Луценко: "Фірми, пов'язані з паном Ахметовим, проходять по низці кримінальних справ"...

– Як зараз іде розслідування справ, пов'язаних з фальсифікацією президентських виборів, який масштаб, скільки таких справ?

– На сьогоднішній момент таких справ їх 536. Це резонансні справи, по яких проходять або керівники великих підприємств, або службові особи від голів райадміністрацій і вище.

За 5 місяців ми порушили 9 360 справ у сфері службової злочинності. 1700 із гаком – хабарі. У нас є близько 5,5 тисяч осіб, які використали відкріпні талони два й більше разів. Це виявляється досить легко. Є списки людей, які голосували за відкріпними талонами, їх було близько 150 тисяч, і люди, які голосують кілька разів, з'ясовуються...

Я не виключаю, що зрештою ми вийдемо на 7–8 тисяч осіб, які голосували два й більше рази, а деякі чемпіони голосували двадцять разів. Порушено 726 кримінальних справ, в основному це східна й центральна Україна. На західній Україні їх мінімум, зважаючи на те, що там відкріпними талонами балувалися менше.

Але, звичайно, є й перешкоди. Наприклад, у Донецькій області в нас довго були нулі. Я подзвонив, довідався, у чому справа. Виявляється, спочатку архів не віддавав ці документи, потім, наприклад, на двох виборчих округах була проведена ревізія. Дива всякі бувають.

Разом 826 кримінальних справ. 70 – це перешкоджання виборчому праву. Найбільша кількість – 540 справ – по неправомірному використанню бюлетенів, відкріпних, у тому числі. Чому 540 – тому що по одній справі може проходити 10, 20 осіб. Автобус їхав – проголосували 20 разів. Відповідно, 20 осіб у цій справі.

30 справ по привласненню майна на виборах, хуліганство – 2 справи, підробка документів – 30 справ, зловживання владою – 11. Але це винятково "голосувальна" тема. До неї я б відніс і кілька резонансних справ, які стосувалися масових порушень громадського порядку під час виборів.

Я говорю про подвійні погроми на мітингах у Луганську. Троє в бігах. Осіб вісім арештовані, віддані під суд, суд зараз іде... Причому відзначу, що побиті були як прихильники Ющенка, так і працівники міліції. Була просто різанина, дрюками, бітами...

Другою резонансною річчю я б назвав події під ЦВК, які теж складаються з 2 частин. Були звезені кримінальні елементи під Київ, по команді із цього крісла (показує на крісло міністра) були заселені під Києвом у будинок відпочинку.

Вони були затримані за буйства співробітниками УБОЗу, але по дзвінку, знову таки, з міністерського крісла були відпущені. Потім, через кілька днів, вони впровадилися в юрбу прихильників Ющенка, переодяглися в помаранчеву символіку, закидали шашками й каменями будинок ЦВК. Їх затримали самі ж мітингувальники, віддали в Печерський райвідділ, туди приїхало столичне керівництво міліції й по команді вони були відпущені, а документи знищені.

Але міліція славна тим, що завжди має копії, всі вони нами виявлені. Але що головне – троє з них ще проходять по скоєному вбивству, тобто використалися дійсно кримінальні елементи, що не просто колишні засуджені.

Уже після, коли їх відпустили по дзвінку начальника київської міліції, вони ще скоїли вбивство... Знову таки, цю справу нами повністю розслідувано й передано в прокуратуру. Вони вирішили, що це підслідність СБУ, кваліфікували його під масові безладдя.

Друге, це власне напад на народних депутатів і кандидата в президенти Ющенка (у будинку Центвиборчкому). Він був скоєний силами 50–ти спортсменів східних єдиноборств. Установлені й вони, і ті, хто їм роздавав гроші, і ті, хто їм віддавав команди.

Ну, звичайно, є море випадків, коли працівники ДАІ затримували й не давали рухатися агітаторам за Ющенка або тим, хто їхав на Майдан. У цьому випадку люди не наполягають на порушенні кримінальних справ, і ми просто позбуваємося таких працівників міліції, які вплуталися в політику на тій або іншій стадії.

Є справи в Закарпаття по колишньому раднику колишнього губернатора Різака пану Паульо, що організував просто банду з обрізами, із дрюками.

Уночі напав на готель, де відпочивали діти, студенти, агітатори за Ющенка. Уночі їх вивів, вишукував, загрожував насильством і так далі. Діти після цього потрапили в лікарні, їм була потрібна психологічна допомога. Він теж арештований і буде відповідати.

Я дуже некровожерлива людина... Я із самого початку хотів би, щоб законодавці звільнили від відповідальності рядових виконавців фальсифікацій. Адже людей довели до жебрання, а потім запропонували за двадцятку голосувати, вони й голосували.

От конкретний приклад – Миколаївська область, керівники молодіжної організації Партії Регіонів й есдеків зібрали студентів, посадили в автобуси, дали відкріпні, грошей на дорогу й змусили голосувати по всій області.

Звичайно, студенти порушили закон, але от учора вступив у дію закон про амністію. Всі вони будуть звільнені від відповідальності. У них залишиться судимість, яка їм дасть пам'ять на все життя. Безумовно, це дуже неприємно. А організатори відповідальності не уникнуть.

– У Верховній Раді місяці три тому під час дискусії з депутатами ви сказали, що є свідчення про те, представники якої партії роздавали фальшиві відкріпні...

– Так, секретар райкому Львівського обкому СДПУ(о) дає свідчення про те, хто саме йому наказував. І це не рідкісне явище.

У Закарпаття дає свідчення перший секретар Мукачевського райкому СДПУ(о) про те, як саме організовувалися вибори в Мукачевому. Там дуже негарна роль пана Дьяченка, нині затриманого, і пана Різака. Те ж саме відбувається у Львові.

Як ведеться слідство? Викликають людину й запитують – сидіти будеш або ти, або той, хто тобі дав такий наказ. І він по ланцюжку на гору вказує в самий верх. Якщо в людей не вистачає сміливості сказати, хто дав вказівки, виходить, він сам відповідає.

Ми не збираємося пересаджати всіх, хто в цьому брав участь. Потрібно дійсно показати 10–20 організаторів. Для чого, знову–таки я навіть не виключаю, що й вони одержать якусь амністію, але вони повинні запам'ятати, що це неприпустимо. Не тільки вони, але й ті, хто, можливо, намагається знову використати адмінресурс.

Для мене це надто важливо, тому що, боюся, що в цьому кріслі, починаючи з вересня, буде вкрай складно політично. І мені дуже важливо, щоб, по–перше, жоден з тих телефонів не дав команду якимсь чином повторити подвиги попереднього міністра.

І, по–друге, щоб я, якщо раптом у мене "планка впаде", і я подзвоню, наприклад, у рідну Рівненську область і скажу начальнику міліції агітувати, наприклад, за соціалістів, щоб він сказав – "я не хочу сісти, як сів мій попередник". Тобто для мене це надто важливо як прецедент.

– Ви не виключаєте, що справи можуть бути порушені й проти народних депутатів?

– Я наполягаю на підготовці подання прокуратури про зняття недоторканності, за моїми даними, з 16 народних депутатів України, які проходять у мене по кримінальних справах. Це пов'язано не тільки з виборами, а точніше прямо з виборами не пов'язано.

Але якщо благодійні фонди під дахом депутатських приймалень збирали мільйони, сотні мільйонів гривень, і вони йшли на фірми–одноденки, і напевно застосовувалися й на виборах...

– Як справи з реалізацією основних пріоритетів у вашій роботі?

– Президент свого часу прийшов до уряду і просто сказав, що кожен міністр має визначитися не просто з полем діяльності, воно, зрозуміло, законодавчо встановлено, а от з тими п'ятьма завданнями, які ми за рік зробимо.

Міністерство внутрішніх справ прийняло завдання такого характеру: перше – наведення порядку в обороті спирту. Щоб боротися з контрафактною продукцією алкоголю, необхідно налагодити систему обліку, контролю за спиртообігом.

Порядок надрокористування. Це й газ, і нафта, і кар'єри, і мінеральна вода, і пісок, і що завгодно.

Третє – це, скажімо так, виборні злочини.

Далі, реформування міліції суспільної безпеки. Це дуже важливий пріоритет. Ми вважаємо, що міліція непогано за останні 150 днів продемонструвала свою праву руку, що карає злочинців.

Це, напевно, ще не остаточно, адже ніхто з них за рішенням суду не сів. Але, проте, досить сильно змінилася атмосфера в країні стосовно необоротності відповідальності перед законом.

Але є ще й інша рука, що повинна охороняти права й свободи громадян.

Надто важливо, щоб працювала ця міліція, вона складається із трьох складових: патрульно–постова, ДАІ й дільничні. Кожний з них тягне по 30% іміджу міліції й ефективності міліції. Інспектори – це профілактика, патрульні – це профілактика й вулична злочинність, ДАІ – тут зрозуміло.

От, власне, навколо них багато зараз ведемо й дискусій. Зокрема, ухвалено рішення про комп'ютеризацію цих служб, для того, щоб вони чітко бачили, де знаходиться в цей момент постовий, чим він займається, кого він штрафує.

Аж до того, що після багатьох розповідей про хабарництво на дорогах я, як інженер, два дні томився, але вирішив установити на кожен радар технічний засіб, що буде фіксувати всі виміри швидкості.

Тобто, якщо в нього перевищень швидкості є 20 за зміну, значить має бути 20 протоколів, і ніякої "десятки" гривень уже не може бути. От таке "лихо" чекає наших даїшників у найближчі два місяці.

– Даїшник теж може бути в минулому інженером, підкрутить що–небудь...

– Відкрутить – буде зафіксовано, кількість пострілів регламентується. (посміхається)

Але, давайте все–таки згадаємо... Порядок реєстрації автомобілів – це кримінальний "клондайк" певних областей". У нас за минулий рік було поставлено на реєстрацію без сплати податків 12 тис. автомобілів. Якщо ви помножите це хоча б на $5 тис., розумієте, що це означає!

– Днями високопоставлений представник МВС України назвав відомого донецького бізнесмена Рината Ахметова лідером організованого злочинного угруповання. Могли б ви прокоментувати цю заяву? Є чи там щось реальне на нього?

– Я знаю, що фірми, пов'язані з паном Ахметовим, проходять по низці кримінальних справ, відкритих за економічними статтями Кримінального кодексу. Нещодавно був затриманий директор ринку, якого пов'язують також і з впливом пана Ахметова.

Перед цим була справа порушена по деяких експортних операціях його економічних структур. Місяць тому закритий конвертаційний центр, що був також пов'язаний з Ахметовим.

Але я не маю підстав стверджувати про те, що він кримінальний авторитет. Я, як людина, що недавно прийшла з політики й навіть журналістики, знаю чудово, що говорять про нього в Донецьку, в Києві...

Але сьогодні я не політик, не журналіст. Сьогодні я міністр внутрішніх справ і сьогодні в мене немає підстав робити такі голосні заяви. Я розмовляв з паном Корнічем (в.о. начальника УБОЗу), і я сподіваюся, що він як людина, що стояла у витоків УБОЗу, розуміє відповідальність, яку бере на себе, роблячи такі заяви. Але, мабуть, це його право. У мене таких підстав немає, на моєму столі таких доказів не було.

– Може, він у ході розмови пообіцяв якісь матеріали надати?

– Іншого виходу немає. Або він доводить свої слова, або він приносить вибачення. При всьому негативному ставленні певної частини українського суспільства до пана Ахметова, нікому, у тому числі й міліції, недозволено кидати такі обвинувачення без доказів.

Я можу привести вам аналогічні приклади, коли помилився керівник моєї прес–служби й, розповідаючи про метод запрошення на співбесіду в міліцію, через телебачення сказав, що пан такий–то повинен був прийти й довести свою невинність.

Він потім після всього приніс свої вибачення, адже в країні діє презумпція невинності, і ніхто нічого не повинен доводити, навпаки, ми повинні доводити винність.

Тому там, де міліція не права, я визнаю свої помилки й своїх співробітників і змушую виправлятися. У даній ситуації я не готовий ставати на той або інший бік.

Пан Корніч мав учора із мною важку бесіду, пообіцяв зробити певні кроки. Він вважає, що сказав правду. Тепер потрібно довести.

Але я б, чесно кажучи, не хотів би переведення в цю площину такого негайного доказу. Мені здається, що було б правильно, скажімо, не ставити перед собою глобальних завдань довести чиюсь провину.

Те, що я зроблю в цьому кабінеті з першочергових кроків, я пообіцяв своїм підлеглим. Я маю на увазі заступників і начальників управлінь. Заявив, що ніколи вони від мене не почують прізвище людини, яку я вимагаю перевірити, інакше я волею–неволею стану таким же кучмістом, який отут був до мене.

Моє завдання: перевірте, хлопці, будь ласка, використання надр, усі кар'єри, всі шпари нелегальні мають бути виявлені, відповідати мають люди за законом. Але якщо при цьому виповзає той або інший депутат, це вже його проблеми. Але я його не замовляв.

Так, я знаю, що на першому кар'єрі Житомирської області відразу виплив депутат, член фракції СДПУ(о), потім почав заявляти про політичні репресії...

У кар'єру не було ліцензії на видобуток, я зовсім не знав, що одним з його засновників є пан депутат. Якщо я, вибачите, накрив кілька нелегальних шпар у Полтавській області, там проходять знову таки народні депутати різних політичних сил, – це не моя проблема, що вони засновують таке підприємство й не заплатили 200 тис. грн. податку для місцевої сільської ради. Тому ми ставимо завдання перевірки систем бізнесів, а не конкретних організацій або людей.

Я ніколи не говорив "перевірте Ахметова". Так, дійсно, я говорив "перевірте "Коксохім", тому що це монопольне утворення, що тримає за горло всю металургію країни.

Так, я дійсно говорив – перевірте приватизацію, скажімо, гірничо–збагачувальних комбінатів. Тому що це системоутворююча економічна галузь. Але, якщо там з'являється, наприклад, у металургійному комплексі, фірми й пана Ахметова, і Пінчука, і Коломойського, і просто менш відомих бізнесменів, то це їхні проблеми.

– З економічною злочинністю зрозуміло. А яка ситуація з вуличною злочинністю?

– У цілому по країні я, напевно, можу пишатися тим, що ми маємо різке падіння злочинності – 6–7% падіння загально–кримінальних злочинів, важких – 7%, загальних – 6%.

Це можна було б списати на те, що перші місяці після революції при зміні керівників і начальників управлінь не всі ці злочини реєструвалися. Тим більше, що я не особливий прихильник загальної статистики й порівняльних відсотків у даній справі.

Але 22%–ве зменшення вбивств – це дуже серйозний показник. Я щасливий тим, що ми врятували кожну п'яту людину. Очевидно, клімат, атмосфера в країні стали такими, що людей не тягне на вбивства. Може, це пов'язане з поліпшенням доходів людей, може, пов'язане з іншим.

– Може, злочинці просто виїхали?

– Багато хто виїхали, ви абсолютно праві. Дуже багато донецьких авторитетів зараз не в нас, а в сусідніх країнах. Щоправда, натомість до нас приїхали кілька десятків авторитетів з іншої країни. Щоправда, уже декілька затримано в Києві і Київській області.

Але що мене хвилює більше за все – все–таки майже щодня кілька вбивств, в основному алкоголізм, і ще дуже важливо – пенсії стали великими для села, і дуже багато вбивають бабусь. Пенсіонерів вбивають заради пенсії. Мені страшно читати це щодня. Розкриваються такі злочини елементарно.

– Ситуація в Донецькій області відрізняється від загальної по країні?

– У Донецькій області, мені здається, ситуація покращилася. Багато хто мене критикував за введення внутрішніх військ у Донецьку область і Закарпатську. Але, мабуть, назва дісталася така сталінська – "внутрішні війська"...

Насправді це міліція громадського порядку. Вони охороняють стадіони, коли люди приходять на футбол, мітинги, вони звичайні міліціонери. Але їхня задача – допомогти виявити вуличну злочинність.

Так, я знаю, що на той момент виїхали багато хто з Донецька, потім приїхали назад. Правда, вже зустріли нове покоління, нове начальство, що не буде їх кришувати. Тому в Донецьку дуже серйозна динаміка зменшення.

З іншого боку, у Донецьку важка спадщина прихованих злочинів і вбивств минулого періоду. Тому донецькій міліції дуже складно, і ми постійно направляємо їй допомогу. І от ці внутрішні війська я розглядаю як допомогу, а не як якусь каральну операцію.

І зараз сформована бригада чоловік 80 з різних служб, що будуть працювати в 12–ти регіонах країни, у тому числі й у Донецькій області, відповідно до вказівки президента по боротьбі з корупцією. Тобто ми Донецьку область на окреме місце не виділяємо, вона окремими зведеннями не проводиться. Але там важко, тому що міліції вкрай складно.

Але таких важких точок я б назвав декілька – Донецьк, Харків, Одеса, Львів. От у цих точках, в принципі, найбільш скореговано і найбільш озброєна злочинність. Тому зараз максимальна увага приділяється цим точкам.

– Ви могли б назвати, з ким з фігурантів справ по виборах, що перебувають за межами країни, Ви хотіли б зустрітися?

– Може, я здамся дивним міністром, але я не відслідковую, де знаходяться фігуранти всіх справ. Для цього існують служби, які цим займаються.

Можу сказати, що, звичайно, я хотів би зустрітися з усіма людьми, яких запрошували на дачу показів, підкреслюю, як свідків. Хотілося б поговорити з паном Боделаном. Хотілося б поспілкуватися з паном Щербанем. Він знаходиться поза межами України, і, за моєю інформацією, за межами Російської Федерації.

Якось мені сказав мій заступник пан Москаль: "Коли супротивник залишає поле бою, це теж перемога". З мого погляду, це не зовсім перемога. Проте, з іншого боку легше, коли багато кримінальних авторитетів, яких я зараз не згадував, залишили країну, звільнивши її, скажімо так, від злочинних понять.

Багато хто знають місто Єнакієве в силу певних політичних обставин. Містечко маленьке, дуже бідне, бідове, я б сказав. У ньому знаходилося 5 кримінальних авторитетів, які поділили все місто і підкорялися головному пахану.

Нікого з них зараз немає. Місто зітхнуло. Потихеньку оживляється вуличний бізнес, нормально працює міліція. Люди повірили в те, що можна жити якось по–іншому. Не значить, що там вже все нормально і законно, я просто вдячний, що ці люди залишили країну.

А от усі, кого я зараз перелічив, я їх розглядаю винятково як свідків. За винятком пана Щербаня, справа порушена стосовно нього особисто, не за фактом, і він розшукується слідством, і думаю, що негайно буде затриманий.

По всім іншим... Приїхав пан Кивалов, нічого, живе–здраствує, дає свідчення. Пан Янукович, незважаючи на свою політичну зайнятість, теж якось іноді дає свідчення, теж непогано. Пан Кучма дає свідчення, все нормально…

–Наскільки відомо, резонансна справа розслідується по Укрзалізниці...

– Спочатку на місцях нам стала зрозуміла система розкрадання державного майна і власності, що відбувалося в системі української залізниці. Я, чесно кажучи, думав, що це якісь хитрі схеми, але мені сказали, що просто внаглу розкрадали десятки і сотні мільйонів.

От уявіть собі, надходить команда шістьом начальникам обласних управлінь перерахувати по 50 мільйонів на проведення аерофотозйомок на автодорозі Київ–Одеса. Жоден літак не злітав. Надходить команда зібрати 50 мільйонів на перевірку пожежної безпеки цієї дороги. Сам факт зроблено за 170 тисяч гривень профільним інститутом, а все інше розійшлося, і таких речей...

Наприклад, є чудовий Фонд реконструкції і розвитку Артека, куди надійшло 216 мільйонів від залізниці і 600 з чимось мільйонів від інших спільних підприємств за участю інших суб'єктів господарювання. І в Артек потрапило 2 мільйони, з яких один вкрадений.

Тобто нам стала зрозуміла картина розкрадання на системі залізниць, а Кирпи вже на той момент не було в живих. Було затримано прокуратурою, а в суді отримано дозвіл на арешт його заступника. Потім було арештовано начальника управління фінансів, бухгалтера, вона була хвора, але, проте, видужала, тепер вже в "місцях не настільки віддалених".

І от один з них пише, зачитую: "... хочу добровільно заявити про те, що протягом 2003 року входив до складу злочинної організації, створеної на основі державної адміністрації залізничного транспорту і залізниці".

Схеми вводилися під фірми–одноденки, кошти йшли, куди вони далі йшли, ми можемо тільки здогадуватися на цьому етапі розслідування.

Ми дійсно вийшли на середній рівень. Ну, скажімо, виконавців злочину. Я не виключаю, що не все буде пов'язано з виборами, але розкрадання держави відбувалося їхніми руками, але не з їхньої волі. Сьогодні як тільки їх, відповідно до спільних дій міліції і прокуратури, і суду, затримують, вони чесно говорять, хто давав їм такі вказівки.

Прізвища на достатньому рівні, ну вище нікуди, скажемо так, і я впевнений, що найближчим часом саме цим шляхом піде слідство.

Я б дуже не хотів, щоб мої слова розглядалися як якесь попередження або залякування людей. Якщо людина приходить з явкою з повинною, вона дає покази, і ми можемо написати підписку про невиїзд.

Нам ніхто у в'язниці зайвий не потрібен, у нас, слово честі, проблеми з матеріально–технічним забезпеченням СІЗО. Тому нехай приходять, розповідають, чесно дають покази і кажуть, хто їх змусив усе це робити.

Я знаю нашого президента, я глибоко впевнений, що з його моральністю він рано або пізно прийме рішення про амністування тих, хто тісно буде співпрацювати зі слідством. Пам’ятаєте, мене дуже багато критикували, коли я отут, у цьому кабінеті заявив про можливість амністії для тих, хто буде співпрацювати у справі Гонгадзе. Так воно і сталося.

У цей кабінет входили, давали свідчення колишні працівники і на той момент ще чинні працівники МВС. Сьогодні реальні виконавці вбивства затримані. Люди, які співпрацювали зі слідством, перебувають на волі. Очевидно, їм стало легше жити... Морально...

Те ж саме і тут. Я вважаю, що 6 начальників управління залізниць не повинні чекати, коли за ними прийдуть, не треба їм там хворіти різними вигаданими хворобами.

У пана Різака, наприклад, і тиск стабілізувався, і рівень цукру в крові впав...

Чогось хворіти, виходьте, розповідайте, я глибоко впевнений, що сам начальник залізниці не крав 150 мільйонів, він не міський божевільний, щоб це робити. Це робилося винятково за наказом вищого керівництва. Нехай розповідає, і далі все буде виходити на поверхню.

Чотири дні тому нас викликав президент, мене і генпрокурора, запитав, чому ви пробуксовуєте, чому ви не виходите на організаторів розкрадання країни. Там було прийнято конкретне рішення по діях найближчим часом.

Ми вийдемо на тих людей, яких знає вся країна, і про причетність яких до масових зловживань здогадуються фактично всі. Знаєте, коли Кучму запитали, як йому живеться, він сказав: "Як і всі, чекаю".

– У Криму як ситуація? Курортний сезон вже почався...

– У Криму є кілька напрямків, які мене турбують.

Перший – земельний. Обсяги зловживань, які встановлені, оцінюються на 8 млрд. грн. З огляду на специфіку кримської землі, це, напевно, зрозуміло.

Друге, що мене турбує, це протистояння, які виникають раз у раз, вони носять міжнаціональне забарвлення, але насправді мають підґрунтя земельне. Неурегульоване законодавство в цьому питанні робить міліцію заручником протистояння громад. І ті, і інші невинні. Одні в тому, що їх вивезли і позбавили землі, інші – у тому, що їх привезли і скривдили інших.

І ми просто виступаємо стабілізатором у цій ситуації. Для цього ми ввели спеціальну посаду заступника начальника управління з кримсько–татарського питання. Нам надали кадрового офіцера за рекомендацією кримського меджлісу. Я вважаю, це нормальний підхід. У багатьох речах він виступає посередником у вирішенні конфлікту. Поки там усе нормально.

Третя річ – курортний сезон і дії міліції, пов'язані з цим. Хочу заспокоїти усіх відпочиваючих – внутрішні війська в кількості тисячі осіб, як і щороку, підкреслюю, будуть розквартировані в Криму, заодно поправлять здоров'я, але і допоможуть бути об'єктивними кримським правоохоронцям.

У першу чергу це стосується ДАІ. Я – автор закону України про неприпустимість зупинки автомобільного руху більш ніж 5 хвилин для проїзду вищих посадових осіб. 2 роки тому я поїхав відпочивати в санаторій. Син викупався в басейні, вода була холодна в морі, нахапав палички, 39 температура. Везу його в Ялту.

ДАІ перекрило дорогу і сказало – будуть проїжджати перші особи, тому стійте. А коли поїдуть? Може, в обід, а може, і ввечері. Тобто я стояв годину. Потім, звичайно, озвірів, вийшов на дорогу, організував мітинг, але я тоді був депутатом, яких теж не пускали. Там стояли люди, стояли люди з квитками на літак у Москву, із хворими дітьми, та просто люди, які відпочивали.

Тому я гарантую, що ДАІ в Криму буде радісним, доброзичливим і поважним. Можу вам сказати, що сьогодні замовив керівнику ДАІ російські номери на машину, поїжджу ще на російських номерах...

Я просто не хочу терпіти ганьби, яку я бачив, коли міліція знущається над туристами. Якщо я отримаю 2–3 сигнали про те, що буде продовжуватися вимагання і знущання над людьми, я просто ДАІ виведу з Криму на літній сезон.

– Проблема "Динамо" Київ. Чи є які–небудь новини з цього питання?

– У мене є на столі папір – установчий договір ЗАТ "Динамо–Київ", по якому СК МВС "Динамо–Київ" вніс у статутний фонд цього ЗАТ стадіон, базу відпочинку, басейн. Наші партнери внесли 8 автомобілів "Судзуки" і "Мерседес".

На даний момент у нас 1% у цьому товаристві. Я, природно, вважаю неприпустимим таке партнерство, і зробив низку різких заяв про те, що в таких умовах ми не можемо бути партнерами.

У мене відбулася бесіда з братами Суркісами, у якій взяв участь шанований мною Валентин Симоненко (голова Рахункової палати України) який, за його словами, вже був одного разу посередником між державою і "Динамо" Київ за попередньої зміни.

У нас була нормальна чоловіча бесіда, і була запропонована така схема – ЗАТ "Динамо–Київ" безоплатно дарує СК "Динамо", за моїми припущеннями, близько 20% акцій.

З огляду на неприбутковість цього підприємства, мене не хвилює обсяг акцій, мене хвилює поважність, партнерство. Ми, зі свого боку, будемо розглядати цей клуб як клуб своїх партнерів. З іншого боку, вони готові виділяти з грошей свого навколофутбольного бізнесу серйозні суми для реконструкції динамівських об'єктів. Ну, наприклад, басейн в Одесі, ДЮСШ у ряді областей.

– Але по акціях "Динамо" Київ тривають суди...

– Моя особиста позиція, яку підтримує пан Зінченко, полягає в тому, що за всіма судами, у які ми не маємо наміру втручатися (це суд між господарюючими об'єктами), все–таки потрібно пам'ятати про долю національної гордості країни – самих футболістах.

Я своїми очима бачив, коли футболісти запитували в Суркіса, кого вчора заарештували. Говорить, рахунок заарештували. Тобто, вони цього не розуміють. Їхня задача – розуміти, як краще м'яч забити, щоб у ворота потрапити.

Я з великим жалем писав вітальну телеграму ЦСКА Москва, який виграв Кубок УЄФА, тому що хотів би підписувати таку телеграму "Динамо" Київ. Але я від усієї душі підписував телеграму, тому що вважаю це досягненням наших колег.

А отут, боюся, судові розборки не йдуть на користь клімату нашої команди. Як фізичній особі, просто як громадянину, мені це просто не подобається. Але як міліціонер я не маю до цього жодного стосунку, тому що не маю права ні суду диктувати будь–що, ні слідство зупиняти.

– Вибори попереду. Якою буде міліція під час виборів? Її основні функції, чого вона робити не повинна, не буде. І, по–друге: особисто Ви брати участь у виборах будете?

– Я не знаю, чи буду я брати участь у виборах. З одного боку, відповідно до змін у Конституції, депутат буде мати можливість бути і міністром. Тому, як би не відходячи з міністерської посади, я б міг виставити свою кандидатуру в список однієї з політичних партій і продовжувати виконувати свої обов'язки.

З іншого боку, я не впевнений, що це буде правильно... Я не упевнений, що це дасть бажану мною максимально об'єктивну політичну кампанію.

Іти у відпустку категорично не хотів би. Якщо президент скаже, буде вважати за можливе моє перебування на посаді міністра до того періоду, я все–таки хотів отут довести, що вибори можуть обійтися без міліції, без втручання міліції. Мені здається, на сьогодні, багато хто говорять, що я передчасно рапортую, що міліція деполітизована. На моє глибоке переконання, вона щиро цього хотіла.

Я дуже спокійний, міліція дійсно не стає знаряддям у руках нової влади. Коли на начальника міліції скаржиться президент або губернатор, мене це просто тихо радує. Я, звичайно, пояснюю необхідність співробітництва з губернаторами, спільну роботу в областях...

На виборах... Можу сказати, що все буде добре. Сказати, що буде чудово? Сподіваюся. Я можу сказати тільки одне – такого, як було – не буде. Я глибоко переконаний. Навіть якщо Луценко не буде міністром, міліція вже більше ніколи так глибоко не влізе в процес, як це було.

Я думаю, судові і кримінальні справи тих, хто собі це дозволяв, стануть застереженням. Мені здається, на сьогоднішній день усі побачили, чим це може скінчитися.

– Так політика або...?

– Скажу сакраментальну і дещо банальну фразу: рішення прийме президент. Я йому про це заявив і сказав, що він може прийняти рішення про мою участь–неучасть.

Президент дав мені справу, яка може стати справою життя – довести, що в нашій країні може бути нормальна міліція. Звичайно, я не став міліціонером, але я став міністром внутрішніх справ. Я б дуже хотів, щоб саме ця задача була виконана максимально повно. А чи буду я при цьому депутатом або політиком, або журналістом, усе це другорядне.

Я намагаюся зараз знайти формулювання... (задумується). Я одержав таку величезну задачу, виконання якої для мене затьмарює всі інші локальні політичні і людські амбіції. Амбіція стати успішним міністром внутрішніх справ у найбільш складний період для мене серйозніша, ніж будь–які інші політичні і людські амбіції.