Менше зло
Четвер, 10 лютого 2005, 14:58
Здається, про те, що краса – страшна сила, ми вже говорили.
Як свідчить огляд ЗМІ після призначення уряду – ця страшна сила зруйнувала не лише опозицію всередині самої переможної коаліції та за її межами, але й почуття гумору багатьох спостерігачів.
Тому доведеться навести ще одну не бозна яку нову сентенцію: краса, як і мистецтво загалом, потребує відчуття міри.
Бо якщо залишити точкою відліку нового політичного життя країни юліни сукні, то доживемо й до невмирущого Горіна: "А от занижувати талію та завужувати рукави ми нікому не дозволимо"...
Не зовсім нова влада
Втім, гасло самого Ющенка – не красти, не давати й не брати хабарів, не носити гроші до парламенту тощо, луною повторюване в кожній обладміністрації та на кожній міністерській колегії – недалеко пішло від юліної сукні з точки зору почуття міри.
Халва, халва...
Те саме стосується "теми номер 1" – "Криворіжсталі". Щоправда, тут не "халва".
Колись, коли Ющенко був прем’єром, такі масовані обговорення проблем приватизації (тоді, здається, йшлося здебільшого про обленерго) він сам називав способом розігрівання ринку для здобуття кращого попиту на товар, а відтак – кращої ціни.
Нині балачки про способи отримання від "Криворіжсталі" більшої кількості грошей до бюджету скидаються на "заморожування ринку". Не лише в сенсі відлякування потенційних інвесторів, а взагалі в сенсі формування економічної концепції.
Між іншим, коли комбінат продавали – розмов було не менше, але прозорості здійснення самої операції це аж ніяк не забезпечило. Просто бувають різні способи приховування справжньої інформації. Один з них називається "затоптування слідів".
А власне "сліди" в цій справі, як можна зрозуміти з почутого, полягають в тім, що не так вже все однозначно з порушенням закону під час приватизації "Криворіжсталі".
І те, що Генпрокуратура щось там оскаржує до Верховного суду, - мене особисто ні в чому не переконує. Бо трохи раніше пан Піскун вважав, що суд і без ГПУ розбереться...А от в чому і ким порушено, і який саме закон – так, на диво, почути й не вдалося. То ж є сумніви і щодо формальної законності повернення заводу.
А приватизували свого часу комбінат не без участі парламенту, і тодішня опозиція на блокаду трибуни чомусь не кидалася, - хоча й була незадоволена. А от бюджет з урахуванням коштів від цієї приватизації схвалювали всі разом. І пан Порошенко тоді ще хвалився, що коли будуть повертати – ці нещасні 4 млрд. грн. вже якось знайдуться...
Сьогодні все набагато складніше, це зрозуміло. Не зрозуміло, чому галас навколо саме "Криворіжсталі", а не, скажімо, "Укррудпрому". Може, треба подивитися, хто за цю спецприватизацію голосував?
Це все я не до того, щоб одразу починати скубти нову владу, яка ще й не досформована, і часу на оглядини в нових для себе установах не мала.
Це до того, що справжніх новачків в новому уряді немає.
Хтось із них може дійсно не знати в обличчя тисячі своїх підлеглих і за що конкретно вони в своїх кабінетах можуть брати хабарі.
Можливо, ще треба час, аби знайти всі секретні укази, постанови та розпорядження старої влади.
Але загальну механіку практично всіх без винятку ухвалених на такому рівні, як приватизація "Криворіжсталі", рішень, вони знають як багаторічні депутати і члени профільних комітетів. Мають знати кількість і якість можливих зловживань та де шукати кінці різноманітних схем.
Відтак – проблема лише в тім, яке саме політичне рішення бажає з цього та інших приводів ухвалити нова влада. А вже способи вона знає...
Аби лише не зловживала в пошуку справедливості за рахунок законності.
Між іншим, представник ще старої влади пан Чечетов пропонує, якщо політичне рішення є, - не мучитися зі старою законодавчою базою, а ухвалити новий закон...
Пропозиція, гідна...нової опозиції. В усякому разі той, хто бажав би "підкузьмити" нову владу, - нічого кращого й не вигадав би.
Бо, по-перше, є проблема з ухваленням політичних рішень в ліво-правій владній коаліції. А, по друге, з ухваленням законів в парламенті треба чекати багато цікавого.
Ні, звісно, якщо юліни сукні й далі так впливатимуть на свідомість депутатів, як в день її призначення та затвердження її програми, - то проблем не буде.
В іншому ж разі – проблеми з латанням дірок в бюджеті, які не вичерпуються "розкуркуленням" лише Пінчука та Ахметова, виникнуть в парламенті обов’язково.
Навіть за наявності Луценка в МВС та Турчинова в СБУ. Які, втім, і без допомоги нових своїх підлеглих та доступу до певних таємниць також добре знають слабкі місця своїх вчорашніх опонентів.
Як, правду сказати, й навпаки...
Де шукати опозицію
Проблема в іншому. 30% наповнення поточного бюджету в січні – це дані вже після перемоги Ющенка. І це показник ставлення до нього та його команди тих, хто нині вголос навіть не бажає говорити про свою опозиційність.
Він говорить, що насправді олігархи нової влади не побоюються. Можливо, через генпрокурора Піскуна, що багато виступає, але надходження до бюджету від цього не зростають.
А без Генпрокуратури лякати олігархів Луценком та Турчиновим – це лише псувати імідж нової демократії...Адмінресурс, знаєте, "полювання на відьом"...
Так от, ці 30% бюджетних надходжень дуже добре свідчать про те, що голосувати за беззмістовну програму уряду і навіть річний імунітет (що в теперішніх умовах не має альтернативи, а є лише зайвою прикрасою до юліного іміджу) і ухвалювати бюджет та економічні закони – зовсім різні речі.
Більше того, ці 30% надходжень краще за будь-які політологічні викладки вказують на те, що в нової влади не лише є опозиція, а опозиція реальна і потужна.
І саме вона примушує Ющенка пропонувати амністію капіталів без попереднього законодавчого забезпечення і, між іншим, без гарантій для того ж бюджету.
А після того, як в результаті розподілу посад очевидно постраждали (чи ще постраждають?) інтереси людей, що почали гуртуватися навколо спікера Литвина, - ця опозиція в парламенті вже може заявити про себе і сміливіше та формалізованіше...
Тому, мабуть, політичні рішення, спрямовані на економічне врегулювання, з боку уряду не можуть бути надто простими за визначенням.
І перш за все, вони мають бути – попри ідеологічні суперечності всередині команди – абсолютно сконсолідовані – аби потребувати якнайменше ситуативних союзників. І, нарешті, юридично досконалі – аби не створювати нових мін уповільненої дії.
Назустріч реформі
Втім, що саме має робити нова влада – є кому розповісти і без мене.
Я дозволю собі оцінити, що вона вже зробила.
Перш за все, як на мене, Ющенко продемонстрував репетицію формування виконавчої влади за умов, максимально наближених до закону 4180.
І дарма нова опозиція намагалася "делікатно" уникнути порівнянь цього процесу з експериментальним ПУКом Кучми-Януковича.
Порівняння за формою і зовнішніми ефектами виявилося на користь команди "помаранчевих". Але за змістом це було відходом від переваг, що надаються президенту Конституцією нині діючою. А відтак – добровільною демонстрацією Ющенком того, що чекає нас після вересня...
З тією різницею, що нині він міг особисто поставити високохудожню крапку в щойно розпочатій "прем’єріаді". Яка – попри всю свою нібито непрозорість, - дещо аж надто викрила й засвітила, і не здалася привабливою не лише опозиції.
В 2006 році Ющенко вже не матиме законного впливу на формування коаліційного уряду... А "важелі впливу", про які так багато й натхненно згадують прихильники реформи, зокрема через РНБО – це, вибачте, з теорії, історії та практики кучмізму.
І взагалі – зробити з РНБО справжню структуру паралельної виконавчої влади – неможливо. Тому не дарма страждає Порошенко. Єдине, що йому, як і Зінченку, може насправді гарантувати президент – це щонайменше п’ятирічний термін повноважень.
Тоді як Юля, маючи ширші можливості, терміни собі виборюватиме сама.
Чи зроблено з цього експерименту, який насправді триває й досі, правильні висновки політичними партнерами Ющенка на майбутнє – судити важко.
Хоча, здається, з формування нової партії та різних видів блоків на наступні парламентські вибори акцент вже перенесено на... як би це пристойніше сказати...Ні, іншого слова немає – на оновлений адмінресурс.
Це – не лише з приводу суміщення віце-прем’єром з адмінресурсу (пардон, адмінреформи) Безсмертним партійного будівництва.
Радше як перевірку впливу на виборців нових місцевих влад – я б розцінювала пропозицію здійснити довибори по звільнених депутатами-урядовцями округах ще до теперішнього складу ВР. Бо інші мотиви – незадовільні.
Зокрема, на тлі тієї "більшості", що продемонстровано 4 лютого – втрата 16 "штиків" майже непомітна. Значить, треба рахувати саме з огляду на реальну опозицію і дуже звужений ресурс голосів правлячої коаліції в парламенті.
Але тоді, можливо, треба було при формуванні виконавчої влади пожертвувати амбіціями своїх мажоритарників, тим більше, що все одно жертв не уникли?
А раз не пожертвували, то довибори входили в інший план, не пов’язаний з урядом як таким, а саме з тренуванням напередодні наступних виборів? І тренуванням саме місцевих команд, а також перевіркою ресурсу, що залишився у опозиції...
Одне слово, і голосування з цього закону в парламенті буде цікавим тестом, і сам процес довиборів, і участь або неучасть в них опозиції.
Між іншим, чому б не ризикнути Януковичу та Медведчуку також – аби не визнавати свою поразку остаточно... Та й іншим корисно потренуватися. А раптом 16 мандатів відійдуть від нової влади?
Технології та ідеології
А ще Ющенко призначив тих самих губернаторів, що мають забезпечити в тім числі і результат довиборів.
Певні персонажі з цього переліку вже викликали "хвилі" безпосередньо в середовищі місцевих прибічників Ющенка. Дехто вже згадав, що голосували за нього лише як за "менше зло" – аби не за Януковича. Нині дехто саме через деяких нових губернаторів замислюється: чи дійсно це зло менше...
Найстрашніше, що довелось почути з приводу одного прізвища і у відповідь на пораду негайно писати скаргу на нього та звертатися до ЗМІ – що нема бажаючих підписуватись. Мовляв...повбиває! Це кажуть люди, що не боялися Кучми та Януковича!
Втім, як повідомив щойно пан Мусіяка, - призначення губернаторів відбулося з порушенням конституційної процедури, а відтак – уряд та президент мали б провести швидку операцію перепризначення голів держадміністрацій, аби потім не наразитися на пригоди з нелегітимністю регіональних влад.
Це – відвертий шанс для Ющенка більш уважно придивитися до тих, кого йому запропонували на ці посади. Не виключено, між іншим, що і сам цей шанс був навмисне закладений у високохудожню процедуру 4 лютого.
Є, правда, ризик знову розворушити коаліцію. Хоча на загальному тлі – не така вже, поки не пізно, проблема...
Справжня проблема Ющенка та його команди – за короткий час перейти з категорії "меншого зла" в категорію... ні, не "добра", а просто потужної політичної сили.
Абсолютно зрозуміло, що для цього замало весь час повторювати про любов до України, про відповідальність перед народом та вимагати не красти.
Зрозуміло, що для цього не варто продовжувати стимулювати таких персонажів, як Медведчук та Янукович, на роль єдиної "жорсткої" опозиції. Не варто тримати цих "демонів зла" в якості уявної "альтернативи", якою за Кучми колись була "червона загроза"...
Бо це стримує формування опозиції справді принципової та ідеологічної, про яку мріяли ті, хто голосував за Ющенка, а тепер боїться опинитись в таборі цих одіозних осіб.
Всі ці старезні технологічні прийомчики – якщо хтось їх практикує в команді переможців – не просто хвороба, а пряма ознака "внутрішнього ворога".
Як, на мою особисту точку зору, хворобливою, якщо не гірше, є і ідея підписання президентом якоїсь угоди зі ЗМІ про невтручання.
І чому владі весь час не вистачає для дотримання прав людей прямої дії Конституції та законодавчого забезпечення свободи слова?! І хто давно не "консолідував" ЗМІ на предмет права підписати "угоду" з владою, - аби потім знову мати нагоду закликати на консолідацію в боротьбі з нею?
Власне, всі ці технології, що включають в себе категорії більшого чи меншого зла, відійшли б вже в минуле. Якби після цих виборів відбулося б, нарешті, нормальне ідеологічне розмежування на лівих та правих. Яких в нас, як відомо, вдосталь по обидва боки нещодавніх барикад.
Але оскільки своїх правоцентристів в Ющенка явно не вистачає, а залучати до коаліції "чужих", що підлягають хоча б умовній, але люстрації, його наразі відлякали, - то штучна, а відтак технологічна суміш зберігатиметься аж до парламентських виборів.
Хоча, можливо, розлучення з СПУ через ротацію в уряді відбудеться ще протягом року.
Якщо цього не станеться, і виборці й надалі залишатимуться перед технологічним, а не ідеологічним вибором, то питання про "менше зло" залишатиметься й надалі.
І ще невідомо, кого ним проголосять наступні технологи.
Хоча "занижувати талію та завужувати рукави" все одно нікому не дозволять. Бо ми залишатимемося в старій системі влади.
Як свідчить огляд ЗМІ після призначення уряду – ця страшна сила зруйнувала не лише опозицію всередині самої переможної коаліції та за її межами, але й почуття гумору багатьох спостерігачів.
Тому доведеться навести ще одну не бозна яку нову сентенцію: краса, як і мистецтво загалом, потребує відчуття міри.
Бо якщо залишити точкою відліку нового політичного життя країни юліни сукні, то доживемо й до невмирущого Горіна: "А от занижувати талію та завужувати рукави ми нікому не дозволимо"...
Не зовсім нова влада
Втім, гасло самого Ющенка – не красти, не давати й не брати хабарів, не носити гроші до парламенту тощо, луною повторюване в кожній обладміністрації та на кожній міністерській колегії – недалеко пішло від юліної сукні з точки зору почуття міри.
Халва, халва...
Те саме стосується "теми номер 1" – "Криворіжсталі". Щоправда, тут не "халва".
Колись, коли Ющенко був прем’єром, такі масовані обговорення проблем приватизації (тоді, здається, йшлося здебільшого про обленерго) він сам називав способом розігрівання ринку для здобуття кращого попиту на товар, а відтак – кращої ціни.
Нині балачки про способи отримання від "Криворіжсталі" більшої кількості грошей до бюджету скидаються на "заморожування ринку". Не лише в сенсі відлякування потенційних інвесторів, а взагалі в сенсі формування економічної концепції.
Між іншим, коли комбінат продавали – розмов було не менше, але прозорості здійснення самої операції це аж ніяк не забезпечило. Просто бувають різні способи приховування справжньої інформації. Один з них називається "затоптування слідів".
А власне "сліди" в цій справі, як можна зрозуміти з почутого, полягають в тім, що не так вже все однозначно з порушенням закону під час приватизації "Криворіжсталі".
І те, що Генпрокуратура щось там оскаржує до Верховного суду, - мене особисто ні в чому не переконує. Бо трохи раніше пан Піскун вважав, що суд і без ГПУ розбереться...А от в чому і ким порушено, і який саме закон – так, на диво, почути й не вдалося. То ж є сумніви і щодо формальної законності повернення заводу.
А приватизували свого часу комбінат не без участі парламенту, і тодішня опозиція на блокаду трибуни чомусь не кидалася, - хоча й була незадоволена. А от бюджет з урахуванням коштів від цієї приватизації схвалювали всі разом. І пан Порошенко тоді ще хвалився, що коли будуть повертати – ці нещасні 4 млрд. грн. вже якось знайдуться...
Сьогодні все набагато складніше, це зрозуміло. Не зрозуміло, чому галас навколо саме "Криворіжсталі", а не, скажімо, "Укррудпрому". Може, треба подивитися, хто за цю спецприватизацію голосував?
Це все я не до того, щоб одразу починати скубти нову владу, яка ще й не досформована, і часу на оглядини в нових для себе установах не мала.
Це до того, що справжніх новачків в новому уряді немає.
Хтось із них може дійсно не знати в обличчя тисячі своїх підлеглих і за що конкретно вони в своїх кабінетах можуть брати хабарі.
Можливо, ще треба час, аби знайти всі секретні укази, постанови та розпорядження старої влади.
Але загальну механіку практично всіх без винятку ухвалених на такому рівні, як приватизація "Криворіжсталі", рішень, вони знають як багаторічні депутати і члени профільних комітетів. Мають знати кількість і якість можливих зловживань та де шукати кінці різноманітних схем.
Відтак – проблема лише в тім, яке саме політичне рішення бажає з цього та інших приводів ухвалити нова влада. А вже способи вона знає...
Аби лише не зловживала в пошуку справедливості за рахунок законності.
Між іншим, представник ще старої влади пан Чечетов пропонує, якщо політичне рішення є, - не мучитися зі старою законодавчою базою, а ухвалити новий закон...
Пропозиція, гідна...нової опозиції. В усякому разі той, хто бажав би "підкузьмити" нову владу, - нічого кращого й не вигадав би.
Бо, по-перше, є проблема з ухваленням політичних рішень в ліво-правій владній коаліції. А, по друге, з ухваленням законів в парламенті треба чекати багато цікавого.
Ні, звісно, якщо юліни сукні й далі так впливатимуть на свідомість депутатів, як в день її призначення та затвердження її програми, - то проблем не буде.
В іншому ж разі – проблеми з латанням дірок в бюджеті, які не вичерпуються "розкуркуленням" лише Пінчука та Ахметова, виникнуть в парламенті обов’язково.
Навіть за наявності Луценка в МВС та Турчинова в СБУ. Які, втім, і без допомоги нових своїх підлеглих та доступу до певних таємниць також добре знають слабкі місця своїх вчорашніх опонентів.
Як, правду сказати, й навпаки...
Де шукати опозицію
Проблема в іншому. 30% наповнення поточного бюджету в січні – це дані вже після перемоги Ющенка. І це показник ставлення до нього та його команди тих, хто нині вголос навіть не бажає говорити про свою опозиційність.
Він говорить, що насправді олігархи нової влади не побоюються. Можливо, через генпрокурора Піскуна, що багато виступає, але надходження до бюджету від цього не зростають.
А без Генпрокуратури лякати олігархів Луценком та Турчиновим – це лише псувати імідж нової демократії...Адмінресурс, знаєте, "полювання на відьом"...
Так от, ці 30% бюджетних надходжень дуже добре свідчать про те, що голосувати за беззмістовну програму уряду і навіть річний імунітет (що в теперішніх умовах не має альтернативи, а є лише зайвою прикрасою до юліного іміджу) і ухвалювати бюджет та економічні закони – зовсім різні речі.
Більше того, ці 30% надходжень краще за будь-які політологічні викладки вказують на те, що в нової влади не лише є опозиція, а опозиція реальна і потужна.
І саме вона примушує Ющенка пропонувати амністію капіталів без попереднього законодавчого забезпечення і, між іншим, без гарантій для того ж бюджету.
А після того, як в результаті розподілу посад очевидно постраждали (чи ще постраждають?) інтереси людей, що почали гуртуватися навколо спікера Литвина, - ця опозиція в парламенті вже може заявити про себе і сміливіше та формалізованіше...
Тому, мабуть, політичні рішення, спрямовані на економічне врегулювання, з боку уряду не можуть бути надто простими за визначенням.
І перш за все, вони мають бути – попри ідеологічні суперечності всередині команди – абсолютно сконсолідовані – аби потребувати якнайменше ситуативних союзників. І, нарешті, юридично досконалі – аби не створювати нових мін уповільненої дії.
Назустріч реформі
Втім, що саме має робити нова влада – є кому розповісти і без мене.
Я дозволю собі оцінити, що вона вже зробила.
Перш за все, як на мене, Ющенко продемонстрував репетицію формування виконавчої влади за умов, максимально наближених до закону 4180.
І дарма нова опозиція намагалася "делікатно" уникнути порівнянь цього процесу з експериментальним ПУКом Кучми-Януковича.
Порівняння за формою і зовнішніми ефектами виявилося на користь команди "помаранчевих". Але за змістом це було відходом від переваг, що надаються президенту Конституцією нині діючою. А відтак – добровільною демонстрацією Ющенком того, що чекає нас після вересня...
З тією різницею, що нині він міг особисто поставити високохудожню крапку в щойно розпочатій "прем’єріаді". Яка – попри всю свою нібито непрозорість, - дещо аж надто викрила й засвітила, і не здалася привабливою не лише опозиції.
В 2006 році Ющенко вже не матиме законного впливу на формування коаліційного уряду... А "важелі впливу", про які так багато й натхненно згадують прихильники реформи, зокрема через РНБО – це, вибачте, з теорії, історії та практики кучмізму.
І взагалі – зробити з РНБО справжню структуру паралельної виконавчої влади – неможливо. Тому не дарма страждає Порошенко. Єдине, що йому, як і Зінченку, може насправді гарантувати президент – це щонайменше п’ятирічний термін повноважень.
Тоді як Юля, маючи ширші можливості, терміни собі виборюватиме сама.
Чи зроблено з цього експерименту, який насправді триває й досі, правильні висновки політичними партнерами Ющенка на майбутнє – судити важко.
Хоча, здається, з формування нової партії та різних видів блоків на наступні парламентські вибори акцент вже перенесено на... як би це пристойніше сказати...Ні, іншого слова немає – на оновлений адмінресурс.
Це – не лише з приводу суміщення віце-прем’єром з адмінресурсу (пардон, адмінреформи) Безсмертним партійного будівництва.
Радше як перевірку впливу на виборців нових місцевих влад – я б розцінювала пропозицію здійснити довибори по звільнених депутатами-урядовцями округах ще до теперішнього складу ВР. Бо інші мотиви – незадовільні.
Зокрема, на тлі тієї "більшості", що продемонстровано 4 лютого – втрата 16 "штиків" майже непомітна. Значить, треба рахувати саме з огляду на реальну опозицію і дуже звужений ресурс голосів правлячої коаліції в парламенті.
Але тоді, можливо, треба було при формуванні виконавчої влади пожертвувати амбіціями своїх мажоритарників, тим більше, що все одно жертв не уникли?
А раз не пожертвували, то довибори входили в інший план, не пов’язаний з урядом як таким, а саме з тренуванням напередодні наступних виборів? І тренуванням саме місцевих команд, а також перевіркою ресурсу, що залишився у опозиції...
Одне слово, і голосування з цього закону в парламенті буде цікавим тестом, і сам процес довиборів, і участь або неучасть в них опозиції.
Між іншим, чому б не ризикнути Януковичу та Медведчуку також – аби не визнавати свою поразку остаточно... Та й іншим корисно потренуватися. А раптом 16 мандатів відійдуть від нової влади?
Технології та ідеології
А ще Ющенко призначив тих самих губернаторів, що мають забезпечити в тім числі і результат довиборів.
Певні персонажі з цього переліку вже викликали "хвилі" безпосередньо в середовищі місцевих прибічників Ющенка. Дехто вже згадав, що голосували за нього лише як за "менше зло" – аби не за Януковича. Нині дехто саме через деяких нових губернаторів замислюється: чи дійсно це зло менше...
Найстрашніше, що довелось почути з приводу одного прізвища і у відповідь на пораду негайно писати скаргу на нього та звертатися до ЗМІ – що нема бажаючих підписуватись. Мовляв...повбиває! Це кажуть люди, що не боялися Кучми та Януковича!
Втім, як повідомив щойно пан Мусіяка, - призначення губернаторів відбулося з порушенням конституційної процедури, а відтак – уряд та президент мали б провести швидку операцію перепризначення голів держадміністрацій, аби потім не наразитися на пригоди з нелегітимністю регіональних влад.
Це – відвертий шанс для Ющенка більш уважно придивитися до тих, кого йому запропонували на ці посади. Не виключено, між іншим, що і сам цей шанс був навмисне закладений у високохудожню процедуру 4 лютого.
Є, правда, ризик знову розворушити коаліцію. Хоча на загальному тлі – не така вже, поки не пізно, проблема...
Справжня проблема Ющенка та його команди – за короткий час перейти з категорії "меншого зла" в категорію... ні, не "добра", а просто потужної політичної сили.
Абсолютно зрозуміло, що для цього замало весь час повторювати про любов до України, про відповідальність перед народом та вимагати не красти.
Зрозуміло, що для цього не варто продовжувати стимулювати таких персонажів, як Медведчук та Янукович, на роль єдиної "жорсткої" опозиції. Не варто тримати цих "демонів зла" в якості уявної "альтернативи", якою за Кучми колись була "червона загроза"...
Бо це стримує формування опозиції справді принципової та ідеологічної, про яку мріяли ті, хто голосував за Ющенка, а тепер боїться опинитись в таборі цих одіозних осіб.
Всі ці старезні технологічні прийомчики – якщо хтось їх практикує в команді переможців – не просто хвороба, а пряма ознака "внутрішнього ворога".
Як, на мою особисту точку зору, хворобливою, якщо не гірше, є і ідея підписання президентом якоїсь угоди зі ЗМІ про невтручання.
І чому владі весь час не вистачає для дотримання прав людей прямої дії Конституції та законодавчого забезпечення свободи слова?! І хто давно не "консолідував" ЗМІ на предмет права підписати "угоду" з владою, - аби потім знову мати нагоду закликати на консолідацію в боротьбі з нею?
Власне, всі ці технології, що включають в себе категорії більшого чи меншого зла, відійшли б вже в минуле. Якби після цих виборів відбулося б, нарешті, нормальне ідеологічне розмежування на лівих та правих. Яких в нас, як відомо, вдосталь по обидва боки нещодавніх барикад.
Але оскільки своїх правоцентристів в Ющенка явно не вистачає, а залучати до коаліції "чужих", що підлягають хоча б умовній, але люстрації, його наразі відлякали, - то штучна, а відтак технологічна суміш зберігатиметься аж до парламентських виборів.
Хоча, можливо, розлучення з СПУ через ротацію в уряді відбудеться ще протягом року.
Якщо цього не станеться, і виборці й надалі залишатимуться перед технологічним, а не ідеологічним вибором, то питання про "менше зло" залишатиметься й надалі.
І ще невідомо, кого ним проголосять наступні технологи.
Хоча "занижувати талію та завужувати рукави" все одно нікому не дозволять. Бо ми залишатимемося в старій системі влади.
