ДПА - проти Незалежної медіа-профспілки України

Блокування податківцями роботи профспілки не стало розчаруванням. Здивувала запізніла реакція. Ми цього очікували ще за часів Кучми: утисків, бюрократичного чіпляння до "букви закону" та інших неприємних речей, що зроблять неможливою діяльність незалежного об'єднання журналістів, - профспілки, створеної на хвилі протестів проти цензури та старої влади загалом.

Тоді, в 2003-му і 2004-му роках, жодних офіційних перешкод із боку влади, і тим більше податкової, не було. Ми досить швидко (наскільки це можливо за нашої бюрократії) зареєструвались в усіх інстанціях і отримали статус неприбуткової організації. Тоді це була перша з 21-ї організації - Київська незалежна медіа-профспілка.

Замість тиску стара влада обрала тактику ігнорування профспілки і протестних настроїв у журналістського середовища. Навіть, коли з парламентської трибуни нас двічі безпідставно звинуватили в одержанні коштів на користь однієї з політичних сил, коли профспілку поливали брудом, коли вся наша діяльність перетворилась на суцільний протест проти старого режиму, – податкова не чіпала журналістів. Нас просто не помічали.

Це тривало до певного часу – повстання журналістів проти цензури. Саме в жовтні 2004-го, коли частина активістів організовувала акції, інша працювала над створенням профспілок у регіонах, 17 регіональних профспілок журналістів змогли об'єднатись у всеукраїнську.

Це сталося 28 жовтня, у той самий день, коли київські журналісти, об'єднані тодішнім головою КНМП Єгором Соболєвим, зачитували під агентством УНІАН протест п'яти телеканалів проти цензури на телебаченні України.

Ми завжди розуміли, що наша профспілка нікому, окрім самих журналістів, не потрібна. Особливо владі. Прикладів, коли стара влада накидала на підприємства та редакції фінансовий зашморг у нас було предостатньо. Ми готові були захищатись. І більше це питання нас не цікавило.

Ми ніколи не приховували, що профспілка отримує допомогу. Бо виконати всі наші плани лише за рахунок членських внесків поки що неможливо. Тому нам активно допомагають аналогічні профспілки журналістів із Великобританії, Швеції, Норвегії, Хорватії, а також Міжнародна федерація журналістів.

Наш головний фінансовий здобуток у цьому році – можливість розпочати переговори з редакційної політики і провести серію тренінгів для членів профспілки. Цей проект – шанс для всіх нас відстояти своє право на не заангажовану журналістику, чітко виписати правила роботи, документально закріпити наше право відмовлятись від публікацій, якщо вони суперечать кодексу професійної етики і законам України.

Таким чином ми зможемо закріпити здобутки "журналістської революції", що є особливо важливим напередодні парламентських виборів. Безпосередніми учасниками цього проекту стануть Київська незалежна медіа-профспілка, а також профспілки зі Львова, Рівного, Запоріжжя та Кременчука.

Уже зараз журналістських колективів, які теж хочуть провести в себе переговори і підписати угоди з редакційної політики, набагато більше, ніж ми передбачали. І це гарна новина.

Ми мали розпочати ще в липні. Але несподівано Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва не захотіла внести Незалежну медіа-профспілку України до реєстру неприбуткових організацій. Внаслідок цього ми не можемо отримати жодної копійки допомоги для реалізації наших проектів.

Більш того, своєю відмовою податківці поставили під загрозу діяльність усіх інших наших профспілок, у першу чергу Київської незалежної медіа-профспілки. Бо статути в незалежних профспілок практично однакові, а значить, у будь-який момент ДПА може виключити ВСІ журналістські профоб'єднання з реєстру неприбуткових організацій.

Можна було би зрозуміти позицію податкової, якби ми порушили закони України. Але Міністерство юстиції України ретельно перевірило статут Незалежної медіа-профспілки України і не знайшло в ньому жодних порушень - про це свідчить видане нам Свідоцтво про легалізацію.

Можна було би зрозуміти, якби відмова податківців була пов'язана з неузгодженістю законодавства, як нам казали, "з колізією законів". Такі проблеми легко вирішуються шляхом пояснень та консультацій, що ми і зробили, надавши десятки різних документів, міжнародних конвенцій, роз'яснення Вищого арбітражного суду України тощо.

Та після трьох відмов від податківців різного рівня склалося враження, що тепер ДПА визнало свою помилку, але не хоче її виправляти.

У всіх, хто створював Київську незалежну медіа-профспілку і хто потім приєднався та доклав зусиль, щоб невеликий профспілковий рух перетворився на справжню діяльну організацію, – є тільки два виходи:

1. Забути про всі профспілкові плани, змиритись, що з волі чиновника податкової ми не можемо робити те, що хочемо, - а просто сидіти і чекати, поки хтось там нагорі прозріє та дасть дозвіл.

2. Вийти до податкової і відстояти своє право бути неприбутковою організацією і самостійно розпоряджатися всім майном, яке нині має профспілка.

Для мене, як і для багатьох колег по журналістському цеху та профспілці, вибір не стоїть. Ми хочемо вільної журналістики, справедливих зарплат, нормальних умов праці і дотримання працедавцями законів України.

Ми маємо плани і надію всього цього досягнути. Тому ми вирішили йти до оновленої податкової і відстояти своє право на професійне об'єднання.

Сергій Гузь, голова Незалежної медіа-профспілки України