Суркіс і машина часу
Четвер, 7 квітня 2005, 00:24
Війна Григоришина і Суркіса вилилася у візуальну форму. Спочатку у Києві з'явилися рекламні "лайт-бокси" із закликом підтримати "Динамо". І хоча носій загрози названий не був, все одно у цьому тумані проглядався профіль Григоришина. Провисіли ці рекламні "вітрини" на вулицях столиці місяць, нещодавно з'явилася також версія, де на захист клубу виступають кілька маловідомих поп-зірок.
На минулих вихідних з'явилася відповідь Григоришина, оформлена у псевдоаматорську зовнішню рекламу. По місту було масово розклеєно наліпки, де Суркіса питають, куди він подів гроші від продажу динамівських зірок, чому немає українців у команді та як йому вдалося задешево отримати інфраструктуру "Динамо", створену за радянської влади.
Хоча на наліпках немає вихідних даних про типографію чи тираж, їхнім автором значиться громадська організація з назвою "Коаліція учасників помаранчевої революції". Люди, які представляються її членами, також провели прес-конференцію з роздачею викривальних матеріалів і розбили кілька антисуркісівських наметів у парку перед стадіоном "Динамо" – там, де під час революції стояли барабанщики по металевим бочках.
"Коаліція учасників помаранчевої революції" створювалася прямо на Майдані – підписи про вступ до цієї організації аж до дня інавгурації збирали у наметовому містечку. Зараз це утворення стало клоном "Пори!" і бере участь у різноманітних пікетуваннях під своїми прапорами.
Наскільки це робиться безкоштовно, судити складно. Але був такий момент: один із представників "коаліції" на прес-конференції у вівторок, де поширили сотню сторінок документів про "Динамо", розповідав, що сам він фанат і зла клубу не бажає, а лише виводить на чисту воду Суркіса. Але коли його як вболівальника попросили сказати, скільки разів "Динамо" було чемпіоном України, він помилився...
Розданий ними матеріал є історією переходу майна клубу з рук спортивного товариства "Динамо" до Суркіса. Також є документи про купівлю ним і Медведчуком квартир і деякі урядові документи. Серед них, зокрема, постанови уряду, які вказують, що Суркіс казав неправду, коли стверджував, що при Кучмі вони не мали пільг.
Зокрема, було оприлюднено розпорядження прем'єра Марчука від 25 січня 1996, за яким "Динамо" відстрочили на 180 днів "сплату ввізного мита на імпортні матеріали та обладнання для реконструкції і будівництва футбольних баз, медичне та спортивне обладнання, ліки, спортивну форму та інвентар, запасні частини для автомобілів, автобусів, автотранспорт для власних потреб".
Серед іншого офшорна фірма Суркіса "Ньюпорт-Менеджмент" за пільговим режимом постачала, наприклад, "спортінвентар і спортивне спорядження", "автотранспорті засоби", "обладнання", "матеріали" і "комплектуючі вироби".
Крім того, розпорядженням прем'єра Лазаренка від 11 вересня 1996 для будівництва медико-реабілітаційного центру на базі "Динамо" ввізне мито "для устаткування, матеріалів, обладнання і спортивного спорядження" було встановлено в непристойно низькому розмірі 0,01%.
Розпорядженням прем'єра Кінаха 21 листопада 2002, в останній день його роботи, було вилучено земельну ділянку площею 22,36 гектара в будинку відпочинку "Пуща-Водиця" і продано "Динамо". Без конкурсу і подібних дрібниць – може, тому що на цій землі уже було "розташоване нерухоме майно, що перебуває у власності ЗАТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ"?
А тепер, власне, про те, як Суркіс отримав цю нерухомість.
У пакеті документів можна знайти вартість, за якою було передано споруди стадіону на вулиці Грушевського і тренувальних баз від Центральної ради фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" до суркісівського закритого акціонерного товариства "Футбольний клуб "Динамо" Київ". Ці ж цифри фігурують і в листівках, які розклеєно по місту.
Отже, постановою президії Центральної ради "Динамо" до створеного за ініціативою Суркіса ЗАТ "Динамо" передано:
- стадіон "Динамо" залишковою вартістю 1 мільярд 926 мільйонів 207 тисяч 114 карбованців;
- база в Конча-Заспі залишковою вартістю 1 мільярд 87 мільйонів 563 тисячі 517 карбованців;
- база на "Нивках" залишковою вартістю 34 мільйони 66 тисяч 433 карбованці;
- майданчик для стільби з луку залишковою вартістю 32 мільйони 704 тисячі 600 карбованців;
- гараж залишковою вартістю 33 мільйони 131 тисяча 665 карбованців.
Загалом стадіон, дві бази, майданчик для стрільби і гараж потягнули на 3 мільярди 114 мільйонів карбованців. Але і цього було замало.
В 1994 статутний фонд ЗАТ "Динамо" вирішили створити в розмірі 10 мільярдів, а Центральній раді фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" там мало належати 51%. Тобто вони мали внести свого майна на 5 мільярдів 100 мільйонів карбованців, а внесли 3 мільярда 114 мільйонів. Тож вийшла недостача майже на 2 мільярда. Тоді її вирішили покрити ще внесенням до ЗАТ "Динамо" відкритого басейну і тенісних кортів. Але все одно це оцінили в 450 мільйонів 802 тисячі 750 карбованців.
Головне питання, навколо якого скандал – це занижена вартість отриманих Суркісом споруд. На листівках вказано, що стадіон "Динамо" йому дістався за 19 тисяч 260 гривень. Тобто на антисуркісівських наліпках залишкову вартість 1 926 207 114 карбованців перевели в гривні згідно з курсом, за яким відбувався обмін у 1996 році: 1 гривня – 100 000 карбованців.
Такі самі цифри – 19 тисяч гривень за стадіон – фігурують і в листі за жовтень 1999 року від начальника київської міліції Корнієнка меру Омельченку, який цікавився законністю передачі майна до ЗАТ "Динамо".
Заради справедливості слід визнати, що ці цифри не є зовсім коректними – оскільки споруди вносилися до статутного фонду ЗАТ "Динамо" на початку 1994, а курс карбованця до гривні було встановлено станом на вересень 1996 році.
Тобто, щоб правильніше оцінити вартість споруд, які віддали Суркісу у ті шалені часи інфляції, її слід перерахувати в долари. Але і тут проблема. Справа в тому, що в січні 1994, коли було визначено вартість стадіону, баз, майданчику для стрільби і гаражів, існувало два курси.
Перший курс – фіксований, який самостійно визначав Нацбанк. Він був 12 610 карбованців за долар. Другий курс – який встановлювався на валютних аукціонах. Перший з них відбувся 12 грудня 1993 – тобто за місяць до передачі споруд в ЗАТ "Динамо". І на аукціоні курс був 32 тисячі карбованців за долар. Тобто в два з половиною рази вищий, ніж фіксований.
Якщо перерахувати майно за фіксованим курсом, то виходить, що стадіон "Динамо" був внесений в ЗАТ "Динамо" за вартістю 153 тисячі доларів. Якщо перерахувати за приблизним курсом з аукціону, то виходить, що стадіон Суркісу дістався за 60 тисяч доларів.
В умовах, коли існують два курси, більш правдивим є курс з аукціону – бо він встановлюється з меншим втручанням держави. Тому варто відштовхуватися від нього. Але 60 тисяч доларів за стадіон "Динамо" все одно є надзвичайно заниженою ціною. Так само як 34 тисячі доларів за базу в Конча-Заспі або 1 065 доларів за базу на "Нивках". В якому б вони поганому стані не були.
Головний козир, який має сторона Суркіса – що в цій заниженій вартості немає порушень закону, бо таку ціну за стадіон, бази і гаражі назвало фізкультурно-спортивне товариство "Динамо". Саме у його володінні, а не держави, були ці споруди і майно. Тому не можна їх звинуватити у розбазарюванні держвласності.
"Ну, зібралося спортивне товариство і так вирішило оцінити майно", - сказав головний нині адвокат Суркіса Леонід Кравчук. "Коли кажуть "стадіон "Динамо" - я знаю, що це було... Його після війни будували німці, і вони туди все сміття поскидали, трибуни провалювалися! Коли ми вскрили, щури звідти летіли тисячами!"
"Або кажуть "база в Конча-Заспі" – та це був барак! На першому поверсі туалети, на другому – кімнати по три чоловіки, і вони вночі бігали на перший поверх, щоб попісяти. То тепер що – це хочуть забрати чи щоб Суркіс доплатив? А якщо доплатити, то як визначати, скільки – якщо це було 11 років тому?"
"Зараз керуються двома підходами – помстою і душить жаба. І на цьому хочуть побудувати демократичне суспільство? Чому беруться тільки за "Динамо"? Давайте оголосимо, що все, що було до 2005 року – неправильно, і треба перерахувати власність всіх – і Пінчука, і Порошенка... Якщо кажуть, що в "Динамо" були пільги на ввезення обладнання для тренувального процесу – так пільги були у тисяч підприємств, металургійних, інших... Давайте і їм все перерахуємо!", - обурений Кравчук.
З іншого боку, є моральний бік справи – хтось же оцінив в 1994 році, що трибуни "Динамо" на 18 500 глядачів коштують 539 254 681 карбованців (16 851 доларів), а головний спорткомплекс – 131 109 696 карбованців (4 097 доларів)! Дехто може сказати, що в ті часи це були великі кошти. Справді, але все одно за 20 тисяч в кращому випадку можна було купити трикімнатну квартиру, але аж ніяк не стадіон.
Під оцінкою цієї нерухомості стоять підписи керівників київської міської ради товариства "Динамо" на чолі із заступником голови Бандурком. Його бухгалтерія так сподобалася Суркісу, що після того він іде з ним по життю. Зараз Бандурко – перший заступник Суркіса в Федерації футболу.
Саме їхніми силами майно, яке купувалося, будувалося і утримувалося за внески мільйонів людей в товариство "Динамо", перейшло до Суркіса за ціну, на яку тягнули тільки фундаменти цих споруд.
На минулих вихідних з'явилася відповідь Григоришина, оформлена у псевдоаматорську зовнішню рекламу. По місту було масово розклеєно наліпки, де Суркіса питають, куди він подів гроші від продажу динамівських зірок, чому немає українців у команді та як йому вдалося задешево отримати інфраструктуру "Динамо", створену за радянської влади.
Хоча на наліпках немає вихідних даних про типографію чи тираж, їхнім автором значиться громадська організація з назвою "Коаліція учасників помаранчевої революції". Люди, які представляються її членами, також провели прес-конференцію з роздачею викривальних матеріалів і розбили кілька антисуркісівських наметів у парку перед стадіоном "Динамо" – там, де під час революції стояли барабанщики по металевим бочках.
"Коаліція учасників помаранчевої революції" створювалася прямо на Майдані – підписи про вступ до цієї організації аж до дня інавгурації збирали у наметовому містечку. Зараз це утворення стало клоном "Пори!" і бере участь у різноманітних пікетуваннях під своїми прапорами.
 |
Розданий ними матеріал є історією переходу майна клубу з рук спортивного товариства "Динамо" до Суркіса. Також є документи про купівлю ним і Медведчуком квартир і деякі урядові документи. Серед них, зокрема, постанови уряду, які вказують, що Суркіс казав неправду, коли стверджував, що при Кучмі вони не мали пільг.
Зокрема, було оприлюднено розпорядження прем'єра Марчука від 25 січня 1996, за яким "Динамо" відстрочили на 180 днів "сплату ввізного мита на імпортні матеріали та обладнання для реконструкції і будівництва футбольних баз, медичне та спортивне обладнання, ліки, спортивну форму та інвентар, запасні частини для автомобілів, автобусів, автотранспорт для власних потреб".
Серед іншого офшорна фірма Суркіса "Ньюпорт-Менеджмент" за пільговим режимом постачала, наприклад, "спортінвентар і спортивне спорядження", "автотранспорті засоби", "обладнання", "матеріали" і "комплектуючі вироби".
Крім того, розпорядженням прем'єра Лазаренка від 11 вересня 1996 для будівництва медико-реабілітаційного центру на базі "Динамо" ввізне мито "для устаткування, матеріалів, обладнання і спортивного спорядження" було встановлено в непристойно низькому розмірі 0,01%.
Розпорядженням прем'єра Кінаха 21 листопада 2002, в останній день його роботи, було вилучено земельну ділянку площею 22,36 гектара в будинку відпочинку "Пуща-Водиця" і продано "Динамо". Без конкурсу і подібних дрібниць – може, тому що на цій землі уже було "розташоване нерухоме майно, що перебуває у власності ЗАТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ"?
А тепер, власне, про те, як Суркіс отримав цю нерухомість.
У пакеті документів можна знайти вартість, за якою було передано споруди стадіону на вулиці Грушевського і тренувальних баз від Центральної ради фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" до суркісівського закритого акціонерного товариства "Футбольний клуб "Динамо" Київ". Ці ж цифри фігурують і в листівках, які розклеєно по місту.
Отже, постановою президії Центральної ради "Динамо" до створеного за ініціативою Суркіса ЗАТ "Динамо" передано:
- стадіон "Динамо" залишковою вартістю 1 мільярд 926 мільйонів 207 тисяч 114 карбованців;
- база в Конча-Заспі залишковою вартістю 1 мільярд 87 мільйонів 563 тисячі 517 карбованців;
- база на "Нивках" залишковою вартістю 34 мільйони 66 тисяч 433 карбованці;
- майданчик для стільби з луку залишковою вартістю 32 мільйони 704 тисячі 600 карбованців;
- гараж залишковою вартістю 33 мільйони 131 тисяча 665 карбованців.
Загалом стадіон, дві бази, майданчик для стрільби і гараж потягнули на 3 мільярди 114 мільйонів карбованців. Але і цього було замало.
В 1994 статутний фонд ЗАТ "Динамо" вирішили створити в розмірі 10 мільярдів, а Центральній раді фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" там мало належати 51%. Тобто вони мали внести свого майна на 5 мільярдів 100 мільйонів карбованців, а внесли 3 мільярда 114 мільйонів. Тож вийшла недостача майже на 2 мільярда. Тоді її вирішили покрити ще внесенням до ЗАТ "Динамо" відкритого басейну і тенісних кортів. Але все одно це оцінили в 450 мільйонів 802 тисячі 750 карбованців.
 |
Такі самі цифри – 19 тисяч гривень за стадіон – фігурують і в листі за жовтень 1999 року від начальника київської міліції Корнієнка меру Омельченку, який цікавився законністю передачі майна до ЗАТ "Динамо".
Заради справедливості слід визнати, що ці цифри не є зовсім коректними – оскільки споруди вносилися до статутного фонду ЗАТ "Динамо" на початку 1994, а курс карбованця до гривні було встановлено станом на вересень 1996 році.
Тобто, щоб правильніше оцінити вартість споруд, які віддали Суркісу у ті шалені часи інфляції, її слід перерахувати в долари. Але і тут проблема. Справа в тому, що в січні 1994, коли було визначено вартість стадіону, баз, майданчику для стрільби і гаражів, існувало два курси.
Перший курс – фіксований, який самостійно визначав Нацбанк. Він був 12 610 карбованців за долар. Другий курс – який встановлювався на валютних аукціонах. Перший з них відбувся 12 грудня 1993 – тобто за місяць до передачі споруд в ЗАТ "Динамо". І на аукціоні курс був 32 тисячі карбованців за долар. Тобто в два з половиною рази вищий, ніж фіксований.
Якщо перерахувати майно за фіксованим курсом, то виходить, що стадіон "Динамо" був внесений в ЗАТ "Динамо" за вартістю 153 тисячі доларів. Якщо перерахувати за приблизним курсом з аукціону, то виходить, що стадіон Суркісу дістався за 60 тисяч доларів.
В умовах, коли існують два курси, більш правдивим є курс з аукціону – бо він встановлюється з меншим втручанням держави. Тому варто відштовхуватися від нього. Але 60 тисяч доларів за стадіон "Динамо" все одно є надзвичайно заниженою ціною. Так само як 34 тисячі доларів за базу в Конча-Заспі або 1 065 доларів за базу на "Нивках". В якому б вони поганому стані не були.
Головний козир, який має сторона Суркіса – що в цій заниженій вартості немає порушень закону, бо таку ціну за стадіон, бази і гаражі назвало фізкультурно-спортивне товариство "Динамо". Саме у його володінні, а не держави, були ці споруди і майно. Тому не можна їх звинуватити у розбазарюванні держвласності.
"Ну, зібралося спортивне товариство і так вирішило оцінити майно", - сказав головний нині адвокат Суркіса Леонід Кравчук. "Коли кажуть "стадіон "Динамо" - я знаю, що це було... Його після війни будували німці, і вони туди все сміття поскидали, трибуни провалювалися! Коли ми вскрили, щури звідти летіли тисячами!"
"Або кажуть "база в Конча-Заспі" – та це був барак! На першому поверсі туалети, на другому – кімнати по три чоловіки, і вони вночі бігали на перший поверх, щоб попісяти. То тепер що – це хочуть забрати чи щоб Суркіс доплатив? А якщо доплатити, то як визначати, скільки – якщо це було 11 років тому?"
"Зараз керуються двома підходами – помстою і душить жаба. І на цьому хочуть побудувати демократичне суспільство? Чому беруться тільки за "Динамо"? Давайте оголосимо, що все, що було до 2005 року – неправильно, і треба перерахувати власність всіх – і Пінчука, і Порошенка... Якщо кажуть, що в "Динамо" були пільги на ввезення обладнання для тренувального процесу – так пільги були у тисяч підприємств, металургійних, інших... Давайте і їм все перерахуємо!", - обурений Кравчук.
З іншого боку, є моральний бік справи – хтось же оцінив в 1994 році, що трибуни "Динамо" на 18 500 глядачів коштують 539 254 681 карбованців (16 851 доларів), а головний спорткомплекс – 131 109 696 карбованців (4 097 доларів)! Дехто може сказати, що в ті часи це були великі кошти. Справді, але все одно за 20 тисяч в кращому випадку можна було купити трикімнатну квартиру, але аж ніяк не стадіон.
Під оцінкою цієї нерухомості стоять підписи керівників київської міської ради товариства "Динамо" на чолі із заступником голови Бандурком. Його бухгалтерія так сподобалася Суркісу, що після того він іде з ним по життю. Зараз Бандурко – перший заступник Суркіса в Федерації футболу.
Саме їхніми силами майно, яке купувалося, будувалося і утримувалося за внески мільйонів людей в товариство "Динамо", перейшло до Суркіса за ціну, на яку тягнули тільки фундаменти цих споруд.
