Помаранчеві не пройдуть
П'ятниця, 28 січня 2005, 17:45
Учора американські сенатори Хілларі Клінтон і Джон Маккейн висунули президентів Грузії й України Михайла Саакашвілі й Віктора Ющенка на здобуття Нобелівської премії миру. У Москві ж, навпаки, усе готово до війни - Росія займає глуху оборону, щоб не допустити повторення "жовтогарячих революцій" у СНД, і до того ж має намір зробити все, щоб серйозно ускладнити улюбленцям Заходу життя.
Шпильки по всіх фронтах
Учора в ході засідання Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку розгорівся вкрай цікавий скандал. Російська делегація зажадала не допускати посла Грузії Реваза Адамію на обговорення ситуації в Абхазії. Засідання було абсолютно рядовим, нічого не значущим і не здатним на що-небудь вплинути. Тим більше нічого не змінила б і присутність у залі пана Адамії. Однак російська делегація навіщось вирішила відлучити грузинського дипломата від участі в обговоренні. Власне кажучи, скандал виріс на рівному місці.
Дивний вчинок Росії негайно дав можливість послові Грузії скликати прес-конференцію й повідомити про утиск. "Хіба посол Грузії такий небезпечний для Росії? Що такого може сказати посол Грузії, що могло б не сподобатися російської делегації? Тільки правду, правду про ситуації в Абхазії!" - наголошував пан Адамія.
Цей інцидент у Нью-Йорку міг би здатися якоюсь дивною й безглуздою шпилькою Москви на адресу Грузії. Однак учора було вже неможливо не помітити дивного збігу: Росія почала вставляти подібні шпильки по всіх фронтах. От уже кілька днів від російських офіційних осіб всіх рівнів лунають досить рішучі репліки на адресу нової російської "вісі зла". Схоже, її становлять Грузія, Україна й Молдова, що майже примкнула до них.
На користь того, що Кремль відносно цих країн настроєний досить рішуче, говорить багато чого. Про початок наступу на Україну сигналізував виступ генпрокурора Устинова, який пояснив, що карне переслідування в.о. прем'єра України Юлії Тимошенко припинено не буде. Про Грузію пан Устинов нічого не говорив, однак про цю країну дуже багато сказали лідери бунтівних республік, що перебувають у Москві.
Президентів трьох невизнаних республік - Абхазії, Південної Осетії й Придністров'я - зібрали на екстрену нараду в російській столиці в минулі вихідні, і після цього вони як одна стали виступати з досить зухвалими заявами.
Так, новообраний президент Абхазії Сергій Багапш і глава Південної Осетії Едуард Кокойти провели в Москві переговори, а потім по черзі розкритикували пропозиції, що пролунали у виступі президента Грузії Михайла Саакашвілі в ПАРЄ.
Пан Кокойти у відповідь на слова грузинського лідера про можливості надання Південній Осетії особливого статусу заявив, що "обговорювати статус республіки зараз не варто". А також нагадав, що 95% населення країни є громадянами Росії й на території республіки діє російське законодавство.
Сергій Багапш висловився ще різкіше, назвавши заяву Михайла Саакашвілі в ПАРЄ по абхазькій проблемі "схожою на оголошення нам війни". "Якщо нам оголошена війна, ми будемо готуватися до війни,- заявив абхазький лідер.- Для збереження незалежності своєї держави ми готові заплатити будь-яку ціну".
Глава Придністровської Молдавської республіки Ігор Смірнов на прес-конференції в середу стверджував, що його поява в Москві одночасно з лідерами бунтівних грузинських республік - випадковий збіг. Однак і він виступив у тій же тональності, що й добродії Кокойти й Багапш: рішуче й войовничо пригрозив "остаточним розривом відносин" з Молдавією. Нинішні дії Кишинева він назвав "повним набором передвоєнних дій" і додав, що Придністров’я готове до будь-якого повороту подій.
Всі ці елементи ідеально складаються в загальну картину - Кремль розробив нову стратегію, суть якої полягає в наступному: ускладнити життя провиненим державам будь-якими способами.
Дозвольте вас поздоровити
Хрестовий похід Москви проти Грузії й України починається саме в момент міжнародного тріумфу Віктора Ющенка й Михайла Саакашвілі. Учора стало відомо, що авторитетні американські сенатори республіканець Джон Маккейн і демократ Хілларі Клінтон висунули президентів Грузії й України на здобуття Нобелівської премії миру за їх "історичну роль у боротьбі за свободу в Грузії і в Україні". Віце-президент США Дік Чейни назвав Віктора Ющенка "союзником у боротьбі за свободу". А днем раніше лідерам "помаранчевої" й "рожевої" революцій плескали в Парламентській асамблеї Ради Європи.
Такий міжнародний прийом показує, що Росії відтепер буде все складніше впливати на ці країни. Віктор Ющенко заявив на прес-конференції в Кракові, що має намір переглянути угоду, підписану в рамках Єдиного економічного простору з Росією, Казахстаном і Білорусією. Зв'язувати українську економіку надто міцними узами з російською новий український лідер, схоже, не має наміру.
Українська економіка зараз на підйомі. Захід напевно не пошкодує допомоги в прийдешніх реформах, які буде проводити команда Віктора Ющенка. А це значить, що в недалекому майбутньому саме українська економіка може виявитися зразком для наслідування в СНД, і зв'язувати себе зайвими зобов'язаннями з Москвою Києву зовсім не з руки.
Змінити те, що вже трапилося, Росія, звичайно, не може. Однак тепер основною її метою є довести, що ейфорія, яка панує на Заході, передчасна. Москва хоче продемонструвати, що в неї в руках є ще чимало важелів впливу. І успіх "помаранчевих" зовсім не необоротний. Так, приміром, претензії російської прокуратури до Юлії Тимошенко можуть вплинути на розклад у Верховній Раді - того дивися вдасться покласти початок складній політичній грі й "помаранчеву принцесу" главою уряду не затвердять.
Успіхи Михайла Саакашвілі також залежать від Москви - вустами лояльних невизнаних президентів Кремль повідомляє йому, що ніяка західна допомога не допоможе йому в збиранні грузинських земель. Нейтралізувати суперника Москва сподівається, вплутавши його в урегулювання щоденних рутинних проблем.
Третій опонент Москви - молдавське керівництво. У Кремлі, мабуть, розуміють, що повернути всю Молдову під своє крило вже не вдасться. Для приходу до влади прозахідних "помаранчевих" сил ніяких революцій, напевно, навіть не знадобиться - правляча комуністична партія неминуче програє парламентські вибори. Тому Москва вже почала грати тут грузино-український сценарій. Мотив усе той же - втопити республіку у внутрішніх протиріччях і не пустити на Захід.
Пряма і явна загроза
Активність російської зовнішньої політики в ці дні зовсім не обмежувалася нападками на нових недругів. Учора Москва почала майже демонстративно готуватися до виборів в інших республіках СНД - рятувати їх від "помаранчевої чуми".
Глава ЦВК РФ Олександр Вешняков оголосив, що російські спостерігачі обов'язково проконтролюють хід парламентських виборів у Киргизії й Таджикистані, які намічені на 27 лютого. А голова виконкому СНД Володимир Рушайло вже прилетів у Бішкек, щоб обговорити майбутнє голосування з киргизьким керівництвом. Режим Аскара Акаєва давно називають імовірною жертвою наступної "помаранчевої революції", тому, безсумнівно, Москва буде надавати йому всебічну допомогу.
Українська й грузинська революції не тільки вселили оптимізм опозиціям у кожній з республік колишнього СНД. Вони показали наявність другого шляху - приємного у всіх відношеннях демократичного розвитку, за який передбачається любов і замилування Заходу, а також його щедра допомога. Захід уже визнав у Грузії й Україні еталон демократії для СНД і буде наполегливо рекомендувати його іншим. Це значить, що відтепер благополуччя України й Грузії є погрозою для Москви, оскільки демонструє, чого можуть домогтися екс-радянські республіки, якщо вийдуть з-під опіки Росії.
Нарешті, головна небезпека полягає в тому, що "помаранчеві" ідеї стають усе популярнішими в самій Росії. Помаранчеві кольори все частіше миготять на мітингах пенсіонерів. А відповідно до недавніх соцопитувань, майже половина росіян думає, що "помаранчева революція" у Росії цілком можлива. І чим успішнішими будуть реформи в Україні й у Грузії, тим сильнішою буде спокуса послідувати їхньому прикладу в інших пострадянських країнах, не виключаючи й Росії. Тому в Кремля просто немає іншого виходу, крім як спускати на Київ і Тбілісі всіх собак і сподіватися, що вони все-таки врятують перед проблемами, що налягли на них.
Михайло Зигар, Комерсантъ
Шпильки по всіх фронтах
Учора в ході засідання Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку розгорівся вкрай цікавий скандал. Російська делегація зажадала не допускати посла Грузії Реваза Адамію на обговорення ситуації в Абхазії. Засідання було абсолютно рядовим, нічого не значущим і не здатним на що-небудь вплинути. Тим більше нічого не змінила б і присутність у залі пана Адамії. Однак російська делегація навіщось вирішила відлучити грузинського дипломата від участі в обговоренні. Власне кажучи, скандал виріс на рівному місці.
Дивний вчинок Росії негайно дав можливість послові Грузії скликати прес-конференцію й повідомити про утиск. "Хіба посол Грузії такий небезпечний для Росії? Що такого може сказати посол Грузії, що могло б не сподобатися російської делегації? Тільки правду, правду про ситуації в Абхазії!" - наголошував пан Адамія.
Цей інцидент у Нью-Йорку міг би здатися якоюсь дивною й безглуздою шпилькою Москви на адресу Грузії. Однак учора було вже неможливо не помітити дивного збігу: Росія почала вставляти подібні шпильки по всіх фронтах. От уже кілька днів від російських офіційних осіб всіх рівнів лунають досить рішучі репліки на адресу нової російської "вісі зла". Схоже, її становлять Грузія, Україна й Молдова, що майже примкнула до них.
На користь того, що Кремль відносно цих країн настроєний досить рішуче, говорить багато чого. Про початок наступу на Україну сигналізував виступ генпрокурора Устинова, який пояснив, що карне переслідування в.о. прем'єра України Юлії Тимошенко припинено не буде. Про Грузію пан Устинов нічого не говорив, однак про цю країну дуже багато сказали лідери бунтівних республік, що перебувають у Москві.
Президентів трьох невизнаних республік - Абхазії, Південної Осетії й Придністров'я - зібрали на екстрену нараду в російській столиці в минулі вихідні, і після цього вони як одна стали виступати з досить зухвалими заявами.
Так, новообраний президент Абхазії Сергій Багапш і глава Південної Осетії Едуард Кокойти провели в Москві переговори, а потім по черзі розкритикували пропозиції, що пролунали у виступі президента Грузії Михайла Саакашвілі в ПАРЄ.
Пан Кокойти у відповідь на слова грузинського лідера про можливості надання Південній Осетії особливого статусу заявив, що "обговорювати статус республіки зараз не варто". А також нагадав, що 95% населення країни є громадянами Росії й на території республіки діє російське законодавство.
Сергій Багапш висловився ще різкіше, назвавши заяву Михайла Саакашвілі в ПАРЄ по абхазькій проблемі "схожою на оголошення нам війни". "Якщо нам оголошена війна, ми будемо готуватися до війни,- заявив абхазький лідер.- Для збереження незалежності своєї держави ми готові заплатити будь-яку ціну".
Глава Придністровської Молдавської республіки Ігор Смірнов на прес-конференції в середу стверджував, що його поява в Москві одночасно з лідерами бунтівних грузинських республік - випадковий збіг. Однак і він виступив у тій же тональності, що й добродії Кокойти й Багапш: рішуче й войовничо пригрозив "остаточним розривом відносин" з Молдавією. Нинішні дії Кишинева він назвав "повним набором передвоєнних дій" і додав, що Придністров’я готове до будь-якого повороту подій.
Всі ці елементи ідеально складаються в загальну картину - Кремль розробив нову стратегію, суть якої полягає в наступному: ускладнити життя провиненим державам будь-якими способами.
Дозвольте вас поздоровити
Хрестовий похід Москви проти Грузії й України починається саме в момент міжнародного тріумфу Віктора Ющенка й Михайла Саакашвілі. Учора стало відомо, що авторитетні американські сенатори республіканець Джон Маккейн і демократ Хілларі Клінтон висунули президентів Грузії й України на здобуття Нобелівської премії миру за їх "історичну роль у боротьбі за свободу в Грузії і в Україні". Віце-президент США Дік Чейни назвав Віктора Ющенка "союзником у боротьбі за свободу". А днем раніше лідерам "помаранчевої" й "рожевої" революцій плескали в Парламентській асамблеї Ради Європи.
Такий міжнародний прийом показує, що Росії відтепер буде все складніше впливати на ці країни. Віктор Ющенко заявив на прес-конференції в Кракові, що має намір переглянути угоду, підписану в рамках Єдиного економічного простору з Росією, Казахстаном і Білорусією. Зв'язувати українську економіку надто міцними узами з російською новий український лідер, схоже, не має наміру.
Українська економіка зараз на підйомі. Захід напевно не пошкодує допомоги в прийдешніх реформах, які буде проводити команда Віктора Ющенка. А це значить, що в недалекому майбутньому саме українська економіка може виявитися зразком для наслідування в СНД, і зв'язувати себе зайвими зобов'язаннями з Москвою Києву зовсім не з руки.
Змінити те, що вже трапилося, Росія, звичайно, не може. Однак тепер основною її метою є довести, що ейфорія, яка панує на Заході, передчасна. Москва хоче продемонструвати, що в неї в руках є ще чимало важелів впливу. І успіх "помаранчевих" зовсім не необоротний. Так, приміром, претензії російської прокуратури до Юлії Тимошенко можуть вплинути на розклад у Верховній Раді - того дивися вдасться покласти початок складній політичній грі й "помаранчеву принцесу" главою уряду не затвердять.
Успіхи Михайла Саакашвілі також залежать від Москви - вустами лояльних невизнаних президентів Кремль повідомляє йому, що ніяка західна допомога не допоможе йому в збиранні грузинських земель. Нейтралізувати суперника Москва сподівається, вплутавши його в урегулювання щоденних рутинних проблем.
Третій опонент Москви - молдавське керівництво. У Кремлі, мабуть, розуміють, що повернути всю Молдову під своє крило вже не вдасться. Для приходу до влади прозахідних "помаранчевих" сил ніяких революцій, напевно, навіть не знадобиться - правляча комуністична партія неминуче програє парламентські вибори. Тому Москва вже почала грати тут грузино-український сценарій. Мотив усе той же - втопити республіку у внутрішніх протиріччях і не пустити на Захід.
Пряма і явна загроза
Активність російської зовнішньої політики в ці дні зовсім не обмежувалася нападками на нових недругів. Учора Москва почала майже демонстративно готуватися до виборів в інших республіках СНД - рятувати їх від "помаранчевої чуми".
Глава ЦВК РФ Олександр Вешняков оголосив, що російські спостерігачі обов'язково проконтролюють хід парламентських виборів у Киргизії й Таджикистані, які намічені на 27 лютого. А голова виконкому СНД Володимир Рушайло вже прилетів у Бішкек, щоб обговорити майбутнє голосування з киргизьким керівництвом. Режим Аскара Акаєва давно називають імовірною жертвою наступної "помаранчевої революції", тому, безсумнівно, Москва буде надавати йому всебічну допомогу.
Українська й грузинська революції не тільки вселили оптимізм опозиціям у кожній з республік колишнього СНД. Вони показали наявність другого шляху - приємного у всіх відношеннях демократичного розвитку, за який передбачається любов і замилування Заходу, а також його щедра допомога. Захід уже визнав у Грузії й Україні еталон демократії для СНД і буде наполегливо рекомендувати його іншим. Це значить, що відтепер благополуччя України й Грузії є погрозою для Москви, оскільки демонструє, чого можуть домогтися екс-радянські республіки, якщо вийдуть з-під опіки Росії.
Нарешті, головна небезпека полягає в тому, що "помаранчеві" ідеї стають усе популярнішими в самій Росії. Помаранчеві кольори все частіше миготять на мітингах пенсіонерів. А відповідно до недавніх соцопитувань, майже половина росіян думає, що "помаранчева революція" у Росії цілком можлива. І чим успішнішими будуть реформи в Україні й у Грузії, тим сильнішою буде спокуса послідувати їхньому прикладу в інших пострадянських країнах, не виключаючи й Росії. Тому в Кремля просто немає іншого виходу, крім як спускати на Київ і Тбілісі всіх собак і сподіватися, що вони все-таки врятують перед проблемами, що налягли на них.
Михайло Зигар, Комерсантъ
