Лист Віктора Ющенка до "Української правди"

Я високо ціную роль українських журналістів в перемозі демократичних сил під час Помаранчевої революції і шаную позицію, яку займають українські ЗМІ в процесах демократизації країни. Для мене свобода слова і вільний журналіст є аксіомою, ми поважаємо одну з головних функцій медіа – бути контролером дій влади.

Кожен мій ранок починається з газет та моніторингу інтернет-видань. Серед них – і "Українська правда", яка доклала багато зусиль для становлення вільної журналістики в Україні. Шаную репортерів цього видання, які здобули собі славу всюдисущих журналістів.

Я знаю, що Сергій Лещенко завжди ставить незручні і гострі запитання, але цим він і цікавий як журналіст. Я ціную його "зубатість", але сподіваюся, що почуття такту не має зраджувати не тільки політикам, але й журналістам.

Мені здається, що історія з публікацією в "Українській правді" стала для нас спільним іспитом – на готовність влади і преси жити в нових умовах, на готовність поважати право журналіста на інформацію і поважати право громадянина на приватне життя.

Після публікації в "Українській правді" я мав чоловічу розмову з сином. Я також офіційно звернувся до міліції: вимагати дотримання правил дорожнього руху від всіх, незважаючи на марки та номери авто. Правила мають поважати всі – і політики, і їхні діти, це очевидно.

З іншого боку, нам всім буває важко стримати емоції, коли мова йде про родину, про дітей. Деякі життєві ситуації можуть викликати у нас зрозумілу реакцію. Моя родина, і, зокрема, син, пережили чимало іспитів.

Це добре, що ми вже живемо в країні, де немає табуйованих тем і персон. Це правильно, що президентська родина живе під лупою преси. Але це не привід позбавляти моїх рідних права на особисте життя. Я ніколи не уникаю відповідей на найгостріші запитання. Відповідь може здаватися вичерпною чи ні, але я відвертий з журналістами.

При цьому сподіваюся на взаємне розуміння і щирість.

(Підпис Віктор Ющенко)