Кому потрібне дорожчання гривні
П'ятниця, 22 квітня 2005, 11:51
На алтар виборів-2006 лягла "священна корова" нової влади – гривня. Для того, щоб змусити експортерів поділитися своїми прибутками із простим людом, Нацбанк вирішив сприяти ревальвації національної грошової одиниці.
Проте під валютно-курсовий вогонь попаде невеликий, але такий важливий прошарок середнього класу. Його збитки, вочевидь, нова влада вважає неминучим злом на шляху до завоювання прихильності незаможних виборців.
Те, що зараз відбувається на цінниках у обмінних кусах – не зла чи добра воля уряду, а скоріше об'єктивний закон економіки. Зараз, як і останні декілька років, приплив доларів від експорту стабільно перевищує попит на них. І якби НБУ за цей час не викупав зайву валюту за гривні, навряд чи курс долара був би вищий 4,5 грн.
Відповідно, достатньо було певного періоду бездіяльності Нацбанку, і курс гривні почне падати. Що і можна було спостерігати останні декілька днів, коли курс упав із 5,3 до психологічно важливого 5,0 грн/$. Слід відмітити, що Нацбанк і Міністерство економіки попереджали про те, що таке може статися, іще за на початку березня.
Експортерів – під ніж
Суть ревальвації гривні надзвичайно проста: якщо її курс до іноземних валют зросте, українці стануть як би відносно багатші, бо зможуть купити більше іноземних товарів. Проте, при цьому постраждали інтереси експортерів – їх продукція стала відносно дорожчою на зовнішніх ринках,
З соціальної точки зору останні події можуть здатися позитивними. Хто зараз хвилюється про експортерів? Адже це саме ті люди, котрих називали у минулому олігархами, а зараз вони більше відомі як власники об'єктів для реприватизації. Схоже, у вітчизняних промислових магнатів існує презумпція надприбутковості – тому їх доходи усіма можливими способами зменшують.
Одночасно збільшення курсу гривні допоможе боротися зі страшним політичним ворогом нинішнього уряду – інфляцією. Відбувається це двома способами. По-перше, внаслідок "відносного багатшання" українців буде притік товарів із-за кордону, що гальмуватиме ріст цін на них всередині країни. По-друге, експортери, котрим складніше буде продавати свою продукцію за межами країни, будуть більше відправляти її на внутрішній ринок, що знову ж таки заважатиме росту цін на ньому.
Схема з політичної точки зору майже ідеальна – з допомогою невеликих змін курсу багаті діляться з бідними. Проте – не все так просто.
Клеймо долара
Від запропонованої владою схеми постраждає найбільш економічно активна частина населення – ті, котрих прийнято називати середнім класом. Річ у тім, що за майже дев'ять років існування національної валюти економіка України залишається істотно доларизованою. Це проявляється у багатьох випадках.
1. Доларові номінали. Якщо зайти на будь-який сайт, присвячений працевлаштуванню, то у графі "зарплата" можна побачити на 90% доларові значення. Тобто де-факто прив'язка зарплати до долара зберігається у більшості випадків.
Особливо це актуально для тих, хто отримує відносно великі зарплати. (Те ж саме справедливо стосовно вимірювання вартості авто, автомобілів. Будь-чого, що коштує достатньо дорого, українці звикли вимірювати у американській валюті).
Як вплине подорожчання гривні на зарплати працівників, чиї зарплати номіновані у "зелених"? Зауважимо - ці люди можуть бути не обов'язково заможними, навіть під визначення середнього класу підпадати досить умовно. Також можна припустити, що серед них більше молоді, ніж людей літніх. Всі вони з високою ймовірністю втратять отих 6%, на які подорожчала гривня.
2. Доларові зарплати. Не секрет, що тіньова економіка в Україні є надзвичайно розвинутою. "Тінь" - це не тільки фінансові оборудки багатіїв, це і засіб захисту від держави, який застосовують прості громадяни.
Значна частина населення держави працює у секторі, і навряд чи комусь відомо, скільки з них отримують доходи – зарплатню чи виручку – у доларах. Відповідно, всіх цих людей останні курсові пертурбації також позбавлять 6% доходу.
Люди, яких немає
Для того, щоб оцінити суспільну вартість ревальвації гривні, варто згадати, що в Україна бере участь у житті світового господарства не тільки як гравець на товарних і фінансових ринках, але і на ринку праці. І, до речі, займає на ньому не останнє місце. Відповідно, доходи громадян від робіт, виконаних для іноземців, становлять величину значно більшу, ніж її може нам дати статистика.
Загалом, є 2 категорії українців, які працюють на іноземних роботодавців.
По-перше, це так звані остарбайтери – робітники, які працюють безпосередньо за кордоном. Вони, як відомо, переказують в Україну кошти розміром приблизно в 10% від валового внутрішнього продукту країни – цифра говорить сама за себе.
По-друге, є так звані остарбайтери інформаційної ери – програмісти та інші спеціалісти або невеликі компанії, які працюють в Україні на іноземних замовників. Цих також багато. Хоча ніхто не робив підрахунків, простий аналіз відсотку випускників відповідних факультетів свідчить, що це десятки тисяч зайнятих.
Ілюзорні вигоди
Отже, ревальвація обіцяє середньому класу не тільки вигоди, але і значні втрати. І не його вина, що його економічне життя настільки доларизоване, що фактично ці люди живуть одною ногою у монетарній системі Америки і Європи.
В кращому разі, ревальвація буде мати лише мінімальний позитивний вплив на його матеріальне становище, але скоріш за все, цей ефект буде нейтральний чи навіть негативний.
Ці втрати, подібно втрат експортерів, можна інтерпретувати як перерозподіл економічних благ від більш багатих до бідних – пенсіонерів та бюджетників. Проте тут є іще один нюанс.
Справа в тому, що пенсіонери та небагаті вчителі і лікарі, не є активними споживачами імпорту. Значну частину їх витрат становлять їжа, комунальні та транспортні послуги. Тому знову таки ефект від ревальвації гривні має шанс залишитися для них непоміченим.
Але схоже, сумнівність благ від ревальвації не зупиняє владу. Національну грошову одиницю "піднімають", в сподіванні знизити ріст цін, при цьому шокуючи суспільство.
Навряд чи ці дії – ініціатива НБУ чи навіть Кабміну. Скоріше, це все родиться із санкції безпосередньо президента, оскільки він має особливий стосунок до гривні.
Гривню можна назвати шостою дитиною Ющенка. Саме за його перебування у Нацбанку українська валюта пройшла шлях від інфляційного небуття до стабільної грошової одиниці зі знаним у світі ім'ям.
Проте в житті гра під назвою "кар'єра" часто стає більш важливою, ніж діти. Чи трапилось таке з президентом України – вже є привід запитати.
Ігор Луценко, економіст
Проте під валютно-курсовий вогонь попаде невеликий, але такий важливий прошарок середнього класу. Його збитки, вочевидь, нова влада вважає неминучим злом на шляху до завоювання прихильності незаможних виборців.
Те, що зараз відбувається на цінниках у обмінних кусах – не зла чи добра воля уряду, а скоріше об'єктивний закон економіки. Зараз, як і останні декілька років, приплив доларів від експорту стабільно перевищує попит на них. І якби НБУ за цей час не викупав зайву валюту за гривні, навряд чи курс долара був би вищий 4,5 грн.
Відповідно, достатньо було певного періоду бездіяльності Нацбанку, і курс гривні почне падати. Що і можна було спостерігати останні декілька днів, коли курс упав із 5,3 до психологічно важливого 5,0 грн/$. Слід відмітити, що Нацбанк і Міністерство економіки попереджали про те, що таке може статися, іще за на початку березня.
Експортерів – під ніж
Суть ревальвації гривні надзвичайно проста: якщо її курс до іноземних валют зросте, українці стануть як би відносно багатші, бо зможуть купити більше іноземних товарів. Проте, при цьому постраждали інтереси експортерів – їх продукція стала відносно дорожчою на зовнішніх ринках,
З соціальної точки зору останні події можуть здатися позитивними. Хто зараз хвилюється про експортерів? Адже це саме ті люди, котрих називали у минулому олігархами, а зараз вони більше відомі як власники об'єктів для реприватизації. Схоже, у вітчизняних промислових магнатів існує презумпція надприбутковості – тому їх доходи усіма можливими способами зменшують.
Одночасно збільшення курсу гривні допоможе боротися зі страшним політичним ворогом нинішнього уряду – інфляцією. Відбувається це двома способами. По-перше, внаслідок "відносного багатшання" українців буде притік товарів із-за кордону, що гальмуватиме ріст цін на них всередині країни. По-друге, експортери, котрим складніше буде продавати свою продукцію за межами країни, будуть більше відправляти її на внутрішній ринок, що знову ж таки заважатиме росту цін на ньому.
Схема з політичної точки зору майже ідеальна – з допомогою невеликих змін курсу багаті діляться з бідними. Проте – не все так просто.
Клеймо долара
Від запропонованої владою схеми постраждає найбільш економічно активна частина населення – ті, котрих прийнято називати середнім класом. Річ у тім, що за майже дев'ять років існування національної валюти економіка України залишається істотно доларизованою. Це проявляється у багатьох випадках.
1. Доларові номінали. Якщо зайти на будь-який сайт, присвячений працевлаштуванню, то у графі "зарплата" можна побачити на 90% доларові значення. Тобто де-факто прив'язка зарплати до долара зберігається у більшості випадків.
Особливо це актуально для тих, хто отримує відносно великі зарплати. (Те ж саме справедливо стосовно вимірювання вартості авто, автомобілів. Будь-чого, що коштує достатньо дорого, українці звикли вимірювати у американській валюті).
Як вплине подорожчання гривні на зарплати працівників, чиї зарплати номіновані у "зелених"? Зауважимо - ці люди можуть бути не обов'язково заможними, навіть під визначення середнього класу підпадати досить умовно. Також можна припустити, що серед них більше молоді, ніж людей літніх. Всі вони з високою ймовірністю втратять отих 6%, на які подорожчала гривня.
2. Доларові зарплати. Не секрет, що тіньова економіка в Україні є надзвичайно розвинутою. "Тінь" - це не тільки фінансові оборудки багатіїв, це і засіб захисту від держави, який застосовують прості громадяни.
Значна частина населення держави працює у секторі, і навряд чи комусь відомо, скільки з них отримують доходи – зарплатню чи виручку – у доларах. Відповідно, всіх цих людей останні курсові пертурбації також позбавлять 6% доходу.
Люди, яких немає
Для того, щоб оцінити суспільну вартість ревальвації гривні, варто згадати, що в Україна бере участь у житті світового господарства не тільки як гравець на товарних і фінансових ринках, але і на ринку праці. І, до речі, займає на ньому не останнє місце. Відповідно, доходи громадян від робіт, виконаних для іноземців, становлять величину значно більшу, ніж її може нам дати статистика.
Загалом, є 2 категорії українців, які працюють на іноземних роботодавців.
По-перше, це так звані остарбайтери – робітники, які працюють безпосередньо за кордоном. Вони, як відомо, переказують в Україну кошти розміром приблизно в 10% від валового внутрішнього продукту країни – цифра говорить сама за себе.
По-друге, є так звані остарбайтери інформаційної ери – програмісти та інші спеціалісти або невеликі компанії, які працюють в Україні на іноземних замовників. Цих також багато. Хоча ніхто не робив підрахунків, простий аналіз відсотку випускників відповідних факультетів свідчить, що це десятки тисяч зайнятих.
Ілюзорні вигоди
Отже, ревальвація обіцяє середньому класу не тільки вигоди, але і значні втрати. І не його вина, що його економічне життя настільки доларизоване, що фактично ці люди живуть одною ногою у монетарній системі Америки і Європи.
В кращому разі, ревальвація буде мати лише мінімальний позитивний вплив на його матеріальне становище, але скоріш за все, цей ефект буде нейтральний чи навіть негативний.
Ці втрати, подібно втрат експортерів, можна інтерпретувати як перерозподіл економічних благ від більш багатих до бідних – пенсіонерів та бюджетників. Проте тут є іще один нюанс.
Справа в тому, що пенсіонери та небагаті вчителі і лікарі, не є активними споживачами імпорту. Значну частину їх витрат становлять їжа, комунальні та транспортні послуги. Тому знову таки ефект від ревальвації гривні має шанс залишитися для них непоміченим.
Але схоже, сумнівність благ від ревальвації не зупиняє владу. Національну грошову одиницю "піднімають", в сподіванні знизити ріст цін, при цьому шокуючи суспільство.
Навряд чи ці дії – ініціатива НБУ чи навіть Кабміну. Скоріше, це все родиться із санкції безпосередньо президента, оскільки він має особливий стосунок до гривні.
Гривню можна назвати шостою дитиною Ющенка. Саме за його перебування у Нацбанку українська валюта пройшла шлях від інфляційного небуття до стабільної грошової одиниці зі знаним у світі ім'ям.
Проте в житті гра під назвою "кар'єра" часто стає більш важливою, ніж діти. Чи трапилось таке з президентом України – вже є привід запитати.
Ігор Луценко, економіст
