Прощання з майором Мельниченком
Середа, 6 липня 2005, 13:00
У вівторок "Українська правда" отримала чергову порцію розшифровок плівок Мельниченка, де начебто розмовляють Кучма і Порошенко. Перед цим Микола написав лист в "УП", де звинуватив видання в поширенні неправдивої інформації про нього.
"Ваше видання фактично перетворилося на знаряддя моєї дискредитації, яку з небаченим розмахом проводить міжнародна група Бориса Березовського та його українські партнери, в тому числі й Петро Порошенко", - зазначає Микола.
"Ваше видання навмисно та систематично друкує брехливу інформацію щодо мене. Замовниками та щедрими спонсорами таких наклепницьких матеріалів є ті, хто має лише одну мету - відвести Кучму та його спільників від відповідальності за злочини, скоєні проти Георгія Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича", - заявляє він.
"Останні спотворені матеріали про мене, які були опубліковані "Українською правдою", та фальсифікація розслідувань резонансних кримінальних справ надають мені моральне право зняти з себе обмеження (що були взяті добровільно з етичних міркувань) на публікацію транскриптів розмов Кучми, де розкривається справжнє обличчя частини оточення Віктора Юшенка", - говориться в листі.
Мельниченко вимагає від "Української правди":
1) Публічно вибачитися переді мною, Олександром Єльяшкевичем та Мирославою Гонгадзе.
2) Опублікувати в повному обсязі:
мою статтю "Олександр Єльяшкевич – тест для Віктора Ющенка", текст мого відкритого листа Віктору Ющенку від 4.10.2004року , текст моєї заяви від 29. 06. 2005 року.
3) Опублікувати в повному обсязі матеріали розмов Петра Порошенка з Леонідом Кучмою, які будуть надіслані мною ЗМІ завтра, 6. 07. 2005 року
Від "УП"
У майора Мельниченка завжди була манія величі, яка час від часу програвала його манії переслідування.
Він усе ще вважає, що є гравцем на політичному полі України. І наївно думає, що його плівки ще когось, крім тих, хто дійсно очікує розслідування справи Гонгадзе, цікавлять.
Він чомусь вважає, що може, немов президент, звертатися до українського народу. Віднесемо цю оману майора до недостатньої поінформованості з приводу ситуації на батьківщині.
Ми досить довго витримували годинні бесіди телефоном з колишнім охоронцем Кучми.
І за весь цей час ми ЖОДНОГО РАЗУ не почули від нього виразної відповіді на питання, що він збирається робити і які саме плівки в нього є. Більше того, під час розмов він давав суперечливі і часом прямо протилежні відповіді. Якщо Микола не пам'ятає – нехай прослухає свої записи – він підтвердив уже не раз, що пише всіх і вся.
Тож, якщо незабаром з'явиться розмова Мельниченка з Турчиновим або Тимошенко – не дивуйтеся, Олександр Валентинович, цієї звички йому буде складно позбутися.
Раніше Микола багаторазово просив нас поставити ту чи іншу його заяву. Він, здається, часом не сумнівався, що "УП" є його рупором. Повторимося, що його заяви і "звернення до народу" звучали смішно, тому поводитися з ними нам доводилося обережно, щоб не представити майора в дурному світлі.
Пізніше будь-яке висловлювання політиків на його адресу супроводжувалися істерикою Миколи (або його адвокатів). Ще трохи пізніше ми прийняли рішення взагалі відмовитися від практики розміщення його заяв.
І проте, в останніх двох випадках редакції була необхідна реакція Мельниченка для дотримання одного з основних правил професійної журналістики – надання декількох точок зору. Заяви ці стосуються скандалу з Березовським, чия сторона на той час уже була представлена на сторінках "Правди".
Ми не впевнені, про які саме моральні принципи у відкритому листі йде мова і чи є такі у Мельниченка. Тільки ми, видання, яке першим почало публікувати плівки Мельниченка, здається, першим же і закінчимо це робити. У нас є кілька причин для цього.
По-перше, давно прийшов час покласти кінець публікації компромату, якщо ми вважаємо себе серйозним виданням. Ми заявляємо, що нас цікавлять тільки записи, які стосуються справи Гонгадзе. Якщо в Миколи є ще щось, що проллє світло на обставини загибелі Гії, ми ці записи обов'язково опублікуємо.
По-друге, ми не довіряємо Мельниченку. На його вудку "вічно зашифрованого романтичного шпигуна, що домагається правди" потрапили американські й українські журналісти, діаспора в Америці і навіть Борис Березовський. На його вудку вже потрапив Микола Томенко, Борис Тарасюк і, можливо, Олександр Турчинов. Про це можна судити з того, як блищать очі в цих політиків, коли вони згадують про бесіди з "героєм".
І останнє – у листі Миколи немає ні слова про те, що ж саме і коли УП "спотворила". А його вимогу вибачитися інакше як абсурдною не назвеш. Найсмішніше, що якщо ми правильно розуміємо, саме наші публікації "зняли" з Миколи "моральні зобов'язання" не розголошувати плівки за участю оточення Ющенка!
У цьому випадку ми можемо тільки вибачитися перед можливими жертвами Миколиного шантажу за те, що їх неприємності відбулися з нашої вини. Хто проплатив цей твій "каприз", Миколо? І що буде, якщо ми надумаємо написати про тебе усе, що нам відомо? Компромат на Ющенка? Або Тимошенко?
P.S. Мабуть, ми забагато часу приділили тому, про кого і не варто згадувати.
"Ваше видання фактично перетворилося на знаряддя моєї дискредитації, яку з небаченим розмахом проводить міжнародна група Бориса Березовського та його українські партнери, в тому числі й Петро Порошенко", - зазначає Микола.
"Ваше видання навмисно та систематично друкує брехливу інформацію щодо мене. Замовниками та щедрими спонсорами таких наклепницьких матеріалів є ті, хто має лише одну мету - відвести Кучму та його спільників від відповідальності за злочини, скоєні проти Георгія Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича", - заявляє він.
"Останні спотворені матеріали про мене, які були опубліковані "Українською правдою", та фальсифікація розслідувань резонансних кримінальних справ надають мені моральне право зняти з себе обмеження (що були взяті добровільно з етичних міркувань) на публікацію транскриптів розмов Кучми, де розкривається справжнє обличчя частини оточення Віктора Юшенка", - говориться в листі.
Мельниченко вимагає від "Української правди":
1) Публічно вибачитися переді мною, Олександром Єльяшкевичем та Мирославою Гонгадзе.
2) Опублікувати в повному обсязі:
мою статтю "Олександр Єльяшкевич – тест для Віктора Ющенка", текст мого відкритого листа Віктору Ющенку від 4.10.2004року , текст моєї заяви від 29. 06. 2005 року.
3) Опублікувати в повному обсязі матеріали розмов Петра Порошенка з Леонідом Кучмою, які будуть надіслані мною ЗМІ завтра, 6. 07. 2005 року
Від "УП"
У майора Мельниченка завжди була манія величі, яка час від часу програвала його манії переслідування.
Він усе ще вважає, що є гравцем на політичному полі України. І наївно думає, що його плівки ще когось, крім тих, хто дійсно очікує розслідування справи Гонгадзе, цікавлять.
Він чомусь вважає, що може, немов президент, звертатися до українського народу. Віднесемо цю оману майора до недостатньої поінформованості з приводу ситуації на батьківщині.
Ми досить довго витримували годинні бесіди телефоном з колишнім охоронцем Кучми.
І за весь цей час ми ЖОДНОГО РАЗУ не почули від нього виразної відповіді на питання, що він збирається робити і які саме плівки в нього є. Більше того, під час розмов він давав суперечливі і часом прямо протилежні відповіді. Якщо Микола не пам'ятає – нехай прослухає свої записи – він підтвердив уже не раз, що пише всіх і вся.
Тож, якщо незабаром з'явиться розмова Мельниченка з Турчиновим або Тимошенко – не дивуйтеся, Олександр Валентинович, цієї звички йому буде складно позбутися.
Раніше Микола багаторазово просив нас поставити ту чи іншу його заяву. Він, здається, часом не сумнівався, що "УП" є його рупором. Повторимося, що його заяви і "звернення до народу" звучали смішно, тому поводитися з ними нам доводилося обережно, щоб не представити майора в дурному світлі.
Пізніше будь-яке висловлювання політиків на його адресу супроводжувалися істерикою Миколи (або його адвокатів). Ще трохи пізніше ми прийняли рішення взагалі відмовитися від практики розміщення його заяв.
І проте, в останніх двох випадках редакції була необхідна реакція Мельниченка для дотримання одного з основних правил професійної журналістики – надання декількох точок зору. Заяви ці стосуються скандалу з Березовським, чия сторона на той час уже була представлена на сторінках "Правди".
Ми не впевнені, про які саме моральні принципи у відкритому листі йде мова і чи є такі у Мельниченка. Тільки ми, видання, яке першим почало публікувати плівки Мельниченка, здається, першим же і закінчимо це робити. У нас є кілька причин для цього.
По-перше, давно прийшов час покласти кінець публікації компромату, якщо ми вважаємо себе серйозним виданням. Ми заявляємо, що нас цікавлять тільки записи, які стосуються справи Гонгадзе. Якщо в Миколи є ще щось, що проллє світло на обставини загибелі Гії, ми ці записи обов'язково опублікуємо.
По-друге, ми не довіряємо Мельниченку. На його вудку "вічно зашифрованого романтичного шпигуна, що домагається правди" потрапили американські й українські журналісти, діаспора в Америці і навіть Борис Березовський. На його вудку вже потрапив Микола Томенко, Борис Тарасюк і, можливо, Олександр Турчинов. Про це можна судити з того, як блищать очі в цих політиків, коли вони згадують про бесіди з "героєм".
І останнє – у листі Миколи немає ні слова про те, що ж саме і коли УП "спотворила". А його вимогу вибачитися інакше як абсурдною не назвеш. Найсмішніше, що якщо ми правильно розуміємо, саме наші публікації "зняли" з Миколи "моральні зобов'язання" не розголошувати плівки за участю оточення Ющенка!
У цьому випадку ми можемо тільки вибачитися перед можливими жертвами Миколиного шантажу за те, що їх неприємності відбулися з нашої вини. Хто проплатив цей твій "каприз", Миколо? І що буде, якщо ми надумаємо написати про тебе усе, що нам відомо? Компромат на Ющенка? Або Тимошенко?
P.S. Мабуть, ми забагато часу приділили тому, про кого і не варто згадувати.
