Театр Лесі Українки – жертва дружби з Януковичем?
Середа, 6 квітня 2005, 17:53
В Україні з’явилася нова мода – скаржитися на політичні переслідування. Хтось нарікає на те, що його позбавили посади, когось відрізали від бюджетних дотацій, декого, скажімо, Антимонопольний комітет Костусєва, вперше за 12 років раптом перевірили контролюючі органи.
Ці люди пояснюють свої біди стандартно: вони грали за іншу політичну команду, і тепер зазнають несправедливих принижень. Ця тактика стає дедалі популярнішою, і слідом за депутатами та екс-міністрами про політичний тиск заявляють ті, хто до політики не має жодного стосунку.
П’ятого квітня в ефірі вітчизняних телеканалів вийшли репортажі про політичний скандал довкола театру імені Лесі Українки, представники якого звинуватили владу у зведенні з ними політичних рахунків.
Мовляв, на президентських виборах директор та художній керівник Михайло Резнікович підтримував Віктора Януковича, за що його тепер переслідують. У дуже емоційному відкритому листі до Віктора Ющенка представники театру скаржаться, що після президентської кампанії "накопичений десятиліттями гнів виривається назовні. Однак – і ми це вже бачимо – жага помсти затьмарює почуття справедливості".
"Переслідування" актори вбачають у тому, що вперше за 80 років слідчі Генпрокуратури завітали не на спектакль, а з перевіркою. Через це, заявляють служителі Мельпомени, вони "не можуть спокійно виходити на сцену", адже чекають на звільнення і "бояться втратити стабільність", яку їм дав чинний керівник.
Але чи справді є підстави для хвилювань? Складається враження, що учасники цього спектаклю дещо "переграли". Генеральна прокуратура – не відділ кадрів, і звільняти нікого не буде. Правоохоронці стверджують, що мимоволі стали героями мистецького скандалу, виконуючи свої професійні обов’язки.
Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки є державним підприємством, і держава провела ревізію свого майна. А те, що попередня влада дивилася на його господарювання крізь пальці, не може бути аргументом проти перевірок.
Можливо, виявлені прокуратурою факти пояснюють, чому керівники театру так негостинно поставилися до ревізора. Є підозри, що керівництво театру перейняло таланти не лише Курбаса та Мейерхольда, а й Остапа Бендера.
Чотири роки тому дирекція надала в оренду комерційній структурі гуртожиток в самому центрі Києва. Ціна угоди (принаймні, офіційна) була занижена настільки, що втрати держави сягають 300 тисяч гривень.
Ще більше шкоди принесло державі інше починання театралів, які розпочали будівельні роботи по вулиці Богдана Хмельницького без погодження необхідних документів. Як наслідок – на театр накладено фінансове стягнення на 777,5 тисячі гривень.
Окрім мільйона збитків, прокуратура також знайшла факти підробки документів і змушена була порушити кримінальну справу. Відповідну постанову 4 квітня підписав заступник прокурора Шевченківського району.
В цьому теж можна шукати ознаки, але так само можна назвати і спробами прикритися брендом славетного театру. І чи не використано у такому випадку славетних акторів у якості масовки?
P.S. "Українська правда" звернулась за коментарем до керівництва театру. В приймальні Михайла Резніковича пояснили, що коментуванням цих подій навколо театру займається керівник літературного відділу Борис Куріцин.
Куріцин заперечив, що театр комусь здавав свій гуртожиток в аренду: "Ні, він як був, так і є. Ми його не здавали нікому. Він знаходиться у застінках театру. Зараз в ньому живе російська театральна трупа".
"Як ви розумієте, я лише керівник літературного відділу і не обізнаний у всіх тонкощах юридичних. Але точно можу сказати, він не відчужувався від театру", - зазначив він.
На питання, чи може мова йти про оренду декількох приміщень, наприклад, кімнат, Куріцин зазначив, що це "не може ні підтвердити, ні спростувати".
Щодо добудови приміщення під фойє, то Куріцин зазначив, що на це був даний свого часу дозвіл Мінкульту і ним же були видані гроші під розширення. "Однак театр підпорядкований Мінкульту, а земля – місту, і ми мали отримати ще дозвіл управління архітектури, але вчасно це не зробили", - зазначив один з керівників театру.
На питання, чи пояснила Генпрокуратура, за якими фактами проводиться перевірка, Куріцин зазначив, що ні. Він також наголосив, що така перевірка проводиться вперше за історію театру.
Наразі, за його словами, перевірка завершена, але про результати її ще поки невідомо.
Чому тоді театр вирішив, що це політичне переслідування? Куріцин каже, що так все зійшлося. "Спочатку гуманітарний віце-прем'єр (Томенко) заявив, що театр не може представляти Україну на світовій сцені, потім з'явилася ще заява, що треба роз'єднати посаду гендиректора та художнього керівника, бо представник міністра каже, що у всьому світі вони роз'єднані. Хоча Андрій Жолдак виходить в ефір і каже, що навпаки – вони всюди об'єднані", - каже представник театру.
На питання, що хтось інший може хоче отримати повноваження Резніковича, Куріцин відповідає, що "бабка надвоє казала: це може бути політичне переслідування, ксенофобське, але головне, що намагаються зруйнувати нормально існуючий театр".
Також, як виявилося, у театрі не знають в обличчя не лише своїх ворогів, але й друзів. Принаймні, Куріцин не може пояснити, хто допоміг театру розмістити на правах реклами у газеті "Вашингтон пост" зверення театралів до Ющенка.
"Ви розумієте, текст звернення був у відкритих джерелах. Можливо, хтось захотів допомогти, а, може, навпаки, нашкодити. Ви ж розумієте, що сам театр не міг заплатити такі гроші, якщо це була рекламна стаття. У театру нема таких коштів апріорі. Для нас навіть було приємною несподіванкою, що нас підтримали російські колеги. Якщо ви отримаєте інформацію, хто за цим стоїть, ми будемо вдячні", - каже він.
"Українська правда" обов’язково спробує скористатися цим дозволом довідатися, кому не шкода було грошей на захист театру. Не можна не згадати, що вперше слова на захист театру прозвучали на з'їзді Партії регіонів у виконанні гості з "Трудової України" Олександри Кужель, яка вже тоді радила гуманітарному віце-прем'єру навідатися до лікаря.
Читайте також:
Театр довіреної особи Януковича поскаржився Ющенку за $50 тисяч?
Ці люди пояснюють свої біди стандартно: вони грали за іншу політичну команду, і тепер зазнають несправедливих принижень. Ця тактика стає дедалі популярнішою, і слідом за депутатами та екс-міністрами про політичний тиск заявляють ті, хто до політики не має жодного стосунку.
П’ятого квітня в ефірі вітчизняних телеканалів вийшли репортажі про політичний скандал довкола театру імені Лесі Українки, представники якого звинуватили владу у зведенні з ними політичних рахунків.
Мовляв, на президентських виборах директор та художній керівник Михайло Резнікович підтримував Віктора Януковича, за що його тепер переслідують. У дуже емоційному відкритому листі до Віктора Ющенка представники театру скаржаться, що після президентської кампанії "накопичений десятиліттями гнів виривається назовні. Однак – і ми це вже бачимо – жага помсти затьмарює почуття справедливості".
"Переслідування" актори вбачають у тому, що вперше за 80 років слідчі Генпрокуратури завітали не на спектакль, а з перевіркою. Через це, заявляють служителі Мельпомени, вони "не можуть спокійно виходити на сцену", адже чекають на звільнення і "бояться втратити стабільність", яку їм дав чинний керівник.
Але чи справді є підстави для хвилювань? Складається враження, що учасники цього спектаклю дещо "переграли". Генеральна прокуратура – не відділ кадрів, і звільняти нікого не буде. Правоохоронці стверджують, що мимоволі стали героями мистецького скандалу, виконуючи свої професійні обов’язки.
Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки є державним підприємством, і держава провела ревізію свого майна. А те, що попередня влада дивилася на його господарювання крізь пальці, не може бути аргументом проти перевірок.
Можливо, виявлені прокуратурою факти пояснюють, чому керівники театру так негостинно поставилися до ревізора. Є підозри, що керівництво театру перейняло таланти не лише Курбаса та Мейерхольда, а й Остапа Бендера.
Чотири роки тому дирекція надала в оренду комерційній структурі гуртожиток в самому центрі Києва. Ціна угоди (принаймні, офіційна) була занижена настільки, що втрати держави сягають 300 тисяч гривень.
Ще більше шкоди принесло державі інше починання театралів, які розпочали будівельні роботи по вулиці Богдана Хмельницького без погодження необхідних документів. Як наслідок – на театр накладено фінансове стягнення на 777,5 тисячі гривень.
Окрім мільйона збитків, прокуратура також знайшла факти підробки документів і змушена була порушити кримінальну справу. Відповідну постанову 4 квітня підписав заступник прокурора Шевченківського району.
В цьому теж можна шукати ознаки, але так само можна назвати і спробами прикритися брендом славетного театру. І чи не використано у такому випадку славетних акторів у якості масовки?
P.S. "Українська правда" звернулась за коментарем до керівництва театру. В приймальні Михайла Резніковича пояснили, що коментуванням цих подій навколо театру займається керівник літературного відділу Борис Куріцин.
Куріцин заперечив, що театр комусь здавав свій гуртожиток в аренду: "Ні, він як був, так і є. Ми його не здавали нікому. Він знаходиться у застінках театру. Зараз в ньому живе російська театральна трупа".
"Як ви розумієте, я лише керівник літературного відділу і не обізнаний у всіх тонкощах юридичних. Але точно можу сказати, він не відчужувався від театру", - зазначив він.
На питання, чи може мова йти про оренду декількох приміщень, наприклад, кімнат, Куріцин зазначив, що це "не може ні підтвердити, ні спростувати".
Щодо добудови приміщення під фойє, то Куріцин зазначив, що на це був даний свого часу дозвіл Мінкульту і ним же були видані гроші під розширення. "Однак театр підпорядкований Мінкульту, а земля – місту, і ми мали отримати ще дозвіл управління архітектури, але вчасно це не зробили", - зазначив один з керівників театру.
На питання, чи пояснила Генпрокуратура, за якими фактами проводиться перевірка, Куріцин зазначив, що ні. Він також наголосив, що така перевірка проводиться вперше за історію театру.
Наразі, за його словами, перевірка завершена, але про результати її ще поки невідомо.
Чому тоді театр вирішив, що це політичне переслідування? Куріцин каже, що так все зійшлося. "Спочатку гуманітарний віце-прем'єр (Томенко) заявив, що театр не може представляти Україну на світовій сцені, потім з'явилася ще заява, що треба роз'єднати посаду гендиректора та художнього керівника, бо представник міністра каже, що у всьому світі вони роз'єднані. Хоча Андрій Жолдак виходить в ефір і каже, що навпаки – вони всюди об'єднані", - каже представник театру.
На питання, що хтось інший може хоче отримати повноваження Резніковича, Куріцин відповідає, що "бабка надвоє казала: це може бути політичне переслідування, ксенофобське, але головне, що намагаються зруйнувати нормально існуючий театр".
Також, як виявилося, у театрі не знають в обличчя не лише своїх ворогів, але й друзів. Принаймні, Куріцин не може пояснити, хто допоміг театру розмістити на правах реклами у газеті "Вашингтон пост" зверення театралів до Ющенка.
"Ви розумієте, текст звернення був у відкритих джерелах. Можливо, хтось захотів допомогти, а, може, навпаки, нашкодити. Ви ж розумієте, що сам театр не міг заплатити такі гроші, якщо це була рекламна стаття. У театру нема таких коштів апріорі. Для нас навіть було приємною несподіванкою, що нас підтримали російські колеги. Якщо ви отримаєте інформацію, хто за цим стоїть, ми будемо вдячні", - каже він.
"Українська правда" обов’язково спробує скористатися цим дозволом довідатися, кому не шкода було грошей на захист театру. Не можна не згадати, що вперше слова на захист театру прозвучали на з'їзді Партії регіонів у виконанні гості з "Трудової України" Олександри Кужель, яка вже тоді радила гуманітарному віце-прем'єру навідатися до лікаря.
Читайте також:
Театр довіреної особи Януковича поскаржився Ющенку за $50 тисяч?
