Скільки інвалідів треба Януковичу?
Вівторок, 4 січня 2005, 19:22
Відразу після внесення змін до закону про президентські вибори, які між іншим стосувалися прав інвалідів, команда Януковича майже кожного дня збільшувала кількість "постраждалих" від парламентського голосування. Причому, на мільйони.
Якщо 14 грудня Янукович говорив про 3 мільйони виборців, яких позбавили права голосувати вдома, то вже наступного дня і протягом всієї кампанії кандидат експлуатував цифру 4 мільйони інвалідів.
І в першому, і в другому випадку, Янукович, скажімо так, був не зовсім правий. А як голова уряду, який має бути в курсі всього, що відбувається в державі, свідомо перекручував інформацію і вводив в оману виборців.
А правда така. Згідно з офіційною статистикою Міністерства праці і соціальної політики, в Україні зареєстровано 2,66 мільйони інвалідів, включно з недієздатними особами (80 тисяч) і дітьми (146 тисяч), які не мають права голосувати.
Ще 319 тисяч – це інваліди першої групи, які мали право голосувати і до корекцій закону Конституційним Судом за два дні до виборів.
Загалом же в Україні у голосуванні на дому взяли участь понад 600 тисяч виборців, серед яких як інваліди всіх груп, так і громадяни, які з тих чи інших причин не змогли прибути на дільниці. При цьому значна частина інвалідів, які здатні переміщуватися самостійно, проголосували на дільницях.
Однак представник Януковича в ЦВК Нестор Шуфрич вперто, попри офіційні дані, говорив про 4-5 мільйонів інвалідів в Україні. Вочевидь, за підрахунками команди Януковича, саме такої кількості голосів не вистачило йому для перемоги.
Загалом же кількість тих, хто проголосував на дому 26 грудня, вища, ніж кількість голосувань на дому упродовж виборчих кампаній 1994-2002 років. Протягом всіх цих виборів в Україні на дому голосували дещо більше півмільйона виборців.
Причому певне зростання кількості голосувань на дому на виборах 26 грудня у порівнянні з виборами 1994-2002 рр. відбулося попри те, що з 1994 року населення України скоротилося приблизно на 5 мільйонів осіб.
Між тим, одностайного голосування інвалідів за Януковича годі було чекати.
Так, у регіонах, у яких переміг Ющенко, в цілому дещо більша концентрація інвалідів, ніж в областях, де переміг Янукович. Скажімо, в Чернігівській області зареєстровано 76 інвалідів на тисячу мешканців, у Львівській області – 58, у Києві та Івано-Франківську – по 56.
З іншого боку, У Донецькій та Луганській областях концентрація інвалідів становить відповідно 52 і 49 на тисячу населення.
Водночас, на Сході України голосування на дому відбувалося значно активніше, ніж на решті території країни. Зокрема, в Донецьку кількість тих, хто проголосував на дому, в перерахунку на кількість населення, удесятеро перевищує кількість голосувань на дому в Києві.
Мені довелося спостерігати за голосуванням на Сході України, в Донецьку, в якості члена дільничної комісії. Тому можу розкрити секрет мобілізації донецьких виборців для голосування на дому. Справа в тому, що в містах на Сході України у приватному секторі, з якого в основному і складаються шахтарські міста і містечка, існують реально функціонуючі посади квартальних – місцевих представників влади, які працюють безпосередньо з населенням.
Перед виборами, після рішення Конституційного Суду, у комісії почали надходити стоси заяв щодо необхідності голосування на дому. Майже всі ці заяви у мене на дільниці, а також у моїх колег, які організовували голосування поряд, написані від руки, тим самим почерком в усіх заявах різних мешканців різних кварталів. Цей факт можна перевірити, оскільки вся виборча документація була здана до архіву.
Велике питання – чи є такі заяви, написані представниками влади – квартальними – волевиявленням громадян, чи це волевиявлення когось іншого, тієї ж влади?
Явка виборців у Донецькій області 26 грудня становила 83%. На виборах 1994-2002 цей показник в середньому в Донецьку ледь перевищував 60%, а іноді навіть 55%. З урахуванням нинішньої політизації, реальна явка в Донецьку зросла, але все одно навряд чи значно перевищує 70%.
Проте 26 грудня у Донецьку для доставки виборців тільки комунальними підприємствами було задіяно 270 одиниць транспорту. Також за кожною виборчою дільницею в Донецьку були закріплені депутати місцевих рад, які виділяли або оплачували транспорт для завезення виборців.
Мабуть, саме допомога місцевої влади, яка вдавалася до масового завезення на дільниці пенсіонерів, довела явку до 80% і більше. Хоча це й не 96,5% - такі "рекордні" відсотки у другому турі були досягнуті вже зовсім іншими методами.
Іноді таке завезення було примусовим. Деякі громадяни скаржилися, що не хотіли їхати на вибори, але "квартальна попросила". Опиратися ж особі, яка розпоряджається своєчасною видачею пенсій та іншими зв'язками особи з владою, у них не вистачило духу.
До речі, відповідно до статті 5 закону про вибори президента, "участь громадян України у виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах". Питання в тому, як дотриматися цієї добровільності на території, яка контролюється зовсім не законом.
Саме тому так вражає провалля між реальним ставленням влади до осіб похилого віку та риторикою, яку використовує команда Януковича. Це нагадує анекдот: "Повідомлення Держкомстату: Після підвищення пенсії колишньому президентові Леонідові Кравчуку середня пенсія по країні різко зросла".
Якщо 14 грудня Янукович говорив про 3 мільйони виборців, яких позбавили права голосувати вдома, то вже наступного дня і протягом всієї кампанії кандидат експлуатував цифру 4 мільйони інвалідів.
І в першому, і в другому випадку, Янукович, скажімо так, був не зовсім правий. А як голова уряду, який має бути в курсі всього, що відбувається в державі, свідомо перекручував інформацію і вводив в оману виборців.
А правда така. Згідно з офіційною статистикою Міністерства праці і соціальної політики, в Україні зареєстровано 2,66 мільйони інвалідів, включно з недієздатними особами (80 тисяч) і дітьми (146 тисяч), які не мають права голосувати.
Ще 319 тисяч – це інваліди першої групи, які мали право голосувати і до корекцій закону Конституційним Судом за два дні до виборів.
Загалом же в Україні у голосуванні на дому взяли участь понад 600 тисяч виборців, серед яких як інваліди всіх груп, так і громадяни, які з тих чи інших причин не змогли прибути на дільниці. При цьому значна частина інвалідів, які здатні переміщуватися самостійно, проголосували на дільницях.
Однак представник Януковича в ЦВК Нестор Шуфрич вперто, попри офіційні дані, говорив про 4-5 мільйонів інвалідів в Україні. Вочевидь, за підрахунками команди Януковича, саме такої кількості голосів не вистачило йому для перемоги.
Загалом же кількість тих, хто проголосував на дому 26 грудня, вища, ніж кількість голосувань на дому упродовж виборчих кампаній 1994-2002 років. Протягом всіх цих виборів в Україні на дому голосували дещо більше півмільйона виборців.
Причому певне зростання кількості голосувань на дому на виборах 26 грудня у порівнянні з виборами 1994-2002 рр. відбулося попри те, що з 1994 року населення України скоротилося приблизно на 5 мільйонів осіб.
Між тим, одностайного голосування інвалідів за Януковича годі було чекати.
Так, у регіонах, у яких переміг Ющенко, в цілому дещо більша концентрація інвалідів, ніж в областях, де переміг Янукович. Скажімо, в Чернігівській області зареєстровано 76 інвалідів на тисячу мешканців, у Львівській області – 58, у Києві та Івано-Франківську – по 56.
З іншого боку, У Донецькій та Луганській областях концентрація інвалідів становить відповідно 52 і 49 на тисячу населення.
Водночас, на Сході України голосування на дому відбувалося значно активніше, ніж на решті території країни. Зокрема, в Донецьку кількість тих, хто проголосував на дому, в перерахунку на кількість населення, удесятеро перевищує кількість голосувань на дому в Києві.
Мені довелося спостерігати за голосуванням на Сході України, в Донецьку, в якості члена дільничної комісії. Тому можу розкрити секрет мобілізації донецьких виборців для голосування на дому. Справа в тому, що в містах на Сході України у приватному секторі, з якого в основному і складаються шахтарські міста і містечка, існують реально функціонуючі посади квартальних – місцевих представників влади, які працюють безпосередньо з населенням.
Перед виборами, після рішення Конституційного Суду, у комісії почали надходити стоси заяв щодо необхідності голосування на дому. Майже всі ці заяви у мене на дільниці, а також у моїх колег, які організовували голосування поряд, написані від руки, тим самим почерком в усіх заявах різних мешканців різних кварталів. Цей факт можна перевірити, оскільки вся виборча документація була здана до архіву.
Велике питання – чи є такі заяви, написані представниками влади – квартальними – волевиявленням громадян, чи це волевиявлення когось іншого, тієї ж влади?
Явка виборців у Донецькій області 26 грудня становила 83%. На виборах 1994-2002 цей показник в середньому в Донецьку ледь перевищував 60%, а іноді навіть 55%. З урахуванням нинішньої політизації, реальна явка в Донецьку зросла, але все одно навряд чи значно перевищує 70%.
Проте 26 грудня у Донецьку для доставки виборців тільки комунальними підприємствами було задіяно 270 одиниць транспорту. Також за кожною виборчою дільницею в Донецьку були закріплені депутати місцевих рад, які виділяли або оплачували транспорт для завезення виборців.
Мабуть, саме допомога місцевої влади, яка вдавалася до масового завезення на дільниці пенсіонерів, довела явку до 80% і більше. Хоча це й не 96,5% - такі "рекордні" відсотки у другому турі були досягнуті вже зовсім іншими методами.
Іноді таке завезення було примусовим. Деякі громадяни скаржилися, що не хотіли їхати на вибори, але "квартальна попросила". Опиратися ж особі, яка розпоряджається своєчасною видачею пенсій та іншими зв'язками особи з владою, у них не вистачило духу.
До речі, відповідно до статті 5 закону про вибори президента, "участь громадян України у виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах". Питання в тому, як дотриматися цієї добровільності на території, яка контролюється зовсім не законом.
Саме тому так вражає провалля між реальним ставленням влади до осіб похилого віку та риторикою, яку використовує команда Януковича. Це нагадує анекдот: "Повідомлення Держкомстату: Після підвищення пенсії колишньому президентові Леонідові Кравчуку середня пенсія по країні різко зросла".
