Вино у діжці оцту: восьмий фестиваль поезії "Молоде вино"
Субота, 12 березня 2005, 21:50
Я зашла в гостиную и невесело усмехнулась про себя: "Тоже мне попойка!" Несколько человек со скучающими фригидными лицами вяло попивали вино.
Лада Лузина, "Крещенские гадания"
Кожен поет з чогось має початися. За радянських часів той, хто проявляв не тільки творчі здібності, але й мав бажання їх реалізовувати, мусив лягати під формувальну машину системи.
Творчі спілки, з одного боку, давали пробитися молодим, з иншого – ліпили ідеологічно коректних бовванчиків. Після зазвичай нетривалих вагань і тиску на совість, авторові відкривався лєнінський шлях як до часописів і власних видань, так і до премій та спецсанаторіїв з поїздками за кордон включно.
Система, врешті, розвалилася, але творча молодь нікуди не зникла. Членство в спілках вже не ґарантує накладів. Видавництва самі визначають свої наклади. Зникла партійна цензура, натомість виникли терміни "ринкові умови" та "формат".
Якщо автор хоче заявити про власне існування, покладатися варто тільки на себе. І саме автор має тепер вирішувати: 1) чи вкладати гроші в "сам-себе-видав", 2) чи оббивати пороги товстих часописів (здебільшого міцно зав’язаних на масоноподібних тусівках), або 3) брати участь в літературних конкурсах. А відтак - покладатися на ласку долі та сподіватися на об’єктивність журі.
Літературний конкурс "Молоде Вино", що проходив на початку березня в Києві, зосереджувався виключно на поезії. Власне, це є однією з небагатьох в Україні конкурсних можливостей для молодих поетів себе проявити. І єдина – показати себе не тільки віршарем, але й декламатором. Адже поезія жива, коли вона читана вголос!
Попри майже леґендарну нестабільність, невпорядкованість і скромність, "Мололоде Вино" з кожним роком набирає міцности та набуває дедалі вишуканішого смаку. Засновники конкурсу, творча асоціація "500", тобто Максим Розумний та Андрій Кокотюха на голому ентузіязмові починаючи, власними ґулями та збитими колінками прокладають собі шлях до звання "Деміурґи молодіжного літературного процесу". Вічність оцінить.
За вісім років так-сяк встановився порядок проведення конкурсу. Спочатку в кількох ре_іонах України проходять відбіркові тури, по два переможці з яких їдуть до Києва на фінал. Вірші дикламуються виключно автором, упродовж максимум десяти хвилин. У підсумку визначаються п’ять лавреатів і стільки ж дипломантів, можливі варіяції. Утім, ані грамот, ані дипломів не передбачено – тільки глиняна жабка, як символ процвітання літературного болота і книжки, як матеріяльна ознака наявности в ньому життя.
Молода винарня: видавництво "Смолоскип" на Подолі
Реклама восьмого конкурсу звелася виключно до прес-релізу. Саме з нього, розісланого всім учасникам, а також самодіяльно відтвореного й розповсюдженого активістами літературного ua-нету, найбільш зацікавленим особам вдалося дізнатися про час і місце проведення фіналу. А пошуки цього місця в реалі виявилися насправді карколомними.
Новий будинок "Смолоскипу", що по вулиці Межигірській, 21 від зайвих очей схований надійно, і цілком може містити бодай штаб-квартиру "Аль-Каєди". Жодних табличок, вікна заґратовано, двері замкнено. Виглядало так, буцімто нікого тут вже не чекали. Ще б пак! Навіть Богдан Жолдак мусив стовбичити під дверима й чекати з надією на те, що хоч хтось йому відчинить.
Урешті, наполегливі дзвінки на мобільники та в двері (всі підряд) досягли успіху. Забіганий Максим Розумний розчинив нарозпаш двері у святе кожній творчій людині місце (якщо, звісно, "Смолоскип" визнає вас творчою і, що важче, людиною).
Перше враження – сауна. Тепло, все оббите деревом, дерев’яні східці йдуть на два поверхи вгору й один – вниз. До перил липкою стрічкою причеплено вказівки: "На Молоде Вино". Враховуючи, скільки часу шукали сам будинок і правильні двері, гадаю: де ж ті таблички раніше були?
Молоді винороби й виноградарі: поети
Вони сидять в актовій залі, розрахованій щонайбільше осіб на сорок. Зала на останньому третьому поверсі, тому частину стелі похилено навскоси, бо це вже дах. Сцена радше імпровізована – три квадратних метри, що затиснено в куті між журі, глядачами та стіною. Акустика нікудишня, проте мало хто на це звертав увагу.
21 поет з Києва, Сум, Житомира, Кривого Рогу, Луганська і Кам’янця-Подільського. З Києва – десятеро, з Житомира – трійко, решта – по двоє. Три останні ре_іони навіть в літературному інтернеті майже не згадуються. Назагл враження таке, нібе це – таємне зібрання масонської ложі.
Поети схожі більше на студентів з помірним ухилом у неформальність. Кожен проявляє свій голос і стиль. З Кривого Рогу приїхали два російськомовних блекстери декларативно вдягнені у чорне. Чарівні сумчанки вбралися наче для театральної постанови. І, звісно, кияни – апофіґей всіх тенденцій, що вже не модні на Заході, ще модні в Росії та ще довго не стануть модними у провінції.
Немолоді де_устатори молодих вин
Журі представлене знаними особами, які проте, за моїми відомостями, мають вельми побіжний стосунок до поезії. Прозаїк Володимир Даниленко, оголошений як голова журі, колись прославився як творець міту про житомирську прозову школу й упорядник кількох, зауважу, прозових антолоґій.
Богдан Жолдак, в прямому значенні найбільший письменник України, відомий своєю прозою та драматургією, аж ніяк не поезією. Про Володимира Моренця та Віктора Нестерука, каюсь, почув уперше.
Таким чином, виключно Ростислав Семків був єдиним серед журі, хто здавався безпосередньо причетним до поезії. Нетипова практика для поетичних конкурсів. Адже значно типовішою та зрозумілішою ситуацією є, наприклад, таке: головою минулого конкурсу ім. Антонича був поет Ігор Калинець, а журі НСПУшного "Гранослову" очолював, здається поет Герасим’юк. Утім, це либонь ще одна фішка "Молодого Вина".
Ще один момент, на який варто звернути увагу. Серед журі був щонайменше один етнічний житомирянин та один викладач Києво-Могилянської академії. Спробуйте не забути цих фактів, ми ще до них повернемось.
Розливання вина: поетичні виступи
Вважається, що якщо ти пишеш, то вміти себе читати не обов’язково. Поза тим слухач не має нидітися в намаганні розібрати якщо не знайомі слова, то хоча б літери, що в сукупности мали б скласти якийсь текст.
Українські поети читати не вміють. Причому як старше покоління – про що свідчать виступи на минулорічному львівському Форумі, так і молодше. Винятки, звісно, існують, проте їхня кількість надто незначна, хоча схильна збільшуватися. Виступи "молодовинних" конкурсантів це довели.
Якщо основна маса на сцені звично жувала своє "бу-бу-бу", у виступі Лілії Лисенко з Сум відчувався явний передоз театральности з ухилом в істерику. Хтось із луганчан, суворо пам’ятаючи, що не можна читати на люди акі стовп, активно жестикулював рукою, несвідомо пародіюючи виступи Лєніна й залишався при тому тим самим стовпом.
Навіть автор сих рядків явно перестарався з переходами з шепоту на крик і навспак. Між тим, на мій смак, найбільш адекватно себе читав Богдан Горобчук. Враховуючи, що на попередньому "Молодому Вині" за межі отого мимрення, гадається, не вийшов тільки Олег Левченко, про_рес спостерігаємо явний.
Виступи учасників, як наголосив співор_анізатор Максим Розумний, були стислішими, ніж розраховували, тому ледь на першу годину дня, за дві з гаком години читань, конкурсантам запропонували перекусити в їдальні та бути вільними до 18.00, не турбуючи шановне журі діставаннями на тему "а яке місце я зайняв (ла)".
Винні винагороди: переможці
На диво, актова заля "Смолоскипу" не була заповнена вщерть. Ніхто не сидів ні в кого на головах, ніхто не блукав у пошуках вільного місця.
До конкурсантів долучилися музиканти, які мали розбавляти своїми опусами читання новоспечених лавреатів. А також – колишні переможці в особі Марини Брацило, Олеся Коржа, Олега Коцарєва, Галини Ткачук та, на диво, Романа Скиби, який насправді лавреатом не був. Колишні "молодовинні" поети читали мало, музика втомлювала, хоч траплялась і якісна. Патосно обіцяний ґала-концерт перетворився на пародіювання "Людини Року" подібних акцій.
Переможцями цьогорічного "Молодого вина" стали: Світлана Богдан (Київ), Галина Глодзь (Київ), Віталій Когут (Житомир), Євген Смульський (Київ) і Юлія Стахівська (Житомир).
Східняки, певно в межах акції "Схід і Захід разом!", отримали заохочувальні призи: Лілія Лисенко (Суми), Олена Лошакова (Луганськ) та Юлія Кузьменко (Луганськ).
А щоб не видалось, що переможців замало, проводився також конкурс одного вірша. Переможцями у цій номінації визнано Дарію Березовську (Житомир), Богдану Матіяш (Київ) та Павла Коробчука (Київ). Дарували класичних молодовинівських жабок, тих самих, які латиною звуться Bufo Bufo Bufo. Тричі, щоб за жлобів не сприйняли.
А тепер повернімося до шановного журі й цікавого збігу обставин. З п'яти лавреатів троє представляли Київ, двоє – Житомир і четверо – Києво-Могилянську академію. Сказати, що вчергове переміг протекціонізм та політкоректність – аж ніяк. За чотирма позиціями я з журі повністю згоден. Але питання лишається...
Винний осад: недоліки "Молодого Вина"
Плюсів конкурсу, що вигравали бульбашками шампанського, було досить згадано на початку статті. А на самому винному дні моїх вражень залишилися самі мінуси.
Отже, мінус перший: Андрій Кокотюха навіщось вистрибував щопівгодини Пилипом з конопель і пав'язливо рекламував спільний з Максимом Розумним opus magna "Любити живих (лірика 90-х)". Ніхто того не купував – ну не цікаво двотисячникам як пили в 90-х. Неадекватна авдиторія.
Мінус другий: планувалося, що розтягнеться "Молоде вино" на два дні – день другий мав складатись з круглого столу "Авторитарність VS авторитетність в сучасній українській літературі" (ведуча Богдана Матіяш), а також авторського вечору львівської поетки Маріанни Кіяновської. На жаль, про це я вам не розповім, бо лишитись на другий день не вдалось: орґанізатори не тільки не влаштували учасників з, скажімо так, неблизьких Києву реґіонів на нічліг, але навіть не подбали повідомити про це приїжджих.
Мінус третій: чи не здається, що конкурс, на якому аж 21 поет представляв аж п'ять ре_іонів Неньки називати "Єдиним загальноукраїнським фестивалем поезії" це трошки заголосно й патосно? І чим тоді вважати такі літературні конкурси, як "Гранослов", "Смолоскип" та "Привітання Життя", мовчу за менші конкурси? Манія, це просто якась манія. Величі, наприклад.
Житомир – Київ – навспак
З літературним доробком житомирського поета стронґовського (саме так: з маленької літери, з літерою "ґ" та без імені Ілля) можна ознайомитися на його авторському сайті
Лада Лузина, "Крещенские гадания"
Кожен поет з чогось має початися. За радянських часів той, хто проявляв не тільки творчі здібності, але й мав бажання їх реалізовувати, мусив лягати під формувальну машину системи.
Творчі спілки, з одного боку, давали пробитися молодим, з иншого – ліпили ідеологічно коректних бовванчиків. Після зазвичай нетривалих вагань і тиску на совість, авторові відкривався лєнінський шлях як до часописів і власних видань, так і до премій та спецсанаторіїв з поїздками за кордон включно.
Система, врешті, розвалилася, але творча молодь нікуди не зникла. Членство в спілках вже не ґарантує накладів. Видавництва самі визначають свої наклади. Зникла партійна цензура, натомість виникли терміни "ринкові умови" та "формат".
Якщо автор хоче заявити про власне існування, покладатися варто тільки на себе. І саме автор має тепер вирішувати: 1) чи вкладати гроші в "сам-себе-видав", 2) чи оббивати пороги товстих часописів (здебільшого міцно зав’язаних на масоноподібних тусівках), або 3) брати участь в літературних конкурсах. А відтак - покладатися на ласку долі та сподіватися на об’єктивність журі.
Літературний конкурс "Молоде Вино", що проходив на початку березня в Києві, зосереджувався виключно на поезії. Власне, це є однією з небагатьох в Україні конкурсних можливостей для молодих поетів себе проявити. І єдина – показати себе не тільки віршарем, але й декламатором. Адже поезія жива, коли вона читана вголос!
Попри майже леґендарну нестабільність, невпорядкованість і скромність, "Мололоде Вино" з кожним роком набирає міцности та набуває дедалі вишуканішого смаку. Засновники конкурсу, творча асоціація "500", тобто Максим Розумний та Андрій Кокотюха на голому ентузіязмові починаючи, власними ґулями та збитими колінками прокладають собі шлях до звання "Деміурґи молодіжного літературного процесу". Вічність оцінить.
За вісім років так-сяк встановився порядок проведення конкурсу. Спочатку в кількох ре_іонах України проходять відбіркові тури, по два переможці з яких їдуть до Києва на фінал. Вірші дикламуються виключно автором, упродовж максимум десяти хвилин. У підсумку визначаються п’ять лавреатів і стільки ж дипломантів, можливі варіяції. Утім, ані грамот, ані дипломів не передбачено – тільки глиняна жабка, як символ процвітання літературного болота і книжки, як матеріяльна ознака наявности в ньому життя.
Молода винарня: видавництво "Смолоскип" на Подолі
Реклама восьмого конкурсу звелася виключно до прес-релізу. Саме з нього, розісланого всім учасникам, а також самодіяльно відтвореного й розповсюдженого активістами літературного ua-нету, найбільш зацікавленим особам вдалося дізнатися про час і місце проведення фіналу. А пошуки цього місця в реалі виявилися насправді карколомними.
Новий будинок "Смолоскипу", що по вулиці Межигірській, 21 від зайвих очей схований надійно, і цілком може містити бодай штаб-квартиру "Аль-Каєди". Жодних табличок, вікна заґратовано, двері замкнено. Виглядало так, буцімто нікого тут вже не чекали. Ще б пак! Навіть Богдан Жолдак мусив стовбичити під дверима й чекати з надією на те, що хоч хтось йому відчинить.
Урешті, наполегливі дзвінки на мобільники та в двері (всі підряд) досягли успіху. Забіганий Максим Розумний розчинив нарозпаш двері у святе кожній творчій людині місце (якщо, звісно, "Смолоскип" визнає вас творчою і, що важче, людиною).
Перше враження – сауна. Тепло, все оббите деревом, дерев’яні східці йдуть на два поверхи вгору й один – вниз. До перил липкою стрічкою причеплено вказівки: "На Молоде Вино". Враховуючи, скільки часу шукали сам будинок і правильні двері, гадаю: де ж ті таблички раніше були?
Молоді винороби й виноградарі: поети
Вони сидять в актовій залі, розрахованій щонайбільше осіб на сорок. Зала на останньому третьому поверсі, тому частину стелі похилено навскоси, бо це вже дах. Сцена радше імпровізована – три квадратних метри, що затиснено в куті між журі, глядачами та стіною. Акустика нікудишня, проте мало хто на це звертав увагу.
21 поет з Києва, Сум, Житомира, Кривого Рогу, Луганська і Кам’янця-Подільського. З Києва – десятеро, з Житомира – трійко, решта – по двоє. Три останні ре_іони навіть в літературному інтернеті майже не згадуються. Назагл враження таке, нібе це – таємне зібрання масонської ложі.
Поети схожі більше на студентів з помірним ухилом у неформальність. Кожен проявляє свій голос і стиль. З Кривого Рогу приїхали два російськомовних блекстери декларативно вдягнені у чорне. Чарівні сумчанки вбралися наче для театральної постанови. І, звісно, кияни – апофіґей всіх тенденцій, що вже не модні на Заході, ще модні в Росії та ще довго не стануть модними у провінції.
Немолоді де_устатори молодих вин
Журі представлене знаними особами, які проте, за моїми відомостями, мають вельми побіжний стосунок до поезії. Прозаїк Володимир Даниленко, оголошений як голова журі, колись прославився як творець міту про житомирську прозову школу й упорядник кількох, зауважу, прозових антолоґій.
Богдан Жолдак, в прямому значенні найбільший письменник України, відомий своєю прозою та драматургією, аж ніяк не поезією. Про Володимира Моренця та Віктора Нестерука, каюсь, почув уперше.
Таким чином, виключно Ростислав Семків був єдиним серед журі, хто здавався безпосередньо причетним до поезії. Нетипова практика для поетичних конкурсів. Адже значно типовішою та зрозумілішою ситуацією є, наприклад, таке: головою минулого конкурсу ім. Антонича був поет Ігор Калинець, а журі НСПУшного "Гранослову" очолював, здається поет Герасим’юк. Утім, це либонь ще одна фішка "Молодого Вина".
Ще один момент, на який варто звернути увагу. Серед журі був щонайменше один етнічний житомирянин та один викладач Києво-Могилянської академії. Спробуйте не забути цих фактів, ми ще до них повернемось.
Розливання вина: поетичні виступи
Вважається, що якщо ти пишеш, то вміти себе читати не обов’язково. Поза тим слухач не має нидітися в намаганні розібрати якщо не знайомі слова, то хоча б літери, що в сукупности мали б скласти якийсь текст.
Українські поети читати не вміють. Причому як старше покоління – про що свідчать виступи на минулорічному львівському Форумі, так і молодше. Винятки, звісно, існують, проте їхня кількість надто незначна, хоча схильна збільшуватися. Виступи "молодовинних" конкурсантів це довели.
Якщо основна маса на сцені звично жувала своє "бу-бу-бу", у виступі Лілії Лисенко з Сум відчувався явний передоз театральности з ухилом в істерику. Хтось із луганчан, суворо пам’ятаючи, що не можна читати на люди акі стовп, активно жестикулював рукою, несвідомо пародіюючи виступи Лєніна й залишався при тому тим самим стовпом.
Навіть автор сих рядків явно перестарався з переходами з шепоту на крик і навспак. Між тим, на мій смак, найбільш адекватно себе читав Богдан Горобчук. Враховуючи, що на попередньому "Молодому Вині" за межі отого мимрення, гадається, не вийшов тільки Олег Левченко, про_рес спостерігаємо явний.
Виступи учасників, як наголосив співор_анізатор Максим Розумний, були стислішими, ніж розраховували, тому ледь на першу годину дня, за дві з гаком години читань, конкурсантам запропонували перекусити в їдальні та бути вільними до 18.00, не турбуючи шановне журі діставаннями на тему "а яке місце я зайняв (ла)".
Винні винагороди: переможці
На диво, актова заля "Смолоскипу" не була заповнена вщерть. Ніхто не сидів ні в кого на головах, ніхто не блукав у пошуках вільного місця.
До конкурсантів долучилися музиканти, які мали розбавляти своїми опусами читання новоспечених лавреатів. А також – колишні переможці в особі Марини Брацило, Олеся Коржа, Олега Коцарєва, Галини Ткачук та, на диво, Романа Скиби, який насправді лавреатом не був. Колишні "молодовинні" поети читали мало, музика втомлювала, хоч траплялась і якісна. Патосно обіцяний ґала-концерт перетворився на пародіювання "Людини Року" подібних акцій.
Переможцями цьогорічного "Молодого вина" стали: Світлана Богдан (Київ), Галина Глодзь (Київ), Віталій Когут (Житомир), Євген Смульський (Київ) і Юлія Стахівська (Житомир).
Східняки, певно в межах акції "Схід і Захід разом!", отримали заохочувальні призи: Лілія Лисенко (Суми), Олена Лошакова (Луганськ) та Юлія Кузьменко (Луганськ).
А щоб не видалось, що переможців замало, проводився також конкурс одного вірша. Переможцями у цій номінації визнано Дарію Березовську (Житомир), Богдану Матіяш (Київ) та Павла Коробчука (Київ). Дарували класичних молодовинівських жабок, тих самих, які латиною звуться Bufo Bufo Bufo. Тричі, щоб за жлобів не сприйняли.
А тепер повернімося до шановного журі й цікавого збігу обставин. З п'яти лавреатів троє представляли Київ, двоє – Житомир і четверо – Києво-Могилянську академію. Сказати, що вчергове переміг протекціонізм та політкоректність – аж ніяк. За чотирма позиціями я з журі повністю згоден. Але питання лишається...
Винний осад: недоліки "Молодого Вина"
Плюсів конкурсу, що вигравали бульбашками шампанського, було досить згадано на початку статті. А на самому винному дні моїх вражень залишилися самі мінуси.
Отже, мінус перший: Андрій Кокотюха навіщось вистрибував щопівгодини Пилипом з конопель і пав'язливо рекламував спільний з Максимом Розумним opus magna "Любити живих (лірика 90-х)". Ніхто того не купував – ну не цікаво двотисячникам як пили в 90-х. Неадекватна авдиторія.
Мінус другий: планувалося, що розтягнеться "Молоде вино" на два дні – день другий мав складатись з круглого столу "Авторитарність VS авторитетність в сучасній українській літературі" (ведуча Богдана Матіяш), а також авторського вечору львівської поетки Маріанни Кіяновської. На жаль, про це я вам не розповім, бо лишитись на другий день не вдалось: орґанізатори не тільки не влаштували учасників з, скажімо так, неблизьких Києву реґіонів на нічліг, але навіть не подбали повідомити про це приїжджих.
Мінус третій: чи не здається, що конкурс, на якому аж 21 поет представляв аж п'ять ре_іонів Неньки називати "Єдиним загальноукраїнським фестивалем поезії" це трошки заголосно й патосно? І чим тоді вважати такі літературні конкурси, як "Гранослов", "Смолоскип" та "Привітання Життя", мовчу за менші конкурси? Манія, це просто якась манія. Величі, наприклад.
Житомир – Київ – навспак
З літературним доробком житомирського поета стронґовського (саме так: з маленької літери, з літерою "ґ" та без імені Ілля) можна ознайомитися на його авторському сайті
