Четвірка від Ющенка
Середа, 6 квітня 2005, 12:04
Віктор Ющенко не став повторювати досвіду свого попередника Кучми і досить оперативно призначив свою четвірку до Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, чим фактично розблокував роботу цього органу. Власне, Нацрада, на відміну від уявлення більшості українців про роботу цього органу, не лише ділить ліцензії, але й відслідковує дотримання законодавства та умов ліцензії всіма теле- та радіокомпаніями.
Згідно закону, до складу Нацради входить 8 осіб – четверо з них призначається парламентом, четверо президентом України. Власне, критерії для кандидатів не визначаються. Тобто парламент, принаймні, голосує за своїх представників більшістю голосів, заслуховує всіх кандидатів, а депутати можуть поставити їм запитання.
Відтак, ця процедура значно прозоріша, і вся Україна може спостерігати, за яких людей голосує той чи інший депутат. Власне, це хоч деякою мірою забезпечує, аби до Нацради не потрапили люди з не надто доброю репутацією.
Водночас, процедура призначення членів Нацради з боку президента - це цілком закрита процедура як для громадськості і журналістів, так і для суспільства. В результаті, в Нацраді можуть опинитися люди, які мають дуже конкретні інтереси у цій сфері, або їх представники.
Власне, на ці граблі наступив вже новий президент, і в цьому він нічим не відрізняється від свого попередника.
Четвірка президента Ющенка виглядає так:
Мирошніченко Андрій Анатолійович
Лясовський Владиславв Євгенович
Сторожук Юрій Анатолійович
Курус Ігор Федорович
Мірошниченко - це людина з оточення Віктора Андрійовича. Він очолював Міжнародний Фонд Віктора Ющенка "Україна 3000" і фактично був розпорядником коштів Фонду. Це людина, через яку впливатиме близьке оточення Ющенка.
Значно цікавіші кандидатури Юрія Сторожука та Владислава Лясовського. Перший – креатура Олександра Зінченка, Сторожук – директор радіо НАРТ, до якого має стосунок держсекретар.
Другий – креатура Петра Порошенка, директор "5 каналу".
Як Порошенко, так і Зінченко зовсім не позбавлені інтересу до інформаційного простору та його переділу. Обидва вони вже на практиці знайомі із медіа-бізнесом та перевагами, які надає власнику наявність такого бізнесу.
Те, що Олександр Зінченко не проти повернутися до розбудови власного медіа-холдінгу, було зрозуміло відразу після втрати "Інтеру". Тоді цього не приховував сам Олександр Олексійович.
Далі саме з його ім'ям пов'язували скандал довкола Громадського радіо. Тоді вісім ліцензій на мовлення отримала радіокомпанія НАРТ. Громадське радіо, яке також подавалося, не отримало жодної ліцензії. У грудні минулого року, коли відбувався конкурс, вже було цілком зрозуміло, хто є владою, відтак відразу стало відчутним, що представники нової влади бажають діяти у медіа-просторі за принципами, які вже стали звичними від часів режиму Кучми.
Однак, пан Сторожук знайшов аргументи для виправдання цієї позиції свого шефа і навіть написав статтю про Громадське радіо, яка була оприлюднена на сайті "Телекритики". Більшість аргументів у тій статті, написаної для власного виправдання, були відвертою маніпуляцією, а часом і щирою неправдою. Однак, такі його "зусилля" не залишилися без винагороди, чим, мабуть, і стало призначення до Нацради за квотою президента України.
Схоже, що нині Олександр Зінченко має намір посилити свою присутність у медіа-просторі, а присутність у Нацраді Сторожука може значно полегшити це завдання.
Теж саме можна сказати і про Владислава Лясовського, який завжди представляв інтереси Петра Порошенка. Свого часу були оприлюднені записи телефонних розмов, де голос, схожий на Петра Олексійовича, говорив з людиною, голос якої дуже подібний до Лясовського, про роботу журналістів на каналі, які нібито не приділяють пану Порошенку достатньої уваги в телеефірі.
Один пан на тих плівках висловлювався досить нецензурно на адресу журналістів, інший цілком поділяв його позицію. Тепер Лясовський у Нацраді має забезпечувати свободу ЗМІ у всій Україні.
Напевно, йому буде не просто зберігати об'єктивність і щодо рідного "5 каналу". Однак, на цей аспект ніхто уваги не звертав, керуючись певно іншими, але нікому не відомими аргументами.
Більш-менш незалежною фігурою на цьому тлі виглядає Ігор Курус – який очолював апарат Нацради і давно працює у цій сфері.
Зрештою, новий склад Нацради навряд чи викликає довіру у медіа-спільноти, а відтак, більшість рішень цього органу будуть піддаватися критиці. Президент не дослухався до пропозицій громадськості хоча б пояснити рішення щодо призначення того чи іншого представника в структуру, від якої залежить, яким буде український інформаційний простір. Так не дослухався він і до пропозицій включити туди незалежних та визнаних експертів, що могло б свідчити про його реальне бажання змін у цій сфері.
Тепер ми знову маємо проблему, яка вже була дуже болючою в минулі роки – проблему залежності Нацради, а значить всього медіа-простору, від однієї політичної сили.
Адже сам закон, букви якого дотримався Віктор Ющенко, передбачає таку систему, коли президент у будь-якому разі матиме в Нацраді більшість. По-перше, там є 4 його представники, однак і в парламентській четвірці є представник президентської фракції, що просто гарантує йому більшість.
Очевидно, що навіть після зміни влади, зміна закону залишається актуальною, що зайвий раз засвідчили призначення Ющенка. Були пропозиції, аби парламентська четвірка формувалася опозицією, що забезпечувало б контроль з її боку над інформаційним простором, або ж передбачати членство в Нацраді представників профільних громадських організацій.
Без внесення відповідних поправок, Національна Рада, яка покликана регламентувати взаємини у найбільш публічній сфері, сама на практиці виявляється закритим і непрозорим органом.
Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації
Згідно закону, до складу Нацради входить 8 осіб – четверо з них призначається парламентом, четверо президентом України. Власне, критерії для кандидатів не визначаються. Тобто парламент, принаймні, голосує за своїх представників більшістю голосів, заслуховує всіх кандидатів, а депутати можуть поставити їм запитання.
Відтак, ця процедура значно прозоріша, і вся Україна може спостерігати, за яких людей голосує той чи інший депутат. Власне, це хоч деякою мірою забезпечує, аби до Нацради не потрапили люди з не надто доброю репутацією.
Водночас, процедура призначення членів Нацради з боку президента - це цілком закрита процедура як для громадськості і журналістів, так і для суспільства. В результаті, в Нацраді можуть опинитися люди, які мають дуже конкретні інтереси у цій сфері, або їх представники.
Власне, на ці граблі наступив вже новий президент, і в цьому він нічим не відрізняється від свого попередника.
Четвірка президента Ющенка виглядає так:
Мирошніченко Андрій Анатолійович
Лясовський Владиславв Євгенович
Сторожук Юрій Анатолійович
Курус Ігор Федорович
Мірошниченко - це людина з оточення Віктора Андрійовича. Він очолював Міжнародний Фонд Віктора Ющенка "Україна 3000" і фактично був розпорядником коштів Фонду. Це людина, через яку впливатиме близьке оточення Ющенка.
Значно цікавіші кандидатури Юрія Сторожука та Владислава Лясовського. Перший – креатура Олександра Зінченка, Сторожук – директор радіо НАРТ, до якого має стосунок держсекретар.
Другий – креатура Петра Порошенка, директор "5 каналу".
Як Порошенко, так і Зінченко зовсім не позбавлені інтересу до інформаційного простору та його переділу. Обидва вони вже на практиці знайомі із медіа-бізнесом та перевагами, які надає власнику наявність такого бізнесу.
Те, що Олександр Зінченко не проти повернутися до розбудови власного медіа-холдінгу, було зрозуміло відразу після втрати "Інтеру". Тоді цього не приховував сам Олександр Олексійович.
Далі саме з його ім'ям пов'язували скандал довкола Громадського радіо. Тоді вісім ліцензій на мовлення отримала радіокомпанія НАРТ. Громадське радіо, яке також подавалося, не отримало жодної ліцензії. У грудні минулого року, коли відбувався конкурс, вже було цілком зрозуміло, хто є владою, відтак відразу стало відчутним, що представники нової влади бажають діяти у медіа-просторі за принципами, які вже стали звичними від часів режиму Кучми.
Однак, пан Сторожук знайшов аргументи для виправдання цієї позиції свого шефа і навіть написав статтю про Громадське радіо, яка була оприлюднена на сайті "Телекритики". Більшість аргументів у тій статті, написаної для власного виправдання, були відвертою маніпуляцією, а часом і щирою неправдою. Однак, такі його "зусилля" не залишилися без винагороди, чим, мабуть, і стало призначення до Нацради за квотою президента України.
Схоже, що нині Олександр Зінченко має намір посилити свою присутність у медіа-просторі, а присутність у Нацраді Сторожука може значно полегшити це завдання.
Теж саме можна сказати і про Владислава Лясовського, який завжди представляв інтереси Петра Порошенка. Свого часу були оприлюднені записи телефонних розмов, де голос, схожий на Петра Олексійовича, говорив з людиною, голос якої дуже подібний до Лясовського, про роботу журналістів на каналі, які нібито не приділяють пану Порошенку достатньої уваги в телеефірі.
Один пан на тих плівках висловлювався досить нецензурно на адресу журналістів, інший цілком поділяв його позицію. Тепер Лясовський у Нацраді має забезпечувати свободу ЗМІ у всій Україні.
Напевно, йому буде не просто зберігати об'єктивність і щодо рідного "5 каналу". Однак, на цей аспект ніхто уваги не звертав, керуючись певно іншими, але нікому не відомими аргументами.
Більш-менш незалежною фігурою на цьому тлі виглядає Ігор Курус – який очолював апарат Нацради і давно працює у цій сфері.
Зрештою, новий склад Нацради навряд чи викликає довіру у медіа-спільноти, а відтак, більшість рішень цього органу будуть піддаватися критиці. Президент не дослухався до пропозицій громадськості хоча б пояснити рішення щодо призначення того чи іншого представника в структуру, від якої залежить, яким буде український інформаційний простір. Так не дослухався він і до пропозицій включити туди незалежних та визнаних експертів, що могло б свідчити про його реальне бажання змін у цій сфері.
Тепер ми знову маємо проблему, яка вже була дуже болючою в минулі роки – проблему залежності Нацради, а значить всього медіа-простору, від однієї політичної сили.
Адже сам закон, букви якого дотримався Віктор Ющенко, передбачає таку систему, коли президент у будь-якому разі матиме в Нацраді більшість. По-перше, там є 4 його представники, однак і в парламентській четвірці є представник президентської фракції, що просто гарантує йому більшість.
Очевидно, що навіть після зміни влади, зміна закону залишається актуальною, що зайвий раз засвідчили призначення Ющенка. Були пропозиції, аби парламентська четвірка формувалася опозицією, що забезпечувало б контроль з її боку над інформаційним простором, або ж передбачати членство в Нацраді представників профільних громадських організацій.
Без внесення відповідних поправок, Національна Рада, яка покликана регламентувати взаємини у найбільш публічній сфері, сама на практиці виявляється закритим і непрозорим органом.
Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації
