Соціалістична "Родіна"
Понеділок, 13 червня 2005, 15:22
Укладений нещодавно договір про "дружбу" між Соціалістичною партію України та російською партією "Родіна" вже дав перший результат. Лідер "Родіни" Дмитро Рогозін цілком серйозно заявив, що його партія готується взяти активну участь в наступних українських виборах.
Таке рішення Рогозін мотивував по-російськи просто: Янукович, мовляв, здобув на виборах президента України 44 відсотки, люди голосували за нього не тому, що він кримінальник, а тому, що підтримують його проросійський курс.
"Ми візьмемо реванш на виборах до Верховної Ради України", – наголосив російський політик під час зустрічі із активістами своєї партії у Санкт-Петербурзі.
Якщо Рогозін зробив свою заяву при здоровому глузді, то саме здоровий глузд підказує відповідну реакцію - маємо справу з черговим втручанням Росії в особі депутата Держдуми у внутрішні справи суверенної України.
Проте так не вважає Соцпартія на чолі з Олександром Морозом. Незважаючи на те, що Рогозін зробив свою заяву напередодні з'їзду "Родіни", делегація СПУ взяла участь у форумі своїх російських колег, що проходив у Москві. Що більше, як і належить справжнім "хохлам", соціалісти привезли подарунок – революційні барабани, за допомогою яких у листопаді-грудні минулого року українці спроваджували у небуття режим Кучми.
У даному випадку подарунок СПУ може виявитися символічним, адже згадані висловлювання Рогозіна означають, що "Родіна" готова розпочати похід на Україну, а соціалістичні барабани створюватимуть відповідний акомпанемент.
Що це саме так, підтверджує виступ Рогозіна на з'їзді партії в Москві. Там лідер "Родіни" чітко означив завдання та мету очолюваної ним політичної сили: відмовитися від "химери американської демократії", взяти на озброєння соціально-патріотичну ідеологію, адже "наша нація ширша за територію Росії, рано чи пізно нація вирішуватиме завдання об'єднання Росії, приборкання Кавказу...". Не більше і не менше.
Очевидно, що заява про бажання однієї з російських партій взяти участь в українських виборах є демонстративною, оскільки неминуче впреться у жорстку правову реальність. Чинне українське законодавство не дозволяє іноземним політичним об'єднанням бути безпосередніми учасниками виборчого процесу.
Однак це не означає, що заяви Рогозіна - пустопорожній звук. Не випадково ж укладався союз із СПУ! А тому не виключено, що саме партія Мороза стане головним політичним лобістом "Родіни" на виборах 2006 року. Крім того, в Україні сформувався цілий "ринок послуг" на російських політиків.
Починаючи від Партії регіонів й закінчуючи одіозним маргінальним Руськім блоком, в Україні близько десятка зареєстрованих партій, які готові з притаманним "малоросам" холуйством надати місця у партійному списку для активістів "Родіни".
До речі, під час з'їзду стало відомо, що партійний список "Родіни" на виборах до Держдуми очолить колишній мер Грозного Бислан Гантамиров. Іншими словами, "Родіна" недвозначно натякнула усім нацменшинам, що усіляко стимулюватиме національну зраду й колабораціонізм.
У цьому зв'язку виникає логічне запитання - чи усвідомлює СПУ, на яку дорогу вона стала, і на який шлях штовхає Україну?
Відповідь – однозначна: так, усвідомлює. Коментуючи російський "кульбіт", чільний діяч СПУ, народний депутат Микола Рудьковський пішов ще далі.
"Ми би хотіли, - заявив він, - щоб підписавши з нами угоду про співпрацю, "Родіна" тісніше орієнтувалася на принципи Соцінтерну. Я вважаю, так як і Польща допомагає нам вступити до Євросоюзу, так і ми можемо допомогти російським партіям мати більш тісніші відносини з цими міжнародними структурами, з якими такі відносини маємо ми".
Інакше кажучи, СПУ має намір стати локомотивом, який "Родіну" завезе до Соцінтерну.
При цьому Рудьковського, як і СПУ в цілому, не цікавить те, що, скажімо, від цієї ролі відмовилися англійські лейбористи, оскільки дбають про свою репутацію, а тому не хочуть себе пов'язувати з такими одіозними особами як Рогозін, який фактично закликав до війни за острів Тузлу, Сергій Бабурін, Валентин Варенніков, Олександр Бабаков, Віктор Алксніс, які присвятили своє життя відновленню Російської імперії.
Поки що українське суспільство доволі кволо реагує на російське втручання у справи України. Це можна пояснити тим, що радикально налаштовані проросійські організації ніколи не добивалися помітних успіхів.
Скажімо, під час останніх виборів кандидат у президенти від так званої Слов'янської партії Олександр Базилюк отримав лише 0,03 відсотка голосів виборців. Крім того, він засвітився як "технічний кандидат", що також підірвало довіру до нього та тих політичних сил, які його висували й підтримували.
Немає належної оцінки "зрадницьким" діям СПУ з боку українського політикуму, зокрема його патріотичної частини. Тут пояснення складніше.
Більшість націонал-демократичних партій й організацій підтримують президента Ющенка, якого начебто теж підтримує СПУ та особисто Олександр Мороз. Оскільки президент не дав оцінки діям соціалістів, націонал-демократи також утримуються від висновків.
Не треба також забувати й те, що чимало нинішніх лідерів націонал-демократів тривалий час переконували загал, що Мороз теж "український патріот", і лише якісь містичні сили не дають йому можливості приєднатися до їхніх лав.
Проте було б помилкою вважати, що "політична коломийка" "Родіни" і СПУ триватиме довго. Принаймні, сьогодні є всі підстави стверджувати, що вже у березні українські виборці дадуть зрозуміти, що соціалістична "Родіна" – не їхня Батьківщина.
Таке рішення Рогозін мотивував по-російськи просто: Янукович, мовляв, здобув на виборах президента України 44 відсотки, люди голосували за нього не тому, що він кримінальник, а тому, що підтримують його проросійський курс.
"Ми візьмемо реванш на виборах до Верховної Ради України", – наголосив російський політик під час зустрічі із активістами своєї партії у Санкт-Петербурзі.
Якщо Рогозін зробив свою заяву при здоровому глузді, то саме здоровий глузд підказує відповідну реакцію - маємо справу з черговим втручанням Росії в особі депутата Держдуми у внутрішні справи суверенної України.
Проте так не вважає Соцпартія на чолі з Олександром Морозом. Незважаючи на те, що Рогозін зробив свою заяву напередодні з'їзду "Родіни", делегація СПУ взяла участь у форумі своїх російських колег, що проходив у Москві. Що більше, як і належить справжнім "хохлам", соціалісти привезли подарунок – революційні барабани, за допомогою яких у листопаді-грудні минулого року українці спроваджували у небуття режим Кучми.
У даному випадку подарунок СПУ може виявитися символічним, адже згадані висловлювання Рогозіна означають, що "Родіна" готова розпочати похід на Україну, а соціалістичні барабани створюватимуть відповідний акомпанемент.
Що це саме так, підтверджує виступ Рогозіна на з'їзді партії в Москві. Там лідер "Родіни" чітко означив завдання та мету очолюваної ним політичної сили: відмовитися від "химери американської демократії", взяти на озброєння соціально-патріотичну ідеологію, адже "наша нація ширша за територію Росії, рано чи пізно нація вирішуватиме завдання об'єднання Росії, приборкання Кавказу...". Не більше і не менше.
Очевидно, що заява про бажання однієї з російських партій взяти участь в українських виборах є демонстративною, оскільки неминуче впреться у жорстку правову реальність. Чинне українське законодавство не дозволяє іноземним політичним об'єднанням бути безпосередніми учасниками виборчого процесу.
Однак це не означає, що заяви Рогозіна - пустопорожній звук. Не випадково ж укладався союз із СПУ! А тому не виключено, що саме партія Мороза стане головним політичним лобістом "Родіни" на виборах 2006 року. Крім того, в Україні сформувався цілий "ринок послуг" на російських політиків.
Починаючи від Партії регіонів й закінчуючи одіозним маргінальним Руськім блоком, в Україні близько десятка зареєстрованих партій, які готові з притаманним "малоросам" холуйством надати місця у партійному списку для активістів "Родіни".
До речі, під час з'їзду стало відомо, що партійний список "Родіни" на виборах до Держдуми очолить колишній мер Грозного Бислан Гантамиров. Іншими словами, "Родіна" недвозначно натякнула усім нацменшинам, що усіляко стимулюватиме національну зраду й колабораціонізм.
У цьому зв'язку виникає логічне запитання - чи усвідомлює СПУ, на яку дорогу вона стала, і на який шлях штовхає Україну?
Відповідь – однозначна: так, усвідомлює. Коментуючи російський "кульбіт", чільний діяч СПУ, народний депутат Микола Рудьковський пішов ще далі.
"Ми би хотіли, - заявив він, - щоб підписавши з нами угоду про співпрацю, "Родіна" тісніше орієнтувалася на принципи Соцінтерну. Я вважаю, так як і Польща допомагає нам вступити до Євросоюзу, так і ми можемо допомогти російським партіям мати більш тісніші відносини з цими міжнародними структурами, з якими такі відносини маємо ми".
Інакше кажучи, СПУ має намір стати локомотивом, який "Родіну" завезе до Соцінтерну.
При цьому Рудьковського, як і СПУ в цілому, не цікавить те, що, скажімо, від цієї ролі відмовилися англійські лейбористи, оскільки дбають про свою репутацію, а тому не хочуть себе пов'язувати з такими одіозними особами як Рогозін, який фактично закликав до війни за острів Тузлу, Сергій Бабурін, Валентин Варенніков, Олександр Бабаков, Віктор Алксніс, які присвятили своє життя відновленню Російської імперії.
Поки що українське суспільство доволі кволо реагує на російське втручання у справи України. Це можна пояснити тим, що радикально налаштовані проросійські організації ніколи не добивалися помітних успіхів.
Скажімо, під час останніх виборів кандидат у президенти від так званої Слов'янської партії Олександр Базилюк отримав лише 0,03 відсотка голосів виборців. Крім того, він засвітився як "технічний кандидат", що також підірвало довіру до нього та тих політичних сил, які його висували й підтримували.
Немає належної оцінки "зрадницьким" діям СПУ з боку українського політикуму, зокрема його патріотичної частини. Тут пояснення складніше.
Більшість націонал-демократичних партій й організацій підтримують президента Ющенка, якого начебто теж підтримує СПУ та особисто Олександр Мороз. Оскільки президент не дав оцінки діям соціалістів, націонал-демократи також утримуються від висновків.
Не треба також забувати й те, що чимало нинішніх лідерів націонал-демократів тривалий час переконували загал, що Мороз теж "український патріот", і лише якісь містичні сили не дають йому можливості приєднатися до їхніх лав.
Проте було б помилкою вважати, що "політична коломийка" "Родіни" і СПУ триватиме довго. Принаймні, сьогодні є всі підстави стверджувати, що вже у березні українські виборці дадуть зрозуміти, що соціалістична "Родіна" – не їхня Батьківщина.
