Лотерея нафтогазового Бойка
Неділя, 24 квітня 2005, 18:59
У президента США Джорджа Буша з’явилися соратники в Україні. Братня структура, як вони себе називають – Республіканська партія України. Щоправда, з Бушем є одна проблема – його українських однопартійців очолив Юрій Бойко, який три роки керував "Нафтогазом". І весь цей час преса пов'язувала його з іншим діячем, якого підконтрольна американському президенту ФБР оголосила у всепланетний розшук.
Мова іде про Севу Могилевича, фірму якого Бойко зробив оператором поставок в Україну мільярдів кубометрів туркменського газу. Паралельно директор ФБР Роберт Мюллер просив будь-кого, хто знає місцезнаходження Могилевича, повідомляти про це до найближчого офісу Федерального бюро розслідувань або посольства США. На цей заклик ніхто так і не відгукнувся, Бойко свої контакти з "Севою" категорично спростовує, а сам Могилевич мешкає під Москвою і має бізнес-інтереси в Україні.
Тепер створилася Республіканська партія, яка в суботу провела перший з'їзд. Лідер партії - Юрій Бойко - первісно був креатурою Олега Дубини, але потім перевершив його за наближеністю до Кучми, отримав ордена "Герой України", попри зміну влади досі очолює наглядову раду "Укрнафти" і є заступником керівників наглядових рад "Укртранснафти" і "Укртатнафти", батько п'ятьох дітей і лобіст російської ТНК.
Своєю метою Республіканська партія бачить бути не опозицією, а альтернативою влади. Це з пояснення почесного гостя з'їзду і в майбутньому, вірогідно, одного з лідерів партії Костянтина Грищенка. Він, до речі, перед призначенням на роль останнього міністра закордонних справ Кучми був послом у тих таки США. Але про підозри, які існують навколо Бойка щодо Могилевича, Грищенко, за його ж словами, ніколи не чув.
Сам Бойко під час промови провоохоронної теми не уникнув. Щоправда, в іншому контексті. Він виступив за виборність місцевих керівників муніципальної міліції, а також висловив стурбованість вуличною злочинністю. За його словами, 61% населення це цікавить більше, ніж справа Гонгадзе або арешт Колесникова.
"Коли мене призначили керівником Кременчуцького НПЗ, на вулицях не було світла і найбільшою проблемою було захистити працівників, які поверталися з заводу додому, бо щоранку були зведення, як напередодні побили когось із співробітників", - розповів Бойко.
Іншою ідеєю Бойка є винесення всіх важливих питань на референдум – просування до ЄС, НАТО чи ЄЕП, статус російської мови. Свої уподобання, куди йому більше хочеться інтегруватися, Бойко виказав лише один раз – за його словами, "вісім тисяч законів, які треба ухвалити для вступу до ЄС, поховають Донбас".
Бойко – людина без ораторських талантів, тому його промова на з'їзді тривала хвилин десять. Завершуючи її, він сказав: "Через рік ми станемо грізним гравцем".
Проект Бойка – це побудова нової опозиції в умовах, коли СДПУ(о) і Партія регіонів дискредитували себе під час виборів. Тому Бойко розраховує на їх електоральну нішу.
Крім того, ще одна мета політичної діяльності Бойка – це спроба перечекати смутні часи. У день, коли його обрали лідером Республіканської партії, прем'єр Тимошенко пообіцяла Бойку, що він буде відповідати згідно з кримінальним кодексом за зловживання в "Нафтогазі".
Як відомо, у суботу уряд ухвалив фінансовий план "Нафтогазу" на 2005 рік, за яким очікується, що державний монополіст перерахує до бюджету на 6 мільярдів 600 мільйонів більше, ніж було в 2004, тобто при Бойку.
"Не секрет, що ці величезні гроші просто змивалися з НАК в певні кишені", - сказала Тимошенко. "Є такий звільнений керівник "Нафтогазу" пан Бойко, який б'ється в істериках на прес-конференціях... Він це робить не даремно, бо відчуває – якщо держава щороку не доотримувала по 6,5 мільярдів гривень, то комусь за це доведеться відповідати. І він посідає не останнє місце в цьому переліку", - сказала Тимошенко.
Тепер, коли Бойка викликатимуть на допити, його прес-служба може писати прес-релізи про політичні репресії – бо він же лідер такої перспективної партії. А якщо його арештують, це не заборонятиме йому балотуватися. І звільнитися з-під варти після обрання депутатом.
Щоправда, подолання тривідсоткового бар'єру Республіканською партією поки виглядає мрією.
Що у Бойка є? Гроші – як свої, так і "друзів". У разі фінансових проблем на допомогу можуть прийти структури, яких преса пов'язує з прізвищем Могилевича. Також Бойко може розраховувати на підтримку російської ТНК – у нього з ними давні дружні відносини ще з часів, коли він очолював Лисичанський нафтопереробний завод, а потім домагався реверсу Одеса-Броди в тому числі й у їхніх інтересах.
Якщо проект Бойка буде успішним, можливо, його навіть лобіюватимуть в Кремлі як одну з сил, на які можна покластися в Україні.
Крім того, в активі Бойка можуть бути новостворювані канали "К-1" і "К-2", власників яких так само пов'язують з Могилевичем.
Чого у Бойка немає? Часу. Сумнівно, що за одинадцять місяців він зможе розбудувати потужну мережу в країні, де влада користується високою популярністю. Крім того, у Бойка немає харизматичного лідера. Сам він на це не годиться, а Грищенко і обраний першим заступником глави партії нардеп Іоффе – не потягнуть.
(Іоффе також став керівником секретаріату Республіканської партії – за часів його роботи на схожій посаді в "Трудовій Україні" рейтинг партії рідко коли перевищував 1%.)
Оскільки в Бойка немає партійної мережі – то її можна спробувати позичити в "Трудової України". Але і це зробити складно. Бо, по-перше, про саморозпуск цієї партії її новий лідер Валерій Коновалюк не оголошував – навпаки, амбіції там вище ніж при Тігіпку. А, по-друге, на частину осередків сподівається ще один екс-соратник Тігіпка Ігор Шаров, який буде створювати свій окремий політичний проект – очевидно, що під Литвина.
Щоб подолати тривідсотковий бар'єр на виборах, треба набрати по всій країні близько 750 тисяч голосів. Слабу мережу в деякій мірі можна компенсувати присутністю у партії десяти потужних депутатів-мажоритарників – з розрахунком, що кожен з них може мобілізувати свій округ.
Але в Бойка поки лише два мажоритарники – Іоффе і Гладкіх. Їхні округи – в Луганській і Харківській областях, де вони не дуже переконливо перемогли в 2002: Іоффе набрав 30 тисяч голосів зі 100 тисяч, які прийшли на дільниці в славновідомому місті Сєверодонецьку, Гладкіх – 37 тисяч зі 117 тисяч учасників виборів на його окрузі з центром в місті Балаклія.
До цього електорального потенціалу Республіканської партії можна додати Лисичанськ, де Бойко працював директором заводу і де йому може допомогти ТНК, а також Кременчук – де Бойка також пам'ятають як директора нафтозаводу. Але цього потенціалу вистачить в кращому випадку щоб набрати на виборах 1%.
З наближенням виборів на депутатському "ринку" буде зростати дефіцит вільних мажоритарників. У разі претензій правоохоронних органів до Бойка бажаючих іти в його партію бути дедалі менше. Є ще варіант участі у виборах у блоці – але з ким? З Партією регіонів – тоді на її умовах. З Литвиним – але ж його самого кличуть до блоку Ющенка. Всі інші потенційні партнери так само балансують на межі непроходження до парламенту і провалля політичного небуття.
Мова іде про Севу Могилевича, фірму якого Бойко зробив оператором поставок в Україну мільярдів кубометрів туркменського газу. Паралельно директор ФБР Роберт Мюллер просив будь-кого, хто знає місцезнаходження Могилевича, повідомляти про це до найближчого офісу Федерального бюро розслідувань або посольства США. На цей заклик ніхто так і не відгукнувся, Бойко свої контакти з "Севою" категорично спростовує, а сам Могилевич мешкає під Москвою і має бізнес-інтереси в Україні.
Тепер створилася Республіканська партія, яка в суботу провела перший з'їзд. Лідер партії - Юрій Бойко - первісно був креатурою Олега Дубини, але потім перевершив його за наближеністю до Кучми, отримав ордена "Герой України", попри зміну влади досі очолює наглядову раду "Укрнафти" і є заступником керівників наглядових рад "Укртранснафти" і "Укртатнафти", батько п'ятьох дітей і лобіст російської ТНК.
Своєю метою Республіканська партія бачить бути не опозицією, а альтернативою влади. Це з пояснення почесного гостя з'їзду і в майбутньому, вірогідно, одного з лідерів партії Костянтина Грищенка. Він, до речі, перед призначенням на роль останнього міністра закордонних справ Кучми був послом у тих таки США. Але про підозри, які існують навколо Бойка щодо Могилевича, Грищенко, за його ж словами, ніколи не чув.
Сам Бойко під час промови провоохоронної теми не уникнув. Щоправда, в іншому контексті. Він виступив за виборність місцевих керівників муніципальної міліції, а також висловив стурбованість вуличною злочинністю. За його словами, 61% населення це цікавить більше, ніж справа Гонгадзе або арешт Колесникова.
"Коли мене призначили керівником Кременчуцького НПЗ, на вулицях не було світла і найбільшою проблемою було захистити працівників, які поверталися з заводу додому, бо щоранку були зведення, як напередодні побили когось із співробітників", - розповів Бойко.
Іншою ідеєю Бойка є винесення всіх важливих питань на референдум – просування до ЄС, НАТО чи ЄЕП, статус російської мови. Свої уподобання, куди йому більше хочеться інтегруватися, Бойко виказав лише один раз – за його словами, "вісім тисяч законів, які треба ухвалити для вступу до ЄС, поховають Донбас".
Бойко – людина без ораторських талантів, тому його промова на з'їзді тривала хвилин десять. Завершуючи її, він сказав: "Через рік ми станемо грізним гравцем".
 |
Крім того, ще одна мета політичної діяльності Бойка – це спроба перечекати смутні часи. У день, коли його обрали лідером Республіканської партії, прем'єр Тимошенко пообіцяла Бойку, що він буде відповідати згідно з кримінальним кодексом за зловживання в "Нафтогазі".
Як відомо, у суботу уряд ухвалив фінансовий план "Нафтогазу" на 2005 рік, за яким очікується, що державний монополіст перерахує до бюджету на 6 мільярдів 600 мільйонів більше, ніж було в 2004, тобто при Бойку.
"Не секрет, що ці величезні гроші просто змивалися з НАК в певні кишені", - сказала Тимошенко. "Є такий звільнений керівник "Нафтогазу" пан Бойко, який б'ється в істериках на прес-конференціях... Він це робить не даремно, бо відчуває – якщо держава щороку не доотримувала по 6,5 мільярдів гривень, то комусь за це доведеться відповідати. І він посідає не останнє місце в цьому переліку", - сказала Тимошенко.
Тепер, коли Бойка викликатимуть на допити, його прес-служба може писати прес-релізи про політичні репресії – бо він же лідер такої перспективної партії. А якщо його арештують, це не заборонятиме йому балотуватися. І звільнитися з-під варти після обрання депутатом.
Щоправда, подолання тривідсоткового бар'єру Республіканською партією поки виглядає мрією.
Що у Бойка є? Гроші – як свої, так і "друзів". У разі фінансових проблем на допомогу можуть прийти структури, яких преса пов'язує з прізвищем Могилевича. Також Бойко може розраховувати на підтримку російської ТНК – у нього з ними давні дружні відносини ще з часів, коли він очолював Лисичанський нафтопереробний завод, а потім домагався реверсу Одеса-Броди в тому числі й у їхніх інтересах.
 Сева Могилевич |
Крім того, в активі Бойка можуть бути новостворювані канали "К-1" і "К-2", власників яких так само пов'язують з Могилевичем.
Чого у Бойка немає? Часу. Сумнівно, що за одинадцять місяців він зможе розбудувати потужну мережу в країні, де влада користується високою популярністю. Крім того, у Бойка немає харизматичного лідера. Сам він на це не годиться, а Грищенко і обраний першим заступником глави партії нардеп Іоффе – не потягнуть.
(Іоффе також став керівником секретаріату Республіканської партії – за часів його роботи на схожій посаді в "Трудовій Україні" рейтинг партії рідко коли перевищував 1%.)
Оскільки в Бойка немає партійної мережі – то її можна спробувати позичити в "Трудової України". Але і це зробити складно. Бо, по-перше, про саморозпуск цієї партії її новий лідер Валерій Коновалюк не оголошував – навпаки, амбіції там вище ніж при Тігіпку. А, по-друге, на частину осередків сподівається ще один екс-соратник Тігіпка Ігор Шаров, який буде створювати свій окремий політичний проект – очевидно, що під Литвина.
Щоб подолати тривідсотковий бар'єр на виборах, треба набрати по всій країні близько 750 тисяч голосів. Слабу мережу в деякій мірі можна компенсувати присутністю у партії десяти потужних депутатів-мажоритарників – з розрахунком, що кожен з них може мобілізувати свій округ.
Але в Бойка поки лише два мажоритарники – Іоффе і Гладкіх. Їхні округи – в Луганській і Харківській областях, де вони не дуже переконливо перемогли в 2002: Іоффе набрав 30 тисяч голосів зі 100 тисяч, які прийшли на дільниці в славновідомому місті Сєверодонецьку, Гладкіх – 37 тисяч зі 117 тисяч учасників виборів на його окрузі з центром в місті Балаклія.
До цього електорального потенціалу Республіканської партії можна додати Лисичанськ, де Бойко працював директором заводу і де йому може допомогти ТНК, а також Кременчук – де Бойка також пам'ятають як директора нафтозаводу. Але цього потенціалу вистачить в кращому випадку щоб набрати на виборах 1%.
З наближенням виборів на депутатському "ринку" буде зростати дефіцит вільних мажоритарників. У разі претензій правоохоронних органів до Бойка бажаючих іти в його партію бути дедалі менше. Є ще варіант участі у виборах у блоці – але з ким? З Партією регіонів – тоді на її умовах. З Литвиним – але ж його самого кличуть до блоку Ющенка. Всі інші потенційні партнери так само балансують на межі непроходження до парламенту і провалля політичного небуття.
