Україна може тісніше співробітничати з Європейським Союзом у питаннях Білорусі
Понеділок, 25 квітня 2005, 16:13
Клаудіа Нольте – міністр останнього кабінету Гельмута Коля, з 2002 року член Комітету Німецького Бундестагу у закордонних справах. У фракції ХДС/ХСС вона є доповідачем з питань країн Балтії, Білорусі та Росії. Окрім цього, Клаудіа Нольте є головою Комітету з питань демократії, прав людини та гуманітарних питань парламентської асамблеї ОБСЄ.
На тлі революції в Україні Білорусь безпідставно опинилася поза суспільною увагою у Європі. Тема Білорусі все частіше піднімається у Брюсселі, і щодо виборів-2004 ЄС, як і США, висловив чітку позицію.
Але, з іншого боку, на противагу підписаному президентом США Джорджем Бушем "Акту щодо демократії у Білорусі" (Belarus Democracy Act), ЄС залишається стриманим у своїй політиці щодо цієї країни. На основі спільних засад зовнішньої політики та політики безпеки, проголошених рішенням 1997 року, ЄС практикує співпрацю з Білоруссю.
Однак, в останні роки така політика не призвела ані до зміни авторитарного режиму в Білорусі, ані до покращення іміджу ЄС в очах населення Білорусі та сприйняття євроспільноти як досяжного і зразкового партнера.
Вільні країни світу не повинні сприймати як належне утвердження Білорусі як останньої диктатури у Європі. Тим більше, що Білорусь після отримання незалежності вже була на шляху демократії. Зокрема, найближчі демократичні сусіди цієї країни повинні виступати за дотримання у Білорусі прав і свобод людини, а також політичних прав громадян.
Саме зараз варто шукати конкретні шляхи сприяння демократичному самовираженню білоруського народу. І це завдання не повинно бути покладеним тільки на плечі ЄС. Вельми важливою є підтримка України. Як сусідня із Білоруссю держава Україна найкраще пасує до того, щоб бути задіяною у цей процес.
Через виконання такого завдання ЄС та Україна можуть співпрацювати більш тісно, що може означити стартову позицію погодженої зовнішньої політики. Такий напрямок співпраці сприяв би наближенню України до європейських структур.
Конкретно бажаним є залучення України до наявних робочих груп, які ЄС утворив з питань Білорусі, та більш активне її позиціювання у цих структурах.
Фракція ХДС/ХСС у Німецькому Бундестазі активно сприяє реалізації ідеї вільної Білорусі у життя. Неможливо уявити, що президент Лукашенко у майбутньому стане на шлях вільного і відкритого розвитку керованої ним країни.
Саме тому вже у 2004 році наша фракція запропонувала депутатам Бундестагу можливі кроки на підтримку політичного самовираження білоруського народу. Варто згадати створення Фонду ЄС зі сприяння громадянському суспільству та медіа-структури, яка вільно і незалежно інформуватиме про Білорусь.
Саме у контексті останньої пропозиції Україна є найбажанішим партнером, оскільки такий засіб масової інформації міг би працювати з України. З іншого боку, ми пропонуємо також ввести санкції, спрямовані на політично відповідальних осіб у Білорусі.
Серед іншого ми також висловлювались за обмеження на в’їзд до ЄС та закриття банківських рахунків конкретних осіб у Білорусі. У цих сферах також є необхідними погоджені дії з Україною.
Загалом, найближчими місяцями актуальним є завдання прямого залучення громадськості Білорусі до заходів ЄС, але без участі у цьому білоруських урядовців.
Білоруську демократичну опозицію необхідно підтримувати таким чином, щоб вона могла себе не тільки позиціонувати як політична альтернатива Лукашенку, але й сприйматися саме так населенням країни.
І саме щодо цього Україна та ЄС можуть активізувати співпрацю: зараз білоруська опозиція вимушена погодити до виборів 2006 року спільного кандидата на посаду президента. Розкол опозиції – як це сталося на минулих виборах – може знову стати запорукою упевненої перемоги Лукашенка.
На тлі революції в Україні Білорусь безпідставно опинилася поза суспільною увагою у Європі. Тема Білорусі все частіше піднімається у Брюсселі, і щодо виборів-2004 ЄС, як і США, висловив чітку позицію.
Але, з іншого боку, на противагу підписаному президентом США Джорджем Бушем "Акту щодо демократії у Білорусі" (Belarus Democracy Act), ЄС залишається стриманим у своїй політиці щодо цієї країни. На основі спільних засад зовнішньої політики та політики безпеки, проголошених рішенням 1997 року, ЄС практикує співпрацю з Білоруссю.
Однак, в останні роки така політика не призвела ані до зміни авторитарного режиму в Білорусі, ані до покращення іміджу ЄС в очах населення Білорусі та сприйняття євроспільноти як досяжного і зразкового партнера.
Вільні країни світу не повинні сприймати як належне утвердження Білорусі як останньої диктатури у Європі. Тим більше, що Білорусь після отримання незалежності вже була на шляху демократії. Зокрема, найближчі демократичні сусіди цієї країни повинні виступати за дотримання у Білорусі прав і свобод людини, а також політичних прав громадян.
Саме зараз варто шукати конкретні шляхи сприяння демократичному самовираженню білоруського народу. І це завдання не повинно бути покладеним тільки на плечі ЄС. Вельми важливою є підтримка України. Як сусідня із Білоруссю держава Україна найкраще пасує до того, щоб бути задіяною у цей процес.
Через виконання такого завдання ЄС та Україна можуть співпрацювати більш тісно, що може означити стартову позицію погодженої зовнішньої політики. Такий напрямок співпраці сприяв би наближенню України до європейських структур.
Конкретно бажаним є залучення України до наявних робочих груп, які ЄС утворив з питань Білорусі, та більш активне її позиціювання у цих структурах.
Фракція ХДС/ХСС у Німецькому Бундестазі активно сприяє реалізації ідеї вільної Білорусі у життя. Неможливо уявити, що президент Лукашенко у майбутньому стане на шлях вільного і відкритого розвитку керованої ним країни.
Саме тому вже у 2004 році наша фракція запропонувала депутатам Бундестагу можливі кроки на підтримку політичного самовираження білоруського народу. Варто згадати створення Фонду ЄС зі сприяння громадянському суспільству та медіа-структури, яка вільно і незалежно інформуватиме про Білорусь.
Саме у контексті останньої пропозиції Україна є найбажанішим партнером, оскільки такий засіб масової інформації міг би працювати з України. З іншого боку, ми пропонуємо також ввести санкції, спрямовані на політично відповідальних осіб у Білорусі.
Серед іншого ми також висловлювались за обмеження на в’їзд до ЄС та закриття банківських рахунків конкретних осіб у Білорусі. У цих сферах також є необхідними погоджені дії з Україною.
Загалом, найближчими місяцями актуальним є завдання прямого залучення громадськості Білорусі до заходів ЄС, але без участі у цьому білоруських урядовців.
Білоруську демократичну опозицію необхідно підтримувати таким чином, щоб вона могла себе не тільки позиціонувати як політична альтернатива Лукашенку, але й сприйматися саме так населенням країни.
І саме щодо цього Україна та ЄС можуть активізувати співпрацю: зараз білоруська опозиція вимушена погодити до виборів 2006 року спільного кандидата на посаду президента. Розкол опозиції – як це сталося на минулих виборах – може знову стати запорукою упевненої перемоги Лукашенка.
