Стьоб за державні гроші
Понеділок, 17 січня 2005, 23:18
Треба було бачити радісні обличчя представників Віктора Януковича, коли головуючий на засіданні Верховного суду оголосив про те, що їхнє клопотання… не задовольняється!
У клопотанні йшлося про передачу розгляду скарги їхнього кандидата до іншого суду – Вищого Адміністративного. Видно було, що ці поважні люди просто-таки зітхнули з полегшенням.
Це вже увечері, після оголошення судом перерви до наступного ранку, Нестор Шуфрич браво коментував журналістам, що в цей день у представників Януковича "не було жодної прогалини під час подання клопотань". А кількома годинами раніше пані й панове, котрі представляють інтереси "синьо-білого" кандидата у Верховному Суді, не випромінювали такої впевненості.
Поки Верховний Суд радився щодо зазначеного вище клопотання, в коридорі стояла купка представників Януковича, проходячи повз яку, можна було вловити шепотіння з неї Шуфрича: "…бо закриють нам провадження, і все!".
Але судді Верховного Суду провадження по скарзі не закрили, а просто відмовилися її передавати "на дєрєвню дєдушкє", як того домагалася у клопотанні сторона скаржника. В усякому разі, на запитання про місцезнаходження Вищого Адміністративного суду Шуфрич нічого точнішого ніж "Київ" вказати не зміг.
Справа в тому, що Вищий Адміністративний суд має бути створений відповідно до Конституції і закону про судоустрій, і є навіть відповідний указ президента. А ще одним указом встановлюється кількість суддів Вищого Адміністративного суду України – 65 одиниць. І є навіть третій указ гаранта, яким призначено голову цього суду.
От тільки замість 65 осіб Вищий Адміністративний суд на сьогодні налічує лише… дев'ять, затверджених Верховною Радою. Це разом з головою суду. Але це, насправді, ніякий не контраргумент, тому що Нестора Івановича не зупинило навіть те, що суд діятиме тільки після ухвалення Адміністративно-процесуального кодексу. Логіка народного депутата така: якщо є голова суду, є до кого направляти скаргу.
Щоправда, навіть швейцарський адвокат не зміг пояснити, чому в такому разі представники Януковича подали скаргу саме до Верховного Суду, який, на їхню думку, нібито не уповноважений її розглядати. До чого ще й вимога відводу спочатку однієї судді, а далі й усього складу суддів, що розглядають скаргу їхнього кандидата?
Погодьтеся, не надто переконливим поясненням з уст "дуже відомого в Європі адвоката" пана Шіфферлі, як його представив Шуфрич, є слова: "Ця проблема все одно б виникала".
Зрозуміло, що "синьо-білі" всерйоз не сподівалися на задоволення цього їхнього клопотання. Але, схоже, не сподівалися вони й на постановку питання руба, як це зробив суддя: "Чи можна розцінювати це клопотання як відмову скарги до Верховного Суду України?" (представник Ющенка Катеринчук в цей момент голосним шепотінням "підказував" Шуфричу": "Так, так!"). Скажеш "ні" – то запитають, чого голову морочиш, відповіси "так" – тут і судовому процесу кінець.
От і довелося вибудовувати для відповіді хитромудру конструкцію "ні-так". Тобто щось з розряду "від скарги до Верховного Суду ми не відмовляємося. Але й подавали її не для розгляду, а для того, аби Верховний Суд був такий ласкавий, і переадресував цю скаргу Вищому адміністративному суду, в компетенції якого її розгляд. Що, кажете, ще не функціонує? Доукомплектувати треба, кодекс прийняти? Ой, як же так? Та нічого, ми почекаємо…".
А за відсутності суддів – коли ті виходили в іншу кімнату для наради - і "дурника грати" не треба було. Інколи складалося враження, що всерйоз до клопотань "януковичців" ставилася лише Вітренко зі своїм "Санчо Панса" Марченком, та ще кілька позбавлених почуття гумору представників цього кандидата без депутатських мандатів, тобто юристи.
Народні обранці ж під час таких перерв веселилися, як діти. Шуфрич погрожував оскаржити виставлені тимчасово представником Ющенка на стіл мандарини, з того боку радили опонентам викласти у відповідь на стіл плитку швейцарського шоколаду.
А з оголошенням суддями чергової перерви на нараду Шуфрич гукав до Катеринчука: "Коля, мы все сделали!". Йому відповідали, що пляшки буде мало…
Чорновіл запропонував жартома комусь із своїх соратників подати клопотання про відвід суду, тому що не можна нормально сісти через журналістів за спиною. "Стєбатись – так стєбатись!" – аргументував пропозицію керівник штабу Януковича.
"Стєбалися" представники Януковича цього дня чи то 16, чи 17 разів, чим виразно допекли суддям, які через таке приховане знущання почали нервувати. "Вони свідомо йдуть на конфлікт з судом, щоб потім апелювати до необ'єктивності суду", - висловив припущення представник Ющенка Юрій Ключковський.
Подамо лише неповний перелік "стьобів".
Про відвід судді Григор'євої. Потім про відвід всіх суддів. Потім про передачу скарги на розгляд Вищому Адміністративному суду. Далі про залучення до справи відеоматеріалів. Пізніше про перерву до наступного дня для уточнення вимог скаржника. Ще через деякий час – про витребування з ЦВК скарг і заяв громадян (це при тому, що за підозрою в їх "штампуванні" порушено кримінальну справу!), а також журналів вхідної і вихідної кореспонденції. За кільканадцять хвилин - про виклик до суду та допит голови ЦВК, інших членів ЦВК тощо, тощо.
Тобто, навіть якщо не враховувати перерв у засіданні суду, яке тривало з одинадцятої дня до сьомої вечора, "стєбалися" представники Януковича з інтервалом в середньому раз у півгодини.
Як і передбачав Чорновіл, зав'язнувши в процедурних питаннях, до розгляду справи по суті суд цього дня не приступив.
А між тим, державному бюджету України додатковий день утримання дільничних та територіальних виборчих комісій, які не можуть бути закриті, поки не буде поставлено крапку на цих виборах, обійшовся ще у півтора мільйони гривень…
У клопотанні йшлося про передачу розгляду скарги їхнього кандидата до іншого суду – Вищого Адміністративного. Видно було, що ці поважні люди просто-таки зітхнули з полегшенням.
Це вже увечері, після оголошення судом перерви до наступного ранку, Нестор Шуфрич браво коментував журналістам, що в цей день у представників Януковича "не було жодної прогалини під час подання клопотань". А кількома годинами раніше пані й панове, котрі представляють інтереси "синьо-білого" кандидата у Верховному Суді, не випромінювали такої впевненості.
Поки Верховний Суд радився щодо зазначеного вище клопотання, в коридорі стояла купка представників Януковича, проходячи повз яку, можна було вловити шепотіння з неї Шуфрича: "…бо закриють нам провадження, і все!".
Але судді Верховного Суду провадження по скарзі не закрили, а просто відмовилися її передавати "на дєрєвню дєдушкє", як того домагалася у клопотанні сторона скаржника. В усякому разі, на запитання про місцезнаходження Вищого Адміністративного суду Шуфрич нічого точнішого ніж "Київ" вказати не зміг.
Справа в тому, що Вищий Адміністративний суд має бути створений відповідно до Конституції і закону про судоустрій, і є навіть відповідний указ президента. А ще одним указом встановлюється кількість суддів Вищого Адміністративного суду України – 65 одиниць. І є навіть третій указ гаранта, яким призначено голову цього суду.
От тільки замість 65 осіб Вищий Адміністративний суд на сьогодні налічує лише… дев'ять, затверджених Верховною Радою. Це разом з головою суду. Але це, насправді, ніякий не контраргумент, тому що Нестора Івановича не зупинило навіть те, що суд діятиме тільки після ухвалення Адміністративно-процесуального кодексу. Логіка народного депутата така: якщо є голова суду, є до кого направляти скаргу.
Щоправда, навіть швейцарський адвокат не зміг пояснити, чому в такому разі представники Януковича подали скаргу саме до Верховного Суду, який, на їхню думку, нібито не уповноважений її розглядати. До чого ще й вимога відводу спочатку однієї судді, а далі й усього складу суддів, що розглядають скаргу їхнього кандидата?
Погодьтеся, не надто переконливим поясненням з уст "дуже відомого в Європі адвоката" пана Шіфферлі, як його представив Шуфрич, є слова: "Ця проблема все одно б виникала".
Зрозуміло, що "синьо-білі" всерйоз не сподівалися на задоволення цього їхнього клопотання. Але, схоже, не сподівалися вони й на постановку питання руба, як це зробив суддя: "Чи можна розцінювати це клопотання як відмову скарги до Верховного Суду України?" (представник Ющенка Катеринчук в цей момент голосним шепотінням "підказував" Шуфричу": "Так, так!"). Скажеш "ні" – то запитають, чого голову морочиш, відповіси "так" – тут і судовому процесу кінець.
От і довелося вибудовувати для відповіді хитромудру конструкцію "ні-так". Тобто щось з розряду "від скарги до Верховного Суду ми не відмовляємося. Але й подавали її не для розгляду, а для того, аби Верховний Суд був такий ласкавий, і переадресував цю скаргу Вищому адміністративному суду, в компетенції якого її розгляд. Що, кажете, ще не функціонує? Доукомплектувати треба, кодекс прийняти? Ой, як же так? Та нічого, ми почекаємо…".
А за відсутності суддів – коли ті виходили в іншу кімнату для наради - і "дурника грати" не треба було. Інколи складалося враження, що всерйоз до клопотань "януковичців" ставилася лише Вітренко зі своїм "Санчо Панса" Марченком, та ще кілька позбавлених почуття гумору представників цього кандидата без депутатських мандатів, тобто юристи.
Народні обранці ж під час таких перерв веселилися, як діти. Шуфрич погрожував оскаржити виставлені тимчасово представником Ющенка на стіл мандарини, з того боку радили опонентам викласти у відповідь на стіл плитку швейцарського шоколаду.
А з оголошенням суддями чергової перерви на нараду Шуфрич гукав до Катеринчука: "Коля, мы все сделали!". Йому відповідали, що пляшки буде мало…
Чорновіл запропонував жартома комусь із своїх соратників подати клопотання про відвід суду, тому що не можна нормально сісти через журналістів за спиною. "Стєбатись – так стєбатись!" – аргументував пропозицію керівник штабу Януковича.
"Стєбалися" представники Януковича цього дня чи то 16, чи 17 разів, чим виразно допекли суддям, які через таке приховане знущання почали нервувати. "Вони свідомо йдуть на конфлікт з судом, щоб потім апелювати до необ'єктивності суду", - висловив припущення представник Ющенка Юрій Ключковський.
Подамо лише неповний перелік "стьобів".
Про відвід судді Григор'євої. Потім про відвід всіх суддів. Потім про передачу скарги на розгляд Вищому Адміністративному суду. Далі про залучення до справи відеоматеріалів. Пізніше про перерву до наступного дня для уточнення вимог скаржника. Ще через деякий час – про витребування з ЦВК скарг і заяв громадян (це при тому, що за підозрою в їх "штампуванні" порушено кримінальну справу!), а також журналів вхідної і вихідної кореспонденції. За кільканадцять хвилин - про виклик до суду та допит голови ЦВК, інших членів ЦВК тощо, тощо.
Тобто, навіть якщо не враховувати перерв у засіданні суду, яке тривало з одинадцятої дня до сьомої вечора, "стєбалися" представники Януковича з інтервалом в середньому раз у півгодини.
Як і передбачав Чорновіл, зав'язнувши в процедурних питаннях, до розгляду справи по суті суд цього дня не приступив.
А між тим, державному бюджету України додатковий день утримання дільничних та територіальних виборчих комісій, які не можуть бути закриті, поки не буде поставлено крапку на цих виборах, обійшовся ще у півтора мільйони гривень…
