Як Шуфрич і СДПУ(О) хазяйнували в Закарпатті

Немає нічого таємного, що б не стало відомим

Захід України. Закарпаття. На карті України цей край найближчий до об'єднаної Європи. Межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. І при цьому є одним з найбідніших. Тут мешкають доброзичливі та відкриті люди.

Вони люблять працювати, вміють бути успішними підприємцями. Це йдеться про кожного окремо. Але про область загалом можна сказати мало позитивного. Закарпаття тривалий час перебувало під керівництвом однієї політичної сили.

Регіоном об'єднаної соціал-демократії Закарпатська область почала ставати у 1998 році. Звідси потрапили до Верховної Ради лідери СДПУ(О) Віктор Медведчук, Григорій Суркіс та Нестор Шуфрич.

Ці люди зберігали вплив на Закарпаття до грудня минулого року. Вони обіцяли зробити його квітучим, а людей щасливими. Натомість вийшло так як завжди. Замість райдужних обіцянок люди отримали страх, зневіру, розпач. Сьогодні за це наступає відповідальність.

Розірване коло

Закарпаття останніми роками міцно асоціюється з чотирма негативними поняттями. Корупція, бандити, фальсифікація виборів, бідність. Про чудову природу, унікальні мінеральні води та близькість до кордонів Євросоюзу забулося.

Брудна кампанія з виборів мера у райцентрі Мукачевому, побиття молодиками кримінальної зовнішності спостерігачів під час голосування за президента України, озброєні бандити на стадіоні ужгородського футбольного клубу. Це є візиткою Закарпаття сьогодні. Але тепер відкриваються нові факти – як цю область та її мешканців обкрадали протягом останніх років.

На Закарпатті живе трохи більше 1 мільйона двохсот тисяч чоловік. Це втричі менше ніж населення Києва. Область не заробляє достатньо грошей для самостійного існування. Вона отримує дотації з державного бюджету. Заборгованість із зарплатні тут майже 3 мільйони гривень. Але навіть за таких невтішних показників колишні господарі краю витискали із Закарпаття останні соки, прикриваючись цілком привабливою вивіскою: "Відродження Закарпаття".

У 2002 році після парламентських виборів область очолює керівник Закарпатського осередку СДПУ(О) Іван Різак. Свою діяльність він починає з того, що розставляє майже на усі посади у виконавчій владі членів партії об'єднаних соціал-демократів. Принаймні, ключові позиції були віддані лише особам з партквитком.

Обіцянку ощасливити закарпатців, виявляється, виконати непросто. Область не має достатньо коштів. Але демонструвати діяльність треба. Тоді виникає ідея створити фонд, де багаті нібито мають поділитися з бідними.

19 лютого 2003 року у приміщення в центрі Ужгорода на Театральній площі, 11 в'їжджає Фонд "Відродження Закарпаття". Його засновниками стають начальник управління науки та освіти обласної адміністрації, керівник апарату Закарпатського обкому СДПУ(О) Іван Россоха та завідувач громадської приймальні СДПУ(О) Ала Діденко. Перший обіймає посаду голови правління фонду, друга – стає заступником.

У перший рік фонд існує, але великої активності за ним не помітно. Справжня мета створення "Відродження Закарпаття" стає зрозумілою згодом. Бурхлива діяльність збігається у часі з початком виборів президента України.

Леся Подсоліна - Начальник відділення УБОЗ в Закарпатський області
Где-то с лета 2004 года очень много знакомых предпринимателей говорили, что их вызывают в облдержадминистрацию на совещания,… где так скажем навязчиво просили их перечислить деньги в фонд возрождения Закарпатья.

Така практика існує протягом усього часу існування фонду. Спочатку гроші збираються з підприємців, яким треба отримати дозвіл в органах місцевої влади. Така практика існує не тільки тут. Схема добровільно-примусового хабара розповсюджується на всю державу. Закарпаття є яскравим прикладом.

Леся Подсоліна - Начальник відділення УБОЗ в Закарпатський області
Человеку говорили, что ты должен перечислить на этот фонд, давали письмецо ксерокопию, часто без входящего номера без даты, изготовления этого письма. Им говорили - вот такую суму. Сначала сумы были очень большие - порядка 20-30 тысяч, в зависимости от предпринимателя. И если они имели возможность перечислять, то они перечисляли. И только после того, как он показывал платежное поручение, только после этого он получал эту 5-ю или 6-ю подпись, и уже мог проводить какие-то работы.

З наближенням виборів вимоги до закарпатських підприємців зростають. У поле зору членів СДПУ(О) - керівників "Відродження Закарпаття" - потрапляють всі без винятку успішні бізнесмени.

Фонд працював вельми активно. Але місцеві підприємці не поспішали самостійно нести гроші на так би мовити добру справу. Очевидно керівництво благодійної організації і зв'язок перших осіб з керуючою партією змушували бізнесменів ставитися до цього з певними застереженнями.

Питання наповнення фонду було вирішено радикально. Не хочеш – змусимо. До справи підключилися всі можливі державні та комунальні органи. Таким чином підприємці добровільно-примусово здали до "Відродження Закарпаття" понад три мільйони гривень. Цих грошей із залишком вистачило би на покриття заборгованості по зарплатні у всій області.

Три мільйони 200 тисяч гривень - вже встановлений слідством факт. Та у ході останніх тижнів ця сума збільшилася до 5 мільйонів гривень, зібраних з підприємців.

Керівники фонду діють відкрито. Вони розсилають листи без номера та дати, але з печаткою та підписом голови правління Івана Росохи. Ось фрагмент такого листа:

Лист з фонду

Ніби ввічливе прохання до підприємців поділитися з нужденними. І нібито підприємець сам має вирішити ділитися чи ні. Але прямо на листі під номером рахунку ставиться сума. У цьому випадку підприємцю пропонували перерахувати 40 тисяч за гектар землі, яку той хотів викупити. Кожний лист у фонді нумерується. Цей перебував у базі під номером 20.

Підприємець погодився свідчити із закритим обличчям – досі боїться. Каже, що він хотів купити 7 гектарів землі. І, крім ціни, йому пропонували ще рекетирський податок під прикриттям держави.

Підприємець
Получається сім у чотири 280 тисяч я повинен був заплатити. Получається за що? За одну подпісь. Це тільки погодження… Виглядало так, що фонд відродження просто приносив рахунок на який треба було відправляти гроші. Не понятно за що.
Журналіст: І там була конкретна сума, яку ви повинні були сплатити на рахунок "Фонду відродження Закарпаття", я так зрозумів?
- Так
Журналіст: Я так розумію, що ви, як більшість платили?
- Так більшість платили.

Усього фонд розсилає понад дві з половиною сотні листів з проханням-вимогою надати допомогу. Листоношами працюють працівники міліції, податкової інспекції, пожежні та інші контролюючі служби області.

Іван Русин, заступник прокурора Закарпатської області
Найперше ці кошти стягувались з об'єктів господарювання, тобто це приватні підприємці, працюючі. Якщо люди не платили кошти, то, безумовно, через певний відрізок часу до них або приходили контролюючі органи, які фактично блокували роботу. І люди під тиском виплачували ці кошти.

Леся Подсоліна, начальник відділення УБОЗ в Закарпатський області
Когда были собраны все эти материалы, переданы в прокуратуру и было возбуждено уголовное дело по статье: "Превышение служебного положения" и "Вымогательство"…В этом деле есть заявление людей, их показания о том как на них давили, как заставляли перечислять эти деньги.

Гроші, зібрані з підприємців активно розподіляються у 2004 році. У році сумнозвісних виборів у місцевому райцентрі Мукачевому, році президентських виборів.

Леся Подсоліна - Начальник відділення УБОЗ в Закарпатський області
Когда мы стали этим заниматься, мы первым делом взяли статутный фонд и посмотрели, что эти деньги должны были идти на развитие Закарпатья… Но когда мы проанализировали само распределение этих средств, то оказалось, что из 3 млн. этих денег всего лишь около 100 тис. было использовано по целевому назначению. (…) Деньги были израсходованы на одну из провладных партий на то время. Это примерно треть этих денег. Еще треть на газеты, которые поддерживали провладного кандидата Януковича и еще одна треть на молодежную организацию которая поддерживала провладного кандидата.

Приклад. Тільки за 11 місяців 2004 року закарпатські підприємці перерахували до фонду 1 мільйон 380 тисяч гривень. За даними правоохоронних органів, гроші були розподілені таким чином. Обласний осередок СДПУ(О) отримав з фонду на свої потреби майже половину цих коштів. Приватний підприємець Кіцула, головний редактор газети "Вісті", яка підтримувала тодішню владу взяв 245 тисяч гривень.

Іншим газетам СДПУ(О) дісталося 218 700 гривень. На придбання меблів та прийом делегацій, які відвідували Закарпаття у 2004 році пішло понад 220 тисяч гривень. Допомога молодіжній закарпатській організації об'єднаних соціал-демократів склала 24 тисячі.

Все, що залишилося, витрачено згідно зі статутом. 25 тисяч перераховано футбольному клубу "Закарпаття", почесним президентом якого є заступник голови СДПУ(О) Нестор Шуфрич. Ще 10 тисяч отримав гандбольний клуб "Карпати". Ні освіті, ні медицині, ні науці, ні навколишньому середовищу місця у витратах фонду не знайшлось.

Анатолій Русий – заступник начальника УБОЗ у Закарпатській області
Треба по кожному факту провести ретельну перевірку. Я думаю, перспектива в цій справі є. Ця справа розглядається не як політичний акт, а як кримінальне діяння, яке підпадає під кримінальний кодекс України. Тому як і інший другий злочин він має получити своє логічне завершення.

Ніхто з керівників фонду не зустрівся з журналістами "Закритої зони" - знайти їх ми не змогли. Колишній губернатор області Іван Різак, при якому фонд був створений і вів діяльність відмовився від коментарів – послався на слабкий стан здоров'я. А заступник голови СДПУ(О), закарпатець Нестор Шуфрич фактично відхрестився від "Відродження Закарпаття".

Нестор Шуфрич – народний депутат, заступник голови СДПУ(О)
По фонду Відродження мені багато не відомо, але якщо такий фонд був створений, то я впевнений, що він діяв у межах закону. Якби ви сказали, що цей фонд займався прибутковою діяльністю, я би це засудив. Але якщо він підтримував громадські організації, ЗМІ, я це тільки вітаю...

Власне, сам фонд прибутковою діяльністю не займався – зиск від нього отримували інші. Прибутки від керування в Закарпатті об'єднаних соціал-демократів отримував сам Нестор Шуфрич. Ця земля йому близька. Тут живуть його батьки, звідси він пішов у велику політику.

Цей будинок більше відомий в народі як "Хрущовська дача". Розташований у мальовничому місці неподалік від Ужгорода, він давно приваблював підприємців. І не міг не залишитися поза увагою колишньої керівної політичної сили. Навколо "Хрущовської дачі" вирували майже детективні події.

Цей будинок – пам'ятка історії. Тут, крім колишнього генсека КПРС, відпочивало багато історичних постатей. Перші секретарі ЦК КПУ Шелест та Щербицький ласували фореллю з гірської річки.

Дача Хрущова

Були гості з-за кордону. У 1968 році тут три доби тримали лідера чеських комуністів Дубчека, гостювали румунський диктатор Ніколае Чаушеску, перша особа Афганістану Бабрак Кармаль, голова компартії Угорщини Янош Кадар тощо. Тепер тут робить ремонт Нестор Шуфрич.

Історія почалася у березні 2003 року. Закарпатська обласна рада вирішує продати дачу. На той момент вона була якщо і не занедбана, то перебувала не в найкращому стані – як часто буває з власністю місцевих громад. 10 жовтня відбувається аукціон. Місцевий бізнесмен Микола Писарчук бере в ньому участь – планує зробити з Хрущовської дачі туристичний комплекс.

Микола Писарчук – директор фірми "Ізумруд"
Коли в газеті "Трибуна" з'явилася об'ява про те, що дача виставлена на аукціон, на продажу на загальні торги. Я подав заявку як і всі на її покупку. Справа в тому, що заявку подавали чоловік вісім, і я в тому числі. Ну я виграв цей аукціон. Там з 240 тис. дійшло до 490 тис. Таким чином я заволодів тією дачею. Я її оформив з нотаріусом, по фонду держмайна у мене є договір, все. Всі юридичні сторони були зроблені правильно.

Але втілити плани у життя підприємцю не вдається. До нього приходять представники народного депутата Нестора Шуфрича, який, очевидно, про аукціон дізнався запізно. Шуфрич пропонує Писарчуку продати дачу.

Микола Писарчук – директор фірми "Ізумруд"
Коли я переоформив власність на себе, провів деякі роботи. То підійшли до мене люди і сказали, що ти повинен цю дачу продати. Шуфрич був зацікавлений. В тому, що б ту дачу забрати законним шляхом. Але в нього це не получилося. Тоді прийшли від Шуфрича люди і сказали що ти повинен її продати.
Скоробагатько: А чим це мотивірували.
- Абсолютно нічим. Просто тоді була їхня влада в області, вони могли собі позволяти все. Ну був тиск на мене
- А в чому він виражався?
- Ну я не хотів би конкретно
- Сам Нестор Іванович на вас не виходив?!
- Виходив, він особисто виходив на мене. Розмова була така, щоб я продав ту дачу, що та дача їм нужніша.
Скоробагатько: а те що ви не хотіли продавати дачу його не цікаво?
безумовно їх це не цікавило.

Підприємець досі боїться. Більше йдеться у матеріалах правоохоронних органів. Писарчуку надходять погрози, яких він не витримує. Спочатку він збирає прес-конференцію, де загрожує самоспаленням на знак протесту проти тиску.

А навесні 2004 року, коли на виборах мера в Мукачевому активізується криміналітет, який виступає на боці кандидата від СДПУ(О), бізнесмен остаточно здається. Він погоджується продати дачу Нестору Шуфричу.

Микола Писарчук – директор фірми "Ізумруд"
У 2004 році у квітні місяці його мама і я у нотаріуса пішли і оформили договір куплі продажу. Повернули гроші і дачу я переоформив на його маму.

Марія Петрівна Шуфрич стала номінальною власницею дачі, оскільки її син не хотів показувати майно – недоречно це для народного депутата.

Нестор Шуфрич – народний депутат, заступник голови СДПУ(О)
У 98 році, коли мене обрали народним депутатом, я виконуючи вимоги закону, переписав усі мої активи на найближчих повнолітніх родичів. Такими були батьки. Я неодружений... Якби у мене була дружина, можливо, я би скористався саме такою нагодою.

За дачу Микола Писарчук отримав 120 тисяч доларів. Ця сума перекрила його витрати на купівлю дачі. Але зробити туристичний комплекс з історичного місця підприємцю не судилося. Він втратив частину свого бізнесу через настійливу вимогу продати. Тепер Хрущовська дача стала дачею Шуфрича. Сам депутат відкидає будь-яку можливість конфлікту з підприємцем.

Нестор Шуфрич – народний депутат, заступник голови СДПУ(О)
Людина, у якої придбали цей об'єкт 10 років, є моїм товаришем. Ми разом починали багато цікавих проектів у Закарпатті. І я сподіваюся, що ці люди, які про це говорять, самі у це не вірять...

Микола Писарчук – директор фірми "Ізумруд"
Вся суть була із за цієї дачі. Я вообще не розумію ск-ки людям треба. Ск-ки дач, ск-ки домів? Якщо ці люди думають, що будуть жити 300 років, як ворони, то я вообще удівляюсь. Їхній логіці і всьому.

Одним будиночком у Кам'яниці інтерес родини народного депутата від СДПУ(О) не обмежився. За місяць після того, як змінила власника Хрущовська дача, групу на чолі з Нестором Шуфричем зацікавив ліс.

Територію, яка належала Ужгородському держлісгоспу треба було вилучити для передачі з державної власності у приватну. Для цього було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливський клуб Кремінка". Далі була справа техніки, впливу та зв'язків.

Мисливський клуб Кремінка

Найкрасивіші місця під Ужгородом – ліс в урочищі "Дубки". Але ліс належить державі, а члени СДПУ(О), яку очолює юрист намагається, щоб документи були в порядку. Принаймні, формально. Тоді розробляється схема продажу лісних угідь.

Іван Русин – заступник прокурора Закарпатської області
Для цього була створена фіктивна структура, засновниками якої виступали самі співробітники лісгоспу.

19 березня 2004 року створюється "Мисливський клуб Кремінка". Його засновниками стають Надія Головчак – секретар Нестора Шуфрича та директор Ужгородського держлісгоспу Іван Костів.

Іван Костів – директор Ужгородського держлісгоспу
Ідея про створення "мисливського клубу" виникла при зустрічі з Нестором Івановичем Шуфричем. Для того щоби організувати мисливське господарство. Поступила вказівка начальника обласного управління лісового господарства Убери Василя Івановича щоби ужгородський держлісгосп приступив до реконструкції і євроремонту будівель в урочищі "Дубки". На той час там була контора ужгородського лісництва. І так само поступила вказівка щоби забрати звідти контору Ужгородського лісництва.

Поки контора лісництва переноситься в інше місце, триває створення мисливського клубу. При цьому директор держлісгоспу запевняє, що його роль була номінальною.

Іван Костів – директор Ужгородського держлісгоспу
Журналіст: ви знаєте Головчак Надію Степанівну?
- Ні я її не знаю
Журналіст: ви не знайомі? А ви знали що вона співвласник цього майна?
- По документах я знаю що така є, але з нею не знайомий.
Журналіст: Ви вносили гроші?
- Ні , я не вносив гроші?
Журналіст: А хто їх вносив?
- Я не знаю. Ви знаєте, я в тих бухгалтеріях не дуже…
Журналіст: Тобто ви були номінальним, на папері, засновником того клубу?
- Так, так
Журналіст : Хто тоді був реальним засновником того клубу?
- Я вже казав що був призначений директор і який…
Журналіст: Хто призначив того директора?
- Я не пам'ятаю подробиць…

Далі, коли документи "Мисливського клубу Кремінка" оформлені, держлісгосп готує папери для продажу угідь. Для цього легко надходять усі необхідні дозволи.

Іван Костів – директор Ужгородського держлісгоспу
Після оренди, значить вони були в оренді, дальше це вже було у вересні місяці листом управління обласного лісного господарства, надійшов лист обласного лісгоспу і держлісгоспу, дозвіл на відчуження майна. І тоді по цих документах Закарпатський аукціонний центр провів аукціон.

Учасники операції поспішають. Аукціон відбувається 29 жовтня 2004 року, за два дні до першого туру президентських виборів. В ньому бере участь усього двоє учасників. "Мисливський Клуб Кремінка" та "Західна інвестиційна компанія".

За документами, другий учасник взагалі не пропонує своєї ціни за ліс і будівлі, розташовані в лісі. "Кремінка" купує лот за початкову ціну – за 1 мільйон гривень мисливцям за природною красою відходять майже 1000 квадратних метрів будівель та понад 100 гектарів заповідного лісу. Все це – за ціною чотирикімнатної квартири у Києві.

Іван Русин – заступник прокурора Закарпатської області
Було проведено фіктивний аукціон де було продано цей об'єкт. Крім того не враховано, що окремі об'єкти які були на аукціоні, вони знаходяться на території природно-заповідного фонду. Де взагалі може бути тільки з дозволу міністерства екології і природних ресурсів.

Іван Костів – директор Ужгородського держлісгоспу
Я в аукціоні не участвовав і ніякі кошти туди не вкладав.
Скоробагатько: А яким чином склалося так, що хтось від вашого імені це зробив?
- Я не знаю, то тре подивитися документи по Кремінці. Я просто не знаю.
Журналіст: ви були обізнані, що ви виступаєте в аукціоні?
- Ні, я цього не знав
Журналіст: Ви давали довіреність комусь на проведення аукціону?
- Ні не давав.
Журналіст: А яким чином сталося так, що ви і Надія Степанівна виграли цей аукціон і придбали майно?
- Я цього не робив.

Після аукціону "Мисливський клуб Кремінка" стає власником лісу і споруд лісництва. Тоді ж відбуваються швидкі зміни. 8 листопада 2004 року із засновників клубу виходить Надія Головчак. Вона передає свою частку – 50% майна – Марії Шуфрич.

А 2 лютого цього року, вже при новій владі, інші 50% майна матері народного депутата віддає і Іван Костів.

Іван Костів – директор Ужгородського держлісгоспу
Так як я кошти в діяльність клубу не вносив, я їм не занімався, то відповідно я написав заяву і вийшов із засновників мисливського клубу Кримінка.
Журналіст: кому ви віддали свою долю при виході ?
- Свою долю я передав Марії Шуфрич.
Журналіст: а чому їй?
- Наскільки я знаю хтось ті кошти вкладав
Журналіст: Коли ви підписували ви читали що там?
- Читав, там було написано що моя частка майна переходить пані Шуфрич Марії
Журналіст: а чому їй? Ви не питали?
- Ні я не питав. Я туда і коштів не вносив і не займався тим.

Нестор Шуфрич не заперечує, що на його матері було записано майно. Після того, як історія з купівлею майна набула розголосу, заступник голови СДПУ(О) вирішує не гратися в хованку.

Нестор Шуфрич – народний депутат, заступник голови СДПУ(О)
Мені нема чого ховати. Більше того, я переписав майно на себе, щоби ніхто не говорив, що я прячусь за своїми батьками. Я порушив депутатську етику, переписавши майно на себе. Я вважаю, що коли пройде перевірка, я змушений буду його знову переписати або на аудиторську якусь фірму, або знову на батьків...

Сам факт купівлі за вищенаведеною схемою, власник лісових угідь не вважає проблемою.

Нестор Шуфрич – народний депутат, заступник голови СДПУ(О)
Взято в оренду декілька фундаментів з напіврозваленими стінами і кілька приміщень 30 річної давнини і зараз на їхньому місці будується туристичний комплекс. Я не бачу тут нічого поганого, навпаки це треба вітати і підтримувати....

Утім, колишній працівник держлісгоспу стверджує, що земля і споруди були продані "Мисливському клубу Кремінка" занадто дешево.

Василь Яцків – колишній лісничий Ужгородського держлісгоспу
Балансова вартість цього об'єкту - 260 тис. занижена в десятки або в сотки разів.
Вартість цього об'єкту мала оцінюватись і з тими об'єктами . І вартість цього об'єкту мала оцінюватись як риночка, а вони оцінили як балансову вартість.

Приватизація своїм людям і за копійки – це було візитівкою колишньої влади. Тепер цим займаються слідчі. Заступник прокурора Закарпаття вважає, що подібні речі ні вітати, ні підтримувати не слід. Особливо коли державі нанесені збитки.

Іван Русин – заступник прокурора Закарпатської області
Завдання це притягнення винних осіб до відповідальності, повернення майна державі і відшкодування збитків, якщо такі були завдані.

Закарпаття справедливо вважалося вотчиною СДПУ(О). Краса цього краю приваблювала колишніх політичних господарів області зокрема та держави загалом.

Воловецький район. Під селом Жденієво 170 гектарів лісу обнесено колючим дротом. Згідно з численними публікаціями в пресі – тут дача голови партії Віктора Медведчука. Згідно з табличкою – реабілітаційний центр футбольного клубу "Динамо Київ".

Спроба з'ясувати що саме перебуває за парканом наштовхнулася на перепону у вигляді охорони підрозділу МВС "Титан". Охоронці не пустили на територію навіть своїх керівників з районного та обласного управління внутрішніх справ.

Дача Медведчука з гелікоптера

Знімальна група "Закритої зони" хотіла тільки з'ясувати – що ж насправді заховано за колючим дротом. Це викликало бурхливу реакцію збоку брата президента футбольного клубу "Динамо Київ".

Григорій Суркіс – народний депутат України

Безперечно це база відпочинку київського Динамо. Це і створювалося для них. Гравці, коли у них є можливість, туди наїжджають зі своїми дітками. Але я вам хочу сказати, що через паркани туди їхати, намагатися проникнути у власність, яка сьогодні не належить державі, не дано ні першому, ні 5 каналові.

Ви ж 2 дні тому намагались перейти паркан, створити штучні умови, щоб там був конфлікт, охорона була відсторонена від обов'язків, то ви будете звільнені... Давайте відкинемо якісь штучні заяви і будемо дотримуватись того, що у нас є верховенство права і ви не можете зайти на приватну територію. Що потрібно отримувати дозвіл.

Із землі нам пересвідчитися не вдалося. З повітря стало зрозуміло багато що. Ось будівлі, які перебувають за парканом і звірити їхнє розташування з планом об'єктів охорони, який нам вдалося отримати. Пости номер один та два – це контрольно-перепускні пункти, де стоїть "Титан".

Це головна будівля. Велика, але очевидно замала для оздоровчого комплексу, де може відпочивати футбольна команда. Це пост номер три. Поруч – котельня для обігріву всіх приміщень, для чого в Жданієво спеціально провели газ за кошти обласного бюджету. Котельня не охороняється, як і колиба, що біля основного будинку.

Зате охороняється баня. Це – пост номер чотири. Навколо – чарівний ліс, огороджений колючим дротом. Біля основного будинку ділянки, які за розміром не схожі на футбольне поле – бо навіть на відпочинку футболістам потрібно тренуватися. Хоча можливо, це майданчики для міні-футболу. Розмітки не видно, бо майданчики під снігом, ворота на зиму прибрали. А те, що ділянки для тренувань розташовані на схилі – то теж можна пояснити – так м'яч ліпше котиться.

Всі ці історії – і з фондом "Відродження Закарпаття", і з приватизацією у селі Кам'яниця зараз розслідують правоохоронні органи. Ступінь вини фігурантів цих справ визначить суд.

Моральний бік справи залишиться на совісті людей, які використовували службове становище для того, щоб займатися державним рекетом, які залучали до сумнівних операцій з майном своїх батьків. Хоча останнє – питання суто сімейних відносин і це не можна ставити у провину. Бо навіть Конституція надає право не свідчити слідчим проти рідних.

Закарпаття сьогодні ще не позбулося негативного іміджу останніх років. На це піде більше часу, ніж пішло на псування обличчя регіону. Але події у цьому краї, який межує з трьома країнами Євросоюзу і одним майбутнім членом ЄС наразі показують – все таємне стає наявним. А за цим обов'язково наступає відповідальність.

Повтор програми на 5 каналі дивіться 7 квітня, у четвер о 22.30