9 грамів правосуддя
П'ятниця, 3 червня 2005, 16:18
Вирок Міхаїлу Ходорковському, Платону Лєбєдєву та їхньому "подільнику" Крайнову майже збігся в часі з іншим не менш очікуваним судовим рішенням.
На жаль, світ, зосереджений на гучних іменах підсудних, адвокатів і чільних кремлівських чиновниках, зацікавлених у тому, щоб остаточно роздерибанити і привласнити "ЮКОС", не звернув уваги на вислід іншого суду.
У так званій "справі Ульмана". Яка теж тягнулася нескінченно довго. І теж звершилася суперскандальним рішенням. Тільки вже не "мещанського" (за назвою районного суду в Москві), а ростовського суду присяжних.
...У січні 2002 року у Шатойському районі Чечні дюжина спецназівців, перебуваючи у розвідці, захопили шістьох мирних людей – місцевих вчителів, які їхали з якоїсь наради, лісника, селянина та водія.
Без зброї і з документами. Проте, голос з рації наказав керівнику групи капітану Російської армії Едуарду Ульману – "у вас вантаж 200". У перекладі з мови людей, які відновлюють констутитуційний лад на території Російської Федерації, це означало – у вас шість трупів.
Людей розстріляли. А потім імітували підрив їхньої машини на фугасі, попередньо обливши тіла бензином. Суд йшов близько трьох років. З'ясувалося, що з одного боку, не можна встановити факт злочинного наказу, а з другого – капітан не міг не виконати розпорядження свого начальника. Погодьмося, дилема... Але чому ніхто не має нести відповідальність за навмисне вбивство шістьох конкретних людей?..
У будь-якій нормальній країні справи Ходорковського та Ульмана стали б приводом для громадян поміркувати вголос над тим – як і що захищає так звана "держава" та її "правоохоронці". Тільки не в сьогоднішній Росії.
Тепер у рідних і друзів Ходорковського та Лєбєдєва є побоювання, що екс-менеджери "ЮКОСа" можуть і не дожити до кінця визначеного судом терміну. Для вірних путінців немає нічого неможливого: 9 років перебування за ґратами для лідера найбільш прозорої компанії Росії чи 9 грамів свинцю – для жінки-інваліда, якій "пощастило" побачити доблесних російських десантників на гірській дорозі...
А якщо згадати, що зовсім нещодавно найгуманніше у світі правосуддя виправдало групу російських героїв-десантників, які уславились проведенням блискучої військової операції у самому центрі Москви. У результаті оперативних заходів вони заклали вибухівку у непримітну чорну валізку. Звичайно, не за власною волею, а виконуючи наказ маршала Грачова, свого командира і водночас тодішнього міністра оборони.
Вибух був дуже сильний. Людину, яка відкрила "дипломат", розшматувало. Так загинув 27-річний журналіст "Московского комсомольца" Дмітрій Холодов. Вся його вина якраз і була в тому, що він насмілився писати про шахраїв у маршальських погонах. А сигналом для екзекуції – нібито випадково кинута фраза на кшталт "провчіть його".
Пройде рівно п'ять років і подібну ж репліку кине інша впливова особа – "віддайте його чеченцям". І тоді обезголовлять Георгія Гонгадзе.
Суду у цій справі ще не було. На жаль чи на щастя?..
Доречні публікації:
"Друга чеченська" Анни Політковської
"Про уродов и людей"
На жаль, світ, зосереджений на гучних іменах підсудних, адвокатів і чільних кремлівських чиновниках, зацікавлених у тому, щоб остаточно роздерибанити і привласнити "ЮКОС", не звернув уваги на вислід іншого суду.
У так званій "справі Ульмана". Яка теж тягнулася нескінченно довго. І теж звершилася суперскандальним рішенням. Тільки вже не "мещанського" (за назвою районного суду в Москві), а ростовського суду присяжних.
...У січні 2002 року у Шатойському районі Чечні дюжина спецназівців, перебуваючи у розвідці, захопили шістьох мирних людей – місцевих вчителів, які їхали з якоїсь наради, лісника, селянина та водія.
Без зброї і з документами. Проте, голос з рації наказав керівнику групи капітану Російської армії Едуарду Ульману – "у вас вантаж 200". У перекладі з мови людей, які відновлюють констутитуційний лад на території Російської Федерації, це означало – у вас шість трупів.
Людей розстріляли. А потім імітували підрив їхньої машини на фугасі, попередньо обливши тіла бензином. Суд йшов близько трьох років. З'ясувалося, що з одного боку, не можна встановити факт злочинного наказу, а з другого – капітан не міг не виконати розпорядження свого начальника. Погодьмося, дилема... Але чому ніхто не має нести відповідальність за навмисне вбивство шістьох конкретних людей?..
У будь-якій нормальній країні справи Ходорковського та Ульмана стали б приводом для громадян поміркувати вголос над тим – як і що захищає так звана "держава" та її "правоохоронці". Тільки не в сьогоднішній Росії.
Тепер у рідних і друзів Ходорковського та Лєбєдєва є побоювання, що екс-менеджери "ЮКОСа" можуть і не дожити до кінця визначеного судом терміну. Для вірних путінців немає нічого неможливого: 9 років перебування за ґратами для лідера найбільш прозорої компанії Росії чи 9 грамів свинцю – для жінки-інваліда, якій "пощастило" побачити доблесних російських десантників на гірській дорозі...
А якщо згадати, що зовсім нещодавно найгуманніше у світі правосуддя виправдало групу російських героїв-десантників, які уславились проведенням блискучої військової операції у самому центрі Москви. У результаті оперативних заходів вони заклали вибухівку у непримітну чорну валізку. Звичайно, не за власною волею, а виконуючи наказ маршала Грачова, свого командира і водночас тодішнього міністра оборони.
Вибух був дуже сильний. Людину, яка відкрила "дипломат", розшматувало. Так загинув 27-річний журналіст "Московского комсомольца" Дмітрій Холодов. Вся його вина якраз і була в тому, що він насмілився писати про шахраїв у маршальських погонах. А сигналом для екзекуції – нібито випадково кинута фраза на кшталт "провчіть його".
Пройде рівно п'ять років і подібну ж репліку кине інша впливова особа – "віддайте його чеченцям". І тоді обезголовлять Георгія Гонгадзе.
Суду у цій справі ще не було. На жаль чи на щастя?..
Доречні публікації:
"Друга чеченська" Анни Політковської
"Про уродов и людей"
