Лист Зварича до Ющенка щодо Криворіжсталі. Про який він забув
Четвер, 21 липня 2005, 15:16
Роман Зварич – оригінальна людина. У нього є дві різні точки зору з одного і того ж дуже серйозного питання. Ідеться про "Криворіжсталь" – головний трофей Пінчука-Ахметова, отриманий від Кучми за багаторічну працю на олігархічному фронті.
Проблема в тому, що якщо стара влада продавала комбінат нечесно, то нова відбирала його неграмотно. І тепер це може мати погані наслідки в Європейському суді з прав людини, куди позиваються колишні кучмини фаворити.
У цій ситуації Зварич проявив себе, як би м'якіше сказати... як "політик". Якому дозволяється публічно вимальовувати рожевими фарбами, а президенту описувати ситуацію темними кольорами. Когось в цій ситуації він добряче дезінформує. Може – Ющенка з Тимошенко. А може – всіх інших.
Перед журналістами Роман Зварич висловлюється дуже оптимістично щодо розгляду справи "Криворіжсталі" в Європейському суді. Але до "Української правди" потрапив особистий лист Зварича президенту і прем’єру, де він зовсім не такий переконаний.
Якщо Пінчук з Ахметовим матимуть шанс у Страсбургу, винні у цьому будуть самі Ющенко з Тимошенко. Бо своїми публічними заявами президент і прем’єр дали козир колишнім власникам комбінату, фактично визнає Зварич.
Крім того, навіть після відправлення цього листа Тимошенко продовжувала робити недвозначні заяви. Які, напевно, адвокатами Пінчука і Ахметова акуратно підшиваються у спеціальну папку.
Оприлюднений нижче лист Зварича датований квітнем 2005 року – це його оцінка першої заяви адвокатів Пінчука-Ахметова до Євросуду. Яка була подана після того, як Печерський райсуд у лютому вперше визнав приватизацію незаконною. Пізніше це рішення підтвердили Господарський суд Києва і Київський апеляційний господарський суд. Після цього адвокати Пінчука-Ахметова подали оновлену версію заяви до страсбурзького суду.
Суть їх претензій – колишні олігархи стверджують, що вони постраждали за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини і що, зокрема, було порушено їхні права на справедливий судовий розгляд, на захист власності і заборону дискримінації за політичними переконаннями.
З одного боку, чути такі скарги від цих людей смішно – начебто не було дискримінацією всіх інших бурхлива діяльність що Пінчука, що Ахметова з другої половини 1990-х і аж до кінця 2004 року. З іншого боку, як фізичні істоти виду "людина" вони мають право оскаржувати свої ображені права у Страсбургу.
Втім, оцінюйте самі, що написав Зварич про цю справу. А найцікавіше – його коментар "Українській правді" щодо свого ж власного листа – читайте після цього документу.
Міністерство юстиції України
15.04.2005 № 33-23-325
Президенту України
В.А. Ющенку
Копія: Прем’єр-міністру України
Тимошенко Ю.В.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
До міністерства юстиції України надійшов лист Промислово-фінансового консорціуму "Інвестиційно-металургійний Союз", в якому для інформації було надіслано заяву Інвестиційно-металургійного Союзу до Європейського суду з прав людини, яку було подано 22 березня 2005 року.
В заяві стверджується, що рішенням Печерського районного суду м.Києва було порушено права заявника, гарантовані статтями 6 (право на справедливий судовий розгляд) та 18 (обмеження у застосування обмежень на права) Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Обов’язок представлення інтересів держави в Європейському суді з прав людини покладено на міністерство юстиції України. Згідно з процедурою розгляду справ в Європейському суді з прав людини, зазвичай аналіз заяв починається після отримання Урядом України заяви на комунікацію із Європейського суду з прав людини.
Однак оскільки вказана заява вже була надіслана для інформації до Міністерства юстиції України, було проведено попередній аналіз. Висновки можна узагальнити таким чином:
1. В рішенні по справі "Совтрансавто–Холдинг проти України" Європейський суд з прав людини констатував порушення в Україні статті 6 Конвенції в тому числі в зв'язку із тим, що в Україні існувала можливість скасування судового рішення, яке набуло статусу остаточного, в порядку нагляду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва про перегляд рішення за нововиявленними обставинами було скасовано рішення, які набули статусу остаточних і не підлягали вже перегляду і оскарженню.
Хоча в справі "Інвестиційно-металургійного союзу" мова йде не про скасування рішення в порядку нагляду, тим не менше ситуація є схожою, і Європейський суд з прав людини може застосовувати прецедентне рішення по справі "Совтрансавто–Холдинг прости України" і констатувати порушення в цій справі принципу правової певності, який є складовою частиною права на справедливий судовий розгляд.
2. Крім того, в своїй заяві заявник стверджує, що судовий розгляд як такий не був справедливим, оскільки на суд чинився тиск з боку посадових осіб, в тому числі через публікації в засобах масової інформації. Зазвичай позиція Європейського суду полягає в тому, що суд є неупередженим доти, доки не доведено зворотнє.
Однак в деяких рішеннях Європейський суд припускав, що хоча в справі не містилось конкретних вказівок, як в справі "Совтрансавто–Холдинг проти України", заявник міг мати обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді. Враховуючи заяви посадових осіб України щодо цієї справи, можна прогнозувати, що саме таку позицію може зайняти Європейський суд в справі "Інвестиційно-металургійний Союз проти України".
3. В рішенні по названій вище справі "Совтрансавто–Холдинг проти України" Європейський суд також зазначив, що неспроможність держави створювати ефективну судову владу тягне за собою порушення права на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею І Протоколу І до Конвенції.
Хоча в надісланій в Міністерство юстиції копії заяви не йдеться про заявлене порушення права на мирне володіння своїм майном, заявник має право в ході розгляду справи в Європейському суді з прав людини доповнити свою заяву новими скаргами, які матимуть, крім політичних і правових, ще й серйозні фінансові наслідки для України.
Однак в цьому випадку все залежатиме від наступних рішень українських судів, зокрема, якщо в ході нового розгляду справи заявник отримає restitutio in intergrum, тобто повернення тої суми, яка була вкладена в акції компанії, він, скоріше за все, втратить статус жертви в сенсі його скарг на порушення права на мирне володіння майном.
4. Особливу занепокоєність викликає скарга заявника на порушення статті 18 Конвенції. Сенс цієї частини скарги полягає в тому, що втручання в права заявника відбувалось в зв’язку зі зміною політичного курсу держави.
Останній раз рішення із застосуванням статті 18 Конвенції Європейським судом з прав людини приймалось в справі "Гусинський проти Російської Федерації" в зв’язку із арештом заявника з метою заволодіння його акціями.
Якщо заявнику в справі "Інвестиційно-металургійний Союз проти України" вдасться довести, що заявлені порушення його прав відбулись в зв’язку зі зміною політики держави, це матиме негативний політичний аспект по відношенню до нового керівництва України.
Необхідно також зауважити, що в будь-якому рішенні Європейського суду з прав людини, в якому констатується порушення прав, гарантованих Конвенцією, визначається сума справедливої сатисфакції за завдані порушення. В справі "Совтрансавто–Холдинг проти України" Уряд України відшкодував заявнику матеріальну і нематеріальну шкоду, сума якої становила 625 тисяч євро.
Після попереднього аналізу можна передбачити, що в цій справі, якщо Європейським судом буде констатовано порушення конвенційних прав, сума сатисфакції буде залежати від того, якого висновку дійдуть українські суди.
Якщо заявнику буде повернуто його власність, то можна передбачити, що сума справедливої сатисфакції буде порівняно невеликою – від 2 до 5 тис. євро. Якщо ж вкладена в акції власність за рішенням національних судів повернута не буде, то держава буде змушена відшкодувати пряму матеріальну шкоду (як вказано в заяві – 608 571 428,00 євро), а також нематеріальну шкоду та судові витрати.
Крім того, держава повинна буде під контролем Комітету Міністрів Ради Європи забезпечити відновлення порушених прав заявника, що залежатиме від того, які права будуть визнані порушеними.
Так, якщо буде констатовано порушення статті 6 Конвенції, то відповідно до українського законодавства заявник матиме право на відновлення провадження в справі, що значно затягне питання наступної приватизації ВАТ "Криворіжсталь".
У зв'язку із викладеним вище пропонується:
1. Припинити будь-які висловлювання в засобах масової інформації щодо справи про законність приватизації ВАТ "Криворіжсталь", залишивши це питання на розгляд судових органів України;
2. Унеможливити будь-яке втручання, в тому числі письмові вказівки, з боку посадових осіб всіх рівнів в розгляд справи судами України.
З повагою
Міністр Р. М. Зварич
Зрозуміло, що такі оцінки, аж які не схожі на фонтан оптимізму, не можуть не зацікавити – враховуючи, що публічно цією ж людиною заявляється дещо інше. Тому з питанням про шанси України в справі по "Криворіжсталі" ми звернулися безпосередньо до Романа Зварича. Його відповіді дещо відрізнялися від написаного в листі.
– Як ви оцінюєте шанси України в Європейському суді з прав людини у справі Криворіжсталі?
– Я не можу оцінювати, і не маю морального права коментувати шанси якоїсь із сторін. Щодо стосується позову колишнього інвестора по "Криворіжсталі", ми проаналізували всі рішення, які були прийняті в таких же категоріях питань. Можу сказати, що ми будемо доволі комфортно почувати себе в Європейському суді, коли будемо як міністерство юстиції представляти інтереси держави.
Оскільки жодне з таких питань, прийнятих у провадження в Європейському суді, не були підтримані. Тобто фактично Європейський суд стоїть на позиціях, що питання повернення власності, суспільного інтересу – це є питання національного законодавства.
– Є інформація, що був ваш лист до президента щодо "Криворіжсталі", і там висловлювалися певні застереження що, можливо, ми не виграємо цю справу?
– Це не відповідає дійсності...
– Тобто наявність листа із застереженнями...
– Я заперечую...
– …Листа з аналогіями по "Совтрансавто"? З тим, щоб президент і прем’єр уникали коментування справи "Криворіжсталі", щоб не давати аргументи тій стороні?
– Щодо коментування, ми висловлювали свої почуття тривоги, що деякі посадові особи можуть говорити зайві речі. Коли питання в суді, це стосується чи то "Криворіжсталі", чи подання якогось громадянина на державу, посадові особи держави мають мовчати. Це загальноюридичний, я б вірніше сказав, що судовий принцип.
Відкидання Зваричем існування такого листа ще не значить, що його не було. На тому документі, який є в розпорядженні редакції, стоїть навіть реєстраційний штамп одного з органів влади. Але, щоб не показувати джерело витоку інформації, оприлюднювати його не будемо.
Через кілька днів після цього кореспондент "Української правди" зустрів Зварича у будинку Кабміну і показав його власного листа, наявність якого міністр заперечував.
Зварич подивився на нього і сказав: "Видно, що такий лист був... Я його не пам’ятаю". Натомість Зварич сказав, що Мін'юст зробив іншу довідку щодо шансів України в Європейському суді з прав людини. Ми попросили, і він погодився її оприлюднити у пресі. Щоб не затягувати питання, було домовлено з міністром, що він передасть її наступного дня, і для цього буде достатньо лише зв’язатися з його приймальнею чи прес–секретарем.
Це було зроблено і не одноразово. З моменту тієї розмови минуло уже вісім днів. Речник Мін’юсту Олена Іскоростенська сказала, що, можливо, в четвер ввечері ця довідка буде передана до "Української правди". Зі свого боку обіцяємо, що як тільки ми отримаємо документ, його зміст стане відомий читачам.
Тоді у розмові з журналістами Зварич звернув увагу на одну деталь, яка, вважає міністр, залишає мало шансів Пінчуку і Ахметову в Європі:
"Заявнику треба буде довести в суді, що процедура вилучення у нього його права власності була порушена. Хочу нагадати, що рішення Вищого господарського суду Києва (так в оригіналі – УП), по якому було відкрито виконавче провадження щодо вилучення акцій, тобто повернення акцій у державну власність, як раз стосувалося процедури".
"Про що ідеться? Рішення, яке було винесене, встановило, що було порушено терміни, в рамках яких міг проводитися сам конкурс (приватизації "Криворіжсталі"). По закону, для підприємства категорії "групи Г" (стратегічні об’єкти) такі конкурси можуть відбуватися після 75 денного терміну від оголошення інформаційного повідомлення", – додав Зварич.
"Аукціон по Криворіжсталі відбувся через 30 днів після оголошення інформаційного повідомлення. Це є порушенням процедури. Враховуючи все це, заявнику буде надзвичайно складно довести свою правоту в Страсбурзькому суді", – запевнив Зварич.
Проблема в тому, що якщо стара влада продавала комбінат нечесно, то нова відбирала його неграмотно. І тепер це може мати погані наслідки в Європейському суді з прав людини, куди позиваються колишні кучмини фаворити.
У цій ситуації Зварич проявив себе, як би м'якіше сказати... як "політик". Якому дозволяється публічно вимальовувати рожевими фарбами, а президенту описувати ситуацію темними кольорами. Когось в цій ситуації він добряче дезінформує. Може – Ющенка з Тимошенко. А може – всіх інших.
Перед журналістами Роман Зварич висловлюється дуже оптимістично щодо розгляду справи "Криворіжсталі" в Європейському суді. Але до "Української правди" потрапив особистий лист Зварича президенту і прем’єру, де він зовсім не такий переконаний.
Якщо Пінчук з Ахметовим матимуть шанс у Страсбургу, винні у цьому будуть самі Ющенко з Тимошенко. Бо своїми публічними заявами президент і прем’єр дали козир колишнім власникам комбінату, фактично визнає Зварич.
Крім того, навіть після відправлення цього листа Тимошенко продовжувала робити недвозначні заяви. Які, напевно, адвокатами Пінчука і Ахметова акуратно підшиваються у спеціальну папку.
Оприлюднений нижче лист Зварича датований квітнем 2005 року – це його оцінка першої заяви адвокатів Пінчука-Ахметова до Євросуду. Яка була подана після того, як Печерський райсуд у лютому вперше визнав приватизацію незаконною. Пізніше це рішення підтвердили Господарський суд Києва і Київський апеляційний господарський суд. Після цього адвокати Пінчука-Ахметова подали оновлену версію заяви до страсбурзького суду.
Суть їх претензій – колишні олігархи стверджують, що вони постраждали за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини і що, зокрема, було порушено їхні права на справедливий судовий розгляд, на захист власності і заборону дискримінації за політичними переконаннями.
З одного боку, чути такі скарги від цих людей смішно – начебто не було дискримінацією всіх інших бурхлива діяльність що Пінчука, що Ахметова з другої половини 1990-х і аж до кінця 2004 року. З іншого боку, як фізичні істоти виду "людина" вони мають право оскаржувати свої ображені права у Страсбургу.
 |
Міністерство юстиції України
15.04.2005 № 33-23-325
Президенту України
В.А. Ющенку
Копія: Прем’єр-міністру України
Тимошенко Ю.В.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
До міністерства юстиції України надійшов лист Промислово-фінансового консорціуму "Інвестиційно-металургійний Союз", в якому для інформації було надіслано заяву Інвестиційно-металургійного Союзу до Європейського суду з прав людини, яку було подано 22 березня 2005 року.
В заяві стверджується, що рішенням Печерського районного суду м.Києва було порушено права заявника, гарантовані статтями 6 (право на справедливий судовий розгляд) та 18 (обмеження у застосування обмежень на права) Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Обов’язок представлення інтересів держави в Європейському суді з прав людини покладено на міністерство юстиції України. Згідно з процедурою розгляду справ в Європейському суді з прав людини, зазвичай аналіз заяв починається після отримання Урядом України заяви на комунікацію із Європейського суду з прав людини.
Однак оскільки вказана заява вже була надіслана для інформації до Міністерства юстиції України, було проведено попередній аналіз. Висновки можна узагальнити таким чином:
1. В рішенні по справі "Совтрансавто–Холдинг проти України" Європейський суд з прав людини констатував порушення в Україні статті 6 Конвенції в тому числі в зв'язку із тим, що в Україні існувала можливість скасування судового рішення, яке набуло статусу остаточного, в порядку нагляду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва про перегляд рішення за нововиявленними обставинами було скасовано рішення, які набули статусу остаточних і не підлягали вже перегляду і оскарженню.
Хоча в справі "Інвестиційно-металургійного союзу" мова йде не про скасування рішення в порядку нагляду, тим не менше ситуація є схожою, і Європейський суд з прав людини може застосовувати прецедентне рішення по справі "Совтрансавто–Холдинг прости України" і констатувати порушення в цій справі принципу правової певності, який є складовою частиною права на справедливий судовий розгляд.
2. Крім того, в своїй заяві заявник стверджує, що судовий розгляд як такий не був справедливим, оскільки на суд чинився тиск з боку посадових осіб, в тому числі через публікації в засобах масової інформації. Зазвичай позиція Європейського суду полягає в тому, що суд є неупередженим доти, доки не доведено зворотнє.
Однак в деяких рішеннях Європейський суд припускав, що хоча в справі не містилось конкретних вказівок, як в справі "Совтрансавто–Холдинг проти України", заявник міг мати обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді. Враховуючи заяви посадових осіб України щодо цієї справи, можна прогнозувати, що саме таку позицію може зайняти Європейський суд в справі "Інвестиційно-металургійний Союз проти України".
3. В рішенні по названій вище справі "Совтрансавто–Холдинг проти України" Європейський суд також зазначив, що неспроможність держави створювати ефективну судову владу тягне за собою порушення права на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею І Протоколу І до Конвенції.
Хоча в надісланій в Міністерство юстиції копії заяви не йдеться про заявлене порушення права на мирне володіння своїм майном, заявник має право в ході розгляду справи в Європейському суді з прав людини доповнити свою заяву новими скаргами, які матимуть, крім політичних і правових, ще й серйозні фінансові наслідки для України.
Однак в цьому випадку все залежатиме від наступних рішень українських судів, зокрема, якщо в ході нового розгляду справи заявник отримає restitutio in intergrum, тобто повернення тої суми, яка була вкладена в акції компанії, він, скоріше за все, втратить статус жертви в сенсі його скарг на порушення права на мирне володіння майном.
4. Особливу занепокоєність викликає скарга заявника на порушення статті 18 Конвенції. Сенс цієї частини скарги полягає в тому, що втручання в права заявника відбувалось в зв’язку зі зміною політичного курсу держави.
Останній раз рішення із застосуванням статті 18 Конвенції Європейським судом з прав людини приймалось в справі "Гусинський проти Російської Федерації" в зв’язку із арештом заявника з метою заволодіння його акціями.
Якщо заявнику в справі "Інвестиційно-металургійний Союз проти України" вдасться довести, що заявлені порушення його прав відбулись в зв’язку зі зміною політики держави, це матиме негативний політичний аспект по відношенню до нового керівництва України.
Необхідно також зауважити, що в будь-якому рішенні Європейського суду з прав людини, в якому констатується порушення прав, гарантованих Конвенцією, визначається сума справедливої сатисфакції за завдані порушення. В справі "Совтрансавто–Холдинг проти України" Уряд України відшкодував заявнику матеріальну і нематеріальну шкоду, сума якої становила 625 тисяч євро.
Після попереднього аналізу можна передбачити, що в цій справі, якщо Європейським судом буде констатовано порушення конвенційних прав, сума сатисфакції буде залежати від того, якого висновку дійдуть українські суди.
Якщо заявнику буде повернуто його власність, то можна передбачити, що сума справедливої сатисфакції буде порівняно невеликою – від 2 до 5 тис. євро. Якщо ж вкладена в акції власність за рішенням національних судів повернута не буде, то держава буде змушена відшкодувати пряму матеріальну шкоду (як вказано в заяві – 608 571 428,00 євро), а також нематеріальну шкоду та судові витрати.
Крім того, держава повинна буде під контролем Комітету Міністрів Ради Європи забезпечити відновлення порушених прав заявника, що залежатиме від того, які права будуть визнані порушеними.
Так, якщо буде констатовано порушення статті 6 Конвенції, то відповідно до українського законодавства заявник матиме право на відновлення провадження в справі, що значно затягне питання наступної приватизації ВАТ "Криворіжсталь".
У зв'язку із викладеним вище пропонується:
1. Припинити будь-які висловлювання в засобах масової інформації щодо справи про законність приватизації ВАТ "Криворіжсталь", залишивши це питання на розгляд судових органів України;
2. Унеможливити будь-яке втручання, в тому числі письмові вказівки, з боку посадових осіб всіх рівнів в розгляд справи судами України.
З повагою
Міністр Р. М. Зварич
 |
– Як ви оцінюєте шанси України в Європейському суді з прав людини у справі Криворіжсталі?
– Я не можу оцінювати, і не маю морального права коментувати шанси якоїсь із сторін. Щодо стосується позову колишнього інвестора по "Криворіжсталі", ми проаналізували всі рішення, які були прийняті в таких же категоріях питань. Можу сказати, що ми будемо доволі комфортно почувати себе в Європейському суді, коли будемо як міністерство юстиції представляти інтереси держави.
Оскільки жодне з таких питань, прийнятих у провадження в Європейському суді, не були підтримані. Тобто фактично Європейський суд стоїть на позиціях, що питання повернення власності, суспільного інтересу – це є питання національного законодавства.
– Є інформація, що був ваш лист до президента щодо "Криворіжсталі", і там висловлювалися певні застереження що, можливо, ми не виграємо цю справу?
– Це не відповідає дійсності...
– Тобто наявність листа із застереженнями...
– Я заперечую...
– …Листа з аналогіями по "Совтрансавто"? З тим, щоб президент і прем’єр уникали коментування справи "Криворіжсталі", щоб не давати аргументи тій стороні?
– Щодо коментування, ми висловлювали свої почуття тривоги, що деякі посадові особи можуть говорити зайві речі. Коли питання в суді, це стосується чи то "Криворіжсталі", чи подання якогось громадянина на державу, посадові особи держави мають мовчати. Це загальноюридичний, я б вірніше сказав, що судовий принцип.
Відкидання Зваричем існування такого листа ще не значить, що його не було. На тому документі, який є в розпорядженні редакції, стоїть навіть реєстраційний штамп одного з органів влади. Але, щоб не показувати джерело витоку інформації, оприлюднювати його не будемо.
Через кілька днів після цього кореспондент "Української правди" зустрів Зварича у будинку Кабміну і показав його власного листа, наявність якого міністр заперечував.
Зварич подивився на нього і сказав: "Видно, що такий лист був... Я його не пам’ятаю". Натомість Зварич сказав, що Мін'юст зробив іншу довідку щодо шансів України в Європейському суді з прав людини. Ми попросили, і він погодився її оприлюднити у пресі. Щоб не затягувати питання, було домовлено з міністром, що він передасть її наступного дня, і для цього буде достатньо лише зв’язатися з його приймальнею чи прес–секретарем.
Це було зроблено і не одноразово. З моменту тієї розмови минуло уже вісім днів. Речник Мін’юсту Олена Іскоростенська сказала, що, можливо, в четвер ввечері ця довідка буде передана до "Української правди". Зі свого боку обіцяємо, що як тільки ми отримаємо документ, його зміст стане відомий читачам.
Тоді у розмові з журналістами Зварич звернув увагу на одну деталь, яка, вважає міністр, залишає мало шансів Пінчуку і Ахметову в Європі:
"Заявнику треба буде довести в суді, що процедура вилучення у нього його права власності була порушена. Хочу нагадати, що рішення Вищого господарського суду Києва (так в оригіналі – УП), по якому було відкрито виконавче провадження щодо вилучення акцій, тобто повернення акцій у державну власність, як раз стосувалося процедури".
"Про що ідеться? Рішення, яке було винесене, встановило, що було порушено терміни, в рамках яких міг проводитися сам конкурс (приватизації "Криворіжсталі"). По закону, для підприємства категорії "групи Г" (стратегічні об’єкти) такі конкурси можуть відбуватися після 75 денного терміну від оголошення інформаційного повідомлення", – додав Зварич.
"Аукціон по Криворіжсталі відбувся через 30 днів після оголошення інформаційного повідомлення. Це є порушенням процедури. Враховуючи все це, заявнику буде надзвичайно складно довести свою правоту в Страсбурзькому суді", – запевнив Зварич.
