Євробачення: пост-скриптум
Понеділок, 23 травня 2005, 20:05
Журналісти люблять критикувати. Та й куди б без конструктивної критики скотилося суспільство – не відомо. Проте іноді така критика буває перебільшеною.
У неділю ввечері "Євробачення" офіційно завершилося концертом, який мав символічну назву "Україна – європейська країна". Естафету урочисто передали Греції, співачка з якої Гелена Папрізу виграла у фіналі конкурсу.
І саме з цим – із передачею естафети, зі зняттям відповідальності, з успішним складенням першого європейського іспиту дозвольте вас, українці, поздоровити. Бо, як би там не було, ми його склали.
Були, звичайно, й недоліки, на зразок явно неєвропейського Євротабору чи плутанини з квитками, в результаті якої навіть на репетиціях фіналу й півфіналу зал був напівпорожнім.
Проте Європа побачила інше.
Вона побачила двох гарних, веселих і професійних ведучих DJ Пашу та Машу Єфросініну. Побачила справді дивовижно зроблену сцену, що змінювалася з кожним виконавцем. Побачила з душею зроблені промо-ролики, які за 40 секунд своєї тривалості встигли передати безліч граней української атмосфери.
Побачила, врешті-решт, що Україні вдалося за лічені місяці організувати конкурс такого масштабу.
Черв'як сумнівів – британський коментатор
Закиди, що в Західній Європі "Євробачення" не сприймають серйозно, почали з'являтися практично з перших днів конкурсу. Хоча у Києві в ці дні були присутні тисячі іноземних журналістів, до нас доходили лише найбільш невтішні коментарі.
Скажімо, британська "Індепендент" писала про "Євробачення" наступне: "В Британії ми впродовж багатьох років сприймали конкурс менш, ніж серйозно. Ватажок висміювачів - телевізійний ведучий Террі Воґан".
Проте, пише "Індепендент", в багатьох частинах Європи до пісенного конкурсу ставляться страшенно серйозно: такі країни-переможці як Швеція, Данія, Естонія, Латвія, Туреччина і Україна скористались цією нагодою, щоб показати себе з найкращого боку.
"Індепендент" закликає британців: не треба зовсім зневажати Євробачення. "Завдяки йому багато людей дізнались, без того, щоб дивитись найбільш нудні частини новин, про те, що в Європі є країни, що називаються Україна, Естонія, Мальта чи Словаччина, які дуже собою пишаються і, подекуди, з цілком правильних причин", цитує газету BBC.
Інша, знову британська, газета – Guardian, зазначає: "Можливо виглядає дивним, що нова культурна ера для України має розпочинатись з події, яку зазвичай поєднують з кічевими костюмами та жахливими текстами пісень".
Далі у статті журналіст теж переконує читачів не сміятися з Євробачення, бо завдяки ньому Україна має можливість про себе заявити.
"Оглядачі зауважують, що українці досить серйозно поставилися до пісенного конкурсу, який жартома сприймають у Західній Європі", - заявляла українська служба BBC.
Багато видань також поширили інформацію про необ'єктивність голосування в конкурсі. Все той же британський ведучий Террі Воган минулого року заявив, що країни дуже часто голосують за своїх сусідів.
Тобто складається враження, що вся Європа тільки й робить, що критикує Євробачення, в той час як у нас на нього мало не моляться. З цієї точки зору, звичайно, виглядає дивним і кількість реклами на українських вулицях, і перекриття доріг у центрі міста, не говорячи вже про появу на концерті перших осіб держави.
Але! Всі видання, перераховані вище, БРИТАНСЬКІ. А в Британії конкурс веде на телебаченні той самий саркастичний Воган. Може тому газетам і доводиться переконувати своїх читачів, що насправді не все так погано?
Не маючи інших джерел інформації, "Українська правда" вирішила з'ясувати ситуацію в оригінальний спосіб. Ми провели невелике опитування через... популярну в усьому світі інтернет-програму ICQ. Це, звичайно, не може претендувати на соціологічне дослідження, але результати все одно цікаві.
Як і слід було чекати, в Британії "Євробачення" не люблять. Всі англійці, які попадалися УП, стверджували, що там або взагалі не цікавляться цим конкурсом, або ставляться до нього досить скептично.
Німці, навпаки, розповідали, що конкурс у них надзвичайно популярний. Хоча в останні роки й трохи менше, ніж раніше. Більшість німців, за словами опитаних, розчаровані цьогорічною учасницею Грасією. Її прихильникам, зазначив один зі співрозмовників, в основному не більше 15 років, а потрапила вона на "Євробачення" з порушенням процедури відбору.
До речі, про широкі симпатії німців до конкурсу говорить і радіо "Свобода". Позитивні відгуки про цьогорічний конкурс можна почути не лише від німецьких коментаторів, але й від політиків, відзначає радіо.
Повертаючись до опитування: дуже популярним називають шоу в Норвегії і Франції. Норвежці говорять, що трансляція "Євробачення" навіть потрапила до п'ятірки найпопулярніших телепрограм року!
Французи, щоправда, відзначають, що до конкурсу в їх країні серйозно не ставляться. За словами однієї 35-річної жінки, вона і багато її знайомих дивилися Євробачення як розважальне шоу. Француженка розповіла також, що в країні існують аналоги конкурсу, хоча й національного масштабу.
У країнах Східної Європи опитування проводити навіть не мало сенсу – з перших відповідей стало зрозуміло: тут "Євробачення" знають, люблять і сприймають подекуди навіть серйозніше, ніж в Україні.
Одне тільки в опитуванні засмутило: мало кому сподобалися українські "Ґринджоли".
Музика чи політика?
Отже, "Євробачення" все-таки популярна і важлива для Європи музична подія. Проте відкрито політичний аспект з'явився в ній лише цього року.
Раніше Європа такого не знала. В жодній країні раніше віце-прем'єр чи президент так багато і так сміливо не говорили про конкурс. І жодний президент раніше, за словами Томенка, не вручав особисто нагороду переможцю.
Та й взагалі, присутність на конкурсі президента й прем'єр-міністра, а на церемонії відкриття й міністра внутрішніх справ - навряд звичне для Європи явище.
І з цим, напевно, ми таки трохи перестаралися. "Ми" – це не тільки самі політики. "Ми" – це також і журналісти політичних видань, які сприйняли конкурс саме в цьому контексті.
Адже те, що керівництво країни демонструвало як факт позитивний, зовсім не було сприйнято позитивно самими організаторами "Євробачення" – Європейською мовною спілкою.
"Ми шкодуємо, що пісенний конкурс "Євробачення" використовують з політичною метою. Це не політична подія", - наголошував виконавчий директор ЄМС у справах "Євробачення" Сванте Стокселіус.
Негативних наслідків політизації конкурсу декілька. По-перше, попри всю свою популярність, конкурс все ж не є демонстрацією професіоналізму.
Це не провина українців або європейських організаторів "Євробачення". Це проблема взагалі шоу-бізнесу. Популярна музика рідко буває професійною. І одна справа забезпечити хороші умови для шанувальників конкурсу в Україні, а зовсім інша – на найвищому політичному рівні демонструвати прихильність до відвертої попси.
По-друге, це справді трохи схоже на "потьомкінське село", як висловився коментатор з Данії Йоганнес Вамберґ Андерсен.
Тобто, надмірною увагою до всього європейського українці тільки демонструють свій комплекс меншовартості, тільки наголошують, що до Європи ще далеко. Коли стільки разів повторюєш, що Україна є Європа, що "ми не бидло, ми не козли", це починає викликати сумніви.
І по-третє, політизація добряче заважає самому конкурсу і приводить до ризику підірвати самі його основи. Адже якщо критики й так говорять, що багато країн голосує необ'єктивно – за своїх сусідів, то чого буде вартий цей конкурс, якщо голосувати будуть в першу чергу за політичними мотивами?
P.P.S.: Особлива подяка за сприяння у висвітленні конкурсу прес-аташе Марку Марковичу.
У неділю ввечері "Євробачення" офіційно завершилося концертом, який мав символічну назву "Україна – європейська країна". Естафету урочисто передали Греції, співачка з якої Гелена Папрізу виграла у фіналі конкурсу.
І саме з цим – із передачею естафети, зі зняттям відповідальності, з успішним складенням першого європейського іспиту дозвольте вас, українці, поздоровити. Бо, як би там не було, ми його склали.
Були, звичайно, й недоліки, на зразок явно неєвропейського Євротабору чи плутанини з квитками, в результаті якої навіть на репетиціях фіналу й півфіналу зал був напівпорожнім.
Проте Європа побачила інше.
Вона побачила двох гарних, веселих і професійних ведучих DJ Пашу та Машу Єфросініну. Побачила справді дивовижно зроблену сцену, що змінювалася з кожним виконавцем. Побачила з душею зроблені промо-ролики, які за 40 секунд своєї тривалості встигли передати безліч граней української атмосфери.
Побачила, врешті-решт, що Україні вдалося за лічені місяці організувати конкурс такого масштабу.
 Кадри з конкурсу. Фото Ганни Андрієвської |
Закиди, що в Західній Європі "Євробачення" не сприймають серйозно, почали з'являтися практично з перших днів конкурсу. Хоча у Києві в ці дні були присутні тисячі іноземних журналістів, до нас доходили лише найбільш невтішні коментарі.
Скажімо, британська "Індепендент" писала про "Євробачення" наступне: "В Британії ми впродовж багатьох років сприймали конкурс менш, ніж серйозно. Ватажок висміювачів - телевізійний ведучий Террі Воґан".
Проте, пише "Індепендент", в багатьох частинах Європи до пісенного конкурсу ставляться страшенно серйозно: такі країни-переможці як Швеція, Данія, Естонія, Латвія, Туреччина і Україна скористались цією нагодою, щоб показати себе з найкращого боку.
"Індепендент" закликає британців: не треба зовсім зневажати Євробачення. "Завдяки йому багато людей дізнались, без того, щоб дивитись найбільш нудні частини новин, про те, що в Європі є країни, що називаються Україна, Естонія, Мальта чи Словаччина, які дуже собою пишаються і, подекуди, з цілком правильних причин", цитує газету BBC.
Інша, знову британська, газета – Guardian, зазначає: "Можливо виглядає дивним, що нова культурна ера для України має розпочинатись з події, яку зазвичай поєднують з кічевими костюмами та жахливими текстами пісень".
Далі у статті журналіст теж переконує читачів не сміятися з Євробачення, бо завдяки ньому Україна має можливість про себе заявити.
"Оглядачі зауважують, що українці досить серйозно поставилися до пісенного конкурсу, який жартома сприймають у Західній Європі", - заявляла українська служба BBC.
Багато видань також поширили інформацію про необ'єктивність голосування в конкурсі. Все той же британський ведучий Террі Воган минулого року заявив, що країни дуже часто голосують за своїх сусідів.
Тобто складається враження, що вся Європа тільки й робить, що критикує Євробачення, в той час як у нас на нього мало не моляться. З цієї точки зору, звичайно, виглядає дивним і кількість реклами на українських вулицях, і перекриття доріг у центрі міста, не говорячи вже про появу на концерті перших осіб держави.
Але! Всі видання, перераховані вище, БРИТАНСЬКІ. А в Британії конкурс веде на телебаченні той самий саркастичний Воган. Може тому газетам і доводиться переконувати своїх читачів, що насправді не все так погано?
Не маючи інших джерел інформації, "Українська правда" вирішила з'ясувати ситуацію в оригінальний спосіб. Ми провели невелике опитування через... популярну в усьому світі інтернет-програму ICQ. Це, звичайно, не може претендувати на соціологічне дослідження, але результати все одно цікаві.
Як і слід було чекати, в Британії "Євробачення" не люблять. Всі англійці, які попадалися УП, стверджували, що там або взагалі не цікавляться цим конкурсом, або ставляться до нього досить скептично.
 Виступ Руслани. Фото Ганни Андрієвської |
До речі, про широкі симпатії німців до конкурсу говорить і радіо "Свобода". Позитивні відгуки про цьогорічний конкурс можна почути не лише від німецьких коментаторів, але й від політиків, відзначає радіо.
Повертаючись до опитування: дуже популярним називають шоу в Норвегії і Франції. Норвежці говорять, що трансляція "Євробачення" навіть потрапила до п'ятірки найпопулярніших телепрограм року!
Французи, щоправда, відзначають, що до конкурсу в їх країні серйозно не ставляться. За словами однієї 35-річної жінки, вона і багато її знайомих дивилися Євробачення як розважальне шоу. Француженка розповіла також, що в країні існують аналоги конкурсу, хоча й національного масштабу.
У країнах Східної Європи опитування проводити навіть не мало сенсу – з перших відповідей стало зрозуміло: тут "Євробачення" знають, люблять і сприймають подекуди навіть серйозніше, ніж в Україні.
Одне тільки в опитуванні засмутило: мало кому сподобалися українські "Ґринджоли".
Музика чи політика?
Отже, "Євробачення" все-таки популярна і важлива для Європи музична подія. Проте відкрито політичний аспект з'явився в ній лише цього року.
Раніше Європа такого не знала. В жодній країні раніше віце-прем'єр чи президент так багато і так сміливо не говорили про конкурс. І жодний президент раніше, за словами Томенка, не вручав особисто нагороду переможцю.
 Виступ Гринджол. Фото Ганни Андрієвської |
І з цим, напевно, ми таки трохи перестаралися. "Ми" – це не тільки самі політики. "Ми" – це також і журналісти політичних видань, які сприйняли конкурс саме в цьому контексті.
Адже те, що керівництво країни демонструвало як факт позитивний, зовсім не було сприйнято позитивно самими організаторами "Євробачення" – Європейською мовною спілкою.
"Ми шкодуємо, що пісенний конкурс "Євробачення" використовують з політичною метою. Це не політична подія", - наголошував виконавчий директор ЄМС у справах "Євробачення" Сванте Стокселіус.
Негативних наслідків політизації конкурсу декілька. По-перше, попри всю свою популярність, конкурс все ж не є демонстрацією професіоналізму.
Це не провина українців або європейських організаторів "Євробачення". Це проблема взагалі шоу-бізнесу. Популярна музика рідко буває професійною. І одна справа забезпечити хороші умови для шанувальників конкурсу в Україні, а зовсім інша – на найвищому політичному рівні демонструвати прихильність до відвертої попси.
По-друге, це справді трохи схоже на "потьомкінське село", як висловився коментатор з Данії Йоганнес Вамберґ Андерсен.
Тобто, надмірною увагою до всього європейського українці тільки демонструють свій комплекс меншовартості, тільки наголошують, що до Європи ще далеко. Коли стільки разів повторюєш, що Україна є Європа, що "ми не бидло, ми не козли", це починає викликати сумніви.
І по-третє, політизація добряче заважає самому конкурсу і приводить до ризику підірвати самі його основи. Адже якщо критики й так говорять, що багато країн голосує необ'єктивно – за своїх сусідів, то чого буде вартий цей конкурс, якщо голосувати будуть в першу чергу за політичними мотивами?
P.P.S.: Особлива подяка за сприяння у висвітленні конкурсу прес-аташе Марку Марковичу.
