Київський "залізний ангел"
Вівторок, 1 лютого 2005, 14:08
Висунення Тимошенко на посаду українського прем'єра викликало потік комплементарних заголовків у західній пресі, наприклад "Шлях від газової принцеси до матері всієї країни", "Газова принцеса хоче реваншу", "Українська залізна леді"...
Приблизно такими ж заголовками західна преса майоріла й під час помаранчевої революції. Згадати хоча б статтю "Зразкова революціонерка", автор якої не раз у короткій статті зізнавався в непереборному бажанні погладити Тимошенко по коліну.
Злі язики стверджують, що Тимошенко добре доплачує за піар за кордоном. Однак усі знають, що вона легко зачаровує журналістів, тим більше, якщо журналісти - чоловіки. Тимошенко дуже не схожа на російських жінок-політиків, які нагадують, швидше, членів ЦК КПРС, матрон чи жінок-космонавтів.
Відео її першого приходу в Кабмін - туфлі на платформі, шпильки сантиметрів 18, кокетлива скринька... Ні в чому не схожа на оспіваний західними журналами образ леді. Типова представниця слов'янської жінки, для якої краса й одяг - ще один і, мабуть, найдієвіший метод комунікації з підлеглими. Відразу після першого засідання Кабміну колишні міністри уряду Януковича визнали її "ефективним і тактовним керівником, професіоналом-керівником".
Перед вами - ще одна стаття із впливового видання Фокус, автор якої теж явно не зміг залишитися байдужим до Тимошенко. Не він перший, не він - останній...
Дієта допомогла. Перед присягою Віктора Ющенка 44-літня Юлія Тимошенко цілими днями пила тільки кефір. Жінка, за фотомодельною зовнішністю якої ховається твердий характер, хотіла справити враження в ефектному, модному вбранні, яке вона замовила спеціально для церемонії.
Справді, новий глава держави не міг її не помітити. Незважаючи на весь опір, наступного дня після вступу на посаду Ющенко призначив свою головну революційну соратницю в.о. глави уряду. Має бути ще затвердження парламентом, але вже саме призначення - це виклик. Адже кандидат економічних наук Тимошенко, яка за українською традицією носить волосся, зібране у косі навколо голови подібно до німбу, є ворогом номер один для кланів, які дотепер контролювали Україну.
"Чоловіки переносять поразки, якщо вони програють чоловікам, - говорить Тимошенко, - але для чоловіка жахливо програти жінці". Тому, за її словами, чоловіки набагато жорстокіші й тверді в боротьбі з жінкою. "Я кращий тому приклад", - додає вона.
Тимошенко кашляє. Камін у її будинку під Києвом коптить. Вона марно намагається відкрити витяжку. "Зазвичай я його ніколи не запалюю, - вибачається вона, - я майже не буваю вдома - ставлю розкладушку у своєму новому кабінеті". Поруч із помпезними без смаку міні-палацами по сусідству "бунгало", яке знімає Тимошенко, виглядає скромно.
"Тимошенко - єдиний мужик в українській політиці", - говорять злі язики в Києві. Сама Тимошенко сприймає ці слова з гумором. "Це мені подобається, - посміюється вона, - але тільки якщо вони визнають, що в мені є щось жіноче".
Вона робить серйозне обличчя і глибоко зітхає.
Її життя - трилер: від дівчинки, вихованої матір'ю-одиначкою, вона доросла до мультиміліонерши, потім робота в уряді, звідти - у в'язницю, і от тепер - друга жінка в державі.
"Усе почалося із продажу відеокасет наприкінці 80-х", - починає вона розповідь.
Раптом дзвонить один із її чотирьох мобільних телефонів. Вона відповідає. Зненацька її обличчя начебто кам'яніє. "Вони намагаються застосувати нові методи. Але їм це не допоможе. Зроби все, що можеш", - віддає вона команду. Лише поклавши трубку, вона знову посміхається: "Мені роблять подарунок у зв'язку із призначенням главою уряду". "Комсомольська правда" збирається написати статтю про якісь її любовні пригоди. Під тиском із Кремля, упевнена вона.
Кремль до останнього робив все, щоб не допустити Тимошенко до прем'єрства. "Часи, коли кадровий відділ Києва знаходився у Москві, пройшли", - парирує вона.
Російська військова прокуратура навіть видала ордер на її арешт, нібито за підкуп російських військових.
"Усе притягнуто за волосся", - різко говорить Тимошенко. Обвинувачі в Москві стали активно діяти саме тоді, коли вона оголосила про експорт революції в Росію.
Але Москві її не загальмувати. Тимошенко знову повертається до історії свого життя: "На початку 90-х мій чоловік і я позичили 5000 доларів і купили торговельне місце на московській товарній біржі".
Потім все пішло швидко. у 1995 році вона стає головою одного із найбільших енергетичних концернів України, і народ дає їй прізвисько "газова принцеса".
"У той час я жила в літаку, не було ні години для себе, місяцями не бачила доньку й чоловіка". То були роки турбо-капіталізму. Багато хто не вірить, що вона чесно заробила свої мільйони. Хто, запитують вони, міг чесно розбагатіти в той час?
Казково розбагатівши у 1997 році, вона йде в парламент. "Я була зовсім аполітичною. Але корупція стала так дратувати, що я хотіла з нею боротися". Робота депутатом була шоком, говорить вона сьогодні: "Я не могла повірити, що скрізь такий бруд".
У 1999 році вона стає заступником прем'єр-міністра й розслідує темні махінації своїх колишніх партнерів по бізнесу. Вона хоче зробити енергетичний сектор прозорішим. Адже всі виверти їй знайомі. Правлячі клани не прощають їй таких нападів і домагаються її звільнення.
Коли слідом за цим вона відкрито стала критикувати президента Кучму, прокуратура згадала про її бізнес-минуле в умовах дикого капіталізму. Спочатку заарештовують її чоловіка і тестя, потім її саму. Влада хоче зламати її за допомогою особистих обшуків і ізоляції. Провівши 42 дні у брудній камері, вона виходить на волю. Її чоловік залишається у в'язниці рік. Зараз Олександр Тимошенко живе за кордоном у таємному місці, побоюючись за свою безпеку. Їхня 24-літня донька Євгенія вчиться в Лондоні.
Для "залізного ангела" Юлії зміна влади перетворюється у справу життя й питання виживання. Вона стає двигуном революції - за свій рахунок. "Від моїх грошей більше нічого не залишилося, я все витратила на виборчу кампанію", - говорить вона.
Як прем'єр-міністр вона, насамперед, планує боротися з корупцією, бюрократією і тіньовою економікою. Відповідно до опитувань, більшість українців уважають, що лише вона здатна ефективно боротися з корінним злом старого режиму.
Однак тепер у неї з'явився один недолік. "Спочатку всі мене недооцінювали, тому що я жінка. Я цим користувалася, - посміюється вона. - Тепер я позбулася цієї переваги. Сьогодні мене ніхто більше не недооцінює".
Приблизно такими ж заголовками західна преса майоріла й під час помаранчевої революції. Згадати хоча б статтю "Зразкова революціонерка", автор якої не раз у короткій статті зізнавався в непереборному бажанні погладити Тимошенко по коліну.
Злі язики стверджують, що Тимошенко добре доплачує за піар за кордоном. Однак усі знають, що вона легко зачаровує журналістів, тим більше, якщо журналісти - чоловіки. Тимошенко дуже не схожа на російських жінок-політиків, які нагадують, швидше, членів ЦК КПРС, матрон чи жінок-космонавтів.
Відео її першого приходу в Кабмін - туфлі на платформі, шпильки сантиметрів 18, кокетлива скринька... Ні в чому не схожа на оспіваний західними журналами образ леді. Типова представниця слов'янської жінки, для якої краса й одяг - ще один і, мабуть, найдієвіший метод комунікації з підлеглими. Відразу після першого засідання Кабміну колишні міністри уряду Януковича визнали її "ефективним і тактовним керівником, професіоналом-керівником".
Перед вами - ще одна стаття із впливового видання Фокус, автор якої теж явно не зміг залишитися байдужим до Тимошенко. Не він перший, не він - останній...
Дієта допомогла. Перед присягою Віктора Ющенка 44-літня Юлія Тимошенко цілими днями пила тільки кефір. Жінка, за фотомодельною зовнішністю якої ховається твердий характер, хотіла справити враження в ефектному, модному вбранні, яке вона замовила спеціально для церемонії.
Справді, новий глава держави не міг її не помітити. Незважаючи на весь опір, наступного дня після вступу на посаду Ющенко призначив свою головну революційну соратницю в.о. глави уряду. Має бути ще затвердження парламентом, але вже саме призначення - це виклик. Адже кандидат економічних наук Тимошенко, яка за українською традицією носить волосся, зібране у косі навколо голови подібно до німбу, є ворогом номер один для кланів, які дотепер контролювали Україну.
"Чоловіки переносять поразки, якщо вони програють чоловікам, - говорить Тимошенко, - але для чоловіка жахливо програти жінці". Тому, за її словами, чоловіки набагато жорстокіші й тверді в боротьбі з жінкою. "Я кращий тому приклад", - додає вона.
Тимошенко кашляє. Камін у її будинку під Києвом коптить. Вона марно намагається відкрити витяжку. "Зазвичай я його ніколи не запалюю, - вибачається вона, - я майже не буваю вдома - ставлю розкладушку у своєму новому кабінеті". Поруч із помпезними без смаку міні-палацами по сусідству "бунгало", яке знімає Тимошенко, виглядає скромно.
"Тимошенко - єдиний мужик в українській політиці", - говорять злі язики в Києві. Сама Тимошенко сприймає ці слова з гумором. "Це мені подобається, - посміюється вона, - але тільки якщо вони визнають, що в мені є щось жіноче".
Вона робить серйозне обличчя і глибоко зітхає.
Її життя - трилер: від дівчинки, вихованої матір'ю-одиначкою, вона доросла до мультиміліонерши, потім робота в уряді, звідти - у в'язницю, і от тепер - друга жінка в державі.
"Усе почалося із продажу відеокасет наприкінці 80-х", - починає вона розповідь.
Раптом дзвонить один із її чотирьох мобільних телефонів. Вона відповідає. Зненацька її обличчя начебто кам'яніє. "Вони намагаються застосувати нові методи. Але їм це не допоможе. Зроби все, що можеш", - віддає вона команду. Лише поклавши трубку, вона знову посміхається: "Мені роблять подарунок у зв'язку із призначенням главою уряду". "Комсомольська правда" збирається написати статтю про якісь її любовні пригоди. Під тиском із Кремля, упевнена вона.
Кремль до останнього робив все, щоб не допустити Тимошенко до прем'єрства. "Часи, коли кадровий відділ Києва знаходився у Москві, пройшли", - парирує вона.
Російська військова прокуратура навіть видала ордер на її арешт, нібито за підкуп російських військових.
"Усе притягнуто за волосся", - різко говорить Тимошенко. Обвинувачі в Москві стали активно діяти саме тоді, коли вона оголосила про експорт революції в Росію.
Але Москві її не загальмувати. Тимошенко знову повертається до історії свого життя: "На початку 90-х мій чоловік і я позичили 5000 доларів і купили торговельне місце на московській товарній біржі".
Потім все пішло швидко. у 1995 році вона стає головою одного із найбільших енергетичних концернів України, і народ дає їй прізвисько "газова принцеса".
"У той час я жила в літаку, не було ні години для себе, місяцями не бачила доньку й чоловіка". То були роки турбо-капіталізму. Багато хто не вірить, що вона чесно заробила свої мільйони. Хто, запитують вони, міг чесно розбагатіти в той час?
Казково розбагатівши у 1997 році, вона йде в парламент. "Я була зовсім аполітичною. Але корупція стала так дратувати, що я хотіла з нею боротися". Робота депутатом була шоком, говорить вона сьогодні: "Я не могла повірити, що скрізь такий бруд".
У 1999 році вона стає заступником прем'єр-міністра й розслідує темні махінації своїх колишніх партнерів по бізнесу. Вона хоче зробити енергетичний сектор прозорішим. Адже всі виверти їй знайомі. Правлячі клани не прощають їй таких нападів і домагаються її звільнення.
Коли слідом за цим вона відкрито стала критикувати президента Кучму, прокуратура згадала про її бізнес-минуле в умовах дикого капіталізму. Спочатку заарештовують її чоловіка і тестя, потім її саму. Влада хоче зламати її за допомогою особистих обшуків і ізоляції. Провівши 42 дні у брудній камері, вона виходить на волю. Її чоловік залишається у в'язниці рік. Зараз Олександр Тимошенко живе за кордоном у таємному місці, побоюючись за свою безпеку. Їхня 24-літня донька Євгенія вчиться в Лондоні.
Для "залізного ангела" Юлії зміна влади перетворюється у справу життя й питання виживання. Вона стає двигуном революції - за свій рахунок. "Від моїх грошей більше нічого не залишилося, я все витратила на виборчу кампанію", - говорить вона.
Як прем'єр-міністр вона, насамперед, планує боротися з корупцією, бюрократією і тіньовою економікою. Відповідно до опитувань, більшість українців уважають, що лише вона здатна ефективно боротися з корінним злом старого режиму.
Однак тепер у неї з'явився один недолік. "Спочатку всі мене недооцінювали, тому що я жінка. Я цим користувалася, - посміюється вона. - Тепер я позбулася цієї переваги. Сьогодні мене ніхто більше не недооцінює".
