Od morza до моря
Понеділок, 31 січня 2005, 15:47
Минуло якихось півтора десятиліття, і громадяни сусідньої країни для нас перетворилися з предмету кпин (колеги по Варшавському договору скуповували у вітчизняних магазинах все – від пилососів до вівсяної "кави") в об'єкт латентної заздрості.
І справа навіть не в тому, що Польща увійшла в НАТО, а потім і в Європейську унію, а поляки стали повноправними (і, якщо хочете, повновартісними) європейцями, обивателями (в доброму розумінні цього слова), які впевнені у своєму завтрашньому дні. Громадяни України цей шлях ще мусять подолати, і найважче в цьому плані те, що п'ятнадцяти років для цього ми не маємо.
Рік Польщі в Україні
Доволі цікаву "фішку" під назвою "Рік якоїсь держави в Україні" ледь не звів нанівець рік позаминулий, який в нашій країні пройшов під зіркою Російської Федерації. Тоді, нагадаю, до вже звичного терміну "шароварщина" долучився ще один - "косоворотщина" - далі пафосних, помпезних, а тому до неможливості нудних виступів колективів художньої самодіяльності та концертів "зірок" справа розвитку добросусідських дружніх стосунків не пішла.
А за культурною "ширмою" економічні відносини двох слов'янських країн залишалися вкрай напруженими – антидемпінгові локальні конфлікти, проблеми з газотранспортним консорціумом, нафтопровід "Одеса-Броди", що став притчею во язицех тощо.
"Рік Польщі в Україні" почався 1 квітня 2004 року (день сміху у високосний рік), що само по собі стало причиною для смішних і не дуже дотепів. Проте, коли під час свого другого зарубіжного вояжу новий президент України Віктор Ющенко разом з польським колегою Александром Кваснєвським почали підсумовувати "пройдений шлях" картина склалася доволі оптимістична.
Ось лише "сухий" перелік тем, які були обговорені двома лідерами під час зустрічі у краківському замку "Вавель": функціонування нафтопроводу "Одеса-Броди"; залучення взаємних інвестицій в польський та український ринки; приватизація польського металургійного комбінату "Гута Ченстохова", і участь у цьому процесі української корпорації "Індустріальний союз Донбасу".
Навіть традиційна для заходів такого штибу "дипломатична попса" була доволі цікавою – напередодні зустрічі польська сторона приготувала українському президентові сюрприз - мільйон карбованців, які гетьман Павло Скоропадський надрукував у 1919 році, коли у Кракові працював український уряд (не так давно цей "лимон" знайшли у місцевому архіві).
Підсумки року обговорювали і під час зустрічі Віктора Ющенка з Головою Ради Міністрів Республіки Польща Мареком Бєлкою. Обговоривши успіхи у високосному році, президент України запропонував, аби на урядовому рівні були виписані завдання на 2005 рік щодо активізації двосторонніх відносин. У свою чергу, польський прем'єр задекларував пропозицію розширити програми стажування для українських урядовців.
З точки зору міністра
Поки керівники двох країн оптимістично говорили "по протоколу", не менш важливу заяву зробив міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд. До слів шефа зовнішньополітичного відомства сусідньої держави варто уважно прислухатися вітчизняним політикам і чиновникам вищого ешелону. На думку пана Ротфельда, Польща у підтримці України не може обмежуватися символічними жестами і саме зараз настав час конкретних дій.
Міністр упевнений, що ці дії відчуватиме не лише політична еліта, але й пересічні громадяни України, і пропонує запровадити процес спрощеного перетину кордону, новий підхід до українців, які працюють у Польщі, щоб вони мали повні права. "Іншими словами, потрібно створити пакет, який би перетворився на матеріальну силу, а не лише на духовну і моральну підтримку", – підкреслив керівник польського міністерства закордонних справ.
З думкою польського міністра перегукуються слова українського економіста, директора Центру економічного розвитку Олександра Пасхавера – "Політична підтримка не трансформується однозначно в посилення економічних відносин між країнами. Це самостійна галузь і бізнесмени не керуються симпатіями політичних лідерів".
"Інша справа – якщо ця політична підтримка трансформується у такі дії, які полегшують економічні стосунки. Тоді бізнесмени отримують реальну вигоду від особливих відносин. Хай це буде взаємне зниження митних зборів, преференції щодо взаємного сприяння у бізнесі тощо. І тоді це посилює можливості для якихось спільних проектів. Тут не йдеться про якісь геостратегічні проекти, у які уряди вкладають бюджетні гроші. Я таких проектів остерігаюсь, вони можуть виявитися невигідними, а це – найгірше," говорить Пасхавер.
Роздуми біля "парадного під'їзду"
Отже, насамперед можна констатувати, що "Рік Польщі в Україні" став роком зближення двох країн. В першу чергу (і найбільш вагомо) свою роль відіграла "помаранчева революція", яка особливо сприяла тому, щоб еліти двох країн пильніше придивилися одна до одної. Адже роль Александра Кваснєвського і Леха Валенси в процесі мирної передачі влади в Україні важко переоцінити.
Однак, крім суто політичного аспекту, не можна не звернути увагу на "економічний бік медалі". Ще не на повну силу, ще не так, як би то мало би бути між сусідами, але український капітал потрапляє в Польщу, а польський бізнес йде в Україну. Проте реалізованих великих проектів в економічній сфері між двома країнами досі немає. Тому країнам необхідно саме тепер докласти зусиль і надати підтримку спільним проектам, взаємопроникненню капіталу.
Показовим у цьому році може стати вирішення тривалого (а, якщо говорити точніше - затягнутого) питання з приватизації одного з найбільших об'єктів польської індустрії - металургійного комбінату "Гута Ченстохова". Президент Віктор Ющенко під час свого перебування в Польщі, звісно, не міг оминути увагою цієї проблеми, тим більше, що бере участь у процесі роздержавлення польської Гути потужна українська корпорація "Індустріальний союз Донбасу.
Український лідер задекларував свою підтримку ІСД у прагненні корпорації вийти на польський ринок, і пообіцяв, що "цей проект знайде підтримку в моєму уряді". Час покаже, якими конкретними справами наповнюватиме свою обіцянку Віктор Андрійович, і чи будуть вони взагалі.
Минулого разу приватизація Гути ІСД не вдалася не в останню чергу через негативний імідж колишнього українського лідера, який проектувався на весь українській бізнес. Зараз ситуація інакша.
Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, який зараз перебуває у Польщі, має кілька практичних порад щодо співпраці бізнесу двох країн – "Перш за все, треба поліпшувати український інвестиційний клімат, щоб отримувати не лише американські чи європейські гроші, а й польські. Сьогодні велика цікавість до української економіки, і якщо ми скористаємося цим вікном можливостей – буде дуже й дуже добре.
Друге – треба поліпшити інформаційну складову, бо у мене складається враження, що, попри близьке сусідство, польські бізнесмени надзвичайно мало знають про Україну, а українські – про Польщу.
І, звичайно, треба бути готовими до того, що польський ринок – це ринок Європейського Союзу з усіма їхніми стандартами. І тут доведеться конкурувати не лише з польськими виробниками, а й з європейськими та американськими. Взагалі, сьогодні ми можемо очікувати перетоку капіталів до України з Польщі, Угорщини та інших країн, які увійшли до ЄС. У них зросли видатки на виробництво, і Україна може стати для них своєрідним експортним майданчиком," вважає ексепрт.
Співпраця в сфері економіки дасть можливість створити потужний економічний, а у подальшому, будемо сподіватися, і політичний тандем в Європі й у світі, що дозволить уникнути поглинання двох ментально і культурно близьких країн сильнішими світовими гравцями. Адже зараз не військова сила є способом завоювання, а економічна могутність.
Для того, щоб не бути асимільованими та зберегти свою ідентичність Україні та Польщі потрібно поглиблювати економічну співпрацю, яка дозволить їм гідно виступати на Європейській та світовій арені.
Прихід Ющенка до влади в Україні дає привід елітам двох країн співпрацювати тісніше. Безумовно, нова влада в Україні будуватиме нові правила роботи для великого бізнесу, які будуть базуватися на ґрунті прозорості, чесності і цивілізованості і цілеспрямовано підтримуватиме бізнес-структури, які гратимуть за такими правилами в їх русі на європейський ринок, в тому числі й з інвестиціями.
Влада, з якою Україна попрощалася цієї зими, як не прикро це констатувати, не особливо переймалася реалізацією спільних практичних бізнес-проектів (знову ж таки найпоказовіші приклади - Гута Ченстохова і нафтопровід "Одеса-Броди"), надаючи перевагу висловлюванню свого євроінтеграційного поруху лише на рівні гасел. Зараз українці мають сподівання, що прихід команди Ющенка дозволить сконцентруватися на реалізації практичних проектів.
Інвестиції і вихід на європейський ринок українського капіталу є складовою євроінтеграційних кроків України. І Польща в цьому може допомогти Україні. Українські та польські політики та бізнесмени повинні не втратити шанс створення сильного дуету Польщі та України, який би сприяв тому, щоби наші країни посіли достойне місце в Європейському Союзі.
Зараз незрозуміле лише одне – чому до висновків, які буквально лежать на поверхні, офіційний Київ протягом останніх 14 років так і не дійшов?
Приємне і корисне
На завершення - ще два питання міждержавних стосунків.
Перше - "вічна проблема" інтеграції України в євроспільноту. Польща, вочевидь, має на меті стати каталізатором (чи то паротягом), який допоможе Україні зайняти повноцінне місце в "табелі про ранги" Старого континенту.
Цікаво, що оптимізму у вирішенні євроінтеграційних прагнень у польського президента, здається, більше, ніж у багатьох вітчизняних політичних діячів. Напередодні інавгурації Віктора Ющенка президент Польщі Александр Кваснєвський поділився власним прогнозом про те, що Україна стане членом Європейського Союзу протягом найближчого часу.
Адже, на думку польського лідера, після перемоги Віктора Ющенка "абсолютно" підвищуються шанси України для вступу в ЄС. "Працювати треба. Через один день чи місяць, думаю, не вийде. Але кілька років – і думаю, будемо разом", - цю сентенцію Кваснєвського варто запам'ятати і громадянам України, а запам'ятавши - втілювати у життя.
А тим, хто пам'ятає тріумф "зеспулу" Пехнічки, Лята, Бонека та інших чарівників м'яча у Іспанії в 1982 році можна сподіватися, що разом з поляками ми через сім років проведемо Чемпіонат Європи. Принаймні, Ющенко в це вірить.
Дмитро Крикун, МЦ "Кандидат"
І справа навіть не в тому, що Польща увійшла в НАТО, а потім і в Європейську унію, а поляки стали повноправними (і, якщо хочете, повновартісними) європейцями, обивателями (в доброму розумінні цього слова), які впевнені у своєму завтрашньому дні. Громадяни України цей шлях ще мусять подолати, і найважче в цьому плані те, що п'ятнадцяти років для цього ми не маємо.
Рік Польщі в Україні
Доволі цікаву "фішку" під назвою "Рік якоїсь держави в Україні" ледь не звів нанівець рік позаминулий, який в нашій країні пройшов під зіркою Російської Федерації. Тоді, нагадаю, до вже звичного терміну "шароварщина" долучився ще один - "косоворотщина" - далі пафосних, помпезних, а тому до неможливості нудних виступів колективів художньої самодіяльності та концертів "зірок" справа розвитку добросусідських дружніх стосунків не пішла.
А за культурною "ширмою" економічні відносини двох слов'янських країн залишалися вкрай напруженими – антидемпінгові локальні конфлікти, проблеми з газотранспортним консорціумом, нафтопровід "Одеса-Броди", що став притчею во язицех тощо.
"Рік Польщі в Україні" почався 1 квітня 2004 року (день сміху у високосний рік), що само по собі стало причиною для смішних і не дуже дотепів. Проте, коли під час свого другого зарубіжного вояжу новий президент України Віктор Ющенко разом з польським колегою Александром Кваснєвським почали підсумовувати "пройдений шлях" картина склалася доволі оптимістична.
Ось лише "сухий" перелік тем, які були обговорені двома лідерами під час зустрічі у краківському замку "Вавель": функціонування нафтопроводу "Одеса-Броди"; залучення взаємних інвестицій в польський та український ринки; приватизація польського металургійного комбінату "Гута Ченстохова", і участь у цьому процесі української корпорації "Індустріальний союз Донбасу".
Навіть традиційна для заходів такого штибу "дипломатична попса" була доволі цікавою – напередодні зустрічі польська сторона приготувала українському президентові сюрприз - мільйон карбованців, які гетьман Павло Скоропадський надрукував у 1919 році, коли у Кракові працював український уряд (не так давно цей "лимон" знайшли у місцевому архіві).
Підсумки року обговорювали і під час зустрічі Віктора Ющенка з Головою Ради Міністрів Республіки Польща Мареком Бєлкою. Обговоривши успіхи у високосному році, президент України запропонував, аби на урядовому рівні були виписані завдання на 2005 рік щодо активізації двосторонніх відносин. У свою чергу, польський прем'єр задекларував пропозицію розширити програми стажування для українських урядовців.
З точки зору міністра
Поки керівники двох країн оптимістично говорили "по протоколу", не менш важливу заяву зробив міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд. До слів шефа зовнішньополітичного відомства сусідньої держави варто уважно прислухатися вітчизняним політикам і чиновникам вищого ешелону. На думку пана Ротфельда, Польща у підтримці України не може обмежуватися символічними жестами і саме зараз настав час конкретних дій.
Міністр упевнений, що ці дії відчуватиме не лише політична еліта, але й пересічні громадяни України, і пропонує запровадити процес спрощеного перетину кордону, новий підхід до українців, які працюють у Польщі, щоб вони мали повні права. "Іншими словами, потрібно створити пакет, який би перетворився на матеріальну силу, а не лише на духовну і моральну підтримку", – підкреслив керівник польського міністерства закордонних справ.
З думкою польського міністра перегукуються слова українського економіста, директора Центру економічного розвитку Олександра Пасхавера – "Політична підтримка не трансформується однозначно в посилення економічних відносин між країнами. Це самостійна галузь і бізнесмени не керуються симпатіями політичних лідерів".
"Інша справа – якщо ця політична підтримка трансформується у такі дії, які полегшують економічні стосунки. Тоді бізнесмени отримують реальну вигоду від особливих відносин. Хай це буде взаємне зниження митних зборів, преференції щодо взаємного сприяння у бізнесі тощо. І тоді це посилює можливості для якихось спільних проектів. Тут не йдеться про якісь геостратегічні проекти, у які уряди вкладають бюджетні гроші. Я таких проектів остерігаюсь, вони можуть виявитися невигідними, а це – найгірше," говорить Пасхавер.
Роздуми біля "парадного під'їзду"
Отже, насамперед можна констатувати, що "Рік Польщі в Україні" став роком зближення двох країн. В першу чергу (і найбільш вагомо) свою роль відіграла "помаранчева революція", яка особливо сприяла тому, щоб еліти двох країн пильніше придивилися одна до одної. Адже роль Александра Кваснєвського і Леха Валенси в процесі мирної передачі влади в Україні важко переоцінити.
Однак, крім суто політичного аспекту, не можна не звернути увагу на "економічний бік медалі". Ще не на повну силу, ще не так, як би то мало би бути між сусідами, але український капітал потрапляє в Польщу, а польський бізнес йде в Україну. Проте реалізованих великих проектів в економічній сфері між двома країнами досі немає. Тому країнам необхідно саме тепер докласти зусиль і надати підтримку спільним проектам, взаємопроникненню капіталу.
Показовим у цьому році може стати вирішення тривалого (а, якщо говорити точніше - затягнутого) питання з приватизації одного з найбільших об'єктів польської індустрії - металургійного комбінату "Гута Ченстохова". Президент Віктор Ющенко під час свого перебування в Польщі, звісно, не міг оминути увагою цієї проблеми, тим більше, що бере участь у процесі роздержавлення польської Гути потужна українська корпорація "Індустріальний союз Донбасу.
Український лідер задекларував свою підтримку ІСД у прагненні корпорації вийти на польський ринок, і пообіцяв, що "цей проект знайде підтримку в моєму уряді". Час покаже, якими конкретними справами наповнюватиме свою обіцянку Віктор Андрійович, і чи будуть вони взагалі.
Минулого разу приватизація Гути ІСД не вдалася не в останню чергу через негативний імідж колишнього українського лідера, який проектувався на весь українській бізнес. Зараз ситуація інакша.
Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, який зараз перебуває у Польщі, має кілька практичних порад щодо співпраці бізнесу двох країн – "Перш за все, треба поліпшувати український інвестиційний клімат, щоб отримувати не лише американські чи європейські гроші, а й польські. Сьогодні велика цікавість до української економіки, і якщо ми скористаємося цим вікном можливостей – буде дуже й дуже добре.
Друге – треба поліпшити інформаційну складову, бо у мене складається враження, що, попри близьке сусідство, польські бізнесмени надзвичайно мало знають про Україну, а українські – про Польщу.
І, звичайно, треба бути готовими до того, що польський ринок – це ринок Європейського Союзу з усіма їхніми стандартами. І тут доведеться конкурувати не лише з польськими виробниками, а й з європейськими та американськими. Взагалі, сьогодні ми можемо очікувати перетоку капіталів до України з Польщі, Угорщини та інших країн, які увійшли до ЄС. У них зросли видатки на виробництво, і Україна може стати для них своєрідним експортним майданчиком," вважає ексепрт.
Співпраця в сфері економіки дасть можливість створити потужний економічний, а у подальшому, будемо сподіватися, і політичний тандем в Європі й у світі, що дозволить уникнути поглинання двох ментально і культурно близьких країн сильнішими світовими гравцями. Адже зараз не військова сила є способом завоювання, а економічна могутність.
Для того, щоб не бути асимільованими та зберегти свою ідентичність Україні та Польщі потрібно поглиблювати економічну співпрацю, яка дозволить їм гідно виступати на Європейській та світовій арені.
Прихід Ющенка до влади в Україні дає привід елітам двох країн співпрацювати тісніше. Безумовно, нова влада в Україні будуватиме нові правила роботи для великого бізнесу, які будуть базуватися на ґрунті прозорості, чесності і цивілізованості і цілеспрямовано підтримуватиме бізнес-структури, які гратимуть за такими правилами в їх русі на європейський ринок, в тому числі й з інвестиціями.
Влада, з якою Україна попрощалася цієї зими, як не прикро це констатувати, не особливо переймалася реалізацією спільних практичних бізнес-проектів (знову ж таки найпоказовіші приклади - Гута Ченстохова і нафтопровід "Одеса-Броди"), надаючи перевагу висловлюванню свого євроінтеграційного поруху лише на рівні гасел. Зараз українці мають сподівання, що прихід команди Ющенка дозволить сконцентруватися на реалізації практичних проектів.
Інвестиції і вихід на європейський ринок українського капіталу є складовою євроінтеграційних кроків України. І Польща в цьому може допомогти Україні. Українські та польські політики та бізнесмени повинні не втратити шанс створення сильного дуету Польщі та України, який би сприяв тому, щоби наші країни посіли достойне місце в Європейському Союзі.
Зараз незрозуміле лише одне – чому до висновків, які буквально лежать на поверхні, офіційний Київ протягом останніх 14 років так і не дійшов?
Приємне і корисне
На завершення - ще два питання міждержавних стосунків.
Перше - "вічна проблема" інтеграції України в євроспільноту. Польща, вочевидь, має на меті стати каталізатором (чи то паротягом), який допоможе Україні зайняти повноцінне місце в "табелі про ранги" Старого континенту.
Цікаво, що оптимізму у вирішенні євроінтеграційних прагнень у польського президента, здається, більше, ніж у багатьох вітчизняних політичних діячів. Напередодні інавгурації Віктора Ющенка президент Польщі Александр Кваснєвський поділився власним прогнозом про те, що Україна стане членом Європейського Союзу протягом найближчого часу.
Адже, на думку польського лідера, після перемоги Віктора Ющенка "абсолютно" підвищуються шанси України для вступу в ЄС. "Працювати треба. Через один день чи місяць, думаю, не вийде. Але кілька років – і думаю, будемо разом", - цю сентенцію Кваснєвського варто запам'ятати і громадянам України, а запам'ятавши - втілювати у життя.
А тим, хто пам'ятає тріумф "зеспулу" Пехнічки, Лята, Бонека та інших чарівників м'яча у Іспанії в 1982 році можна сподіватися, що разом з поляками ми через сім років проведемо Чемпіонат Європи. Принаймні, Ющенко в це вірить.
Дмитро Крикун, МЦ "Кандидат"
