Новий керівник ДУС Ігор Тарасюк: Деякі високі посадовці після уходу Кучми навіть унітази зривали

Новий керівник Державного управління справами Ігор Тарасюк обіцяє зробити ДУСю максимально відкритою для громадськості. Кожен робочий день він починає із вивчення доповідних записок ГоловКРУ і свого юридичного відділу, вивчаючи ситуацію навколо кожного об'єкта і шукаючи шляхи, як повернути вкрадене майно "на базу" – в державу. Сьогодні за фактами діяльності Бакая і Дагаєва порушено 52 кримінальні справи і нараховано 828,5 мільйона збитків. Cума росте і проблем більшає.

А досі непублічний депутат із Української народної партії Костенка, колишній претендент на голову НАК "Нафтогаз Україна" і відомий бізнесмен, який торік задекларував мільйонний прибуток від "дивідендів" Ігор Тарасюк має розплутати ниточки схем у колишньому відомстві Бакая.

Він визнає, що деякі підприємства "Ігорьок" приватизовував "глупо и тупо", а деякі – настільки розумно, що суди можуть затягнутися на роки. Паралельно Тарасюк реорганізовує ДУС, планує купити Ющенкові новий літак, переселяє секретаріат президента в будівлю Міністерства охорони здоров'я і організовує травневий відпочинок глави держави в Криму. Про все це він розповідав журналістам у п'ятницю – на першому брифінгу. Суть розмови пропонуємо вашій увазі.

– Ви вже впевнені, що ДУС у тому вигляді, в якому воно існувало, існувати не буде і що це буде зовсім інше управління?

– Державне управління справами з тією затхлою атмосферою, яка є, існувати вже не буде однозначно. Найперше, що ми повинні зробити – це відкрити той негатив, який є. Люди повинні побачити, що було до того часу, поки ми не прийшли.

– Як ви плануєте реорганізувати Державне управління справами, згідно з дорученням президента?

– Підприємства Державного управління справами не повинні бути збиткові. Якщо з тих чи інших причин будуть збитки, ми передаватимемо такі об'єкти у Фонд державного майна і нехай їх приватизують – знайдуть приватних інвесторів, які будуть щось робити. Це перша концепція.

Друга концепція – це реформування самого Державного управління справами. З нього можна зробити єдиний для всіх – для Кабінету міністрів, для Верховної Ради, для адміністрації президента – пансіонно–курортний заклад, який утримують з бюджету. Я зараз не можу сказати, по якому шляху ми підемо, бо є різні бачення.

– Це буде один санаторно–курортний заклад, єдиний для всіх?

– Ні, заклад не в тому розумінні, що буде якесь одне приміщення. Ми координуватимемо діяльність. Фактично це буде туристична агенція, яка за пільговими цінами продаватиме путівки пільговим категоріям населення, які мають на це право.

Ідея така: у нас не буде пільг, всі санаторії ми утримуватимемо прибутково. Але з бюджету нам виділятимуть кошти на фонд, який купуватиме путівки для визначених пільгових категорій населення. Це буде найпростіший шлях для зменшення зловживань.

– Хто належить до пільгових категорій, яким ви видаєте путівки? Депутати?

– Депутати, урядовці, колишні ветерани–афганці. Пільгових категорій дуже багато. Кажучи термінологічною мовою, на сьогоднішній день "прикріпленого контингенту" при Державному управлінні справами 50 тисяч осіб.

– А путівки для президента є?

– Для нього іде окремий бюджет. Це прямі державні кошти – для президента, голови Кабінету міністрів і голови Верховної Ради.

– Назвіть загальну кількість об'єктів, які є на балансі управління, їхню вартість. І який відсоток від 828 мільйонів становить сума збитків?

– Мені важко сказати, скільки об'єктів є в ДУС. Якщо брати суто механічно, то на балансі Державного управління справами перебуває 89 підприємств. Але я, наприклад, проїхав по Криму. Приходить директор санаторію "Форос". Я кажу: "Давай, показуй, скільки в тебе людей працює, яка заробітна плата". Він каже: "Ми нещодавно скоротили 50 процентів". – "Як 50 процентів?" – "Було два чоловіки – бухгалтер і я, а тепер я один".

У санаторію "Форос" забрали все майно, а борги – всі негативи, кредити – залишилися на дочірньому державному підприємстві. Тому наскільки багато майна є в ДУС, мені важко оцінити. Думаю, якщо стільки вкрали, то залишилися невеликі суми.

– Чи існує механізм повернення незаконно приватизованих об'єктів?

– Механізми є. Ми їх уже на сьогоднішній день запустили. Наприклад, готель "Дніпро" – найнахабніша крадіжка. Я не хотів би називати прізвища, бо там заведена кримінальна справа, але опишу сам механізм.

Державне управління справами дає добро на внесення будівлі готелю "Дніпро" у нове товариство. Тобто створюється спільне підприємство і ДУС вносить туди саму будівлю – без майна і всіх інших речей. Потім пишуть лист: "У зв'язку з тим, що готелю треба певна сума грошей, вносимо в СП 100 мільйонів гривень". Грубо кажучи, гроші вкладають в готель, куди вони діваються потім, ніхто не знає, але будівлею вже володіє СП. А державний готель "Дніпро" залишається практично із самими ліжками.

Отож перший крок – це ревізія. На основі перевірок ГоловКРУ ми передаємо справи правоохоронним органам. Правоохоронці аналізують те все, встановлюють факти порушення, порушують кримінальну справу і подають до суду. Це єдиний законний шлях, щоб повернути державну власність.

– Готель "Дніпро" був проданий 28 грудні 2004 року, а Бакай звільнений 24 грудня 2004 року. Хто продавав "Дніпро"?

– Готель не був проданий, він був украдений. І за це держава не отримала жодної копійки грошей.

– То хто ці рішення приймав, якщо Бакая вже не було?

– Бакай. До того, як він був звільнений, розпорядження вже було.

– На ваш погляд із 89 об'єктів ДУС скільки доцільно залишити для забезпечення життєдіяльності керівництва держави? Які підприємства реально потрібні, а які ні?

– Керівники держави забезпечені за рахунок бюджету. Але є такі видатки, які не можна передбачити. Наприклад, ми маємо активного президента. Коли формувався бюджет, в ньому заклали рядком 7 мільйонів гривень на відрядження глави держави. Тобто на перельоти, проживання в готелях, перевезення делегації, харчування тощо. Зараз Віктор Андрійович дуже часто літає і за чотири місяці він фактично вичерпав всі видатки.

– Всі?

– П'ять мільйонів із семи. Є два шляхи: або внести зміни до бюджету, збільшивши суму, бо насправді це справа вигідна. Адже наш президент з кожної поїздки привозить інвестиції, нові проекти. Кожен долар, вкладений в такі поїздки, приносить сотню доларів на розвиток держави.

Але є й інший шлях. Брати ті підприємства, що є в ДУС, і частину їхнього прибутку перераховувати на забезпечення поїздок президента.

– Ви будете якось скорочувати кількість підприємств чи позбавлятися від них?

– Ми зараз це вирішуємо. Бо підприємства є дуже різні. Наприклад, Дібрівський кінний завод. Він заборонений до приватизації законом і є на сьогоднішній день збитковим. Але там – подарунки президента.

От дарують главі держави коня і що з ним робити? Це ж не просто подарунок президенту, а подарунок державі. Наступного разу, коли приїде президент, який подарував коня нашому президентові і спитає, як мій кінь, ми ж не можемо відповісти, що на ковбасу його здали? Тому до підприємств треба ставитися з точковою диверсифікацією.

– А комусь уже з президентів дарували коня?

– Кучмі дуже багато дарували коней, Кравчуку.

– А Ющенку?

– Не знаю. Але зараз на Дібрівському конезаводі 396 голів. Звісно, не всі з них даровані.

– Голова КРУ Сивульський казав, що при ДУС були створені спеціальні підприємства, через які приватизовували майно управління. Крім "Укрінвестбуду", як ще це підприємства і що ви з ними робитимете?

– Схема була такою. Приходить бізнесмен до чиновника з адміністрації президента і каже, що в нього є хороша ідея і він хоче робити бізнес: "Давай створимо державне підприємство і я стаю його керівником. Я буду собі заробляти, а ти мені будеш "кришувати" це питання". Під це діло, під конкретно визначену програму, створювали державні підприємства при ДУС.

Причому створювали з порушеннями закону. Так що всі рішення, які проводили через ці державні підприємства, можуть визнати нелегітимними.

Через такі держпідприємства відчужували майно. Зокрема, спершу створюють одне державне підприємство. Потім з іншого держпідприємства передають на баланс цьому держпідприємству майно. Потім це майно передають на баланс третьому держпідприємству. Потім перші два підприємства закриваються, і це майно "зависає" в повітрі. Сьогодні добратися до такого майна дуже складно. За часи діяльності ДУС було закрито більше таких 30 держпідприємств.

Ми зараз беремо реєстр державних підприємств, які були в Україні в 2000 році, і кожне починаємо відслідковувати, щоб знайти кінці. Бо сьогодні немає ні документів, нічого.

– А яка доля очікує ті державні "одноденки", які нині є в ДУС?

– Будемо закривати.

– Що відійшло за такою схемою із відомих підприємств?

– Їх ще треба знайти. Ми не знаємо, бо форма власності змінилася.

Я вам розкажу ще одну схему. Я просто дивуюся фантазії бізнесменів! Якби їхню енергію направити на праведні цілі, ми жили б у найбагатшій країні. Наприклад, будують будинок на земельній ділянці ДУС. Укладають угоду з нашим управлінням про те, що за нашу земельну ділянку вони дають нам 10 відсотків житлового фонду будинку в центрі Києва.

А потім підписують додаткову угода, що "у зв'язку з тим, що потрібне додаткове житло зараз", просимо передати 10 відсотків квартир із цього будинку в будинок десь на Троєщині. Тобто замість центральної частини міста, де вартість житла у десятки разів вища, ми отримуємо житло на окраїні. Фактично нічого не порушили, а зникли колосальні суми.

– Чи можна бути повернути колишню дачу Брежнєва –"Гліцинію", якщо "Внешторгбанк" Росії уже проплатив частину коштів?

– Повернути все можна. Інша справа, що це нам коштуватиме за умовами договору, який був підписаний. Він невигідний українській стороні. За договором, спори у цій справі, яка стосується української нерухомості, мають розглядатися в суді Москви.

– Тобто шансів повернути "Гліцинію" немає?

– Шанси в нас є. Нам заплатили лише 30 відсотків від вартості об'єкта. Але, за умовами договору, який був укладений на невигідних Україні умовах, ми вже передаємо право власності на "Гліцинію" російській стороні й оформлюємо документи, а вже потім нам виплачується решта – ще 60 відсотків суми. Тобто, заплативши 30 відсотків, вони фактично є власниками "Гліцинії".

– А що з унікальним парком навколо "Гліцинії"? Його передадуть росіянам?

– Поки що землевідведення на парк не оформлено, тобто земля не переоформлена на російську сторону. Ми маємо право розірвати цей договір, але для цього повинні заплатити штраф – 30 відсотків від суми.

– Це багато?

– 12 мільйонів.

– Правда, що "Гліцинію" купили як дачу для Путіна?

– Так. Її купували як офіційну резиденцію президента Росії в Криму. Першочерговий контракт був із Державним управлінням справами президента Російської Федерації. А потім, у зв'язку зі змінами законодавства, оператором став "Внешторгбанк".

– Можете розказати не лише про факти крадіжок підприємств, але й про столики за 15 тисяч доларів? Меблі в Держсекретаріаті справді коштують 2 мільйони 600 тисяч доларів чи це було просто відмивання грошей?

– Насправді меблі не можуть коштувати 2 мільйони доларів і журнальний столик 15 тисяч не коштує. Але я як людина, яка приймає баланси, бачу "столик журнальний – 15 тисяч доларів".

Ющенко у старому кріслі Кучми за 19 тисяч доларів

– А скільки вони коштують?

– Не стільки. Були якісь фірми, які на цьому заробляли.

– Тендери на придбання меблів були?

– (Сміється)

– Зараз буде система тендерів буде, як вона формуватиметься?

– Уже є підписане розпорядження про утворення тендерної комісії і вона вже сформована. По закону кожну річ, яка коштує певну суму, ми повинні проводити через тендерну комісію. Проте раніше це ніхто не брав до уваги.

– Як же тепер бути, коли меблі на балансі коштують 15 тисяч, а Віктор Ющенко сказав позбутися "султанської розкоші". Як ви їх продасте? За суму, вказану в балансах, їх ніхто не купить, бо меблі стільки не коштують.

– Ті речі, які мали відношення до колишньої епохи, ми плануємо продати на аукціоні. Але є й інший шлях. Знайти того чиновника, який поставив меблі на баланс за 15 тисяч, забрати в нього машину і таким чином викупити стіл. При бажанні можна зробити все.

– А може все таки кілька років почекати, щоб меблі стали антикваріатом?

– Думаю, ми тут стільки не пробудемо. З цього приміщення ми за два роки виїдемо.

– Міністр транспорту Євген Червоненко розповідав, що коли він в'їжджав у шикарний кабінет Кірпи, в цей час хтось виносив дорогих рибок із акваріуму, дорогі картини з приміщення Мінтрансу. У період міжвладдя не було таких випадків у ДУСі?

– У нас були випадки, що навіть унітази зривали. Деякі високі посадовці після свого виїзду з дачі залишили тільки труби і позривані дерев'яні панелі. Я не буду називати прізвища, але ми вам це покажемо.

– Розкажіть про створення державного кварталу і кабінету президента в приміщенні Міністерства охорони здоров'я – яким він буде?

– У цьому будинку (секретаріату президента на Банковій) негативна енергія. Коли я приходжу сюди, я чітко пам'ятаю, що тут колись був НКВС, що тут допитували людей, працював Каганович, приймали багато рішень про знищення України.

Президент запропонував: давайте ми зробимо урядовий квартал, який має на меті не лише виїхати з цієї будівлі, а й багато речей. Зокрема, ми не будемо їздити по місту і псувати людям настрій.

Окрім того, ніде в світі немає такого, щоб вікна президента виходили на житлову зону. На Банковій вони виходять. Які тут можуть бути гарантії безпеки? Ніяких.

Тому ідея така: давайте зробимо в Україні єдиний державний комплекс, який буде відповідати духу України і буде говорити про Україну. Бо приїжджаєш у Париж, заходиш у резиденцію президента і зразу розумієш, що це – Франція. Приходиш до президента Гавела (а я був у нього в кабінеті ще коли Чехословаччина була), то бачиш дерев'яні меблі і картини, які говорять про історію країни. А про що говорить оце приміщення?

– Про Радянський Союз.

– Воно навіть не про Радянський Союз говорить. Тому ми говоримо, давайте зробимо палац, в якому житиме український президент. Не обов'язково за бюджетні кошти. Бізнес на сьогоднішній день іде назустріч – ми відродимо Україну. І коли сюди будуть приїжджати іноземні гості, кабінет президента буде говорити про Україну, про її історію, про її культуру.

З іншого боку, негоже в Маріїнський палац, який є, заходити з чорного входу. А ми приймаємо гостей із чорного входу, який раніше був закритою зоною. Якщо ми будемо реконструювати Маріїнський, то будемо віддавати історичну справедливість. Та й логічно, що резиденція має бути там, коло Маріїнського.

– Це буде резиденція, де глава держави буде жити?

– Це буде місце, де він працюватиме. Є дві концепції: з житловою зоною і без. Поки що архітектори працюють на рівні проектних розробок, бо є вимоги по висоті приміщення, безпеці, технічному забезпеченню. Та й не відомо, чи захоче президент там жити? Або може наступний президент захоче, чому ми під кожного президента маємо будувати якусь дачу і щось робити?

– А вже відомо, що буде на Банковій, 11, де зараз секретаріат президента?

– На Банковій, 11 буде адміністративна споруда, яка використовуватиметься, можливо, для Верховної Ради, можливо ще для чогось.

– А секретаріат куди переїде?

– Все залежить від того, яка концепція буде закладена в те нове приміщення.

– Хто займається цієї концепцією, крім вас?

– Крім мене? Архітектор Києва, президент особисто.

– Хто буде розробляти український дух, український стиль, який планується зробити?

– Це повинні робити спеціалісти.

– Свого часу ваш колега по фракції "Наша Україна" Володимир Яворівський робив запит на ім'я екс–керівника ДУС Дагаєва щодо кількості резиденцій Кучми. Йому тоді відповіли, що їх є 11. Але Яворівський стверджував, що їх є більше. Скільки зараз є резиденцій у президента України – в Україні і за її межами?

– Державні резиденції офіційні визначаються постановою Кабінету Міністрів. Сказати про те, числиться їх 11, а насправді є 20, ми не можемо. Я точно не пам'ятаю, але їх близько 11.

Зараз ми додаємо ще одну резиденцію, яка буде включена. Це будинок Городецького – "Будинок з химерами". Без рішення Кабінету міністрів ми не можемо туди службу державної охорони поставити, бо це означає відповідне бюджетне фінансування.

– А як же туди без цього рішення перемістили службу протоколу президента?

– Певно, взяли в оренду.

– Взяли в оренду музей? Там написано "музейний комплекс".

– Стіни, те, що зв'язане з будинком, – то є музей.

– То виходить, що зараз Міністерство культури здало в оренду секретаріату президента приміщення?

– Я не знаю. (Сміється) Я ще до цього не дійшов.

– А як вам особисто кабінет Бакая?

– Я не перейшов в кабінет Бакая.

– А хто в ньому зараз?

– Служба заступника державного секретаря Соболєва. Я одразу сказав, що я туди не піду. Я вибрав інший кабінет на п'ятому поверсі. Зараз там ремонт. Коли закінчиться ремонт, я туди переїду.

– Ви з'ясовували через відділ кадрів громадянство Бакая? Він справді не громадянин України?

– Проти Бакая порушено кримінальну справу і в її рамках це будуть з'ясовувати. Ви ж знаєте, що Росія не вимагає здачі громадянства іншої країни, якщо ти проживав на території колишнього Радянського Союзу. Тобто вона в односторонньому порядку приймає рішення і ти можеш бути як громадянином Росії, так і громадянином іншої країни.

– Але ж, поступаючи на роботу, він заповнював анкету, де зобов'язаний був показати громадянство...

– Так. Так само як він не мав права продавати державні об'єкти...

– Проте не всі, як Бакай, мають по кілька паспортів. Де його заступники?

– А що заступники можуть зробити, якщо розпорядження підписане Бакаєм? Він написав: "Підготувати або зробити оце". Вони кажуть: "Ми заперечували, але є його розпорядження".

– Але там є документи, підписані безпосередньо заступник Бакая Савченком. Де він, він звільнився, він в Україні, затриманий, дає свідчення? Ви щось знаєте з цього приводу?

– Не знаю нічого.

– Тобто більшість принципових рішень приймав Бакай?

– Всі. Чому і є зараз проблема – тому й подали зараз на екстрадицію, бо всі знають, де він знаходиться. Всі рішення він сам приймав.

– Коли розбираєтеся із тими махінаціями, що були раніше, вам погрожували? Чи все йде гладко?

– Гладко нічого не буває. Мені пропонували надати державну охорону, але я відмовився, бо хочу жити вільно. Я всім говорю: ви не думайте, що це я так хочу. Ви маєте справу з такою системою. Ви щось зробите зі мною, прийде потім Іванов, Петров, бо система вимагає на сьогоднішній день таких рішень.

Це не є моє особисте рішення. Я працюю в такій команді, це є рішення команди. От саме таким чином. Тому від заміни одного чи двох людей нічого не міняється. Система направлена на те, щоб навести порядок у державі, щоб люди краще жили.

– Як ви ставитеся до ідею, що Бакая слід повернути в Україну по програмі захисту свідка?

– Якщо виявиться, що в нього дійсно було російське громадянство на той період, коли він сюди ставав на роботу, то це означає, що його не треба захищати як свідка. Це свідчить, що була спланована акція, що він знав свідомо, на що він іде і що йому за це буде.

– А у вас із ним були добрі стосунки раніше?

– Ми з ним були знайомі, коли він був головою НАК "Нафтогаз України", коли він був депутатом і я був депутатом. У мене був бізнес із "Нафтогазом", але наші шляхи швидко розійшлися.

– Яким буде громадський контроль за діяльністю ДУС, наприклад, у виборі готелів для делегацій? Бо є випадки, коли винаймають номери за 300 доларів за добу, хоча можна взяти за 100.

– Коли керівник їде у відрядження, для нього є визначений рівень готельного номера. Для держсекретаря – це один рівень. Для начальника управління – інший. Коли зупиняється сам президент, це диктується умовами не так рівня життя, як рівня забезпечення охорони. Для членів Кабінетів міністрів, інших працівників це регламентується постановою Кабінету міністрів.

– Раніше, ще до вашого приходу на посаду, був прецедент в Бельгії, коли Ющенко і українська делегація зупинялися в найдорожчому готелі. Можете пояснити, як вибирають готель для президента?

– Коли сторона запрошує, обговорюється це питання. Приймаюча країна каже, де, в якому готелі, вони можуть забезпечити належний рівень безпеки.

– І продають найдорожчий готель?

– Навряд чи це є найдорожчий. Ми це питання вирішуємо, приймаючи делегації в державних резиденціях.

– А делегація обов'язково має зупинятися в тому ж готелі, що і президент?

– Ні.

– Але проблема існує – українські делегації завжди зупиняються в найдорожчих готелях.

– Бо ми – найбагатша країна. Коли я подивився, скільки вкрадено, і ця держава досі існує, то мене нічого не дивує. (Сміється).

– А що сталася історія з літаком "Аербасом", який брали в лізинг для Кучми?

– Вона нічим не закінчилася. Ця проблема існує досі.

Ми підписали угоду про те, що купуємо "Аербасу" літак, і заплатили 3 мільйони доларів випереджаючого акредитиву. Є така послуга: якщо літак виготовляють більше трьох років, вони нам дають в оренду такий самий літак, ми оплачуємо всі його платежі і літаємо, начебто той літак наш. Так що літак налітав у нас на 900 тисяч євро, і зараз цей рахунок виставили ДУС. Але той літак не був нашою власністю.

– Тобто на даний момент ми за нього нічого не платили?

– А ми й не хочемо платити. Бо проблема в тому, що в Україні немає "Аербасів". Є тільки один такий літак у приватної авіакомпанії. Тому у нас немає ні тренувального центру, ні іншої інфраструктури для його обслуговування. Якщо "Аербас" хоче прийти на український ринок, він повинен створити відповідну інфраструктуру. Адже "Боїнг" має тут повну ремонтну базу і тренажерний центр.

– Але новий літак президенту потрібен. Якщо ви відмовляєтеся від "Аербасу", то це буде "Боїнг"?

– Ми проводитимемо тендер на закупівлю літака для президента. Я не знаю, це буде "Боїнг" чи "Аербас". Визначатиметься тендерна комісія з багатьох фахівців. Хто запропонує кращі умови, той і виграє.

Той самий літак

– А де зараз "Аербас"?

– Він повернувся до Франції і все.

– Кажуть, обладнання всередині літака коштувало десятки мільйонів доларів. Це українські були гроші чи це як замовлення і ми за нього не проплатили?

– За документами, які є в Державному управлінні справами, ми за цей літак заплатили лише 30 відсотків першочергового внеску. Далі, коли мав бути підписаний контракт, мали визначити програму його виконання. А зараз ні контракту, ні грошей немає.

– Скільки коштував відпочинок Кучми в Баден–Бадені? Він там відпочивав за державний кошт чи це оплатили спонсори? І чому за документами туди літак літав "пустим"?

– Ми розбиралися з нашою авіакомпанією "Україна", коли "Аербас" виставив нам рахунок. Ми спитали: "За що?" Нам пояснили, що ми літали і показали документи ДУС. Просто керівник ДУС писав, що їм потрібен літак і "Аербас" сюди доставляли. А потім виставляли рахунки акредитивом. Хто літав, коли літав – не відомо.

– Так Баден–Баден був за державний кошт чи ні?

– Якщо ми зараз не відіб'ємось і визнають, що ми маємо розплатитися, то буде за державний.

– А сам відпочинок чималої делегації за чий рахунок був?

– За цей період документів узагалі немає. Є кримінальна справа по факту дій колишніх посадових осіб. Коли вона закінчиться, ми зможемо сказати, які кошти це були. Зараз у мене більшої частини документів немає – вони у прокуратурі, в міліції, в СБУ.

– Чи є підстави розірвати угоду з "Аербасом"?

– Юристи розбираються, кажуть, що є.

– Яким чином це можливо?

– Через суд. Начебто не було розпорядження президента для використання цього літака. Сам Бакай дав таке розпорядження і ми маємо підстави оскаржити його в суді.

– А не призведе це до міжнародного скандалу?

– Міжнародного скандалу не буде, бо кожен розуміє, на що йде. Якщо я продаю якусь річ, то зрозуміло, що я перевіряю, чи має покупець право таку річ купувати. Це ж не якась дрібничка із супермаркету, а укладається договір від імені держави.

Наскільки я розумію, що ні колишній президент, ні нинішній літаком не користувалися. Ним літав Бакай і його компанія, а рахунки хочуть виставити нам.

– Тобто фактично, крім Баден–Бадена, літак з президентом нікуди не літав?

– Ну він два рази літав на перефарбування, потім – у Тулузу, Мілан, Бруней, ще кудись.

– І це не пов'язано з Кучмою?

– Так. Як правило, не видавали квитки, тому ми навіть не можемо перевірити, хто на ньому літав. Таке враження, що літак був без пасажирів.

– А де буде жити Президент Ющенко? Він буде в Синьогорі?

– В "Синьогорі" він не буде жити. Він не буде жити в "Заліссі" і не буде займатися мисливством. Він обмежиться державною дачею в Криму і буде відпочивати в Карпатах – там, де був цією зимою.

– У Буковелі? Там також є державна резиденція?

– А чому ви вирішили, що він обов'язково має відпочивати за рахунок бюджету? У нього як у президента є зарплата і він може на неї відпочивати. Президент – також людина. Він приходить сюди на роботу, йому за це платять гроші, він має якісь свої достати. І якщо йому потрібно кудись поїхати, він їздить не тільки на державні кошти. Він цілком може поїхати відпочити на приватні гроші, зняти будинок.

– Де ще є державні дачі ДУС?

– Загалом у нас є два комплекси. Один знаходиться в Кончі–Заспі. Там проживає президент, із відомих – голова ВР Володимир Литвин, генпрокурор Святослав Піскун, Микола Азаров, голова Верховного Суду, політики, депутати. Також у нас є комплекс в Пущі–Водиці. Там із відомих живуть Плющ Іван Степанович і плюс там мають дачі люди, які не мали права будуватися – Шуфрич, Медведчук.

– А скільки зараз дач у Кучми і Кравчука?

– По одній.

– Де?

– У Конча–Заспі.

– Тобто Кравчук і Кучма живуть поруч із Ющенком?

– Так.

– А де живе Юлія Тимошенко?

– Вона не займає державних резиденцій або дач.

– Президент уже визначився зі своєю першою відпусткою?

– Думаю, у травні він поїде із сім'єю відпочити в Крим. А про літній відпочинок мені нічого не відомо.

– Яка ваша заплата?

– Близько 4 тисяч гривень на місяць із нарахуваннями і надбавками. В мене великий стаж державного службовця.

– Відомо, що ви були чи є досі успішним бізнесменом. Як ви вирішуватимете для себе питання відділення державної служби від бізнесу?

– Я вирішив це питання – я є депутатом двох скликань. Всі корпоративні права я віддав в управлінням і живу на дивіденди.

– І скільки ви задекларували в минулому році?

– За минулий рік – близько мільйона гривень.

– А навіщо ви тоді прийшли в це управління? Щоб потратити цей мільйон, віддаючи борги?

– Президент сказав: потрібно, щоб у цьому хтось розібрався. Якщо прийти на цей стан справ, який є, не маючи ні юридичної практики, ні досвіду роботи з Фондом державного майна, ні практики діловодства, то це було б дуже проблематично. Я ставлюся до роботи як до служби в армії, – треба віддати державі рік. Чи два – я не знаю, скільки я буду затребуваний.