Ми не "кнопкодави"
Четвер, 24 березня 2005, 08:23
...Передісторія така: у вівторок на засіданні фінансового комітету Верховної Ради розглядався підготовлений Кабміном проект закону "Про внесення змін у закон України "Про державний бюджет 2005" й у деякі інші законодавчі акти".
На жаль, професійної дискусії не вийшло – депутатам проект був розданий увечері, напередодні засідання комітету, і мало хто зміг "по-студентському", за ніч переварити всі 560 сторінок тексту.
Уже по ходу засідання з'ясувалося, що законопроект має в собі серйозні протиріччя й недоробки, значна частина яких була викладена в зауваженнях Нацбанку й деяких громадських організацій.
Спроби депутатів тепер уже із провладних фракцій критикувати найбільш істотні недоліки документу натрапили на уїдливі зауваження "старих більшовиків", які нещодавно стали опозиціонерами – мовляв, що ж ви критикуєте бюджет, розроблений вашим же урядом, ви тепер теж в опозиції?
Якщо чесно, зайвого приводу для публічної критики уряду й президента давати не хотілося. Тому мною на засіданні комітету була озвучена пропозиція рекомендувати Верховній Раді відправити розглянутий проект на доопрацювання. Ця пропозиція була практично одноголосно (при одному членові комітету, який утримався) підтримана.
Однак наступного дня після засідання з'явилася досить дивна інформація – в апараті фінансового комітету готується позитивне рішення, яке схвалює проект у першому читанні.
Як таке можливо без відому депутатів-членів комітету? Очевидно, точно так само, як це було можливо при Леоніді Даниловичі. На жаль, у нової влади, схоже, залишилося старе ставлення до народних обранців – з "кнопкодавів" у її очах вони поки що не виросли в партнерів.
Що ж, можливо, якщо є "революційна необхідність", має сенс, як пропонувалося прем'єром, знову зібрати Майдан і відкрито заявити про те, що Верховна Рада на сьогодні не потрібна. У всякому разі, це буде набагато чесніше, ніж намагатися створювати ілюзію партнерського співробітництва.
Як уже говорилося, у таких умовах важко вести дискусію безпосередньо за змістом документа.
Ми знову діємо в ситуації авралу, вишукуючи з усіх мислимих і немислимих джерел кошти під заявлені політичні цілі. Говорити про якусь концептуальність, робити довгострокові прогнози (хоча б на 2006-й рік) не доводиться.
Якщо сьогодні ми займаємося "латанням дірок" минулого бюджету, то з великою ймовірністю можна стверджувати, що у 2006 так само будемо латати діри 2005-го...
Сьогодні з усіх боків чути зауваження різних політичних сил про неприйняття тієї або іншої статті. Безумовно, ці зауваження важливі, але головна проблема в тому, що бюджет дотепер є інструментом сьогоднішньої політики, а не стратегії.
Якщо все-таки ми хочемо діяти конструктивно, необхідно чітко викласти концепцію й мету, яку ми переслідуємо, приймаючи бюджет або поправки до нього.
Ця мета (з урахуванням довгострокової перспективи на 3-5 років) узгоджується в дискусіях між парламентом й урядом, результатом яких є бюджетна резолюція.
Тобто, у такій відповідальній справі як бюджетний процес повинні обов'язково бути задіяні цільові механізми, які виключають аврал, нескінченні торги різних політичних сил й інші "дореволюційні" пережитки.
Що стосується сьогоднішньої ситуації, є три варіанти подальшого розвитку подій:
Перший - не підтримувати ніяких змін у бюджет доти, поки не будуть створені умови для публічного бюджетного процесу (твердий варіант).
Другий - провести експертну оцінку "критичних точок" бюджету й відправити існуючий проект на доопрацювання (м'який варіант).
Третій - чесно зізнатися, що нова влада не збирається займатися розвитком, а намагається, за прикладом минулої влади, осідлати економічний ріст і приймати потокові бюджети в "ручному керуванні" (ніякий варіант).
Хочеться сподіватися, що в новому уряді візьме гору здоровий прагматизм і професіоналізм.
Автор: Олександр Морозов, народний депутат, фракція "Наша Україна"
P.S. Наша фракція, принаймні, окремі її члени, упевнені в доцільності конструктивної внутрішньої критики, тому що її відсутність дає нашим політичним опонентам небажаний і навіть небезпечний ґрунт для критики зовнішньої.
P.P.S. від "УП": "Українська правда" у свою чергу знову не зі своєї волі опиняється в ролі однобічного критика. Ми готові до публікації думки прихильників підготовленого варіанту бюджету.
На жаль, професійної дискусії не вийшло – депутатам проект був розданий увечері, напередодні засідання комітету, і мало хто зміг "по-студентському", за ніч переварити всі 560 сторінок тексту.
Уже по ходу засідання з'ясувалося, що законопроект має в собі серйозні протиріччя й недоробки, значна частина яких була викладена в зауваженнях Нацбанку й деяких громадських організацій.
Спроби депутатів тепер уже із провладних фракцій критикувати найбільш істотні недоліки документу натрапили на уїдливі зауваження "старих більшовиків", які нещодавно стали опозиціонерами – мовляв, що ж ви критикуєте бюджет, розроблений вашим же урядом, ви тепер теж в опозиції?
Якщо чесно, зайвого приводу для публічної критики уряду й президента давати не хотілося. Тому мною на засіданні комітету була озвучена пропозиція рекомендувати Верховній Раді відправити розглянутий проект на доопрацювання. Ця пропозиція була практично одноголосно (при одному членові комітету, який утримався) підтримана.
Однак наступного дня після засідання з'явилася досить дивна інформація – в апараті фінансового комітету готується позитивне рішення, яке схвалює проект у першому читанні.
Як таке можливо без відому депутатів-членів комітету? Очевидно, точно так само, як це було можливо при Леоніді Даниловичі. На жаль, у нової влади, схоже, залишилося старе ставлення до народних обранців – з "кнопкодавів" у її очах вони поки що не виросли в партнерів.
Що ж, можливо, якщо є "революційна необхідність", має сенс, як пропонувалося прем'єром, знову зібрати Майдан і відкрито заявити про те, що Верховна Рада на сьогодні не потрібна. У всякому разі, це буде набагато чесніше, ніж намагатися створювати ілюзію партнерського співробітництва.
Як уже говорилося, у таких умовах важко вести дискусію безпосередньо за змістом документа.
Ми знову діємо в ситуації авралу, вишукуючи з усіх мислимих і немислимих джерел кошти під заявлені політичні цілі. Говорити про якусь концептуальність, робити довгострокові прогнози (хоча б на 2006-й рік) не доводиться.
Якщо сьогодні ми займаємося "латанням дірок" минулого бюджету, то з великою ймовірністю можна стверджувати, що у 2006 так само будемо латати діри 2005-го...
Сьогодні з усіх боків чути зауваження різних політичних сил про неприйняття тієї або іншої статті. Безумовно, ці зауваження важливі, але головна проблема в тому, що бюджет дотепер є інструментом сьогоднішньої політики, а не стратегії.
Якщо все-таки ми хочемо діяти конструктивно, необхідно чітко викласти концепцію й мету, яку ми переслідуємо, приймаючи бюджет або поправки до нього.
Ця мета (з урахуванням довгострокової перспективи на 3-5 років) узгоджується в дискусіях між парламентом й урядом, результатом яких є бюджетна резолюція.
Тобто, у такій відповідальній справі як бюджетний процес повинні обов'язково бути задіяні цільові механізми, які виключають аврал, нескінченні торги різних політичних сил й інші "дореволюційні" пережитки.
Що стосується сьогоднішньої ситуації, є три варіанти подальшого розвитку подій:
Перший - не підтримувати ніяких змін у бюджет доти, поки не будуть створені умови для публічного бюджетного процесу (твердий варіант).
Другий - провести експертну оцінку "критичних точок" бюджету й відправити існуючий проект на доопрацювання (м'який варіант).
Третій - чесно зізнатися, що нова влада не збирається займатися розвитком, а намагається, за прикладом минулої влади, осідлати економічний ріст і приймати потокові бюджети в "ручному керуванні" (ніякий варіант).
Хочеться сподіватися, що в новому уряді візьме гору здоровий прагматизм і професіоналізм.
Автор: Олександр Морозов, народний депутат, фракція "Наша Україна"
P.S. Наша фракція, принаймні, окремі її члени, упевнені в доцільності конструктивної внутрішньої критики, тому що її відсутність дає нашим політичним опонентам небажаний і навіть небезпечний ґрунт для критики зовнішньої.
P.P.S. від "УП": "Українська правда" у свою чергу знову не зі своєї волі опиняється в ролі однобічного критика. Ми готові до публікації думки прихильників підготовленого варіанту бюджету.
