Керівник ГоловКРУ Сивульський: Завдяки Бакаю дачу Брежнєва незаконно продали за 78 мільйонів
П'ятниця, 15 квітня 2005, 19:13
Микола Сивульський тепер у владі. Після двох арештів і понад шести років перебування під слідством. Зараз він очолює Головне контрольне-ревізійне управління, яке завершило перевірку діяльності Державного управління справами Ігоря Бакая. Сивульський у легкому шоці.
Він пригадує історію, як разом з ним у санчастині Лук'янівського СІЗО сидів хлопець-сирота, який отримав 5 років за те, що пограбував кіоск з продуктами. "Коли я зараз бачу, як розтягували сотні мільйонів – що я повинен думати, пам'ятаючи про цю дитину? Цією дитиною рухало почуття голоду і прагнення до виживання. А що цими людьми рухає? Які обставини виправдовують дії оцих осіб?".
Сивульський каже, що був замовлений попередньою владою як соратник Тимошенко. Претензії прокуратури до нього стосувалися 1997-98 років, коли очолюваний ним "Український газоресурсний консорціум" працював з "Єдиними енергетичними системами України".
"Я їм був потрібен, щоб дати свідчення проти Тимошенко. Але мені не було чого говорити, бо всі операції структур, якими керувала Юлія Володимирівна, були абсолютно законні", - стверджує він у інтерв'ю "Українській правді".
Перший раз Сивульського звинувачували в перерахуванні понад 10 мільйонів гривень від "Консорціуму" на рахунки "Єдиних енергетичних систем України". Він був затриманий у вересні 1998 року, а звільнений наступного місяця. Сивульський стверджує, що то була "законна операція, яка була виконана на виконання доручення Газпрому".
Сивульський впевнений, що тоді його взяли за призначення керівником штабу Тимошенко по організації імпічменту Кучмі. Але ця версія захисту виглядає сумнівною, бо той задум Тимошенко не становив небезпеки режиму попереднього президента.
В січні 2000 Сивульський став керівником служби віце-прем'єра Тимошенко, а 12 червня 2000 року він був заарештований удруге – це був розпал боротьби Кучми з Тимошенко.
Цього разу його звинувачували в розкраданні колективного майна "Консорціуму" в особливо великих розмірах, зокрема, що Сивульський перерахував близько 370 тисяч гривень на фіктивні рахунки.
"Такого розкрадання не було", - заявляє Сивульський. "А інформація, що я начебто переводив 5 мільйонів доларів за кордон – це нісенітниця. "Консорціумом" жодної операції з доларами не було здійснено".
Вдруге він просидів 10 місяців і вийшов за рішенням суду 12 квітня 2001 року. З тих часів перебував на підписці про невиїзд. Він спростовує чутки, що був у бігах.
На початку 2005 року кримінальна справа проти нього, як і проти Тимошенко, була закрита. На саркастичне зауваження, що Піскун учергове прозрів, Сивульський каже: "Не він, а новий слідчий, який прийшов і розібрався, що справа є неперспективною в суді, бо всі докази є натягнутими".
Зараз, за словами Сивульського, у нього з прем'єром Тимошенко "чисто робочі відносини". Але він додає: "Я прийшов зі сфери науки. Хоча не викладав їй, але можу сказати: такого здібного учня у мене ніколи не було".
Сивульський також був радником прем'єра Лазаренка з банківської діяльності – зокрема, каже, завдяки йому було запроваджено інститут наглядових рад при державних банках.
За словами Сивульського, він не підтримує ніяких контактів з Лазаренком, і єдине – це давав свідчення американським прокурорам, коли вони були в Києві. "Я погоджуюсь з назвою книги Дмитра Чобота "Громовідвід". Лазаренко був використаний владою Кучми у цій якості. І набагато років країна вважала, що її обкрадає Павло Лазаренко".
Про свої стосунки з Ющенком Сивульський згадує, що "коли я працював першим заступником міністра фінансів, він був головою Нацбанку, і ми разом вирішували завдання розмежування фінансової і банківської системи".
"Так, я зустрічався з президентом Віктором Ющенком перед призначенням в Головне контрольно-ревізійне управління. Він сказав, що покладає великі надії, але спитає по всій строгості".
Зараз Сивульський хоче, щоб "по всій строгості" спитали з екс-керівника ДУС Ігоря Бакая. За що саме, він розповів у інтерв'ю "Українській правді".
– Нашими спеціалістами практично завершується ревізія по Державному управлінню справами. Основна маса документів перевірена, і висновки дуже цікаві.
Механізм, задіяний в ДУС, був спровокований указом президента Кучми. Він неправомірно, як визначили наші фахівці, передав повноваження з управління держмайном структурі, яка за означенням таких повноважень мати не могла. Бо ДУС є не органом управління, а господарюючим суб'єктом, бюджетною установою.
Ми вийшли з ініціативою, щоб у судовому порядку чи через Конституційний суд визнати неконституційність цього указу. І створити правовий прецедент, щоб всі подальші дії щодо ДУС по приватизації майна унікальних об'єктів, в основному за балансовою вартістю, без конкурсу, були повернуті в правове поле. Тобто переглянуті всі рішення – в судовому порядку.
– Ви можете навести якісь приклади?
– Мені особливо болить одне питання, яке розглядалося за цим столом. Ми запросили директора дитячого центру "Артек", оскільки він проявив себе в пресі активно із незрозумілих підстав. Він заявив, що ревізори не знайшли порушень, у нього все прекрасно.
Водночас мені було відомо, що наше управління в Криму проводить там ревізію і виявляє порушення. Скоро ми повідомимо всій громадськості, що насправді приховувалося за діями "Артеку"! Зокрема про проблеми, що виникли з погашенням кредитів, які були взяті на поточну діяльність. Це питання дуже серйозне, бо такими діями "Артек" міг бути доведений до банкрутства. І унікальний комплекс міг спокійно змінити власника.
Тому ми запросили директора "Артеку", і він вибачився за свою заяву. Він отримав звання заслуженого юриста України восени 2004 року, хоча у телепрограмі "Закрита зона" він заявляв, що його ледь не звільнили в цей період.
Те, що відбулося надалі, показало, що його дії були спрямовані на випередження оприлюднення фактів, які стануть відомими після завершення ревізії.
Директор "Артеку" дезінформував громадськість. В "Закритій зоні" він сказав, що протидіяв приватизації і через нього нічого не було приватизовано. Ми змушені були негайно спростувати це. Він продав "Гліцинію" – це дача номер один Радянського союзу. Дача Леоніда Ілліча Брежнєва…
– Кому?
– "Внешторгбанку" Росії.
– Це законний продаж чи ні?
– Ні. За законом України, цілісний майновий комплекс повинен продаватися тільки за конкурсом. Так от, великі юристи, заслужені і не зовсім, придумали схему, як обходити законодавчу заборону. Мені було це досить дивно спостерігати. Навіть студент–юрист з першого курсу знає, що заборона, встановлена законом, лише законом може бути скасована.
Вся діяльність ДУС зводилася до того, щоб обійти встановлену законом заборону на приватизацію. "Гліцинія" була заборонена. Так тоді з'являється нормативний акт, підписаний керівником ДУС Ігорем Бакаєм, що він передає не цілісний майновий комплекс, а рухоме і нерухоме майно. І тоді директор "Артеку" розпродає не "Гліцинію", а майно, начебто передане йому керівником ДУС. Насправді продавалася дача номер один.
Договір між "Артеком" і "Внешторгбанком" був укладений 12 листопада 2004 – дивіться дату! – між першим і другим туром виборів. Продали дачу Брежнєва за 77,9 мільйона гривень. Однак на момент нашої перевірки "Артеком" отримано від "Внешторгбанку" 36,3 мільйона, а договором передбачено три місяці для розрахунків. Належних заходів "Артек" щодо стягнення заборгованості не вживав.
Далі… Попри те, що договір укладено з нерезидентом, цей документ не містить ознак зовнішньоекономічного контракту. Тут є ознаки ухилення від сплати податків, бо операції з нерезидентами передбачають особливу процедуру.
Я звертаю на це особливу увагу, бо від "Артеку" договір підписав заслужений юрист!
Крім того, об'єкт продажу займає ділянку 20 гектарів. І право на її користування переходить "Внешторгбанку" з моменту укладення договору її оренди. На час перевірки такий договір не укладено. А там фантастичний парк, це навіть більше багатство, ніж дача. Це унікальний рекреаційний об'єкт, унікальна земля, парк, який просто переданий, тупо, без оцінки.
– Чи це можливо повернути Україні?
– Звичайно. Існує заборона, і всі хитрощі оцих "юристів" є незаконними. Цією справою займається прокуратура, і всі рішення, я думаю, будуть опротестовані.
– Є якісь ще цікаві приклади?
– Більшість санаторіїв, які на Чорноморському узбережжі передали до ДУС, були приватизовані саме у такий спосіб. У вигляді індивідуального майна, а не цілісних майнових комплексів, тобто вони були продані без конкурсу і, як правило, за балансовою вартістю. Загальний збиток, завданий державі, оцінено в 450 мільйонів гривень!
І чітко визначені прізвища "героїв": Бакай і його заступники Савченко, Смітюх, Ткачук. Оці люди провели операції щодо дач "Форос", "Гліцинія", санаторію імені Пушкіна, "Зорі України". Все це було здійснено на безконкурсній основі і по балансовій вартості.
– А куди спрямовувалися гроші?
– Гроші мали іти в бюджет, якщо б це була приватизація цілісних майнових комплексів. А так вони ішли тим структурам, які здійснювали приватизацію – "Артеку" або "Укрінвестбуду". А вони використовували їх на свої потреби.
– Виходить, що це розкрадання державного майна.
– Відповідь на це має дати слідство.
– А хто став новими власниками цих об'єктів?
– Різні структури. Наприклад, майно санаторію "Форос" перейшло до ЗАТ "Аеросвіт" та ТОВ "Догляд". Санаторій імені Пушкіна – благодійному фонду "Професіонал". Санаторій "Дніпро" – ТОВ "Зорич". Санаторний комплекс "Зорі України" – ТОВ "Синтез–Плюс".
"Зорі України" – це взагалі унікальний випадок! Була створена формула, як на безгрошовій основі, задаром забрати унікальний об'єкт!
Була використана спеціальна струкутура – державне підприємство "Укрінвестбуд". Воно випустило свої векселі на 34 мільйони гривень, передані за нібито виконані будівельні роботі певному товариству. Наші ревізори не встановили виконання цих робіт. Правоохоронці мають визначатися, чи були ці роботи чи це афера на 34 мільйони.
Потім інше товариство пред'являє "Укрінвестбуду" ці ж самі векселі, і за ці векселі передається цілісний майновий комплекс "Зорі України". Зауважу, що лише через три структури проходила така "приватизація". Основна маса – через "Укрінвестбуд", частина через "Артек". І ще одна структура, щодо якої робота триває.
– Ще одна резонансна справа – це спроби передати київський готель "Дніпро" структурам Максима Курочкіна?
– Як там приймалося рішення? Не можна приватизувати – передаються в управління акції. 100% акцій – які вносяться в закрите акціонерне товариство "Дніпро–Еліт"!
– Кому воно належить?
– Це запитання не до мене, а до прокуратури.
Як це виглядало? Спочатку президент України 18 лютого 2004 року за зверненням Бакая у зв'язку з нібито неефективним управлінням Держтурагенцією діяльністю ВАТ "Готель "Дніпро" доручив Кабміну передати цілісний майновий комплекс готелю в управління ДУС.
До речі, нами встановлено документально, що паном Ігорем Бакаєм включено до офіційного документу завідомо неправдивої інформації. Готель був абсолютно рентабельним, діяльність Держтурагенції з його експлуатації була ефективною. Має місце підробка документу, що потягнуло за собою важкі наслідки. Якщо ви погортаєте кримінальний кодекс, найдете відповідну статтю...
Що далі – з посиланням на це розпорядження Кучми прем'єр–міністр Янукович підписав розпорядження від 31 березня 2004 року, яким вирішено передати в управління ДУС не цілісний майновий комплекс, а повноваження на управління акціями цього акціонерного товариства у розмірі 100 відсотків фонду.
Я прошу звернути увагу на те, що підзаконним актом, рівень якого є нижче закону, статус цілісного майнового комплексу знижується до рівня майна, і створюються передумови для його приватизації!
По суті, правоохоронці теж зобов'язані кваліфікувати ці діяння прем'єр–міністра як завідомо спрямовані на заподіяння шкоди державі. За ними вбачається очевидна схема приватизації в обхід закону цілісного майновового комплексу.
Наші працівники формулюють висновок: цим порушено статтю 168 Господарського кодексу, за якою, якщо держава володіє 100% акцій у статутному фонді господарської організації, правомочності з управління її корпоративними правами здійснюється безпосередньо відповідними органами виконавчої влади, до яких ДУС не належить.
Тобто не тільки президент всупереч Конституції надавав ДУС, яке не є органом управління, повноваження з управління. Прем'єр–міністр теж приєднався до нього в сліпому небаченні законів!
Отримавши в управління готель "Дніпро", колишній керівник ДУС Бакай у вересні та листопаді 2004 прийняв розпорядження, яким доручив ВАТ "Готель "Дніпро" створити господарське товариство та внести до його статутного фонду майно – не цілісний комплекс, а майно! – оціночною вартістю 92,2 мільйона гривень.
Цитую наші документи: "З посиланням на це розпорядження, всупереч закону, який забороняє приватизацію готелю "Дніпро", та з грубим порушенням статуту головою правління ВАТ "Дніпро" за актом від 28 грудня 2004 – дати вам нічого не говорять? – передано у власність ТОВ "Дніпро–Еліт" під виглядом приміщення готелю оціночною вартістю 92,2 мільйона цілісний майновий комплекс з обладнанням, меблями, технічними і товарно–матеріальними цінностями, які знаходилися в готелі..."
Царський подарунок!
Як вам подобається такий правовий нігілізм? Передається приміщення, і з нього не виносяться ні меблі, ні обладнання, і там далі жильці як жили, так живуть, інкасується виручка... Тільки є питання – кому?!
– Вони встигли хоча б грошей заробити?
– Новий директор готелю зупинив ці процеси, і зараз іде судовий розгляд.
– Скільки міг би коштувати готель "Дніпро"?
– Ви можете поцікавитися, скільки коштує квадратний метр землі в центрі Києва, а потім оцінити майно, саму цю будівлю, обладнання, і це не буде 92,2 мільйона гривень. Мова буде про зовсім інший порядок цін!
У другій частині читайте про те, хто тепер має керувати на дачі Кучми в "Гуті", як його подруга Тетяна Засуха вибивала квартири, де збирається будуватися Нестор Шуфрич і як комуніст Петро Симоненко не розплатився за будинок відпочинку
Він пригадує історію, як разом з ним у санчастині Лук'янівського СІЗО сидів хлопець-сирота, який отримав 5 років за те, що пограбував кіоск з продуктами. "Коли я зараз бачу, як розтягували сотні мільйонів – що я повинен думати, пам'ятаючи про цю дитину? Цією дитиною рухало почуття голоду і прагнення до виживання. А що цими людьми рухає? Які обставини виправдовують дії оцих осіб?".
Сивульський каже, що був замовлений попередньою владою як соратник Тимошенко. Претензії прокуратури до нього стосувалися 1997-98 років, коли очолюваний ним "Український газоресурсний консорціум" працював з "Єдиними енергетичними системами України".
"Я їм був потрібен, щоб дати свідчення проти Тимошенко. Але мені не було чого говорити, бо всі операції структур, якими керувала Юлія Володимирівна, були абсолютно законні", - стверджує він у інтерв'ю "Українській правді".
Перший раз Сивульського звинувачували в перерахуванні понад 10 мільйонів гривень від "Консорціуму" на рахунки "Єдиних енергетичних систем України". Він був затриманий у вересні 1998 року, а звільнений наступного місяця. Сивульський стверджує, що то була "законна операція, яка була виконана на виконання доручення Газпрому".
Сивульський впевнений, що тоді його взяли за призначення керівником штабу Тимошенко по організації імпічменту Кучмі. Але ця версія захисту виглядає сумнівною, бо той задум Тимошенко не становив небезпеки режиму попереднього президента.
В січні 2000 Сивульський став керівником служби віце-прем'єра Тимошенко, а 12 червня 2000 року він був заарештований удруге – це був розпал боротьби Кучми з Тимошенко.
Цього разу його звинувачували в розкраданні колективного майна "Консорціуму" в особливо великих розмірах, зокрема, що Сивульський перерахував близько 370 тисяч гривень на фіктивні рахунки.
"Такого розкрадання не було", - заявляє Сивульський. "А інформація, що я начебто переводив 5 мільйонів доларів за кордон – це нісенітниця. "Консорціумом" жодної операції з доларами не було здійснено".
Вдруге він просидів 10 місяців і вийшов за рішенням суду 12 квітня 2001 року. З тих часів перебував на підписці про невиїзд. Він спростовує чутки, що був у бігах.
На початку 2005 року кримінальна справа проти нього, як і проти Тимошенко, була закрита. На саркастичне зауваження, що Піскун учергове прозрів, Сивульський каже: "Не він, а новий слідчий, який прийшов і розібрався, що справа є неперспективною в суді, бо всі докази є натягнутими".
Зараз, за словами Сивульського, у нього з прем'єром Тимошенко "чисто робочі відносини". Але він додає: "Я прийшов зі сфери науки. Хоча не викладав їй, але можу сказати: такого здібного учня у мене ніколи не було".
Сивульський також був радником прем'єра Лазаренка з банківської діяльності – зокрема, каже, завдяки йому було запроваджено інститут наглядових рад при державних банках.
За словами Сивульського, він не підтримує ніяких контактів з Лазаренком, і єдине – це давав свідчення американським прокурорам, коли вони були в Києві. "Я погоджуюсь з назвою книги Дмитра Чобота "Громовідвід". Лазаренко був використаний владою Кучми у цій якості. І набагато років країна вважала, що її обкрадає Павло Лазаренко".
Про свої стосунки з Ющенком Сивульський згадує, що "коли я працював першим заступником міністра фінансів, він був головою Нацбанку, і ми разом вирішували завдання розмежування фінансової і банківської системи".
"Так, я зустрічався з президентом Віктором Ющенком перед призначенням в Головне контрольно-ревізійне управління. Він сказав, що покладає великі надії, але спитає по всій строгості".
Зараз Сивульський хоче, щоб "по всій строгості" спитали з екс-керівника ДУС Ігоря Бакая. За що саме, він розповів у інтерв'ю "Українській правді".
– Нашими спеціалістами практично завершується ревізія по Державному управлінню справами. Основна маса документів перевірена, і висновки дуже цікаві.
Механізм, задіяний в ДУС, був спровокований указом президента Кучми. Він неправомірно, як визначили наші фахівці, передав повноваження з управління держмайном структурі, яка за означенням таких повноважень мати не могла. Бо ДУС є не органом управління, а господарюючим суб'єктом, бюджетною установою.
Ми вийшли з ініціативою, щоб у судовому порядку чи через Конституційний суд визнати неконституційність цього указу. І створити правовий прецедент, щоб всі подальші дії щодо ДУС по приватизації майна унікальних об'єктів, в основному за балансовою вартістю, без конкурсу, були повернуті в правове поле. Тобто переглянуті всі рішення – в судовому порядку.
– Ви можете навести якісь приклади?
– Мені особливо болить одне питання, яке розглядалося за цим столом. Ми запросили директора дитячого центру "Артек", оскільки він проявив себе в пресі активно із незрозумілих підстав. Він заявив, що ревізори не знайшли порушень, у нього все прекрасно.
Водночас мені було відомо, що наше управління в Криму проводить там ревізію і виявляє порушення. Скоро ми повідомимо всій громадськості, що насправді приховувалося за діями "Артеку"! Зокрема про проблеми, що виникли з погашенням кредитів, які були взяті на поточну діяльність. Це питання дуже серйозне, бо такими діями "Артек" міг бути доведений до банкрутства. І унікальний комплекс міг спокійно змінити власника.
Тому ми запросили директора "Артеку", і він вибачився за свою заяву. Він отримав звання заслуженого юриста України восени 2004 року, хоча у телепрограмі "Закрита зона" він заявляв, що його ледь не звільнили в цей період.
Те, що відбулося надалі, показало, що його дії були спрямовані на випередження оприлюднення фактів, які стануть відомими після завершення ревізії.
 Костін, глава Внешторгбанку |
– Кому?
– "Внешторгбанку" Росії.
– Це законний продаж чи ні?
– Ні. За законом України, цілісний майновий комплекс повинен продаватися тільки за конкурсом. Так от, великі юристи, заслужені і не зовсім, придумали схему, як обходити законодавчу заборону. Мені було це досить дивно спостерігати. Навіть студент–юрист з першого курсу знає, що заборона, встановлена законом, лише законом може бути скасована.
Вся діяльність ДУС зводилася до того, щоб обійти встановлену законом заборону на приватизацію. "Гліцинія" була заборонена. Так тоді з'являється нормативний акт, підписаний керівником ДУС Ігорем Бакаєм, що він передає не цілісний майновий комплекс, а рухоме і нерухоме майно. І тоді директор "Артеку" розпродає не "Гліцинію", а майно, начебто передане йому керівником ДУС. Насправді продавалася дача номер один.
Договір між "Артеком" і "Внешторгбанком" був укладений 12 листопада 2004 – дивіться дату! – між першим і другим туром виборів. Продали дачу Брежнєва за 77,9 мільйона гривень. Однак на момент нашої перевірки "Артеком" отримано від "Внешторгбанку" 36,3 мільйона, а договором передбачено три місяці для розрахунків. Належних заходів "Артек" щодо стягнення заборгованості не вживав.
Далі… Попри те, що договір укладено з нерезидентом, цей документ не містить ознак зовнішньоекономічного контракту. Тут є ознаки ухилення від сплати податків, бо операції з нерезидентами передбачають особливу процедуру.
 Гліцинія |
Крім того, об'єкт продажу займає ділянку 20 гектарів. І право на її користування переходить "Внешторгбанку" з моменту укладення договору її оренди. На час перевірки такий договір не укладено. А там фантастичний парк, це навіть більше багатство, ніж дача. Це унікальний рекреаційний об'єкт, унікальна земля, парк, який просто переданий, тупо, без оцінки.
– Чи це можливо повернути Україні?
– Звичайно. Існує заборона, і всі хитрощі оцих "юристів" є незаконними. Цією справою займається прокуратура, і всі рішення, я думаю, будуть опротестовані.
– Є якісь ще цікаві приклади?
– Більшість санаторіїв, які на Чорноморському узбережжі передали до ДУС, були приватизовані саме у такий спосіб. У вигляді індивідуального майна, а не цілісних майнових комплексів, тобто вони були продані без конкурсу і, як правило, за балансовою вартістю. Загальний збиток, завданий державі, оцінено в 450 мільйонів гривень!
І чітко визначені прізвища "героїв": Бакай і його заступники Савченко, Смітюх, Ткачук. Оці люди провели операції щодо дач "Форос", "Гліцинія", санаторію імені Пушкіна, "Зорі України". Все це було здійснено на безконкурсній основі і по балансовій вартості.
– А куди спрямовувалися гроші?
– Гроші мали іти в бюджет, якщо б це була приватизація цілісних майнових комплексів. А так вони ішли тим структурам, які здійснювали приватизацію – "Артеку" або "Укрінвестбуду". А вони використовували їх на свої потреби.
– Виходить, що це розкрадання державного майна.
– Відповідь на це має дати слідство.
– А хто став новими власниками цих об'єктів?
– Різні структури. Наприклад, майно санаторію "Форос" перейшло до ЗАТ "Аеросвіт" та ТОВ "Догляд". Санаторій імені Пушкіна – благодійному фонду "Професіонал". Санаторій "Дніпро" – ТОВ "Зорич". Санаторний комплекс "Зорі України" – ТОВ "Синтез–Плюс".
"Зорі України" – це взагалі унікальний випадок! Була створена формула, як на безгрошовій основі, задаром забрати унікальний об'єкт!
 Зорі України |
Потім інше товариство пред'являє "Укрінвестбуду" ці ж самі векселі, і за ці векселі передається цілісний майновий комплекс "Зорі України". Зауважу, що лише через три структури проходила така "приватизація". Основна маса – через "Укрінвестбуд", частина через "Артек". І ще одна структура, щодо якої робота триває.
– Ще одна резонансна справа – це спроби передати київський готель "Дніпро" структурам Максима Курочкіна?
– Як там приймалося рішення? Не можна приватизувати – передаються в управління акції. 100% акцій – які вносяться в закрите акціонерне товариство "Дніпро–Еліт"!
– Кому воно належить?
– Це запитання не до мене, а до прокуратури.
Як це виглядало? Спочатку президент України 18 лютого 2004 року за зверненням Бакая у зв'язку з нібито неефективним управлінням Держтурагенцією діяльністю ВАТ "Готель "Дніпро" доручив Кабміну передати цілісний майновий комплекс готелю в управління ДУС.
До речі, нами встановлено документально, що паном Ігорем Бакаєм включено до офіційного документу завідомо неправдивої інформації. Готель був абсолютно рентабельним, діяльність Держтурагенції з його експлуатації була ефективною. Має місце підробка документу, що потягнуло за собою важкі наслідки. Якщо ви погортаєте кримінальний кодекс, найдете відповідну статтю...
Що далі – з посиланням на це розпорядження Кучми прем'єр–міністр Янукович підписав розпорядження від 31 березня 2004 року, яким вирішено передати в управління ДУС не цілісний майновий комплекс, а повноваження на управління акціями цього акціонерного товариства у розмірі 100 відсотків фонду.
Я прошу звернути увагу на те, що підзаконним актом, рівень якого є нижче закону, статус цілісного майнового комплексу знижується до рівня майна, і створюються передумови для його приватизації!
По суті, правоохоронці теж зобов'язані кваліфікувати ці діяння прем'єр–міністра як завідомо спрямовані на заподіяння шкоди державі. За ними вбачається очевидна схема приватизації в обхід закону цілісного майновового комплексу.
 Курочкін, Гавриш і Медведчук |
Тобто не тільки президент всупереч Конституції надавав ДУС, яке не є органом управління, повноваження з управління. Прем'єр–міністр теж приєднався до нього в сліпому небаченні законів!
Отримавши в управління готель "Дніпро", колишній керівник ДУС Бакай у вересні та листопаді 2004 прийняв розпорядження, яким доручив ВАТ "Готель "Дніпро" створити господарське товариство та внести до його статутного фонду майно – не цілісний комплекс, а майно! – оціночною вартістю 92,2 мільйона гривень.
Цитую наші документи: "З посиланням на це розпорядження, всупереч закону, який забороняє приватизацію готелю "Дніпро", та з грубим порушенням статуту головою правління ВАТ "Дніпро" за актом від 28 грудня 2004 – дати вам нічого не говорять? – передано у власність ТОВ "Дніпро–Еліт" під виглядом приміщення готелю оціночною вартістю 92,2 мільйона цілісний майновий комплекс з обладнанням, меблями, технічними і товарно–матеріальними цінностями, які знаходилися в готелі..."
Царський подарунок!
Як вам подобається такий правовий нігілізм? Передається приміщення, і з нього не виносяться ні меблі, ні обладнання, і там далі жильці як жили, так живуть, інкасується виручка... Тільки є питання – кому?!
– Вони встигли хоча б грошей заробити?
– Новий директор готелю зупинив ці процеси, і зараз іде судовий розгляд.
– Скільки міг би коштувати готель "Дніпро"?
– Ви можете поцікавитися, скільки коштує квадратний метр землі в центрі Києва, а потім оцінити майно, саму цю будівлю, обладнання, і це не буде 92,2 мільйона гривень. Мова буде про зовсім інший порядок цін!
У другій частині читайте про те, хто тепер має керувати на дачі Кучми в "Гуті", як його подруга Тетяна Засуха вибивала квартири, де збирається будуватися Нестор Шуфрич і як комуніст Петро Симоненко не розплатився за будинок відпочинку
