Віце-прем'єр з гуманітарних питань Микола Томенко. Неофіційна біографія
П'ятниця, 4 лютого 2005, 19:55
41 рік. Народився у селі Канівці Чорнобаївського р-ну Черкаської області. Одружений, має п'ятнадцятирічного сина Павла.
Закінчив історичний факультет Київського університет ім. Шевченка (у 1989), де був комсоргом. Пізніше став одним з ініціаторів ліквідації комсомольської організації на факультеті. З 1983 по 1985 рік служив в Афганістані.
Захистив кандидатську дисертацію у 1992 році на тему "Проблема державності в програмних документах та діяльності сучасних партій України (історично-політичний аналіз)".
З1992 року завідував кафедрою політичних наук Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті міністрів України. Поєднував цю роботу із посадою заступника начальника інформаційно-аналітичного управління Міністерства України у справах національностей і міграції а також був віце-президентом Асоціації молодих українських політологів і політиків.
З 1994 по 1998 рік обіймав посади віце-президента Всеукраїнського фонду "Українська перспектива", який створив разом з Сергієм Одаричем, Сергієм Кудряшовим та Юрієм Шкурлатом. (Фонд займався інформаційно-аналітичним супроводом виборчих кампаній та політичних проектів.) Працював директором Інституту посткомуністичного суспільства, завідувачем кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська академія".
В березні 1998 року був кандидатом до Верховної Ради від партії "Реформи і порядок, 15 номером, але не пройшов до парламенту.
З травня 1998 Томенко очолює Інститут Політики. Вже в цей час він вважався одним з провідних політологів. Вже тоді звертали увагу
на те, що він "являє собою феномен політолога, який намагається зберегти за собою авторитет компетентного науковця при тому, що вже виконує роль політика".
Провладний політолог Михайло Погребинський в одному з інтерв’ю у 2002 року зазначав: "Єдине, що Микола Томенко вміє… Ми точно знаємо, що те, що він спрогнозує, буде навпаки".
Інші оглядачі заявляли, що Микола Томенко в своїх прогнозах "помиляється набагато частіше, ніж Гідрометцентр".
Сам Томенко на питання, як часто збуваються його прогнози, відповів так: "Якщо мої погані прогнози не збуваються, я задоволений. Справа в тому, що я претендую на авторство школи превентивної політології в Україні, тобто для мене важливо показати дві альтернативи й розповісти про гіршу..."
З лютого 2000 року по березень 2001 року Томенко був начальником головного управління преси та інформації Київської міської державної адміністрації. Він звільнився з цієї посади за власним бажанням, відгукнувшись на заклик президента Кучми, який щойно переобрався на другий термін, позбутись у владі опозиційних посадовців.
Злі язики заявляють, що ще перед своїм приходом до столичної адміністрації Томенко здобув авторитет не стільки визначного політолога, скільки великого інформаційного маніпулятора.
"Столичні журналісти говорять, що як управлінець Томенко, незважаючи на те, що він привніс нові технології маніпуляції інформацією, був одним із найбільш жорстких керівників. Саме за Томенка, інформаційний простір столиці та області зазнав найбільших змін: з'явилися нові проекти ("Газета по-киевски"), двічі змінився формат "Вечірнього Києва", суттєво було змінено концепцію "Хрещатика", активізувався на київському інформаційному просторі Засуха (колишній голова Київської обласної державної адміністрації), який реорганізував видавничий дім/газету "Киевский регион", писали про нього.
У травні 2002 році Томенко був обраний до Верховної Ради за виборчим списком блоку "Наша Україна". Під час кампанії він був стратегом, ідеологом та політичним аналітиком "Нашої України".
Тоді він, як сам пізніше зізнався, дав свій найбільш ризикований прогноз, що точно пройде до парламенту, не зважаючи на 62 місце в списку.
Під час тогорічних парламентських виборів, Томенко розгорнув кампанію проти СДПУ(о), звинувативши есдеків в "дезінформації" і в спробах "здійснити державний переворот у п’яти країнах Європейського Союзу". (Тоді есдеки приписали до соціал-демократичних держав 13 заможних країн ЄС). Він навіть подав до тодішнього голови ЦВК Рябця скаргу для "якнайшвидшого реагування на зміст політичної реклами СДПУ(О), яка не лише дезінформує виборців України, але й шкодить іміджу України в світі".
У відповідь він нарвався на звинувачення в некомпетентності та сумніви у його політологічних здібностях.
З червня 2002 року Томенко очолив Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації - єдиний політичний комітет, який отримала "НУ". Як голова комітету в жовтні 2002 року Томенко вперше написав листа Кучмі, в якому вказував на "темники", які надсилалися до провідних телеканалів з адміністрації президента.
Тоді Томенко чітко дав зрозуміти, що до темників причетний тодішній голова адміністрації президента Віктор Медведчук. Подібні листи до Кучми Томенко писав декілька разів
Через місяць, 4 грудня 2002 року, Томенко брав активну участь у перших парламентських слуханнях "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова й цензура в Україні".
Після цього голова інформаційного управління адміністрації президента Сергій Васильєв зло назвав його "головним борцем за свободу слова" і звинуватив в тому, що саме через Томенка голова моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен викидає документи з адміністрації президента "у подарований ним кошик для сміття".
Протягом всієї своєї кар’єри Томенко був досить послідовним. За два тижні до відставки уряду Ющенка (квітень 2001) він схвально оцінював діяльність його уряду: "Якщо чинний прем'єр піде, то політична криза в Україні стане суспільно-політичною. Про це говорять результати соціологічних опитувань, проведених найбільшими центрами – половина українців не підтримує Кучму, стільки ж за акцію "Україна без Кучми" та самого Ющенка".
В 2003 році Томенко казав: "Нам треба зберегти Ющенка і довести його до рівня не суспільного загальнонаціонального лідера, яким він є, а й леґітимного лідера держави, яким стають президенти. Після цього нам треба разом з цим леґітимним президентом змінити правила формування влади, щоб політична партія зайняла достойне місце у владному формуванні".
Тоді він виступав проти того, щоб "прив’язувати Ющенка до якоїсь конкретної політичної сили". "Навіть після президентських виборів, коли він, сподіваюсь, стане президентом, місія Ющенка полягатиме не в очолюванні якої-небудь партії, а в створенні рівних умов, правил поведінки для тих політичних формацій, які конкурують між собою".
Проте Томенко декілька разів досить негативно відгукувався щодо діяльності Юлії Тимошенко після створення форуму національного порятунку. В квітні 2001 року, коли Тимошенко була звільнена з СІЗО, він у невластивому йому прагматико-цинічному тоні заявив, що вона "більш вигідна" для Форуму нацпорятунку під арештом, ніж "як один з лідерів" ФНП. "Всі ідеї, які виразила Юлія Тимошенко після повернення в публічну політику, послабили статус ФНП і, швидше за все, не посилили, а внесли певний хаос в його діяльність", - казав тоді він.
Щодо ставлення до другого президента України, то сам себе Томенко назвав "стійким інституційним опонентом" Кучми і дещо жартома мріяв "реалізувати геніальний проект: зібрати висловлювання президента різних часів". Томенко хотів серйозно дослідити лексику Кучми й з'ясувати, чому, за словами президента, "одні були "хворі", а інші вже "лохи", а треті - "свині обрізані", четверті - "з пальми позлазили".
Протягом всієї своєї кар’єри Томенко виявився на диво винахідливим у своїх коментарях та здатності знайти будь-який привід для своїх заяв, при чому не рідко з чудовим почуттям гумору.
В кінці лютого 2004 року саме Томенка обрав генерал Валерій Кравченко для оприлюднення сенсаційних документів, які мали свідчити про накази СБУ здійснювати стеження за українськими громадянами в Німеччині. За часткове оприлюднення таємних документів Васильєв, який на той час був генпрокурором, погрожував йому статтею у Кримінальному кодексі про розголошення державної таємниці.
Томенко часто фігурує в якості ярого борця за "чистоту нравов". Так, він рекомендував головним редакторам газет "Факти", "Столічка", "Бульвар" перереєструвати ці видання у спеціалізовані еротичні засоби масової інформації, оскільки на перших і останніх шпальтах вони розміщували еротичні фотографії.
За свою бутність депутатом Томенко написав сотні депутатських запитів. Багато з них – за результатами публікацій у ЗМІ. Наприклад, на початку 2004 року Томенко вимагав від Державного управління справами звіту про фінансування з бюджету лікування президента Кучми в Баден-Бадені, про що писала Українська правда.
Під час виборчої кампанії 2004 року він був довіреною особою Віктора Ющенка і знову ж таки стратегом та аналітиком його виборчої кампанії.
Томенко неустанно звертав увагу на безграмотність та інші вади Януковича. "Слово "професор" с двома "ф" безграмотно як українською, так і російською. Вчену ступінь, таким показовим чином зазначену в анкеті, отримала людина, яка мала великі проблеми з грамотністю мабуть ще в школі", - коментував Томенко помилку Януковича.
Томенко викривав технології штабу Януковича та використання ними засобів масової інформації. В вересні він попереджав про загрозу розколу України на Схід і Захід. Тоді за його словами, нова стратегія штабу Януковича полягала в протиставленні "двох Україн за національною ознакою".
Томенко попередив про появу на загальнонаціональних каналах рекламних роликів технічних кандидатів, в яких йдеться про те, що в разі приходу Ющенка до влади, в Україні буде громадянська війна.
Під час помаранчевої революції він кожного дня він виходив на сцену Майдану Незалежності та повідомляв про подальші дії або про події дня. Як свідчив його колега Володимир Філенко, у нього й Луценка була купа обов'язків по розміщенню людей і іншим організаційним моментам. "Ми були вимушені віддати мікрофон комусь в надійні руки. Віддали Миколі Томенку. І він виявився досить здібним диск-жокеєм. Хоча, звичайно, фізично вимотався".
"Потім, коли Томенко з'являвся на Майдані, дівчата суперничали за честь затягнути його до себе в намет", - розповідав Юрій Луценко.
Луценко також пригадав інший факт, що саме завдяки Томенку у мітингуючи з'явився перший дах над головою. Томенко зі сцени запропонував людям піти до Київської міськадміністрації привітати мера Омельченка і звернутися до нього із закликом підтримати Майдан. Після чого київський мер розпорядився віддати мітингуючим перший поверх мерії.
Він кілька разів порушував питання щодо земель в Пущі-Водиці, розданих депутатам Верховної Ради та Київської ради Київської міськдержадміністрацією.
Томенко є автором підручника "Основи теорії і політики" і книг "Історія української Конституції" та "Абетки української політики". Однак, крім того, він дослідив "Теорію українського кохання". Передмову до цієї книги написав Ющенко.
"Нещодавно я презентував свою книгу "Теорія українського кохання" " і міг би продовжувати писати… Моя формула звучить приблизно так: "Ідеалом українського кохання-любові є прагнення здобути любов, не втративши кохання"… Можна сказати, що ідеалом українського політика є прагнення реалізувати свою мету, не втративши при цьому честі", - зазначив він після того.
Томенко також якось заявив, що якби він не зайнявся політикою, то зміг би працювати в рекламному бізнесі, зокрема по українізації брендів і марок. "Кілька років назад не було українських презервативів. І я запропонував, що презервативи мають називатися "Котигорошко". Дуже адекватно, по-моєму", сказав він якось в інтерв'ю.
Згідно з офіційною інформацією, Томенко захоплюється сучасною українською музикою і спортом.
Закінчив історичний факультет Київського університет ім. Шевченка (у 1989), де був комсоргом. Пізніше став одним з ініціаторів ліквідації комсомольської організації на факультеті. З 1983 по 1985 рік служив в Афганістані.
Захистив кандидатську дисертацію у 1992 році на тему "Проблема державності в програмних документах та діяльності сучасних партій України (історично-політичний аналіз)".
З1992 року завідував кафедрою політичних наук Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті міністрів України. Поєднував цю роботу із посадою заступника начальника інформаційно-аналітичного управління Міністерства України у справах національностей і міграції а також був віце-президентом Асоціації молодих українських політологів і політиків.
З 1994 по 1998 рік обіймав посади віце-президента Всеукраїнського фонду "Українська перспектива", який створив разом з Сергієм Одаричем, Сергієм Кудряшовим та Юрієм Шкурлатом. (Фонд займався інформаційно-аналітичним супроводом виборчих кампаній та політичних проектів.) Працював директором Інституту посткомуністичного суспільства, завідувачем кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська академія".
В березні 1998 року був кандидатом до Верховної Ради від партії "Реформи і порядок, 15 номером, але не пройшов до парламенту.
З травня 1998 Томенко очолює Інститут Політики. Вже в цей час він вважався одним з провідних політологів. Вже тоді звертали увагу
на те, що він "являє собою феномен політолога, який намагається зберегти за собою авторитет компетентного науковця при тому, що вже виконує роль політика".
Провладний політолог Михайло Погребинський в одному з інтерв’ю у 2002 року зазначав: "Єдине, що Микола Томенко вміє… Ми точно знаємо, що те, що він спрогнозує, буде навпаки".
Інші оглядачі заявляли, що Микола Томенко в своїх прогнозах "помиляється набагато частіше, ніж Гідрометцентр".
Сам Томенко на питання, як часто збуваються його прогнози, відповів так: "Якщо мої погані прогнози не збуваються, я задоволений. Справа в тому, що я претендую на авторство школи превентивної політології в Україні, тобто для мене важливо показати дві альтернативи й розповісти про гіршу..."
З лютого 2000 року по березень 2001 року Томенко був начальником головного управління преси та інформації Київської міської державної адміністрації. Він звільнився з цієї посади за власним бажанням, відгукнувшись на заклик президента Кучми, який щойно переобрався на другий термін, позбутись у владі опозиційних посадовців.
Злі язики заявляють, що ще перед своїм приходом до столичної адміністрації Томенко здобув авторитет не стільки визначного політолога, скільки великого інформаційного маніпулятора.
"Столичні журналісти говорять, що як управлінець Томенко, незважаючи на те, що він привніс нові технології маніпуляції інформацією, був одним із найбільш жорстких керівників. Саме за Томенка, інформаційний простір столиці та області зазнав найбільших змін: з'явилися нові проекти ("Газета по-киевски"), двічі змінився формат "Вечірнього Києва", суттєво було змінено концепцію "Хрещатика", активізувався на київському інформаційному просторі Засуха (колишній голова Київської обласної державної адміністрації), який реорганізував видавничий дім/газету "Киевский регион", писали про нього.
У травні 2002 році Томенко був обраний до Верховної Ради за виборчим списком блоку "Наша Україна". Під час кампанії він був стратегом, ідеологом та політичним аналітиком "Нашої України".
Тоді він, як сам пізніше зізнався, дав свій найбільш ризикований прогноз, що точно пройде до парламенту, не зважаючи на 62 місце в списку.
Під час тогорічних парламентських виборів, Томенко розгорнув кампанію проти СДПУ(о), звинувативши есдеків в "дезінформації" і в спробах "здійснити державний переворот у п’яти країнах Європейського Союзу". (Тоді есдеки приписали до соціал-демократичних держав 13 заможних країн ЄС). Він навіть подав до тодішнього голови ЦВК Рябця скаргу для "якнайшвидшого реагування на зміст політичної реклами СДПУ(О), яка не лише дезінформує виборців України, але й шкодить іміджу України в світі".
У відповідь він нарвався на звинувачення в некомпетентності та сумніви у його політологічних здібностях.
З червня 2002 року Томенко очолив Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації - єдиний політичний комітет, який отримала "НУ". Як голова комітету в жовтні 2002 року Томенко вперше написав листа Кучмі, в якому вказував на "темники", які надсилалися до провідних телеканалів з адміністрації президента.
Тоді Томенко чітко дав зрозуміти, що до темників причетний тодішній голова адміністрації президента Віктор Медведчук. Подібні листи до Кучми Томенко писав декілька разів
Через місяць, 4 грудня 2002 року, Томенко брав активну участь у перших парламентських слуханнях "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова й цензура в Україні".
Після цього голова інформаційного управління адміністрації президента Сергій Васильєв зло назвав його "головним борцем за свободу слова" і звинуватив в тому, що саме через Томенка голова моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен викидає документи з адміністрації президента "у подарований ним кошик для сміття".
Протягом всієї своєї кар’єри Томенко був досить послідовним. За два тижні до відставки уряду Ющенка (квітень 2001) він схвально оцінював діяльність його уряду: "Якщо чинний прем'єр піде, то політична криза в Україні стане суспільно-політичною. Про це говорять результати соціологічних опитувань, проведених найбільшими центрами – половина українців не підтримує Кучму, стільки ж за акцію "Україна без Кучми" та самого Ющенка".
В 2003 році Томенко казав: "Нам треба зберегти Ющенка і довести його до рівня не суспільного загальнонаціонального лідера, яким він є, а й леґітимного лідера держави, яким стають президенти. Після цього нам треба разом з цим леґітимним президентом змінити правила формування влади, щоб політична партія зайняла достойне місце у владному формуванні".
Тоді він виступав проти того, щоб "прив’язувати Ющенка до якоїсь конкретної політичної сили". "Навіть після президентських виборів, коли він, сподіваюсь, стане президентом, місія Ющенка полягатиме не в очолюванні якої-небудь партії, а в створенні рівних умов, правил поведінки для тих політичних формацій, які конкурують між собою".
Проте Томенко декілька разів досить негативно відгукувався щодо діяльності Юлії Тимошенко після створення форуму національного порятунку. В квітні 2001 року, коли Тимошенко була звільнена з СІЗО, він у невластивому йому прагматико-цинічному тоні заявив, що вона "більш вигідна" для Форуму нацпорятунку під арештом, ніж "як один з лідерів" ФНП. "Всі ідеї, які виразила Юлія Тимошенко після повернення в публічну політику, послабили статус ФНП і, швидше за все, не посилили, а внесли певний хаос в його діяльність", - казав тоді він.
Щодо ставлення до другого президента України, то сам себе Томенко назвав "стійким інституційним опонентом" Кучми і дещо жартома мріяв "реалізувати геніальний проект: зібрати висловлювання президента різних часів". Томенко хотів серйозно дослідити лексику Кучми й з'ясувати, чому, за словами президента, "одні були "хворі", а інші вже "лохи", а треті - "свині обрізані", четверті - "з пальми позлазили".
Протягом всієї своєї кар’єри Томенко виявився на диво винахідливим у своїх коментарях та здатності знайти будь-який привід для своїх заяв, при чому не рідко з чудовим почуттям гумору.
В кінці лютого 2004 року саме Томенка обрав генерал Валерій Кравченко для оприлюднення сенсаційних документів, які мали свідчити про накази СБУ здійснювати стеження за українськими громадянами в Німеччині. За часткове оприлюднення таємних документів Васильєв, який на той час був генпрокурором, погрожував йому статтею у Кримінальному кодексі про розголошення державної таємниці.
Томенко часто фігурує в якості ярого борця за "чистоту нравов". Так, він рекомендував головним редакторам газет "Факти", "Столічка", "Бульвар" перереєструвати ці видання у спеціалізовані еротичні засоби масової інформації, оскільки на перших і останніх шпальтах вони розміщували еротичні фотографії.
За свою бутність депутатом Томенко написав сотні депутатських запитів. Багато з них – за результатами публікацій у ЗМІ. Наприклад, на початку 2004 року Томенко вимагав від Державного управління справами звіту про фінансування з бюджету лікування президента Кучми в Баден-Бадені, про що писала Українська правда.
Під час виборчої кампанії 2004 року він був довіреною особою Віктора Ющенка і знову ж таки стратегом та аналітиком його виборчої кампанії.
Томенко неустанно звертав увагу на безграмотність та інші вади Януковича. "Слово "професор" с двома "ф" безграмотно як українською, так і російською. Вчену ступінь, таким показовим чином зазначену в анкеті, отримала людина, яка мала великі проблеми з грамотністю мабуть ще в школі", - коментував Томенко помилку Януковича.
Томенко викривав технології штабу Януковича та використання ними засобів масової інформації. В вересні він попереджав про загрозу розколу України на Схід і Захід. Тоді за його словами, нова стратегія штабу Януковича полягала в протиставленні "двох Україн за національною ознакою".
Томенко попередив про появу на загальнонаціональних каналах рекламних роликів технічних кандидатів, в яких йдеться про те, що в разі приходу Ющенка до влади, в Україні буде громадянська війна.
Під час помаранчевої революції він кожного дня він виходив на сцену Майдану Незалежності та повідомляв про подальші дії або про події дня. Як свідчив його колега Володимир Філенко, у нього й Луценка була купа обов'язків по розміщенню людей і іншим організаційним моментам. "Ми були вимушені віддати мікрофон комусь в надійні руки. Віддали Миколі Томенку. І він виявився досить здібним диск-жокеєм. Хоча, звичайно, фізично вимотався".
"Потім, коли Томенко з'являвся на Майдані, дівчата суперничали за честь затягнути його до себе в намет", - розповідав Юрій Луценко.
Луценко також пригадав інший факт, що саме завдяки Томенку у мітингуючи з'явився перший дах над головою. Томенко зі сцени запропонував людям піти до Київської міськадміністрації привітати мера Омельченка і звернутися до нього із закликом підтримати Майдан. Після чого київський мер розпорядився віддати мітингуючим перший поверх мерії.
Він кілька разів порушував питання щодо земель в Пущі-Водиці, розданих депутатам Верховної Ради та Київської ради Київської міськдержадміністрацією.
Томенко є автором підручника "Основи теорії і політики" і книг "Історія української Конституції" та "Абетки української політики". Однак, крім того, він дослідив "Теорію українського кохання". Передмову до цієї книги написав Ющенко.
"Нещодавно я презентував свою книгу "Теорія українського кохання" " і міг би продовжувати писати… Моя формула звучить приблизно так: "Ідеалом українського кохання-любові є прагнення здобути любов, не втративши кохання"… Можна сказати, що ідеалом українського політика є прагнення реалізувати свою мету, не втративши при цьому честі", - зазначив він після того.
Томенко також якось заявив, що якби він не зайнявся політикою, то зміг би працювати в рекламному бізнесі, зокрема по українізації брендів і марок. "Кілька років назад не було українських презервативів. І я запропонував, що презервативи мають називатися "Котигорошко". Дуже адекватно, по-моєму", сказав він якось в інтерв'ю.
Згідно з офіційною інформацією, Томенко захоплюється сучасною українською музикою і спортом.
