Перезавантаження опозиції. Спроба 3
Понеділок, 25 квітня 2005, 11:23
Колишній член Партії регіонів Валерій Коновалюк очолив партію "Трудова Україна", змінивши на цій посаді Сергія Тігіпка. Відповідне рішення ухвалив у суботу VIII з'їзд "Трудової України". Таким чином партія намагається повернутися до життя після невдалої виборчої кампанії.
Сергій Тігіпко і "Трудова Україна" після участі в кампанії Януковича залишилися в найбільшому мінусі з усіх сил, які виступали на боці провладного кандидата.
На сьогодні соціологічні дослідження зафіксували, що "Трудова Україна" навіть не наближається до тих партій, які мають шанси пройти до парламенту. Для самого Тігіпка півроку в штабі Януковича були шляхом від перспективи стати прем’єр-міністром до рішення припинити політичну кар'єру взагалі.
Епітафія замість прелюдії
Трудовики зібралися в столичному Будинку вчителя, де нова опозиція тепер має моду проводити з'їзди. 340 делегатів привезли автобусами, які стояли обабіч дороги. Зібравшись у залі, вони здебільшого обговорювали місцеві і особисті новини. На обличчях особливої радості не було. Делегати налаштовувались приймати відставку лідера.
"Це рішення є складним для мене, але необхідним для партії", - сказав Тігіпко на з'їзді у суботу.
До своїх однопартійців він прийшов з промовою, яка нагадувала останні пояснення тренера, який не зміг виграти важливий матч за кубок. В ній було все: камінці вбік конкурентів, саможаління і самопокарання. Не було тільки самовпевненої усмішки, з якою він відкривав публічний штаб Януковича в Зоряному, ще не знаючи, що той стане останнім пристанищем Великого Дона.
Від подяки партійцям за зроблену роботу Тігіпко перейшов до розбору прольотів.
"Штаб працював відкрито і публічно. Ви пам’ятаєте, яке складне завдання ми ставили – показати нашого кандидата без офіційного лоску, показати як людину. Щось вдалось, щось не вдалось. Але я хотів би нагадати, з чого ми починали. Ми мали 16% рейтингу, а під кінець виборів вони фактично зрівнялися. Такого результату неможливо було досягти лише роботою тіньових штабів та політтехнологів. Потрібна була жива робота з виборцями і потрібно було переконати, що влада турбується за людей. На цьому й збудували кампанію", - зазначив Тігіпко.
Через півроку після завершення кампанії він нарешті визнав існування тіньового штабу Януковича, що так жваво заперечував під час кампанії.
Про свого нелегкого підопічного Тігіпко теж сказав пару слів. "Хотів би віддати належне Януковичу – Віктор Федорович надзвичайно добавив під час виборчої кампанії і треба відверто сказати не лінився - їздив, багато спілкувався з людьми".
"Впевнений, розвиток ситуації на виборах міг піти по іншому варіанту, коли б так само як на Майдані на повний голос пролунала думка іншої половини виборців. Коли б горе-прихильники, яких так багато було у Януковича, не покладалися на адмінресурс, а вели відкриту масову компанію", викладав Тігіпко пост-фактум правильну стратегію.
"Вести виборчу кампанію без самого кандидата було заздалегідь програшно. Чому так сталося? Я не можу сказати абсолютно чітко... Але, на мій погляд, вплинуло те, що після другого туру Віктор Федорович сподівався на рішучі кроки президента Кучми. Цього не сталося. Та, я переконаний, що й не могло статися. У силовий варіант, про який багато хто говорив, я не вірив, та й ніколи його практично й не існувало. Ми втратили динаміку кампанії відразу після другого туру, а наші опоненти повністю перехопили ініціативу", - вважає зараз Тігіпко.
"В цих умовах переламати хід подій було вже неможливо. А виграти третій тур – нереально. Коли я побачив, що я не зможу вплинути на ситуацію - продовжувати кампанію в якості керівника штабу не мало ніякого сенсу. Можу працювати, коли вірю в перемогу. А коли почалися розмови про сепаратизм, я чітко зрозумів, що рішення потрібно приймати терміново", - пояснив він свій вихід з гри.
Заміна форварда
"І останнє, прошу з’їзд прийняти і мою відставку з посади голови партії та обрати нового лідера. Повірте, це не емоційний крок і не бажання відійти вбік. Рішення було для мене достатньо складним — іншого вибору для себе я не лишаю. Наш кандидат вибори програв. Безумовно, в його штабі були і зрада, і некомпетентність. Але я як керівник штабу мав передбачати виникнення цих проблем і бути готовим до такої ситуації. Не знімаю відповідальності з себе і не хочу перекладати її на інших", - звернувся лідер "Трудової України" до залу.
Делегати його послухались. Відставку прийняли – 7 проти, 9 утрималися.
Наостанок Тігіпку дали солодку пігулку. Прощаючись з попереднім лідером, Олександра Кужель з хрипом у горлі сказала:
"Давайте назвемо хоча б одного політика рівня Сергія Тігіпка, який сьогодні, розуміючи, що нічим не допоможе своїй партії, а тільки тягне вниз, пішов би на такий учинок. Ми що, не розуміємо, що сьогодні Шуфрич має значно більший рейтинг, ви що, уявляєте собі Медведчука, який поступиться місцем Шуфричу, або в тих же регіонах, або в НДП, назвіть хоча б одного такого лідера".
При цих словах Тігіпко кусав губи і нервово перекладав руки.
Ще один "трудовик" з Миколаєва, посваривши Тігіпка і себе за те, що підтримали кандидата з кримінальним минулим, яке не сховала "ні французька політпудра, ні російський політнавоз", все ж просив його залишитися. При цьому назвавши його партійним "капітаном Немо" і заявивши, що якщо такий політик став не потрібним, то український політикум "зажерся".
Втім, за хвилину "трудовики", не змінюючи вираз обличчя, одноголосно обрали нового лідера партії Валерія Коновалюка, який тепер реалізовуватиме курс Тігіпка на оновлення партії.
Після з'їзду, спілкуючись з журналістами, Тігіпко назвав Коновалюка перспективним лідером. А своє рішення піти пояснив тим, що "не можливо обтруситися після виборчої кампанії, промити очі і піти на зустріч до людей, говорити щось нове чи виправдовуватися".
Тігіпко також розповів, що закрившись на півроку від людей, він, як виявилося, "намагався створити панукраїнський проект – об'єднати силу, яка була популярна на південному сході і підтримувала Віктора Ющенка, і силу, яка має хорошу структуру на заході і південному сході".
Про яку силу йдеться, Тігіпко не уточнив, однак можна припускати, що йшлося про ПППУ Кінаха, яка була під час президентської кампанії зубним болем Януковича якраз на південному сході.
Втім, з того нічого не вийшло. "Всі вже живуть логікою 2006 року, і багато людей відчувають, що можна більше втратити, ніж знайти. На жаль, цей варіант не спрацював – знайти прихильників я не зміг", - сказав екс-лідер "трудовиків".
Зазнавши поразки в проекті єднання українців, Тігіпко пішов іншим шляхом – шукаючи собі наступника.
Тігіпко каже, що кандидатур на його заміщення було декілька. Але вони не підійшли, а коли дійшли до Коновалюка, переговорили з ним — виявилося те, що треба.
У бажанні знайти свого наступника старий лідер "Трудової України" вибрав майже досконалу свою копію. Молодий, красивий, добре освідчений, вишуканий в одязі і комунікабельний, з великими амбіціями, але… Все та ж прісна комсомольська харизма.
Як і Тігіпко, Коновалюк належить до розряду тих політиків, які мають в українській політиці стільки ж перспектив, як Ірина Хакамада стати будь-коли президентом Росії.
Крім того, перед Коновалюком ще стоїть завдання номер один – сподобатися новій партії, і довести, що він не якор і не баласт, як обізвали його розгнівані есдеки.
У планах нового лідера — створення "кваліфікованої опозиції", альтернативний уряд і альтернативний бюджет. І ще бажання робити хоч щось, на що не вдалося сподвигнути Партію регіонів.
Хто за новеньким?
Новий лідер "трудовиків" не приховує, що причиною зміни його партійності є невдоволення позицією Януковича після виборів. Ще в лютому між Коновалюком і головою політради Рибаком розгорілася суперечка, чи треба партії йти в опозицію, а пізніше він звинуватив оточення Януковича "у спробі приватизації партії".
В коментарі "Українській правді" Коновалюк визнав, що фактично програв битву за Януковича Азарову, Рибаку та Клюєву. "Очевидно, це так. І хоча йому зараз нелегко, я, чесно кажучи, думав, що за цей час відбудуться все-таки особисто в нього якісь зміни в розумінні того, що програв не тільки він один, програли сотні тисяч, мільйони людей, і тут варто переступити через якісь свої амбіції й зробити все залежне від себе, щоб ці люди не втратили довіру".
Він також зізнався, що разом з ним з Регіонів можуть піти ще кілька депутатів, але не назвав ні їх імен, ні кількості.
До речі, кажуть, за бездіяльність на Януковича образився не лише Коновалюк, але й головний фінансовий гігант регіону Ринат Ахметов. Конфлікт підсилився не найкращими стосунками у бізнес-сфері між Ахметовим і Клюєвим, який зараз є одним з найближчих людей Януковича.
Більше того — перехід регіонала в "трудовики" супроводжувався активними чутками, що "Трудову Україну" таки купив найбільший український екс-олігарх.
Як пише "Дзеркало тижня", через ці чутки Янукович навіть зажадав пояснень від Ахметова — на чийому той боці? Ринат Леонідович нібито знову дав ухильну відповідь, але про підтримку Коновалюка вирішив відкрито не заявляти.
На питання "УП", чи підтримує Ахметов його політичні погляди, Коновалюк лише усміхнувся і відповів: "Сенсацій не буде… Наші з ним симпатії збігаються винятково на футбольній команді, котра називається "Шахтар" (Донецьк), і на тій доброчинності, яку він робить на Донбасі".
Тігіпко у свою чергу на питання, чи продав він партію Ахметову, відповів, що "нічого подібного не було".
Втім, Ахметову не обов’язково й купувати партію, можна мати на неї вплив через своїх людей. Так само як, наприклад, Віктору Пінчуку, який рік тому попрощався з партією.
Окрім Коновалюка, у суботу "Трудова Україна" поповнилася Володимиром Сівковичем та Миколою Княжицьким. Також на з'їзді була присутня екс-прес-секретарка Леоніда Кучми Олена Громницька. Цю трійцю навряд чи можна запідозрити у зв’язках з Ахметовим. А от з Пінчуком — ще й як.
Схоже, вийшовши з партії рік тому особисто, Пінчук не бажає втрачати її безповоротно.
Тим більше, в нинішніх умовах обом екс-олігархам непогано було б мати політичну силу. Не виключено, що Ахметов і Пінчук використовиватимуть спільний політичний проект для захисту спільного приватизаційного проекту, тобто для публічного протистояння перерозподілу власності, що для них означає втрату тієї ж власності.
Обидва вони зацікавлені у новій силі, яка спроможна на більш конструктивний діалог чи більш ефективну конфронтацію з владою, ніж "Лєопольд, подлий трус виході!", який вів до цього Янукович.
Сергій Тігіпко і "Трудова Україна" після участі в кампанії Януковича залишилися в найбільшому мінусі з усіх сил, які виступали на боці провладного кандидата.
На сьогодні соціологічні дослідження зафіксували, що "Трудова Україна" навіть не наближається до тих партій, які мають шанси пройти до парламенту. Для самого Тігіпка півроку в штабі Януковича були шляхом від перспективи стати прем’єр-міністром до рішення припинити політичну кар'єру взагалі.
Епітафія замість прелюдії
Трудовики зібралися в столичному Будинку вчителя, де нова опозиція тепер має моду проводити з'їзди. 340 делегатів привезли автобусами, які стояли обабіч дороги. Зібравшись у залі, вони здебільшого обговорювали місцеві і особисті новини. На обличчях особливої радості не було. Делегати налаштовувались приймати відставку лідера.
"Це рішення є складним для мене, але необхідним для партії", - сказав Тігіпко на з'їзді у суботу.
До своїх однопартійців він прийшов з промовою, яка нагадувала останні пояснення тренера, який не зміг виграти важливий матч за кубок. В ній було все: камінці вбік конкурентів, саможаління і самопокарання. Не було тільки самовпевненої усмішки, з якою він відкривав публічний штаб Януковича в Зоряному, ще не знаючи, що той стане останнім пристанищем Великого Дона.
Від подяки партійцям за зроблену роботу Тігіпко перейшов до розбору прольотів.
"Штаб працював відкрито і публічно. Ви пам’ятаєте, яке складне завдання ми ставили – показати нашого кандидата без офіційного лоску, показати як людину. Щось вдалось, щось не вдалось. Але я хотів би нагадати, з чого ми починали. Ми мали 16% рейтингу, а під кінець виборів вони фактично зрівнялися. Такого результату неможливо було досягти лише роботою тіньових штабів та політтехнологів. Потрібна була жива робота з виборцями і потрібно було переконати, що влада турбується за людей. На цьому й збудували кампанію", - зазначив Тігіпко.
Через півроку після завершення кампанії він нарешті визнав існування тіньового штабу Януковича, що так жваво заперечував під час кампанії.
Про свого нелегкого підопічного Тігіпко теж сказав пару слів. "Хотів би віддати належне Януковичу – Віктор Федорович надзвичайно добавив під час виборчої кампанії і треба відверто сказати не лінився - їздив, багато спілкувався з людьми".
"Впевнений, розвиток ситуації на виборах міг піти по іншому варіанту, коли б так само як на Майдані на повний голос пролунала думка іншої половини виборців. Коли б горе-прихильники, яких так багато було у Януковича, не покладалися на адмінресурс, а вели відкриту масову компанію", викладав Тігіпко пост-фактум правильну стратегію.
"Вести виборчу кампанію без самого кандидата було заздалегідь програшно. Чому так сталося? Я не можу сказати абсолютно чітко... Але, на мій погляд, вплинуло те, що після другого туру Віктор Федорович сподівався на рішучі кроки президента Кучми. Цього не сталося. Та, я переконаний, що й не могло статися. У силовий варіант, про який багато хто говорив, я не вірив, та й ніколи його практично й не існувало. Ми втратили динаміку кампанії відразу після другого туру, а наші опоненти повністю перехопили ініціативу", - вважає зараз Тігіпко.
"В цих умовах переламати хід подій було вже неможливо. А виграти третій тур – нереально. Коли я побачив, що я не зможу вплинути на ситуацію - продовжувати кампанію в якості керівника штабу не мало ніякого сенсу. Можу працювати, коли вірю в перемогу. А коли почалися розмови про сепаратизм, я чітко зрозумів, що рішення потрібно приймати терміново", - пояснив він свій вихід з гри.
Заміна форварда
"І останнє, прошу з’їзд прийняти і мою відставку з посади голови партії та обрати нового лідера. Повірте, це не емоційний крок і не бажання відійти вбік. Рішення було для мене достатньо складним — іншого вибору для себе я не лишаю. Наш кандидат вибори програв. Безумовно, в його штабі були і зрада, і некомпетентність. Але я як керівник штабу мав передбачати виникнення цих проблем і бути готовим до такої ситуації. Не знімаю відповідальності з себе і не хочу перекладати її на інших", - звернувся лідер "Трудової України" до залу.
Делегати його послухались. Відставку прийняли – 7 проти, 9 утрималися.
 |
"Давайте назвемо хоча б одного політика рівня Сергія Тігіпка, який сьогодні, розуміючи, що нічим не допоможе своїй партії, а тільки тягне вниз, пішов би на такий учинок. Ми що, не розуміємо, що сьогодні Шуфрич має значно більший рейтинг, ви що, уявляєте собі Медведчука, який поступиться місцем Шуфричу, або в тих же регіонах, або в НДП, назвіть хоча б одного такого лідера".
При цих словах Тігіпко кусав губи і нервово перекладав руки.
Ще один "трудовик" з Миколаєва, посваривши Тігіпка і себе за те, що підтримали кандидата з кримінальним минулим, яке не сховала "ні французька політпудра, ні російський політнавоз", все ж просив його залишитися. При цьому назвавши його партійним "капітаном Немо" і заявивши, що якщо такий політик став не потрібним, то український політикум "зажерся".
Втім, за хвилину "трудовики", не змінюючи вираз обличчя, одноголосно обрали нового лідера партії Валерія Коновалюка, який тепер реалізовуватиме курс Тігіпка на оновлення партії.
Після з'їзду, спілкуючись з журналістами, Тігіпко назвав Коновалюка перспективним лідером. А своє рішення піти пояснив тим, що "не можливо обтруситися після виборчої кампанії, промити очі і піти на зустріч до людей, говорити щось нове чи виправдовуватися".
Тігіпко також розповів, що закрившись на півроку від людей, він, як виявилося, "намагався створити панукраїнський проект – об'єднати силу, яка була популярна на південному сході і підтримувала Віктора Ющенка, і силу, яка має хорошу структуру на заході і південному сході".
Про яку силу йдеться, Тігіпко не уточнив, однак можна припускати, що йшлося про ПППУ Кінаха, яка була під час президентської кампанії зубним болем Януковича якраз на південному сході.
Втім, з того нічого не вийшло. "Всі вже живуть логікою 2006 року, і багато людей відчувають, що можна більше втратити, ніж знайти. На жаль, цей варіант не спрацював – знайти прихильників я не зміг", - сказав екс-лідер "трудовиків".
Зазнавши поразки в проекті єднання українців, Тігіпко пішов іншим шляхом – шукаючи собі наступника.
Тігіпко каже, що кандидатур на його заміщення було декілька. Але вони не підійшли, а коли дійшли до Коновалюка, переговорили з ним — виявилося те, що треба.
У бажанні знайти свого наступника старий лідер "Трудової України" вибрав майже досконалу свою копію. Молодий, красивий, добре освідчений, вишуканий в одязі і комунікабельний, з великими амбіціями, але… Все та ж прісна комсомольська харизма.
Як і Тігіпко, Коновалюк належить до розряду тих політиків, які мають в українській політиці стільки ж перспектив, як Ірина Хакамада стати будь-коли президентом Росії.
Крім того, перед Коновалюком ще стоїть завдання номер один – сподобатися новій партії, і довести, що він не якор і не баласт, як обізвали його розгнівані есдеки.
У планах нового лідера — створення "кваліфікованої опозиції", альтернативний уряд і альтернативний бюджет. І ще бажання робити хоч щось, на що не вдалося сподвигнути Партію регіонів.
Хто за новеньким?
Новий лідер "трудовиків" не приховує, що причиною зміни його партійності є невдоволення позицією Януковича після виборів. Ще в лютому між Коновалюком і головою політради Рибаком розгорілася суперечка, чи треба партії йти в опозицію, а пізніше він звинуватив оточення Януковича "у спробі приватизації партії".
В коментарі "Українській правді" Коновалюк визнав, що фактично програв битву за Януковича Азарову, Рибаку та Клюєву. "Очевидно, це так. І хоча йому зараз нелегко, я, чесно кажучи, думав, що за цей час відбудуться все-таки особисто в нього якісь зміни в розумінні того, що програв не тільки він один, програли сотні тисяч, мільйони людей, і тут варто переступити через якісь свої амбіції й зробити все залежне від себе, щоб ці люди не втратили довіру".
Він також зізнався, що разом з ним з Регіонів можуть піти ще кілька депутатів, але не назвав ні їх імен, ні кількості.
До речі, кажуть, за бездіяльність на Януковича образився не лише Коновалюк, але й головний фінансовий гігант регіону Ринат Ахметов. Конфлікт підсилився не найкращими стосунками у бізнес-сфері між Ахметовим і Клюєвим, який зараз є одним з найближчих людей Януковича.
Більше того — перехід регіонала в "трудовики" супроводжувався активними чутками, що "Трудову Україну" таки купив найбільший український екс-олігарх.
Як пише "Дзеркало тижня", через ці чутки Янукович навіть зажадав пояснень від Ахметова — на чийому той боці? Ринат Леонідович нібито знову дав ухильну відповідь, але про підтримку Коновалюка вирішив відкрито не заявляти.
На питання "УП", чи підтримує Ахметов його політичні погляди, Коновалюк лише усміхнувся і відповів: "Сенсацій не буде… Наші з ним симпатії збігаються винятково на футбольній команді, котра називається "Шахтар" (Донецьк), і на тій доброчинності, яку він робить на Донбасі".
Тігіпко у свою чергу на питання, чи продав він партію Ахметову, відповів, що "нічого подібного не було".
Втім, Ахметову не обов’язково й купувати партію, можна мати на неї вплив через своїх людей. Так само як, наприклад, Віктору Пінчуку, який рік тому попрощався з партією.
Окрім Коновалюка, у суботу "Трудова Україна" поповнилася Володимиром Сівковичем та Миколою Княжицьким. Також на з'їзді була присутня екс-прес-секретарка Леоніда Кучми Олена Громницька. Цю трійцю навряд чи можна запідозрити у зв’язках з Ахметовим. А от з Пінчуком — ще й як.
Схоже, вийшовши з партії рік тому особисто, Пінчук не бажає втрачати її безповоротно.
Тим більше, в нинішніх умовах обом екс-олігархам непогано було б мати політичну силу. Не виключено, що Ахметов і Пінчук використовиватимуть спільний політичний проект для захисту спільного приватизаційного проекту, тобто для публічного протистояння перерозподілу власності, що для них означає втрату тієї ж власності.
Обидва вони зацікавлені у новій силі, яка спроможна на більш конструктивний діалог чи більш ефективну конфронтацію з владою, ніж "Лєопольд, подлий трус виході!", який вів до цього Янукович.
