Поки що наказ Червоненка підстав для оскарження не дає
Вівторок, 24 травня 2005, 09:20
Реакція на статтю: Червоненко оголосив війну Інтернету?
Шок – був першою реакцією на наказ Міністерства транспорту і зв’язку "Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів", який зареєстрований 18 травня 2005 року Мін'юстом.
По-перше, цим Порядком фактично встановлюється цензура: для того, щоб зареєструвати "електронний інформаційний ресурс", "адміністратор", "Комісія по прийняттю рішень про державну реєстрацію електронних інформаційних ресурсів" та Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації повинні пересвідчитись, що вказаний ресурс не містить певної інформації (перелік з 9 пунктів).
Крім того, вони повинні постійно перевіряти, чи не з’явилась ця інформація на зареєстрованому ресурсі, а у разі її появи відмінити реєстрацію.
Згідно з документом, "е-ресурс не повинен містити:
- закликів до захоплення державної влади, насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності і недоторканності України;
- інформації, що містить пропаганду тероризму, війни, геноциду або культу насильства і жорстокості;
- інформації, що дискримінує особу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
- інформації, що може зашкодити честі, гідності або діловій репутації окремих осіб;
- інформації, яка містить ненормативну лексику;
- інформації порнографічного характеру".
Перші чотири підстави можуть бути встановлені виключно судом, причому перші три тільки вироком суду по кримінальній справі.
Що ж стосується "ненормативної лексики", то законодавство взагалі не знає такого терміну – як і того, хто це може визначити.
Стосовно порно – спеціальною установою, яка це може визначити, є комісія, створена на підставі закону "Про захист суспільної моралі". Отже, ці підстави не можуть бути навіть встановлені зазначеними в порядку особами.
По-друге, є невизначеність у порядку, а що таке "електронний інформаційний ресурс".
А наявність пункту 1.2., яким встановлено, що цей порядок поширюється на всі ресурси незалежно від форми власності, викликає тільки одну асоціацію – під контроль хочуть "загнати" весь Інтернет.
Але, наказ виданий "з метою забезпечення реалізації Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженої розпорядженням Кабінету міністрів від 05.05.2003 N 259-р (259-2003-р), та відповідно до Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 N 326 (326-2004-п)".
Отже, цей наказ є похідним документом.
Саме Положення про Нацреєстр електронних інформаційних ресурсів, яке визначає порядок формування та користування цим реєстром, встановлює, що:
"7. До Національного реєстру включаються е-ресурси органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права, доступ до яких здійснюється через телекомунікаційні мережі загального користування.
Включення до Національного реєстру е-ресурсів приватної форми власності здійснюється на добровільних засадах."
Отже, аналізуючи наказ, порядок та положення в комплексі, приходимо до висновку, що веб-сайти, бази даних та реєстри в електронній формі (далі е-ресурси) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права повинні зареєструватися в Національному реєстрі відповідно до порядку, затвердженого наказом.
Натомість, е-ресурси інших форм власності, за їх бажанням, можуть бути зареєстровані в тому ж Національному реєстрі відповідно до того ж самого порядку.
Потрібно зауважити, що порівняно з положенням порядок містить більш розширений перелік е-ресурсів, які не можуть бути зареєстровані. Таких, м’яко кажучи, недоречностей і в порядку, і в положенні досить багато:
- це і справляння плати за реєстрацію з бюджетних установ (юридичні особи публічного права) на користь "адміністратора" (юридичної особи, визначеної на конкурсних засадах);
- і створення органів цензури, що прямо заборонено Конституцією ("адміністратор", "Комісія", Держдепартамент);
- безоплатне користування фондом Національного реєстру виключно органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними особами публічного права (мабуть, у зв’язку з інформаційною відкритістю органів державної влади та місцевого самоврядування);
- додаткове справляння бюджетних коштів з юридичних осіб публічного права за методичну допомогу, а з усіх інших за інформаційні послуги.
Тобто питань до розробників документів і Мін'юсту справді багато. Але щодо добровільності реєстрації недержавних веб-ресурсів сумнівів немає.
Особисто у мене наявність бажаючих добровільно зареєструватися викликала б подив – не можу я повірити, що знайдеться бажаючий ДОБРОВІЛЬНО ПІДПАСТИ ПІД ПОСТІЙНУ ЦЕНЗУРУ ЗМІСТУ ВЕБ-РЕСУРСУ!
Якщо ж будуть спроби перетворити реєстрацію на обов’язкову для всіх веб-ресурсів – це буде підставою для оскарження таких дій або рішень у судовому порядку як неконституційних.
Тетяна Котюжинська, юрист Програми правового захисту та освіти ЗМІ IREX U-Media
Читайте також:
Червоненко оголосив війну Інтернету?
Шок – був першою реакцією на наказ Міністерства транспорту і зв’язку "Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів", який зареєстрований 18 травня 2005 року Мін'юстом.
По-перше, цим Порядком фактично встановлюється цензура: для того, щоб зареєструвати "електронний інформаційний ресурс", "адміністратор", "Комісія по прийняттю рішень про державну реєстрацію електронних інформаційних ресурсів" та Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації повинні пересвідчитись, що вказаний ресурс не містить певної інформації (перелік з 9 пунктів).
Крім того, вони повинні постійно перевіряти, чи не з’явилась ця інформація на зареєстрованому ресурсі, а у разі її появи відмінити реєстрацію.
Згідно з документом, "е-ресурс не повинен містити:
- закликів до захоплення державної влади, насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності і недоторканності України;
- інформації, що містить пропаганду тероризму, війни, геноциду або культу насильства і жорстокості;
- інформації, що дискримінує особу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
- інформації, що може зашкодити честі, гідності або діловій репутації окремих осіб;
- інформації, яка містить ненормативну лексику;
- інформації порнографічного характеру".
Перші чотири підстави можуть бути встановлені виключно судом, причому перші три тільки вироком суду по кримінальній справі.
Що ж стосується "ненормативної лексики", то законодавство взагалі не знає такого терміну – як і того, хто це може визначити.
Стосовно порно – спеціальною установою, яка це може визначити, є комісія, створена на підставі закону "Про захист суспільної моралі". Отже, ці підстави не можуть бути навіть встановлені зазначеними в порядку особами.
По-друге, є невизначеність у порядку, а що таке "електронний інформаційний ресурс".
А наявність пункту 1.2., яким встановлено, що цей порядок поширюється на всі ресурси незалежно від форми власності, викликає тільки одну асоціацію – під контроль хочуть "загнати" весь Інтернет.
Але, наказ виданий "з метою забезпечення реалізації Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженої розпорядженням Кабінету міністрів від 05.05.2003 N 259-р (259-2003-р), та відповідно до Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 N 326 (326-2004-п)".
Отже, цей наказ є похідним документом.
Саме Положення про Нацреєстр електронних інформаційних ресурсів, яке визначає порядок формування та користування цим реєстром, встановлює, що:
"7. До Національного реєстру включаються е-ресурси органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права, доступ до яких здійснюється через телекомунікаційні мережі загального користування.
Включення до Національного реєстру е-ресурсів приватної форми власності здійснюється на добровільних засадах."
Отже, аналізуючи наказ, порядок та положення в комплексі, приходимо до висновку, що веб-сайти, бази даних та реєстри в електронній формі (далі е-ресурси) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права повинні зареєструватися в Національному реєстрі відповідно до порядку, затвердженого наказом.
Натомість, е-ресурси інших форм власності, за їх бажанням, можуть бути зареєстровані в тому ж Національному реєстрі відповідно до того ж самого порядку.
Потрібно зауважити, що порівняно з положенням порядок містить більш розширений перелік е-ресурсів, які не можуть бути зареєстровані. Таких, м’яко кажучи, недоречностей і в порядку, і в положенні досить багато:
- це і справляння плати за реєстрацію з бюджетних установ (юридичні особи публічного права) на користь "адміністратора" (юридичної особи, визначеної на конкурсних засадах);
- і створення органів цензури, що прямо заборонено Конституцією ("адміністратор", "Комісія", Держдепартамент);
- безоплатне користування фондом Національного реєстру виключно органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними особами публічного права (мабуть, у зв’язку з інформаційною відкритістю органів державної влади та місцевого самоврядування);
- додаткове справляння бюджетних коштів з юридичних осіб публічного права за методичну допомогу, а з усіх інших за інформаційні послуги.
Тобто питань до розробників документів і Мін'юсту справді багато. Але щодо добровільності реєстрації недержавних веб-ресурсів сумнівів немає.
Особисто у мене наявність бажаючих добровільно зареєструватися викликала б подив – не можу я повірити, що знайдеться бажаючий ДОБРОВІЛЬНО ПІДПАСТИ ПІД ПОСТІЙНУ ЦЕНЗУРУ ЗМІСТУ ВЕБ-РЕСУРСУ!
Якщо ж будуть спроби перетворити реєстрацію на обов’язкову для всіх веб-ресурсів – це буде підставою для оскарження таких дій або рішень у судовому порядку як неконституційних.
Тетяна Котюжинська, юрист Програми правового захисту та освіти ЗМІ IREX U-Media
Читайте також:
Червоненко оголосив війну Інтернету?
