Громадське телебачення як лакмус мужності
Вівторок, 18 січня 2005, 20:46
Україна заговорила про доцільність створення Громадського телебачення. Причому заговорила не вперше.
Щоразу, на зламі історичних епох (а прихід нової влади, скоріш за все, стане саме таким зламом), ця ідея виходила на стадію публічного обговорення. Втім, РЕАЛЬНА нагода створити справжнє Громадське телебачення з'явилася тільки сьогодні.
Адже на початку української незалежності для цього не вистачало не тільки економічних передумов, але головне-політичної волі. Останнє розшифровується досить просто.
Громадське телебачення за своїм покликанням має слугувати не конкретним постатям президента, прем'єра чи колективному розуму Верховної Ради. Громадське телебачення – для народу.
Головна мета Громадського телебачення – об'єктивне та неупереджене інформування громадян про події, що відбуваються в Україні та за кордоном, створення високоякісних просвітницьких програм, документальних фільмів та серіалів. Звісно, і показ якісної закордонної продукції.
Підсумовуючи, можемо вийти на головну рису такого телебачення. Це - власне виробництво. Ніякого ноу-хау у такій концепції нема. Більше того, Громадське телебачення просто повторює шлях, давно проторований у Європі: ВВС, ZDF, TF-2, TVP чи CBC у Канаді. Просто в Україні донині такого не існувало.
Логічний полігон для створення Громадського телебачення – НТКУ. І цьому є кілька передумов.
По-перше, Громадське телебачення апріорі має бути розташованим на “перший кнопці". Це – абсолютна статусна річ.
По-друге, існує думка про потрібність повного роздержавлення мас-медіа. Якщо таке рішення буде ухваленим на законодавчому рівні, то УТ чекає процес швидкої ліквідації.
Нарешті, організм НТКУ перебуває зараз у такому стані, що лікуванню не підлягає. Компанія має велику технічну базу і аж понад дві тисячі працівників. У приміщенні, яке вона обіймає, могли б розташуватися ВСІ українські телекомпанії. Замість цього – рейтинг, який у далекому наближенні не підбирається до першої п'ятірки вітчизняних каналів. І – величезні борги.
Що говорити, якщо УТ використовує лише чверть рекламних спотів. Говорячи зрозуміліше – якби державне телебачення працювало нормально, то збирало би рекламних коштів у ТРИ рази більше. Вся реклама збирається навколо двох продуктів на НТКУ - це висококласні спортивні трансляції та офіційні новини. Все – далі порожнеча чи так звані "спонсорські" надходження.
Тут напевно не варто вже говорити про власне інформаційну складову НТКУ. Її сутність проста – обслуговування потреб чинної влади чи навіть конкретних її офісів.
Тому потрібно мати мужність, аби вийти з цієї ситуації якомога логічніше. Це – повна ліквідація УТ і створення на його базі Громадського телебачення.
Ясна річ, у такому разі піде мова про соціальних захист працівників державного підприємства. Ніби понад дві тисячі людей опиняться на вулиці. Насправді співробітники НТКУ не повинні бути заручниками чергових перетворень.
Тому, по-перше, ніхто викидати людей на вулицю не повинен. Навіть якщо їх будуть звільняти, то зробити це мають відповідно до чинного законодавства, із повною виплатою всіх соціальних гарантій, як це прийнято у нашій державі.
По-друге, більшість з цих людей миттєво знайде собі нову роботу: приміром, Громадському теж будуть потрібні класні фахівці. Нарешті, як не дбай про людей, але вивести УТ-1 з кризи можна лише шляхом реорганізації.
Зубожіння в такому випадку буде продовжуватися і надалі. Йому вже нічого не допоможе. Тому в цьому питанні треба мати мужність бути чесним. Хоча б перед собою.
Нарешті, найважливіша річ.
Громадське телебачення потрібно робити широким колом професіоналів та громадськості. Тут є досить прозорі та зрозумілі речі: без підтримки нової влади Громадське мовлення не може бути створене.
Без довіри з боку журналістів та професійних менеджерів до нової влади – так само, без участі громадськості та публічності в прийнятті рішень – це вже не Громадське телебачення. Ідею можна перетворити у профанацію, якщо нею будуть займатися далекі від телебачення та радіо люди – якими б шляхетними намірами вони не керувалися.
Редакційна політика Громадського телебачення має бути дотримуватися залізно. Так само, як і концепція мовлення. Оскільки громадськість матиме можливість контролю над своїм мас-медіа.
Адже керувати структурою буде не призначений президент НТКУ, а наглядова рада, членів якої обиратимуть з представників різних громадських організацій.
Причому важливо одразу започаткувати традицію, коли у цій наглядовій раді не буде політиків. Натомість – інші публічні українці, професіонали, для яких дотримання Громадським професійних стандартів стане справою честі.
Окрема історія – шляхи фінансування Громадського телебачення. Їх може бути кілька.
По-перше, це кошти з бюджету. Але навряд чи держава готова найближчим часом фінансувати своє телебачення так, щоб воно на рівних конкурувало із комерційними китами. А робити Громадське обмеженим фінансуванням не має сенсу – продукт виглядатиме відповідно.
Другий шлях - абонплата. Але і тут виникає кілька питань. Пересічний українець може бути морально неготовим до такого поняття, як абонплата. Тому, скоріш за все, на Громадському телебаченні на перших порах має бути комерційна реклама. Ясна річ, це перехідне положення і за рік-два комерційна реклама з Громадського зникне.
До речі, є ще один плюс у первинній наявності комерційної реклами на Громадському. Продаючи її, нове керівництво нового потужного мас-медіа зможе реально оцінити правильність шляху, яким рухається – якщо буде якісний телепродукт, буде й попит, буде й реклама.
Сам факт створення та успішної діяльності Громадського телебачення приведе для двох важливих для нової влади результатів.
По-перше, вона, влада засвідчить громадянам, що насправді віддана ідеям свободи, які декларувала. Разом з ростом рейтингів та довіри до Громадського ТБ це не зможе не відобразитися на рості довіри і до самої влади.
І по-друге, Громадське ТБ - безперечний чинник для того, щоб і на приватних каналах, кому б вони не належали, була запроваджена цивілізована редакційна політика. Журналістам на всіх каналах та виданнях факт нормальної роботи Громадського ТБ є найкращим аргументом для своєї нормальної роботи та журналістського спротиву. Звісно, у разі потреби.
Окрім цього, телебачення чи не вперше буде виконувати завдання, потрібні насамперед для народу. Це, наприклад, просвітницькі та дитячі програми, які на комерційних каналах практично вимерли як клас. Більше того – у разі вдалої реалізації Громадським телебачення корисної для суспільства концепції мовлення воно змусить працювати по-новому і тих самих комерційників.
Втім, ідея створення Громадського телебачення до вподоби може бути не всім. Як це не дивно, проти може бути нова влада – якщо захоче грати за старими правилами. Адже набагато легше мати руку на державному телефоні, який перетворює державне же телебачення у домашній кінотеатр. Саме такими методами боролися із колишньою опозицією.
Тепер, коли опозиція стає владою, можна цілком зрозуміти їхнє бажання скористатися трофейною зброєю. Єдине, на що можна сподіватися – те, що у нової влади вистачить мужності не робити цього. І розуму, щоб зрозуміти - робити цього не слід.
Звісно, можна отримати у повне розпорядження стару структуру УТ. Але і результат вона буде давати старий: з тими старими рейтингами та рівнем довіри.
Якщо ідея Громадського мовлення буде знову "забовтана" та перенесена у кращі часи – наприклад після виборів 2006-го року, то ми матимемо яскраве свідчення розходження гасел з якими "помаранчеві" йшли на вибори та реальністю. Затягування з реалізацією цієї ідеї чи створення ерзацу Громадського ТБ та радіо призведе також до дискредитації нової влади в очах громадськості та журналістів.
Проти створення Громадського телебачення можуть бути і комерційні канали. Адже поява нового сильного гравця на ринку сильно б'є по їхніх інтересах. Перерозподіл рекламного пирога, який нині поділений з точністю до сантиметра, комерційникам не потрібний.
Тому вони будуть опиратися ідеї Громадського телебачення. Ясна річ – не публічно, а кулуарно. Навіть зараз публічно проти Громадського телебачення поки ніхто не висловився.
Тому єдине, що хочеться почути в цей момент від влади – це чітка публічна відповідь. І щоб обговорення концепцій та команд теж відбувався публічно. Якщо влада скаже "Так" – добре, треба починати процес створення Громадського телебачення та радіо. Якщо "Ні" – тоді принаймні ми будемо знати, на якому світі живемо. І за якими правилами граємо.
Будь-яке рішення влади має право на життя. Але треба пам'ятати одне: за часи революції опозиція в очах народу завжди була своєю: доступною та близькою. Тому тепер вчорашнім опозиціонерам потрібно знати: створення Громадського телебачення зробить дистанцію між ними та народом ще ближчою. А спроба скористатися старими технологіями лише віддалить "помаранчевих" від пересічного громадянина.
Іншого такого шансу може не бути. І нове покоління журналістів знову може вирости на практиці подвійних стандартів. Тому є віра, що Громадське телебачення буде - насправді.
Тому що є журналісти, фахівці, є нові люди при владі, є бажання та неймовірний кредит довіри від населення. Це один із символів змін. Це своєрідний еталон. Це шанс жити краще.
Щоразу, на зламі історичних епох (а прихід нової влади, скоріш за все, стане саме таким зламом), ця ідея виходила на стадію публічного обговорення. Втім, РЕАЛЬНА нагода створити справжнє Громадське телебачення з'явилася тільки сьогодні.
Адже на початку української незалежності для цього не вистачало не тільки економічних передумов, але головне-політичної волі. Останнє розшифровується досить просто.
Громадське телебачення за своїм покликанням має слугувати не конкретним постатям президента, прем'єра чи колективному розуму Верховної Ради. Громадське телебачення – для народу.
Головна мета Громадського телебачення – об'єктивне та неупереджене інформування громадян про події, що відбуваються в Україні та за кордоном, створення високоякісних просвітницьких програм, документальних фільмів та серіалів. Звісно, і показ якісної закордонної продукції.
Підсумовуючи, можемо вийти на головну рису такого телебачення. Це - власне виробництво. Ніякого ноу-хау у такій концепції нема. Більше того, Громадське телебачення просто повторює шлях, давно проторований у Європі: ВВС, ZDF, TF-2, TVP чи CBC у Канаді. Просто в Україні донині такого не існувало.
Логічний полігон для створення Громадського телебачення – НТКУ. І цьому є кілька передумов.
По-перше, Громадське телебачення апріорі має бути розташованим на “перший кнопці". Це – абсолютна статусна річ.
По-друге, існує думка про потрібність повного роздержавлення мас-медіа. Якщо таке рішення буде ухваленим на законодавчому рівні, то УТ чекає процес швидкої ліквідації.
Нарешті, організм НТКУ перебуває зараз у такому стані, що лікуванню не підлягає. Компанія має велику технічну базу і аж понад дві тисячі працівників. У приміщенні, яке вона обіймає, могли б розташуватися ВСІ українські телекомпанії. Замість цього – рейтинг, який у далекому наближенні не підбирається до першої п'ятірки вітчизняних каналів. І – величезні борги.
Що говорити, якщо УТ використовує лише чверть рекламних спотів. Говорячи зрозуміліше – якби державне телебачення працювало нормально, то збирало би рекламних коштів у ТРИ рази більше. Вся реклама збирається навколо двох продуктів на НТКУ - це висококласні спортивні трансляції та офіційні новини. Все – далі порожнеча чи так звані "спонсорські" надходження.
Тут напевно не варто вже говорити про власне інформаційну складову НТКУ. Її сутність проста – обслуговування потреб чинної влади чи навіть конкретних її офісів.
Тому потрібно мати мужність, аби вийти з цієї ситуації якомога логічніше. Це – повна ліквідація УТ і створення на його базі Громадського телебачення.
Ясна річ, у такому разі піде мова про соціальних захист працівників державного підприємства. Ніби понад дві тисячі людей опиняться на вулиці. Насправді співробітники НТКУ не повинні бути заручниками чергових перетворень.
Тому, по-перше, ніхто викидати людей на вулицю не повинен. Навіть якщо їх будуть звільняти, то зробити це мають відповідно до чинного законодавства, із повною виплатою всіх соціальних гарантій, як це прийнято у нашій державі.
По-друге, більшість з цих людей миттєво знайде собі нову роботу: приміром, Громадському теж будуть потрібні класні фахівці. Нарешті, як не дбай про людей, але вивести УТ-1 з кризи можна лише шляхом реорганізації.
Зубожіння в такому випадку буде продовжуватися і надалі. Йому вже нічого не допоможе. Тому в цьому питанні треба мати мужність бути чесним. Хоча б перед собою.
Нарешті, найважливіша річ.
Громадське телебачення потрібно робити широким колом професіоналів та громадськості. Тут є досить прозорі та зрозумілі речі: без підтримки нової влади Громадське мовлення не може бути створене.
Без довіри з боку журналістів та професійних менеджерів до нової влади – так само, без участі громадськості та публічності в прийнятті рішень – це вже не Громадське телебачення. Ідею можна перетворити у профанацію, якщо нею будуть займатися далекі від телебачення та радіо люди – якими б шляхетними намірами вони не керувалися.
Редакційна політика Громадського телебачення має бути дотримуватися залізно. Так само, як і концепція мовлення. Оскільки громадськість матиме можливість контролю над своїм мас-медіа.
Адже керувати структурою буде не призначений президент НТКУ, а наглядова рада, членів якої обиратимуть з представників різних громадських організацій.
Причому важливо одразу започаткувати традицію, коли у цій наглядовій раді не буде політиків. Натомість – інші публічні українці, професіонали, для яких дотримання Громадським професійних стандартів стане справою честі.
Окрема історія – шляхи фінансування Громадського телебачення. Їх може бути кілька.
По-перше, це кошти з бюджету. Але навряд чи держава готова найближчим часом фінансувати своє телебачення так, щоб воно на рівних конкурувало із комерційними китами. А робити Громадське обмеженим фінансуванням не має сенсу – продукт виглядатиме відповідно.
Другий шлях - абонплата. Але і тут виникає кілька питань. Пересічний українець може бути морально неготовим до такого поняття, як абонплата. Тому, скоріш за все, на Громадському телебаченні на перших порах має бути комерційна реклама. Ясна річ, це перехідне положення і за рік-два комерційна реклама з Громадського зникне.
До речі, є ще один плюс у первинній наявності комерційної реклами на Громадському. Продаючи її, нове керівництво нового потужного мас-медіа зможе реально оцінити правильність шляху, яким рухається – якщо буде якісний телепродукт, буде й попит, буде й реклама.
Сам факт створення та успішної діяльності Громадського телебачення приведе для двох важливих для нової влади результатів.
По-перше, вона, влада засвідчить громадянам, що насправді віддана ідеям свободи, які декларувала. Разом з ростом рейтингів та довіри до Громадського ТБ це не зможе не відобразитися на рості довіри і до самої влади.
І по-друге, Громадське ТБ - безперечний чинник для того, щоб і на приватних каналах, кому б вони не належали, була запроваджена цивілізована редакційна політика. Журналістам на всіх каналах та виданнях факт нормальної роботи Громадського ТБ є найкращим аргументом для своєї нормальної роботи та журналістського спротиву. Звісно, у разі потреби.
Окрім цього, телебачення чи не вперше буде виконувати завдання, потрібні насамперед для народу. Це, наприклад, просвітницькі та дитячі програми, які на комерційних каналах практично вимерли як клас. Більше того – у разі вдалої реалізації Громадським телебачення корисної для суспільства концепції мовлення воно змусить працювати по-новому і тих самих комерційників.
Втім, ідея створення Громадського телебачення до вподоби може бути не всім. Як це не дивно, проти може бути нова влада – якщо захоче грати за старими правилами. Адже набагато легше мати руку на державному телефоні, який перетворює державне же телебачення у домашній кінотеатр. Саме такими методами боролися із колишньою опозицією.
Тепер, коли опозиція стає владою, можна цілком зрозуміти їхнє бажання скористатися трофейною зброєю. Єдине, на що можна сподіватися – те, що у нової влади вистачить мужності не робити цього. І розуму, щоб зрозуміти - робити цього не слід.
Звісно, можна отримати у повне розпорядження стару структуру УТ. Але і результат вона буде давати старий: з тими старими рейтингами та рівнем довіри.
Якщо ідея Громадського мовлення буде знову "забовтана" та перенесена у кращі часи – наприклад після виборів 2006-го року, то ми матимемо яскраве свідчення розходження гасел з якими "помаранчеві" йшли на вибори та реальністю. Затягування з реалізацією цієї ідеї чи створення ерзацу Громадського ТБ та радіо призведе також до дискредитації нової влади в очах громадськості та журналістів.
Проти створення Громадського телебачення можуть бути і комерційні канали. Адже поява нового сильного гравця на ринку сильно б'є по їхніх інтересах. Перерозподіл рекламного пирога, який нині поділений з точністю до сантиметра, комерційникам не потрібний.
Тому вони будуть опиратися ідеї Громадського телебачення. Ясна річ – не публічно, а кулуарно. Навіть зараз публічно проти Громадського телебачення поки ніхто не висловився.
Тому єдине, що хочеться почути в цей момент від влади – це чітка публічна відповідь. І щоб обговорення концепцій та команд теж відбувався публічно. Якщо влада скаже "Так" – добре, треба починати процес створення Громадського телебачення та радіо. Якщо "Ні" – тоді принаймні ми будемо знати, на якому світі живемо. І за якими правилами граємо.
Будь-яке рішення влади має право на життя. Але треба пам'ятати одне: за часи революції опозиція в очах народу завжди була своєю: доступною та близькою. Тому тепер вчорашнім опозиціонерам потрібно знати: створення Громадського телебачення зробить дистанцію між ними та народом ще ближчою. А спроба скористатися старими технологіями лише віддалить "помаранчевих" від пересічного громадянина.
Іншого такого шансу може не бути. І нове покоління журналістів знову може вирости на практиці подвійних стандартів. Тому є віра, що Громадське телебачення буде - насправді.
Тому що є журналісти, фахівці, є нові люди при владі, є бажання та неймовірний кредит довіри від населення. Це один із символів змін. Це своєрідний еталон. Це шанс жити краще.
