Чи потрібна єдина партія?
Понеділок, 31 січня 2005, 19:24
Перетворення "Нашої України" на єдину партію може стати катастрофічною помилкою. В нинішній ситуації, можливо, краще було б відмовитися від ідеї єдиної партії і створити на базі блоку чотирьох потужних ідеологічних партій
Президентські вибори 2004 року стали переломним моментом для всієї політичної системи України. Очевидно, що 2006 рік стане для всіх учасників української політики періодом серйозного іспиту, після якого українська політична сцена недорахується багатьох своїх акторів.
Йдеться не просто про досягнення високих державних посад і кількісне зростання партійних структур. Питання полягає в здатності до серйозного якісного стрибка, у відповідності з новими вимогами нового політичного часу. Наскільки здатний на такі зміни насамперед демократичний табір, представлений блоком Віктора Ющенка, і про які саме якісні зміни взагалі може йти мова?
Стара націонал-демократія, основні організаційні ресурси якої зосереджені в блоці "Наша Україна", в якості ідеологічної та політичної основи, цілком себе вичерпала. Цей факт став очевидним ще 1999 року. І цей факт порушує питання про майбутнє всього руху. Було б помилкою думати, начебто це питання було знято 2002 чи 2004 року завдяки створенню блоку Віктора Ющенка.
На даний момент однією з актуальних тем політичного життя країни є ідея створення на базі блоку "Наша Україна" єдиної партії. Саме в цьому багато хто бачить можливість якісних змін, здатних забезпечити майбутнє українським націонал-демократам. Наскільки це відповідає дійсності?
Перспективи єдиної партії
Для початку спробуємо проаналізувати, у чому причина успіху блоку "Наша Україна". І взагалі, що таке "Наша Україна" за своєю суттю? Яку роль це об'єднання відіграє в українському суспільстві?
На даний момент "Наша Україна" – це блок, який уже сьогодні здійснює ідейно-політичну гегемонію стосовно широких верств і різних політичних та соціальних груп українського суспільства. Сила блоку в тому, що це не просто механічне об'єднання кількох партій, а ціла ідейна течія, котра залучає у свою орбіту всі більш-менш органічно схожі та нейтральні структури.
Його сила в тім, що він зайняв собою увесь духовний простір, відкритий для демократичного впливу, а не просто правий політичний фланг.
Наприклад, сьогодні ця течія охоплює навіть Соціалістичну партію (незалежно від того, подобається це вождям СПУ чи ні). Перепади в поведінці Мороза і верхівки СПУ тим і пояснюються, що вони розуміють, що СПУ стає сателітом блоку Ющенка. Нехай нікого не вводить в оману "лівизна" СПУ і слово "соціалістична" у її назві.
Насправді спорідненість політичних сил між собою визначається не кольором прапора, а тим, що лежить у її глибинній основі, відкіля вона бере свої сили і черпає свій кадровий склад. Якщо зробити такий аналіз, то ми побачимо, що, скажімо, між КПУ і СПУ лежить провалля, якого, однак, немає між СПУ і "Нашою Україною".
Верстви населення, на які спираються лівоцентристи, вже потрапили під духовний вплив течії, очолюваної Віктором Ющенком. Після оформлення блоку в єдину партію це стане неможливим. Але ж мова йде про безліч таких прикладів, а не тільки про Соцпартію.
Створення однієї єдиної партії стане справжньою катастрофою для демократичного руху, стане величезним кроком назад стосовно раніше досягнутого. Це означатиме різке звуження ідейного й енергетичного поля "Нашої України".
Сьогодні в цьому полі перебувають різні суб'єкти громадського життя країни. Багато хто з них працює на користь демократичного блоку, навіть повністю цього не усвідомлюючи, а просто виконуючи властиві їм функції.
Особливо це стосується різноманітних незалежних ЗМІ, представників творчої інтелігенції, молодіжних організацій тощо. Для багатьох із цих структур є різниця – чи бути органічною самостійною частиною широкого демократичного руху, а чи ж мати справу з конкретною партією та з вузькопрагматичними інтересами її партійної бюрократії, обслуговувати ці інтереси.
Однак саме це і відбудеться у разі реалізації ідеї створення однієї партії. Підсумовуючи все вищесказане, можна констатувати такі різики:
1. Уже сьогодні є очевидною загрозлива тенденція перетворення майбутньої єдиної партії на партію нової "демократичної" номенклатури. Свого роду нової "За Єду!", оскільки через серйозні, іноді навіть несумісні ідеологічні розходження між можливими учасниками нової партії вона не зможе стати серйозним ідеологічним проектом, а перетвориться на аморфне об'єднання, котре роздиратиметься протиріччями і скріплюватиметься тільки поточними меркантильними інтересами.
2. Звуження формату блоку до звичайної партії, яка у будь-якому разі буде змушена тяжіти до якоїсь однієї ідеології, оголить політичний простір, особливо на правому і правоцентристському фланзі, й відкриє можливості для активної діяльності на цьому полі неконтрольованим блоком силам. Можливо, навіть відверто ворожим. Наприклад, щось аналогічне тому, як олігархічне угруповання вже сьогодні експлуатує бренд соціал-демократії. Можливе і цілеспрямоване створення підривних технологічних проектів.
3. Відбудеться неминучий конфлікт інтересів різних груп еліт, які входять сьогодні до блоку, аж до розколу і початку деструктивних процесів, що будуть співзвучні з процесами, описаними в попередніх пунктах.
4. Усе вищесказане в цілому призведе до втрати "Нашою Україною" свого духовного авторитету в суспільстві і центрального місця в його політичному житті.
Яка альтернатива?
Зміни, однак, потрібні. Необхідно надати об'єднавчому процесу якісно нового імпульсу і при цьому спрямувати його в русло, яке дозволяє уникнути багатьох негативних реакцій, які неминуче виникнуть у разі реалізації пропозиції щодо об'єднання членів блоку в одну партію. Треба знайти рішення, котре дозволить блоку не тільки бути сьогодні провідною силою в політичному житті України, але й залишатися такою у тривалій перспективі.
Таким рішенням може стати:
І. Відмова від ідеї єдиної партії і створення на базі блоку під егідою Віктора Ющенка чотирьох потужних ідеологічних партій, як-от об'єднана партія ліберального напряму, партія національно-консервативного (націоналістичного) напряму, союз християнських демократів, партія широкого загальнодемократичного напряму (можливо, з елементами соціал-демократії).
ІІ. Зберегти "Нашу Україну" у форматі блоку цих чотирьох політичних партій.
Переваги такого варіанта (створення декількох сильних партій) очевидні:
По-перше, максимально знижується загроза конфлікту між членами блоку, і враховуються інтереси всіх сторін.
По-друге, блок в оновленому форматі зберігається і отримує новий енергетичний імпульс за рахунок сильних ідеологічних партій, об'єднаних під егідою Віктора Ющенка.
Блок може стати об’єднанням всього демократичного спектру – від лібералізму до соціал-демократії.
І накінець, демократичний блок стане автором кількох перспективних ідеологічних проектів, які, конкуруючи між собою, матимуть, однак, загальний духовний і навіть організаційний штаб у недалекому майбутньому.
Ці ідеологічні проекти можуть статати усі разом основою нової гнучкої і стабільної політичної системи України. Причому місце четвертої пропонованої партії (з елементами соціал-демократії) цілком може зайняти сьогоднішня Соціалістична партія України.
В іншому випадку один із проектів доведе свою виняткову перевагу, і вже він стане безперечною основою для створення справжньої суперпартії, без негативних аспектів, зазначених вище.
Основна проблема
Основною проблемою при реалізації такого варіанта трансформації блоку Віктора Ющенка може стати позиція самого центрального штабу блоку.
З одного боку, створення єдиної партії вбачається для багатьох найпростішим способом закріпити сформований розподіл ролей у блоці та зробити процеси, які відбуваються в ньому, більш контрольованими. У той час як створення справді сильних партій може викликати побоювання мати справу із самодостатніми, самостійними структурами і як наслідок – потребу змінювати стиль керівництва блоком.
Зрозуміло, що керувати слабкими і залежними набагато легше, ніж сильними і самостійними.
З іншого боку, всередині блоку поміж самих партійних лідерів є чимало людей, які чудово знають реальний стан усередині структур своїх партій, котрі фактично були занедбані й не розвивалися. Таким лідерам створення єдиної партії вбачається єдиним шансом одержати депутатський мандат у 2006 році й у такий спосіб продовжити своє політичне існування.
Тому все залежить від здатності лідерів "Нашої України" мислити масштабно і здатності відмовитися від спокуси простих рішень.
Тут перераховані недоліки об'єднавчого процесу в тому вигляді, у якому він обговорюється сьогодні з погляду як поточного політичного моменту, так і стратегічних перспектив. Ухвалення рішення про об'єднання блоку в єдину партію може стати серйозною політичною помилкою з далекосяжними наслідками.
І навпаки, переформатування блоку пропонованим способом може перевести цей процес у нове перспективне русло, зняти нікому непотрібну напругу між партнерами, надати демократичному табору нового імпульсу і створити нову, відкриту для всіх здорових сил політичну систему України.
Дмитро Панько, Інститут Християнської Демократії
Президентські вибори 2004 року стали переломним моментом для всієї політичної системи України. Очевидно, що 2006 рік стане для всіх учасників української політики періодом серйозного іспиту, після якого українська політична сцена недорахується багатьох своїх акторів.
Йдеться не просто про досягнення високих державних посад і кількісне зростання партійних структур. Питання полягає в здатності до серйозного якісного стрибка, у відповідності з новими вимогами нового політичного часу. Наскільки здатний на такі зміни насамперед демократичний табір, представлений блоком Віктора Ющенка, і про які саме якісні зміни взагалі може йти мова?
Стара націонал-демократія, основні організаційні ресурси якої зосереджені в блоці "Наша Україна", в якості ідеологічної та політичної основи, цілком себе вичерпала. Цей факт став очевидним ще 1999 року. І цей факт порушує питання про майбутнє всього руху. Було б помилкою думати, начебто це питання було знято 2002 чи 2004 року завдяки створенню блоку Віктора Ющенка.
На даний момент однією з актуальних тем політичного життя країни є ідея створення на базі блоку "Наша Україна" єдиної партії. Саме в цьому багато хто бачить можливість якісних змін, здатних забезпечити майбутнє українським націонал-демократам. Наскільки це відповідає дійсності?
Перспективи єдиної партії
Для початку спробуємо проаналізувати, у чому причина успіху блоку "Наша Україна". І взагалі, що таке "Наша Україна" за своєю суттю? Яку роль це об'єднання відіграє в українському суспільстві?
На даний момент "Наша Україна" – це блок, який уже сьогодні здійснює ідейно-політичну гегемонію стосовно широких верств і різних політичних та соціальних груп українського суспільства. Сила блоку в тому, що це не просто механічне об'єднання кількох партій, а ціла ідейна течія, котра залучає у свою орбіту всі більш-менш органічно схожі та нейтральні структури.
Його сила в тім, що він зайняв собою увесь духовний простір, відкритий для демократичного впливу, а не просто правий політичний фланг.
Наприклад, сьогодні ця течія охоплює навіть Соціалістичну партію (незалежно від того, подобається це вождям СПУ чи ні). Перепади в поведінці Мороза і верхівки СПУ тим і пояснюються, що вони розуміють, що СПУ стає сателітом блоку Ющенка. Нехай нікого не вводить в оману "лівизна" СПУ і слово "соціалістична" у її назві.
Насправді спорідненість політичних сил між собою визначається не кольором прапора, а тим, що лежить у її глибинній основі, відкіля вона бере свої сили і черпає свій кадровий склад. Якщо зробити такий аналіз, то ми побачимо, що, скажімо, між КПУ і СПУ лежить провалля, якого, однак, немає між СПУ і "Нашою Україною".
Верстви населення, на які спираються лівоцентристи, вже потрапили під духовний вплив течії, очолюваної Віктором Ющенком. Після оформлення блоку в єдину партію це стане неможливим. Але ж мова йде про безліч таких прикладів, а не тільки про Соцпартію.
Створення однієї єдиної партії стане справжньою катастрофою для демократичного руху, стане величезним кроком назад стосовно раніше досягнутого. Це означатиме різке звуження ідейного й енергетичного поля "Нашої України".
Сьогодні в цьому полі перебувають різні суб'єкти громадського життя країни. Багато хто з них працює на користь демократичного блоку, навіть повністю цього не усвідомлюючи, а просто виконуючи властиві їм функції.
Особливо це стосується різноманітних незалежних ЗМІ, представників творчої інтелігенції, молодіжних організацій тощо. Для багатьох із цих структур є різниця – чи бути органічною самостійною частиною широкого демократичного руху, а чи ж мати справу з конкретною партією та з вузькопрагматичними інтересами її партійної бюрократії, обслуговувати ці інтереси.
Однак саме це і відбудеться у разі реалізації ідеї створення однієї партії. Підсумовуючи все вищесказане, можна констатувати такі різики:
1. Уже сьогодні є очевидною загрозлива тенденція перетворення майбутньої єдиної партії на партію нової "демократичної" номенклатури. Свого роду нової "За Єду!", оскільки через серйозні, іноді навіть несумісні ідеологічні розходження між можливими учасниками нової партії вона не зможе стати серйозним ідеологічним проектом, а перетвориться на аморфне об'єднання, котре роздиратиметься протиріччями і скріплюватиметься тільки поточними меркантильними інтересами.
2. Звуження формату блоку до звичайної партії, яка у будь-якому разі буде змушена тяжіти до якоїсь однієї ідеології, оголить політичний простір, особливо на правому і правоцентристському фланзі, й відкриє можливості для активної діяльності на цьому полі неконтрольованим блоком силам. Можливо, навіть відверто ворожим. Наприклад, щось аналогічне тому, як олігархічне угруповання вже сьогодні експлуатує бренд соціал-демократії. Можливе і цілеспрямоване створення підривних технологічних проектів.
3. Відбудеться неминучий конфлікт інтересів різних груп еліт, які входять сьогодні до блоку, аж до розколу і початку деструктивних процесів, що будуть співзвучні з процесами, описаними в попередніх пунктах.
4. Усе вищесказане в цілому призведе до втрати "Нашою Україною" свого духовного авторитету в суспільстві і центрального місця в його політичному житті.
Яка альтернатива?
Зміни, однак, потрібні. Необхідно надати об'єднавчому процесу якісно нового імпульсу і при цьому спрямувати його в русло, яке дозволяє уникнути багатьох негативних реакцій, які неминуче виникнуть у разі реалізації пропозиції щодо об'єднання членів блоку в одну партію. Треба знайти рішення, котре дозволить блоку не тільки бути сьогодні провідною силою в політичному житті України, але й залишатися такою у тривалій перспективі.
Таким рішенням може стати:
І. Відмова від ідеї єдиної партії і створення на базі блоку під егідою Віктора Ющенка чотирьох потужних ідеологічних партій, як-от об'єднана партія ліберального напряму, партія національно-консервативного (націоналістичного) напряму, союз християнських демократів, партія широкого загальнодемократичного напряму (можливо, з елементами соціал-демократії).
ІІ. Зберегти "Нашу Україну" у форматі блоку цих чотирьох політичних партій.
Переваги такого варіанта (створення декількох сильних партій) очевидні:
По-перше, максимально знижується загроза конфлікту між членами блоку, і враховуються інтереси всіх сторін.
По-друге, блок в оновленому форматі зберігається і отримує новий енергетичний імпульс за рахунок сильних ідеологічних партій, об'єднаних під егідою Віктора Ющенка.
Блок може стати об’єднанням всього демократичного спектру – від лібералізму до соціал-демократії.
І накінець, демократичний блок стане автором кількох перспективних ідеологічних проектів, які, конкуруючи між собою, матимуть, однак, загальний духовний і навіть організаційний штаб у недалекому майбутньому.
Ці ідеологічні проекти можуть статати усі разом основою нової гнучкої і стабільної політичної системи України. Причому місце четвертої пропонованої партії (з елементами соціал-демократії) цілком може зайняти сьогоднішня Соціалістична партія України.
В іншому випадку один із проектів доведе свою виняткову перевагу, і вже він стане безперечною основою для створення справжньої суперпартії, без негативних аспектів, зазначених вище.
Основна проблема
Основною проблемою при реалізації такого варіанта трансформації блоку Віктора Ющенка може стати позиція самого центрального штабу блоку.
З одного боку, створення єдиної партії вбачається для багатьох найпростішим способом закріпити сформований розподіл ролей у блоці та зробити процеси, які відбуваються в ньому, більш контрольованими. У той час як створення справді сильних партій може викликати побоювання мати справу із самодостатніми, самостійними структурами і як наслідок – потребу змінювати стиль керівництва блоком.
Зрозуміло, що керувати слабкими і залежними набагато легше, ніж сильними і самостійними.
З іншого боку, всередині блоку поміж самих партійних лідерів є чимало людей, які чудово знають реальний стан усередині структур своїх партій, котрі фактично були занедбані й не розвивалися. Таким лідерам створення єдиної партії вбачається єдиним шансом одержати депутатський мандат у 2006 році й у такий спосіб продовжити своє політичне існування.
Тому все залежить від здатності лідерів "Нашої України" мислити масштабно і здатності відмовитися від спокуси простих рішень.
Тут перераховані недоліки об'єднавчого процесу в тому вигляді, у якому він обговорюється сьогодні з погляду як поточного політичного моменту, так і стратегічних перспектив. Ухвалення рішення про об'єднання блоку в єдину партію може стати серйозною політичною помилкою з далекосяжними наслідками.
І навпаки, переформатування блоку пропонованим способом може перевести цей процес у нове перспективне русло, зняти нікому непотрібну напругу між партнерами, надати демократичному табору нового імпульсу і створити нову, відкриту для всіх здорових сил політичну систему України.
Дмитро Панько, Інститут Християнської Демократії
