової бази? Хто і відповідно до якого законодавства нестиме відповідальність за чергову порцію "лохшини"? Гірше інше - навіть якщо президент виконає свою обіцяну і звільнить усіх заступників губернаторів, "єдине вікно" від цього не запрацює.