Останній козир фюрерів
Вівторок, 19 квітня 2005, 15:01
"Євреї прагнули висмоктати кров з німецького народу, але фюрер їх випередив".
Німецький анекдот середини 1930-х років
Чи то винен таємничий "хтось", котрий намагається з-за лаштунків диригувати українською політикою, чи то вся проблема у логіці історії, чи то минулого тижня так зірки стали, але знову маємо те, що маємо.
Наче для того, щоб дестабілізувати внутрішню ситуацію в країні, замало скандалу навколо чуток про начебто чинний конфлікт Ющенка і Тимошенко чи традиційних економічних капостей, як-от фактичного підвищення ціни на російську нафту під час посівної. Але маємо те, що маємо, і навіть трохи більше.
Тижневик "Персонал плюс" і сайт Міжрегіональної академії управління опублікували таке звернення до президента, голови парламенту і голови Верховного Суду, від якого відмахнутися нікому із не вдасться, тим більше не вдасться зробити вигляд, начебто нічого не сталося.
І справа не в тому, що звернення підписане сотнею політиків (з двома нардепами включно), громадських діячів та науковців. Справа у змісті та формі цього тексту, після прочитання якого мені особисто хотілося помити руки з милом, а когось уже потягло підтримати сказане у зверненні.
Переповідати подібні тексти – справа невдячна, тим більше, що завжди хтось скаже, що переказ викривляє думки цього документу.
Подивимося краще, якими можуть стати практичні наслідки появи у світовому інформаційному просторі цього звернення для громадян України, котрі у разі, коли у когось із них на вулиці підвернулася нога, не шукають одразу єврея, котрий поставив підніжку.
Але перш, ніж досліджувати практику, кілька слів про теорію.
У світовій політичній науці таке капосне слово, як сіонізм, є синонімом єврейського націоналізму, втім, націоналізму дещо відмінного від націоналізму китайського чи українського.
Отож візьмемо у руки таке шановане у наукових колах видання, як The Concise Oxford Dictionary of Politics (у видавництві "Основи", до речі, має вийти його переклад українською) і прочитаємо: "Сіонізм означає рух європейських євреїв кінця 19 ст. за створення єврейської держави. Цей рух значною мірою став відповіддю на антисемітизм... Головна мета сіонізму виявилася досягнутою 1948 р., коли була утворена держава Ізраїль, що визнала за всіма євреями право жити в межах його кордонів. З цього моменту сіонізмом можна назвати підтримку держави Ізраїль. Подібно до інших форм націоналізму, особливим різновидом якого він є, сіонізм припускає значне розмаїття ідеологій: в Ізраїлі можна бути релігійним сіоністом чи атеїстом, "вірити" у капіталізм чи соціалізм".
Іншими словами, як і в будь-якому націоналізмі, у сіонізмі є романтики й праведники, є й мерзотники і погромники. Більше того, у нього є певна схожість із українським націоналізмом: так само український націоналізм до 1991 року виступав за унезалежнення України, а зараз прагне зміцнення Української держави.
Я розумію, що якийсь там Оксфорд – не авторитет для частини читачів "Української правди". Будь ласка, Українська радянська енциклопедія: "Ідейно-політична течія, що виражає інтереси шовіністичних кіл великої буржуазії єврейського походження, яка зрослася з монополістичним капіталом імперіалістичних держав... Ідеологія сіонізму являє собою еклектичну суміш різних ідеалістичних теорій, соціал-реформістських ідей, шовіністичних, расистських поглядів і релігійних догматів іудаїзму... З допомогою сіонізму єврейська буржуазія намагається відвернути трудящих євреїв від загальнопролетарської класової боротьби, перешкодити поширенню серед них комуністичних ідей... Єврейське населення в СРСР, як і весь радянський народ, рішуче засуджує агресивний політичний курс міжнародного сіонізму, зокрема сіоністської правлячої верхівки Ізраїлю".
Теж логічно і послідовно: так само радянський народ засуджував й український, і білоруський, і якутський буржуазний націоналізми.
Автори звернення не зважають ані на політичну науку, ані на науковий комунізм. Вони ототожнюють сіонізм із юдо-нацизмом, етнічні організації як такі (і не тільки єврейські) – з расово-націоналістичними, а діяльність організованого єврейства як такого (не має значення, йдеться про релігійні, культурницькі чи освітні організації) – із злочинною діяльністю, більше того – із злочинами проти людства взагалі й українського народу зокрема.
Чи справді йдеться про нове слово у витлумаченні єврейського питання, чи це все нагадує щось знайоме з історії ХХ століття?
Прошу зрозуміти мене правильно: я зовсім не вважаю, що кожна персона, яка фігурує у "Зверненні ста", є янголом небесним; так само не вважаю, що йдеться про пекельних виплодків.
Так само не вважаю, що всі 100 підписантів тямили, під чим же вони насправді поставили свої автографи. Але мушу зазначити: Адольф Алоїзович, шістдесятиліття від самогубства котрого в оточеному Берліні скоро зможуть відзначити всі охочі, у порівнянні з авторами тексту звернення виглядає невиправним лібералом.
Адже, скажімо, Віктор Медведчук навіть у разі, якщо етнічне походження його матері точно встановлене "борцями з сіонізмом" на підставі виключно її імені – Фаїна, за абсолютно божевільними з погляду нормальних людей нацистськими расовими (т.зв. Нюрнберзькими) законами, вважався б "метисом першої категорії", а не євреєм.
Я вже не кажу про те, що до "суто єврейського оточення" Леоніда Кучми чомусь потрапив Ренат Ахметов, а серед російських, за термінологією звернення, "полукровок" можна здибати осіб, котрі в Третьому рейху могли б претендувати на звання "істинного арійця".
Справа не в градусі расистського божевілля, яке відрізняє Генріха Гіммлера від Георгія Щокіна чи Василя Яременка від Йозефа Геббельса (хоча і тут є дещо клінічно цікаве). Справа у тому, що вперше в історії незалежної України публічні особи (депутати, науковці, освітяни, громадські діячі) вимагають від керівників держави провести у ній ЕТНІЧНУ ЧИСТКУ.
Тобто те, за що у Гаазі Міжнародний трибунал судить націонал-соціалістичного диктатора Сербії Мілошевича.
Бо ж як інакше можна розцінити вимогу від президента доручити силовим структурам терміново провести розслідування діяльності єврейських релігійно-етнічних організацій (УСІХ!), провести в парламенті слухання про діяльність в Україні організованого єврейства (ВСЬОГО!) і скасувати (ВСІ!) укази про нагородження керівників організованого єврейства в Україні?
У зв'язку із цим мені дуже цікаво: скільки підписантів звернення ходило в членах КПСС та активістах ВЛКСМ у ті роки, коли член Української Гельсінської групи Йосип Зісельс сидів у радянському таборі для політв'язнів?
І чому одним із найвищих авторитетів для 100 українських "патріотів" виступає відкритий прихильник російського самодержавства і сталінської диктатури "барон" Ходос?
І якщо будь-які етнічні організації є расово-націоналістичними, а всі (чи майже всі) етнічні меншини в Україні мають такі організації, то ХТО НАСТУПНИЙ ПІСЛЯ ЄВРЕЇВ?
Може, цю загадку нам допоможуть розгадати повідомлення про не такий давній візит до МАУП, на чиєму сайті розміщене це звернення і супровідні заяви, одного із лідерів Ку-клус-клану?
І поява після цього на столичних парканах таких невеличких листівочок – мовляв, білих людей у світі залишилося тільки 9%, час діяти?
"Звернення ста" якраз і вимагає діяти – за засадах КОЛЕКТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (коли злодійкуватий олігарх і 90-літня бабця, котрі ходять до однієї синагоги, прирівняні одне до одного як співучасники "організованого єврейства") та ВЗЯТТЯ ЗАРУЧНИКІВ (олігарх, який має кілька власних літаків, втече за будь-якої погоди, а бабця залишиться, щоб відповісти за все).
Утім, виходячи з принципу наукової об'єктивності, мушу сказати: не все у зверненні є брехнею. Як не все було брехнею у виступах фюрера.
Скажімо, коли Адольф Алоїзович кричав напередодні приходу до влади, що Рейхстаг є "знаряддям євреїв", він брехав: з 577 депутатів було тільки два правовірних юдея і 15 депутатів єврейського походження. А от коли він говорив про "засилля єврейського капіталу в торгівлі", це було частковою правдою.
Так, етнічним євреям у Німеччині початку 1930-х належало: 25% крамниць, 79% універмагів, 11,6% торгівлі нерухомістю. У банковій справі і на біржі вони також були досить активно представлені: 12,7%. Це при тому, що євреї становили менше, ніж 1% населення країни. І поводили себе власники універмагів нахабно.
Приблизно так, як нинішні наші скоробагатьки. Їхня поведінка додала НСДАП, поза сумнівом, кілька мільйонів голосів. І це теж історична правда. Але кожній психічно нормальній людині зрозуміло, що поведінка кількох десятків зарозумілих нуворишів не була і не могла бути жодною підставою для спорудження Аушвіца.
Переходить в розряд історичної правди і той факт нашого сьогодення, що система єврейської освіти в Україні справді спрямована на формування у дітей та молоді виключно ізраїльського патріотизму й ізраїльської тожсамості.
Не випадково молодь, яка пройшла ту освіту, нерідко зривається з місця і мчить до Ізраїлю – щоб поповнити лави ізраїльського війська. Власне, саме на це й спрямована та освітня мережа – армії Ізраїлю не вистачає добрих вояків.
Незаконно? Неконституційно? Так.
Але принципово нічим не відрізняються й деякі навчальні заклади, створені і контрольовані на території України російською та румунською сторонами. І це також наслідок режиму Кучми, який не працював над створенням україноцентричного культурного, інформаційного й освітнього простору, бо, власне, й сам за духом був не український, і навіть не космополітичний (бо "громадянин світу" – це той, якому однаково болять усі негаразди, де б вони не траплялися), а майже суцільно побудований на безнаціональному, безбатченківському ґрунті.
Це був режим, аморальний за визначенням, бо у нього були відсутні як етнічні, так і вселюдські моральні засади. Але це інша тема.
Нас же торкається інше. Не тільки "антисіоністські", а й багато які цілком пристойні видання розповідали про 700-кілограмову золоту менору (семисвічник), подаровану якомусь храмові в Ізраїлі Вадимом Рабиновичем.
Скандал, як на мене, зовсім не в тому, що ця персона вивезла з України золото (чи його грошовий еквівалент) до Ізраїлю, а в тому, що храм узяв цього відвертого хабара Богові.
Що Вадим Зинов'євич дав такого "хабара", мене не дивує, але невже рабини забули гнівні Мойсеєві інвективи щодо гріховного служіння золотому тільцю? Але ж – хіба тільки рабинів стосуються ці інвективи?
Подивіться, які розкішно-бездарні православні храми, що не мають жодного стосунку до українських культурних традицій, будуть ледь не повсюдно на гроші нуворишів ("збільшені пральні машини", як сказав один архітектор), якими дорогими пожертвами намагаються відкупитися від власного сумління ці нувориші.
Тенденція, на жаль, загальна і позанаціональна. Так само, як добро і зло. Як правда і кривда. Як хамство і чемність.
Коли 2002 року формувалася так звана "парламентська більшість" під уряд Януковича, ця публіка провела зібрання в Українському домі – щоб їй не заважала опозиція. За експертними оцінками, загальна вартість автомобілів, на котрих зібралися влада (законодавча й виконавча), сягала мільярду доларів. І це в країні, де середня зарплата становила тоді 60 доларів! Знову євреї у всьому винні?
Водночас... Я не збираюся втручатися у внутрішні справи єврейської громади, але, використовуючи конституційне право на свободу слова, вимушений сказати: не можу уявити Вадима Рабиновича чи Віктора Пінчука з автоматами в руках, які захищають чи то Ізраїль, чи то Україну, чи то Папуа-Нову Гвінею.
Не можу уявити і більшість інших фігурантів "звернення ста" у такій ролі. Але в той же час я можу навести ще довший список знаних етнічних українців з расово бездоганним походженням, яких також не можна уявити зі зброєю в руках у разі конфлікту (суто гіпотетичного!) України з північно-східними сусідами.
Точніше, уявити можна, але тільки у ролі допоміжної сили агресорів, "п'ятої колони". З іншого боку, Євгена Червоненка з автоматом уявити дуже легко, і у разі, якби якийсь "етнічно чистий" українець повів би не менш щирих хохлів розстрілювати Майдан, то переконаний, що Червоненко стріляв би до останнього патрона по падлюках, а потім гриз би їм горлянки зубами.
Можливо, саме тому Червоненко небезпечний комусь, і цей хтось допоміг "патріотам" вставити його у список "юдо-нацистів"?
Не збираюся я втручатися і у внутрішні справи Росії, де ще у грудні минулого року із вельми подібним зверненням виступили аж 500 підписантів, серед яких 20 депутатів Держдуми.
Справа в іншому: чому "українські патріоти" здатні тільки мавпувати російських чорносотенців? Випадковість, чи, враховуючи постійні заклики деяких "патріотів" до непорушної єдності слов'янських народів, щось інше? На думку, що йдеться про "інше" наводить, зокрема, те, що "наших" підписантів істотно менше, ніж російських.
Можна, звісно, тішитися, що в українському парламенті ідіотів у 10 разів менше, і тепер це – доведений медично-політичний факт, але ж певен, у нас знайшлося б і 500, і 1000 персонажів, котрі підписалися би, але обрали для цього тільки 100.
Щоб не образити "старшого брата", у якого навіть "борців із сіонізмом" має бути більше? Чи такою була спущена "згори" РОЗНАРЯДКА ДЛЯ ХОХЛІВ?
Що ж стосується безпосередніх практичних наслідків появи звернення для України, то цілком слушне зауваження, що може "накритися" скасування поправки Джексона-Веніка, і це матиме надзвичайно негативні наслідки для нашої економіки. Зауваження справедливе, але його слід доповнити: без скасування цієї поправки неможливе надання Україні з боку США статусу країни з ринковою економікою; а якщо США не нададуть цей статус, то не надасть і Євросоюз (формально тут зв'язки немає, а практично вона існує.
Це тягне за собою вже не мільярди, а десятки мільярдів збитків для національної економіки. А в ситуації, коли шлях на Захід виявиться перекритим, куди Україні доведеться йти, щоб вижити? Правильно, в ЄЕП.
А ще тепер не можна буде забирати "Криворіжсталь" у Віктора Пінчука й Рената Ахметова – це ж буде антисемітизм! (принагідно: мабуть, не випадково Ренат Леонідович потрапив до списку "суто єврейського оточення Кучми"...).
Не можна буде, навіть у разі абсолютно неспростовних доказів щодо його особистої участі у встановленні додаткового сервера у ЦВК, порушити кримінальну справу проти Віктора Медведчука – антисемітизм!
Не можна навіть пробувати забрати київське "Динамо" у Суркісів - антисемітизм! Не можна з'ясовувати обставини появи у Яна Табачника земельної ділянки на будівництво центру його імені (як, до речі, і грошей на цей центр-хмарочос) – державний антисемітизм!
Досить бодай побіжно переглянути публікації світової преси у зв'язку із "справою ЮКОСа" й особисто Ходорковського, щоб зрозуміти, чого – тільки у вдесятеро більших масштабах – слід очікувати Україні, яку не захищає від критики ані наявність ракет з ядерними боєголовками, ані майже наркотична залежність Європи від "голки" з російським газом.
Чи могли знайти краще прикриття своїх незаконних оборудок олігархи України, ніж "звернення ста"?
А хто не єврей, так дуже легко заявити, що твоя прабабуся була правовірною юдейкою, отже, зловмисний режим Ющенка виконує замовлення українських націоналістів і переслідує тебе за етнічною ознакою, так само, як робив Гітлер. Усі на захист олігархів!
...І не дай Боже, щоб останній заклик довелося всерйоз втілювати в життя. А це стало б неминучим у разі реалізації засадничих ідей авторів "звернення ста", яку б особисту огиду ви не відчували до скоробагатьків. Зверніть увагу: на сайті МАУП поряд із зверненням вміщена заява Федерації патріотичних видань України, підписана її керівником професором Василем Яременком (так, тим самим).
У ній, зокрема, виявлена повна підтримка програмній вимозі щокінської Української консервативної партії про відновлення у паспортах "п'ятої графи". Виявляється, за відсутністю запису про національність у паспорту "ховаються різні пройдисвіти і вороги української державності".
Що це означає? Що етнічні українці за визначенням не можуть бути ворогами цієї державності і пройдисвітами, а на кожного єврея чи румуна слід одразу дивитися, як на потенційного ворога України?
Ба більше: очевидно, факт етнічного походження матиме якесь практичне значення у здобутті державних посад, розвитку бізнесу, навчанні та службі у війську?
Тоді це називається расизм, чи не так? І, до речі, чому б пройдисвіту не купити позначку собі "українець" у паспорті? Чи для того, щоб стати українцем за паспортом, слід буде пройти тривалу і складну процедуру доведення "чистоти" своєї крові?
Публічні виступи професора Яременка змушують схилитися до останнього. Бо ж коли у дискусії з ним на шпальтах преси Максим Стріха написав (напівжартома), що з "п'ятою графою" коліна так до 6-7 в нього усе гаразд, на що одержав таку цілком серйозну відповідь від "борця з сіонізмом": "А далі вглиб – негаразди?"
Повторю ще раз: Адольф Алоїзович був невиправним лібералом, у нацистському рейху вистачало і двох поколінь арійства, щоб бути цілковито "своїм", а такої суперчистої крові, як професор Яременко від "справжніх українців", Гітлер вимагав тільки від тих, хто записувався в СС.
Чи й справді "антисіоністи", якщо їм тільки дати волю, добиратимуть у лави українців так, наче тебе беруть в есесівці?
Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"
Німецький анекдот середини 1930-х років
Чи то винен таємничий "хтось", котрий намагається з-за лаштунків диригувати українською політикою, чи то вся проблема у логіці історії, чи то минулого тижня так зірки стали, але знову маємо те, що маємо.
Наче для того, щоб дестабілізувати внутрішню ситуацію в країні, замало скандалу навколо чуток про начебто чинний конфлікт Ющенка і Тимошенко чи традиційних економічних капостей, як-от фактичного підвищення ціни на російську нафту під час посівної. Але маємо те, що маємо, і навіть трохи більше.
Тижневик "Персонал плюс" і сайт Міжрегіональної академії управління опублікували таке звернення до президента, голови парламенту і голови Верховного Суду, від якого відмахнутися нікому із не вдасться, тим більше не вдасться зробити вигляд, начебто нічого не сталося.
І справа не в тому, що звернення підписане сотнею політиків (з двома нардепами включно), громадських діячів та науковців. Справа у змісті та формі цього тексту, після прочитання якого мені особисто хотілося помити руки з милом, а когось уже потягло підтримати сказане у зверненні.
Переповідати подібні тексти – справа невдячна, тим більше, що завжди хтось скаже, що переказ викривляє думки цього документу.
Подивимося краще, якими можуть стати практичні наслідки появи у світовому інформаційному просторі цього звернення для громадян України, котрі у разі, коли у когось із них на вулиці підвернулася нога, не шукають одразу єврея, котрий поставив підніжку.
Але перш, ніж досліджувати практику, кілька слів про теорію.
У світовій політичній науці таке капосне слово, як сіонізм, є синонімом єврейського націоналізму, втім, націоналізму дещо відмінного від націоналізму китайського чи українського.
Отож візьмемо у руки таке шановане у наукових колах видання, як The Concise Oxford Dictionary of Politics (у видавництві "Основи", до речі, має вийти його переклад українською) і прочитаємо: "Сіонізм означає рух європейських євреїв кінця 19 ст. за створення єврейської держави. Цей рух значною мірою став відповіддю на антисемітизм... Головна мета сіонізму виявилася досягнутою 1948 р., коли була утворена держава Ізраїль, що визнала за всіма євреями право жити в межах його кордонів. З цього моменту сіонізмом можна назвати підтримку держави Ізраїль. Подібно до інших форм націоналізму, особливим різновидом якого він є, сіонізм припускає значне розмаїття ідеологій: в Ізраїлі можна бути релігійним сіоністом чи атеїстом, "вірити" у капіталізм чи соціалізм".
Іншими словами, як і в будь-якому націоналізмі, у сіонізмі є романтики й праведники, є й мерзотники і погромники. Більше того, у нього є певна схожість із українським націоналізмом: так само український націоналізм до 1991 року виступав за унезалежнення України, а зараз прагне зміцнення Української держави.
Я розумію, що якийсь там Оксфорд – не авторитет для частини читачів "Української правди". Будь ласка, Українська радянська енциклопедія: "Ідейно-політична течія, що виражає інтереси шовіністичних кіл великої буржуазії єврейського походження, яка зрослася з монополістичним капіталом імперіалістичних держав... Ідеологія сіонізму являє собою еклектичну суміш різних ідеалістичних теорій, соціал-реформістських ідей, шовіністичних, расистських поглядів і релігійних догматів іудаїзму... З допомогою сіонізму єврейська буржуазія намагається відвернути трудящих євреїв від загальнопролетарської класової боротьби, перешкодити поширенню серед них комуністичних ідей... Єврейське населення в СРСР, як і весь радянський народ, рішуче засуджує агресивний політичний курс міжнародного сіонізму, зокрема сіоністської правлячої верхівки Ізраїлю".
Теж логічно і послідовно: так само радянський народ засуджував й український, і білоруський, і якутський буржуазний націоналізми.
Автори звернення не зважають ані на політичну науку, ані на науковий комунізм. Вони ототожнюють сіонізм із юдо-нацизмом, етнічні організації як такі (і не тільки єврейські) – з расово-націоналістичними, а діяльність організованого єврейства як такого (не має значення, йдеться про релігійні, культурницькі чи освітні організації) – із злочинною діяльністю, більше того – із злочинами проти людства взагалі й українського народу зокрема.
Чи справді йдеться про нове слово у витлумаченні єврейського питання, чи це все нагадує щось знайоме з історії ХХ століття?
Прошу зрозуміти мене правильно: я зовсім не вважаю, що кожна персона, яка фігурує у "Зверненні ста", є янголом небесним; так само не вважаю, що йдеться про пекельних виплодків.
Так само не вважаю, що всі 100 підписантів тямили, під чим же вони насправді поставили свої автографи. Але мушу зазначити: Адольф Алоїзович, шістдесятиліття від самогубства котрого в оточеному Берліні скоро зможуть відзначити всі охочі, у порівнянні з авторами тексту звернення виглядає невиправним лібералом.
Адже, скажімо, Віктор Медведчук навіть у разі, якщо етнічне походження його матері точно встановлене "борцями з сіонізмом" на підставі виключно її імені – Фаїна, за абсолютно божевільними з погляду нормальних людей нацистськими расовими (т.зв. Нюрнберзькими) законами, вважався б "метисом першої категорії", а не євреєм.
Я вже не кажу про те, що до "суто єврейського оточення" Леоніда Кучми чомусь потрапив Ренат Ахметов, а серед російських, за термінологією звернення, "полукровок" можна здибати осіб, котрі в Третьому рейху могли б претендувати на звання "істинного арійця".
Справа не в градусі расистського божевілля, яке відрізняє Генріха Гіммлера від Георгія Щокіна чи Василя Яременка від Йозефа Геббельса (хоча і тут є дещо клінічно цікаве). Справа у тому, що вперше в історії незалежної України публічні особи (депутати, науковці, освітяни, громадські діячі) вимагають від керівників держави провести у ній ЕТНІЧНУ ЧИСТКУ.
Тобто те, за що у Гаазі Міжнародний трибунал судить націонал-соціалістичного диктатора Сербії Мілошевича.
Бо ж як інакше можна розцінити вимогу від президента доручити силовим структурам терміново провести розслідування діяльності єврейських релігійно-етнічних організацій (УСІХ!), провести в парламенті слухання про діяльність в Україні організованого єврейства (ВСЬОГО!) і скасувати (ВСІ!) укази про нагородження керівників організованого єврейства в Україні?
У зв'язку із цим мені дуже цікаво: скільки підписантів звернення ходило в членах КПСС та активістах ВЛКСМ у ті роки, коли член Української Гельсінської групи Йосип Зісельс сидів у радянському таборі для політв'язнів?
І чому одним із найвищих авторитетів для 100 українських "патріотів" виступає відкритий прихильник російського самодержавства і сталінської диктатури "барон" Ходос?
І якщо будь-які етнічні організації є расово-націоналістичними, а всі (чи майже всі) етнічні меншини в Україні мають такі організації, то ХТО НАСТУПНИЙ ПІСЛЯ ЄВРЕЇВ?
Може, цю загадку нам допоможуть розгадати повідомлення про не такий давній візит до МАУП, на чиєму сайті розміщене це звернення і супровідні заяви, одного із лідерів Ку-клус-клану?
І поява після цього на столичних парканах таких невеличких листівочок – мовляв, білих людей у світі залишилося тільки 9%, час діяти?
"Звернення ста" якраз і вимагає діяти – за засадах КОЛЕКТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (коли злодійкуватий олігарх і 90-літня бабця, котрі ходять до однієї синагоги, прирівняні одне до одного як співучасники "організованого єврейства") та ВЗЯТТЯ ЗАРУЧНИКІВ (олігарх, який має кілька власних літаків, втече за будь-якої погоди, а бабця залишиться, щоб відповісти за все).
Утім, виходячи з принципу наукової об'єктивності, мушу сказати: не все у зверненні є брехнею. Як не все було брехнею у виступах фюрера.
Скажімо, коли Адольф Алоїзович кричав напередодні приходу до влади, що Рейхстаг є "знаряддям євреїв", він брехав: з 577 депутатів було тільки два правовірних юдея і 15 депутатів єврейського походження. А от коли він говорив про "засилля єврейського капіталу в торгівлі", це було частковою правдою.
Так, етнічним євреям у Німеччині початку 1930-х належало: 25% крамниць, 79% універмагів, 11,6% торгівлі нерухомістю. У банковій справі і на біржі вони також були досить активно представлені: 12,7%. Це при тому, що євреї становили менше, ніж 1% населення країни. І поводили себе власники універмагів нахабно.
Приблизно так, як нинішні наші скоробагатьки. Їхня поведінка додала НСДАП, поза сумнівом, кілька мільйонів голосів. І це теж історична правда. Але кожній психічно нормальній людині зрозуміло, що поведінка кількох десятків зарозумілих нуворишів не була і не могла бути жодною підставою для спорудження Аушвіца.
Переходить в розряд історичної правди і той факт нашого сьогодення, що система єврейської освіти в Україні справді спрямована на формування у дітей та молоді виключно ізраїльського патріотизму й ізраїльської тожсамості.
Не випадково молодь, яка пройшла ту освіту, нерідко зривається з місця і мчить до Ізраїлю – щоб поповнити лави ізраїльського війська. Власне, саме на це й спрямована та освітня мережа – армії Ізраїлю не вистачає добрих вояків.
Незаконно? Неконституційно? Так.
Але принципово нічим не відрізняються й деякі навчальні заклади, створені і контрольовані на території України російською та румунською сторонами. І це також наслідок режиму Кучми, який не працював над створенням україноцентричного культурного, інформаційного й освітнього простору, бо, власне, й сам за духом був не український, і навіть не космополітичний (бо "громадянин світу" – це той, якому однаково болять усі негаразди, де б вони не траплялися), а майже суцільно побудований на безнаціональному, безбатченківському ґрунті.
Це був режим, аморальний за визначенням, бо у нього були відсутні як етнічні, так і вселюдські моральні засади. Але це інша тема.
Нас же торкається інше. Не тільки "антисіоністські", а й багато які цілком пристойні видання розповідали про 700-кілограмову золоту менору (семисвічник), подаровану якомусь храмові в Ізраїлі Вадимом Рабиновичем.
Скандал, як на мене, зовсім не в тому, що ця персона вивезла з України золото (чи його грошовий еквівалент) до Ізраїлю, а в тому, що храм узяв цього відвертого хабара Богові.
Що Вадим Зинов'євич дав такого "хабара", мене не дивує, але невже рабини забули гнівні Мойсеєві інвективи щодо гріховного служіння золотому тільцю? Але ж – хіба тільки рабинів стосуються ці інвективи?
Подивіться, які розкішно-бездарні православні храми, що не мають жодного стосунку до українських культурних традицій, будуть ледь не повсюдно на гроші нуворишів ("збільшені пральні машини", як сказав один архітектор), якими дорогими пожертвами намагаються відкупитися від власного сумління ці нувориші.
Тенденція, на жаль, загальна і позанаціональна. Так само, як добро і зло. Як правда і кривда. Як хамство і чемність.
Коли 2002 року формувалася так звана "парламентська більшість" під уряд Януковича, ця публіка провела зібрання в Українському домі – щоб їй не заважала опозиція. За експертними оцінками, загальна вартість автомобілів, на котрих зібралися влада (законодавча й виконавча), сягала мільярду доларів. І це в країні, де середня зарплата становила тоді 60 доларів! Знову євреї у всьому винні?
Водночас... Я не збираюся втручатися у внутрішні справи єврейської громади, але, використовуючи конституційне право на свободу слова, вимушений сказати: не можу уявити Вадима Рабиновича чи Віктора Пінчука з автоматами в руках, які захищають чи то Ізраїль, чи то Україну, чи то Папуа-Нову Гвінею.
Не можу уявити і більшість інших фігурантів "звернення ста" у такій ролі. Але в той же час я можу навести ще довший список знаних етнічних українців з расово бездоганним походженням, яких також не можна уявити зі зброєю в руках у разі конфлікту (суто гіпотетичного!) України з північно-східними сусідами.
Точніше, уявити можна, але тільки у ролі допоміжної сили агресорів, "п'ятої колони". З іншого боку, Євгена Червоненка з автоматом уявити дуже легко, і у разі, якби якийсь "етнічно чистий" українець повів би не менш щирих хохлів розстрілювати Майдан, то переконаний, що Червоненко стріляв би до останнього патрона по падлюках, а потім гриз би їм горлянки зубами.
Можливо, саме тому Червоненко небезпечний комусь, і цей хтось допоміг "патріотам" вставити його у список "юдо-нацистів"?
Не збираюся я втручатися і у внутрішні справи Росії, де ще у грудні минулого року із вельми подібним зверненням виступили аж 500 підписантів, серед яких 20 депутатів Держдуми.
Справа в іншому: чому "українські патріоти" здатні тільки мавпувати російських чорносотенців? Випадковість, чи, враховуючи постійні заклики деяких "патріотів" до непорушної єдності слов'янських народів, щось інше? На думку, що йдеться про "інше" наводить, зокрема, те, що "наших" підписантів істотно менше, ніж російських.
Можна, звісно, тішитися, що в українському парламенті ідіотів у 10 разів менше, і тепер це – доведений медично-політичний факт, але ж певен, у нас знайшлося б і 500, і 1000 персонажів, котрі підписалися би, але обрали для цього тільки 100.
Щоб не образити "старшого брата", у якого навіть "борців із сіонізмом" має бути більше? Чи такою була спущена "згори" РОЗНАРЯДКА ДЛЯ ХОХЛІВ?
Що ж стосується безпосередніх практичних наслідків появи звернення для України, то цілком слушне зауваження, що може "накритися" скасування поправки Джексона-Веніка, і це матиме надзвичайно негативні наслідки для нашої економіки. Зауваження справедливе, але його слід доповнити: без скасування цієї поправки неможливе надання Україні з боку США статусу країни з ринковою економікою; а якщо США не нададуть цей статус, то не надасть і Євросоюз (формально тут зв'язки немає, а практично вона існує.
Це тягне за собою вже не мільярди, а десятки мільярдів збитків для національної економіки. А в ситуації, коли шлях на Захід виявиться перекритим, куди Україні доведеться йти, щоб вижити? Правильно, в ЄЕП.
А ще тепер не можна буде забирати "Криворіжсталь" у Віктора Пінчука й Рената Ахметова – це ж буде антисемітизм! (принагідно: мабуть, не випадково Ренат Леонідович потрапив до списку "суто єврейського оточення Кучми"...).
Не можна буде, навіть у разі абсолютно неспростовних доказів щодо його особистої участі у встановленні додаткового сервера у ЦВК, порушити кримінальну справу проти Віктора Медведчука – антисемітизм!
Не можна навіть пробувати забрати київське "Динамо" у Суркісів - антисемітизм! Не можна з'ясовувати обставини появи у Яна Табачника земельної ділянки на будівництво центру його імені (як, до речі, і грошей на цей центр-хмарочос) – державний антисемітизм!
Досить бодай побіжно переглянути публікації світової преси у зв'язку із "справою ЮКОСа" й особисто Ходорковського, щоб зрозуміти, чого – тільки у вдесятеро більших масштабах – слід очікувати Україні, яку не захищає від критики ані наявність ракет з ядерними боєголовками, ані майже наркотична залежність Європи від "голки" з російським газом.
Чи могли знайти краще прикриття своїх незаконних оборудок олігархи України, ніж "звернення ста"?
А хто не єврей, так дуже легко заявити, що твоя прабабуся була правовірною юдейкою, отже, зловмисний режим Ющенка виконує замовлення українських націоналістів і переслідує тебе за етнічною ознакою, так само, як робив Гітлер. Усі на захист олігархів!
...І не дай Боже, щоб останній заклик довелося всерйоз втілювати в життя. А це стало б неминучим у разі реалізації засадничих ідей авторів "звернення ста", яку б особисту огиду ви не відчували до скоробагатьків. Зверніть увагу: на сайті МАУП поряд із зверненням вміщена заява Федерації патріотичних видань України, підписана її керівником професором Василем Яременком (так, тим самим).
У ній, зокрема, виявлена повна підтримка програмній вимозі щокінської Української консервативної партії про відновлення у паспортах "п'ятої графи". Виявляється, за відсутністю запису про національність у паспорту "ховаються різні пройдисвіти і вороги української державності".
Що це означає? Що етнічні українці за визначенням не можуть бути ворогами цієї державності і пройдисвітами, а на кожного єврея чи румуна слід одразу дивитися, як на потенційного ворога України?
Ба більше: очевидно, факт етнічного походження матиме якесь практичне значення у здобутті державних посад, розвитку бізнесу, навчанні та службі у війську?
Тоді це називається расизм, чи не так? І, до речі, чому б пройдисвіту не купити позначку собі "українець" у паспорті? Чи для того, щоб стати українцем за паспортом, слід буде пройти тривалу і складну процедуру доведення "чистоти" своєї крові?
Публічні виступи професора Яременка змушують схилитися до останнього. Бо ж коли у дискусії з ним на шпальтах преси Максим Стріха написав (напівжартома), що з "п'ятою графою" коліна так до 6-7 в нього усе гаразд, на що одержав таку цілком серйозну відповідь від "борця з сіонізмом": "А далі вглиб – негаразди?"
Повторю ще раз: Адольф Алоїзович був невиправним лібералом, у нацистському рейху вистачало і двох поколінь арійства, щоб бути цілковито "своїм", а такої суперчистої крові, як професор Яременко від "справжніх українців", Гітлер вимагав тільки від тих, хто записувався в СС.
Чи й справді "антисіоністи", якщо їм тільки дати волю, добиратимуть у лави українців так, наче тебе беруть в есесівці?
Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"
