Корупційне досьє режиму. Справа №2. 1994-2004 "Незваний мафіозі – гірше татарина"
Четвер, 9 грудня 2004, 11:45
Брати Лев та Михайло Чорниє, яких підозрюють у зв'язках з кримінальним світом та відмиванні мільярдів доларів, вирішили скупити в Україні частину прибуткового нафтового бізнесу.
Першими у поле їх зору потрапило ЗАТ "Укртатнафта" – найсучасніший нафтопереробний завод у Кременчуку, який переробляє 31% усієї нафти в країні. Показово, що спроба офшорної "реприватизації" відбувається на фоні помаранчевої революції, яка, за логікою братів Чорних та їх соратників на Україні, повинна "відволікти" увагу Заходу від контролю за чистотою економічного процесу.
Якщо пригадати із якими труднощами ще рік тому Україні доводилося відбиватися від звинувачень FATF у відмиванні брудних грошей, то прихід в Україну кримінального бізнесу, якого вже погнали і продовжують гнати з усіх цивілізованих країн, означатиме як мінімум наступне:
1) по-перше, натяк на нестабільну та корупційну економіку держави;
2) по-друге, надійне і на довгі роки закріплення за Україною іміджу країни третього світу із туманною перспективою.
І саме це змусило підприємців із інших сфер звернути свої погляди на власний бізнес. Адже не виключено, що завтра подібні "брати Чорниє" прийдуть і скуповуватимуть молочні і цукрові заводи, швейні і кондитерські фабрики, металургійні і трубні заводи. Занадто великим ризиком може обернутися нова вдала спроба освоєння України кримінальним капіталом.
Такий хід думок був породжений інформацією, яку днями поширили інформаційні агенції, і про можливість чого вже певний час говорили експерти в енергетичній сфері.
Мова йде про придбання скандально відомою корпорацією Trans World Group, яка належить вже згадуваним братам Чорним, офшорної фірми SeaGroup International (США).
Як пов'язана із заморським офшором "Укртатнафта"? SeaGroup International володіє 9,96% акцій "Укртатнафти" і є найкрупнішим міноритарним акціонером нафтопереробного заводу. До останнього часу SeaGroup International контролювалася татарськими партнерами України у спільному україно-татарському проекті "Укртатнафта".
Для того, аби зрозуміти дивну татарську логіку продажі вагомого пакету акцій прибуткового підприємства, слід копнути трохи глибше, ніж зазвичай воліють оприлюднювати власники.
Власне, історія співпраці із татарами Кременчуцького нафтопереробного заводу розпочалася у далекому 1993 році, коли і було засновано ЗАТ "Укртатнафта". Україна отримала у власність 43% акцій, Міністерство майна і земельних ресурсів Татарстану (Російська Федерація) – 28%, компанії "Татнафта" (Татарстан) – 8,6%, решта були розподілені між двома офшорамними компаніями – вже згадуваної SeaGroup International (9,96%) і AmRuz Trading (8,336%) – та дрібнішими власниками фізичними особами.
Отак жили сім років татари і українці практично душа в душу, і добра наживали. Проте, як завжди у подібних історіях, комусь захотілося більше. Більше забажала мати татарська сторона, яка "справедливо" вважала, що найважливішою складовою роботи Кременчуцького НПЗ є татарська нафта.
Наявність самого заводу і місцевих професіоналів – ігнорувалося. Щоправда, окремі "професіонали" встигли так наколобродити, що татарській стороні козирі у боротьбі за "Укртатнафту" впали практично з неба на голову.
Керівництво заводу протягом 1993-2001 рр. – Володимир Матіцин та його заступник Володимир Демьохін – з кожним роком закривали очі на нахабство своїх закордонних партнерів.
Зрештою, як і слід було чекати, вони вилізли на голову. Для Матіцина це закінчилося плачевно – проти нього порушили небезпідставну кримінальну справу за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах та довелося двічі посидіти у в'язниці.
За словами співрозмовника, який поділився цією інформацією, більш цікавим є не те, що у ті роки з нафтопереробного заводу викачували мільйони доларів, а подвійна "ходка" Матіцина в камеру.
Тут на поверхню випливають офшори SeaGroup International і AmRuz Trading. За твердженням джерела, їх першим "власником" був саме Матіцин, який використовував їх виключно для дрібного відмивання нафтодоларів. Татарам ці компанії впали в око (як-не-як разом числилися у списках акціонерів і засідали на спостережних радах) виключно через те, що їм вкрай було необхідно отримати більшість у керівних органах "Укртатнафти".
А об'єднаний пакет акцій розміром 18,29% давав татарам практичну можливість відчути владу у своїх руках. Скооперувавшись з пакетами Міністерства майна і земельних ресурсів Татарстану і "Татнефти" татарські бізнесмени отримували 54,89%. Повний контроль! Тогочасна пасивна позиція Фонду держмайна як розпорядника українського 43%-го пакета акцій також грала татарам на руку.
Повернемося на хвилину до тюремного життя Матіцина. Як кажуть, умовою його свободи були саме пакети акцій офшорних компаній. У тому злощасному для себе 2001 році екс-керівник "Укртатнафти" підписав необхідні "відступні" документи і вийшов на волю, щоб… знову через декілька днів сісти за грати. Виявилося, що Матіцин "забув" віддати зацікавленим сторонам права на другий офшор.
Після залагодження всіх нюансів він вже не залишався в Україні, а негайно покинув її територію з авіаквитком в один кінець. До нині ніхто не знає точно, де переховується Матіцин. Не виключено, що "трусити" колишнього директора можна було ще довго…
Проте, зважаючи на поспіх та хаотичність тих років, сьогодні Україна може законно вимагати перегляду рішень з придбання акцій "Укртатнафти" офшорами SeaGroup International і AmRuz Trading. Наприклад, продаж пакета акцій підприємства у розмірі 8,33% офшорній компанії AmRuz Trading відбулося із порушенням законодавства. Акції вартістю 30 млн. доларів поміняли на векселі, які так і не були оплачені.
На цьому можна було би починати розповідь про "монголо-татарське іго", якого… не відбулося. Випадково або ж ні татарська сторона передає можливість управління компанією менеджерам близьким до "УкрСиббанку". Банку, який, за повідомленнями ЗМІ, створювався за гроші… братів Чорних.
Щоправда, це вже зовсім інша історія про те, як Trans World Group брала участь у приватизації Миколаївського глиноземного заводу та створювала для цього на Україні "свій" банк. Словом, як не крути, але ми знову опинилися один на один із братами Чорними та їх Trans World Group.
Чому ж татари, які ревно боролися і, здавалося, перемогли за нарощування пакетів акцій так легко відступили перед "УкрСиббанком"? Чи не причетні до цього якраз брати Чорниє?
Адже разом із ростом кількості акцій у татар з'явилося більше своїх представників у контрольних органах "Укртатнафти" і Спостережній раді. Можливо, як стверджують експерти, татарська сторона прагнула лишень одного – підстрахуватися і не допустити нападу на себе у випадку звинувачення щодо недотримання інвестиційних зобов'язань.
А при купівлі пакетів акцій у 1993 році і неодноразово у наступні роки татарські представники не втомлювалися говорити про плани збільшити потужність Кременчуцького НПЗ, модернізувати обладнання, розширити асортимент продукції, збільшити обсяги постачання нафти на завод. Багато чого не було зроблено взагалі або зроблено тільки частково.
Отож, як виявилося, Trans World Group братів Чорних вже давно зробила крен у бік від кольорової металургії до нафти і газу. І "вибрали" транснаціональні бізнесмени компанію з найбільшим оборотом серед нафтопереробників і, головне, прибуткову. І ще, що головніше – у братів знайшлися свої "виходи" на одних із акціонерів цієї компанії.
У цей момент на сцену вистави "Як прибирали до рук "Укртатнафту" вийшов татарський перший віце-президент компанії "Татнефть" Наіль Маганов – відомий на теренах свого регіону авторитетний чоловік. Слово "авторитетний" вживаємо виключно у позитивному значенні. Але цього вистачило, щоб не менш "авторитетні" брати Чорниє порозумілися з ним і розпочали з ним спільний "бізнес".
Саме зі згоди Маганова у січні 2003 року управління Кременчуцьким НПЗ перейшло до Павла Овчаренка, близького до нині почесного президента "УкрСиббанку" Олександра Ярославського. Нагадаємо, за твердженнями експертів, цей банк має безпосередні бізнес-стосунки із братами Чорними. Цікавий виходить тріумвірат – Маганов з "Татнефти", Ярославський з "УкрСиббанку" і брати Чорниє.
Приблизно місяць тому ЗМІ активно обговорювали тему зміни керівництва на "Укртатнафті", яку ініціювала українська сторона. Після буквального виживання із заводу структур близьких до "УкрСиббанку" на поверхню виплили зловживання посадою на сотні мільйонів гривень. Дійшло навіть до того, що періодом роботи "сиббанківського" Овчаренка зацікавилися із Головного контрольно-ревізійного управління України.
Результати роботи "Укртатнафти" у 2003 році засвідчили, що компанія піднялася у рейтингу підприємств України з 26 на 8 місце. Дохід "Укртатнафти" зріс з 1,8 млрд. грн. у 2002 р. до 4,8 млрд. грн. у 2003 р! Радіти треба! Проте, з іншого боку прибуток компанії різко впав з 195 млн. грн. у 2002 р. до 95 млн. у 2003 р. Здається, що з підприємства банально "викачували" гроші.
Також журналісти розрили документи, які підтверджували схеми закупівель нафти "Укртатнафтою" за кредити "УкрСиббанку". А віддаються кредити, як відомо, з відсотками. І так, лишень на відсотках, банк заробляв на НПЗ щомісяця близько 30 млн. грн. За словами джерел, близьких до "Укртатнафти", після відмови компанії працювати з "УкрСиббанком" з "орбіти" зникла і офшорна фірма Investments Group Ltd.
Щоправда, за офшором залишився боржок у розмірі 19 млн. доларів. Хто віддаватиме ці гроші – невідомо. До того ж, під час роботи тріумвірату Маганов-УкрСиббанк-Чорниє з "Укртатнафти" "викачали" понад 300 млн. грн., з яких 140 млн. грн. – борг перед "УкрСиббанком".
І тепер брати Чорниє вирішили "прийти" на Україну особисто. Як кажуть у народі: ти його у двері, а воно – у вікно. Україна виштовхала своїх олігархів із "Укртатнафти", а замість них тепер хочуть прийти кримінальні російські олігархи. Перший крок компанія братів Чорних вже зробила – фактично завершила купівлю американської офшорної компанії SeaGroup International, яка володіє пакетом акцій у розмірі 9,96%.
Схоже, що на фоні революції в Україні зовсім втратили голову і не помічають бажання транснаціональних компаній із нечистим минулим проникнути партизанськими шляхами на прибуткові українські підприємства. Звичайно, це робити легше на фоні, коли західні інвестори та охочі до інвестицій фірми перебувають у стані шоку від того, що відбувається в Україні.
Хочеться вірити, що спільна офшорна "атака" татарської сторони і братів Чорних на "Укртатнафту" стане першою і останньою спробою транснаціонального злочинного капіталу захопити ласий шматок державного майна в Україні.
Читайте також:
Корупційне досьє режиму. Справа №1. Реверс Одеса – Броди
Першими у поле їх зору потрапило ЗАТ "Укртатнафта" – найсучасніший нафтопереробний завод у Кременчуку, який переробляє 31% усієї нафти в країні. Показово, що спроба офшорної "реприватизації" відбувається на фоні помаранчевої революції, яка, за логікою братів Чорних та їх соратників на Україні, повинна "відволікти" увагу Заходу від контролю за чистотою економічного процесу.
Якщо пригадати із якими труднощами ще рік тому Україні доводилося відбиватися від звинувачень FATF у відмиванні брудних грошей, то прихід в Україну кримінального бізнесу, якого вже погнали і продовжують гнати з усіх цивілізованих країн, означатиме як мінімум наступне:
1) по-перше, натяк на нестабільну та корупційну економіку держави;
2) по-друге, надійне і на довгі роки закріплення за Україною іміджу країни третього світу із туманною перспективою.
І саме це змусило підприємців із інших сфер звернути свої погляди на власний бізнес. Адже не виключено, що завтра подібні "брати Чорниє" прийдуть і скуповуватимуть молочні і цукрові заводи, швейні і кондитерські фабрики, металургійні і трубні заводи. Занадто великим ризиком може обернутися нова вдала спроба освоєння України кримінальним капіталом.
Такий хід думок був породжений інформацією, яку днями поширили інформаційні агенції, і про можливість чого вже певний час говорили експерти в енергетичній сфері.
Мова йде про придбання скандально відомою корпорацією Trans World Group, яка належить вже згадуваним братам Чорним, офшорної фірми SeaGroup International (США).
Як пов'язана із заморським офшором "Укртатнафта"? SeaGroup International володіє 9,96% акцій "Укртатнафти" і є найкрупнішим міноритарним акціонером нафтопереробного заводу. До останнього часу SeaGroup International контролювалася татарськими партнерами України у спільному україно-татарському проекті "Укртатнафта".
Для того, аби зрозуміти дивну татарську логіку продажі вагомого пакету акцій прибуткового підприємства, слід копнути трохи глибше, ніж зазвичай воліють оприлюднювати власники.
Власне, історія співпраці із татарами Кременчуцького нафтопереробного заводу розпочалася у далекому 1993 році, коли і було засновано ЗАТ "Укртатнафта". Україна отримала у власність 43% акцій, Міністерство майна і земельних ресурсів Татарстану (Російська Федерація) – 28%, компанії "Татнафта" (Татарстан) – 8,6%, решта були розподілені між двома офшорамними компаніями – вже згадуваної SeaGroup International (9,96%) і AmRuz Trading (8,336%) – та дрібнішими власниками фізичними особами.
Отак жили сім років татари і українці практично душа в душу, і добра наживали. Проте, як завжди у подібних історіях, комусь захотілося більше. Більше забажала мати татарська сторона, яка "справедливо" вважала, що найважливішою складовою роботи Кременчуцького НПЗ є татарська нафта.
Наявність самого заводу і місцевих професіоналів – ігнорувалося. Щоправда, окремі "професіонали" встигли так наколобродити, що татарській стороні козирі у боротьбі за "Укртатнафту" впали практично з неба на голову.
Керівництво заводу протягом 1993-2001 рр. – Володимир Матіцин та його заступник Володимир Демьохін – з кожним роком закривали очі на нахабство своїх закордонних партнерів.
Зрештою, як і слід було чекати, вони вилізли на голову. Для Матіцина це закінчилося плачевно – проти нього порушили небезпідставну кримінальну справу за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах та довелося двічі посидіти у в'язниці.
За словами співрозмовника, який поділився цією інформацією, більш цікавим є не те, що у ті роки з нафтопереробного заводу викачували мільйони доларів, а подвійна "ходка" Матіцина в камеру.
Тут на поверхню випливають офшори SeaGroup International і AmRuz Trading. За твердженням джерела, їх першим "власником" був саме Матіцин, який використовував їх виключно для дрібного відмивання нафтодоларів. Татарам ці компанії впали в око (як-не-як разом числилися у списках акціонерів і засідали на спостережних радах) виключно через те, що їм вкрай було необхідно отримати більшість у керівних органах "Укртатнафти".
А об'єднаний пакет акцій розміром 18,29% давав татарам практичну можливість відчути владу у своїх руках. Скооперувавшись з пакетами Міністерства майна і земельних ресурсів Татарстану і "Татнефти" татарські бізнесмени отримували 54,89%. Повний контроль! Тогочасна пасивна позиція Фонду держмайна як розпорядника українського 43%-го пакета акцій також грала татарам на руку.
Повернемося на хвилину до тюремного життя Матіцина. Як кажуть, умовою його свободи були саме пакети акцій офшорних компаній. У тому злощасному для себе 2001 році екс-керівник "Укртатнафти" підписав необхідні "відступні" документи і вийшов на волю, щоб… знову через декілька днів сісти за грати. Виявилося, що Матіцин "забув" віддати зацікавленим сторонам права на другий офшор.
Після залагодження всіх нюансів він вже не залишався в Україні, а негайно покинув її територію з авіаквитком в один кінець. До нині ніхто не знає точно, де переховується Матіцин. Не виключено, що "трусити" колишнього директора можна було ще довго…
Проте, зважаючи на поспіх та хаотичність тих років, сьогодні Україна може законно вимагати перегляду рішень з придбання акцій "Укртатнафти" офшорами SeaGroup International і AmRuz Trading. Наприклад, продаж пакета акцій підприємства у розмірі 8,33% офшорній компанії AmRuz Trading відбулося із порушенням законодавства. Акції вартістю 30 млн. доларів поміняли на векселі, які так і не були оплачені.
На цьому можна було би починати розповідь про "монголо-татарське іго", якого… не відбулося. Випадково або ж ні татарська сторона передає можливість управління компанією менеджерам близьким до "УкрСиббанку". Банку, який, за повідомленнями ЗМІ, створювався за гроші… братів Чорних.
Щоправда, це вже зовсім інша історія про те, як Trans World Group брала участь у приватизації Миколаївського глиноземного заводу та створювала для цього на Україні "свій" банк. Словом, як не крути, але ми знову опинилися один на один із братами Чорними та їх Trans World Group.
Чому ж татари, які ревно боролися і, здавалося, перемогли за нарощування пакетів акцій так легко відступили перед "УкрСиббанком"? Чи не причетні до цього якраз брати Чорниє?
Адже разом із ростом кількості акцій у татар з'явилося більше своїх представників у контрольних органах "Укртатнафти" і Спостережній раді. Можливо, як стверджують експерти, татарська сторона прагнула лишень одного – підстрахуватися і не допустити нападу на себе у випадку звинувачення щодо недотримання інвестиційних зобов'язань.
А при купівлі пакетів акцій у 1993 році і неодноразово у наступні роки татарські представники не втомлювалися говорити про плани збільшити потужність Кременчуцького НПЗ, модернізувати обладнання, розширити асортимент продукції, збільшити обсяги постачання нафти на завод. Багато чого не було зроблено взагалі або зроблено тільки частково.
Отож, як виявилося, Trans World Group братів Чорних вже давно зробила крен у бік від кольорової металургії до нафти і газу. І "вибрали" транснаціональні бізнесмени компанію з найбільшим оборотом серед нафтопереробників і, головне, прибуткову. І ще, що головніше – у братів знайшлися свої "виходи" на одних із акціонерів цієї компанії.
У цей момент на сцену вистави "Як прибирали до рук "Укртатнафту" вийшов татарський перший віце-президент компанії "Татнефть" Наіль Маганов – відомий на теренах свого регіону авторитетний чоловік. Слово "авторитетний" вживаємо виключно у позитивному значенні. Але цього вистачило, щоб не менш "авторитетні" брати Чорниє порозумілися з ним і розпочали з ним спільний "бізнес".
Саме зі згоди Маганова у січні 2003 року управління Кременчуцьким НПЗ перейшло до Павла Овчаренка, близького до нині почесного президента "УкрСиббанку" Олександра Ярославського. Нагадаємо, за твердженнями експертів, цей банк має безпосередні бізнес-стосунки із братами Чорними. Цікавий виходить тріумвірат – Маганов з "Татнефти", Ярославський з "УкрСиббанку" і брати Чорниє.
Приблизно місяць тому ЗМІ активно обговорювали тему зміни керівництва на "Укртатнафті", яку ініціювала українська сторона. Після буквального виживання із заводу структур близьких до "УкрСиббанку" на поверхню виплили зловживання посадою на сотні мільйонів гривень. Дійшло навіть до того, що періодом роботи "сиббанківського" Овчаренка зацікавилися із Головного контрольно-ревізійного управління України.
Результати роботи "Укртатнафти" у 2003 році засвідчили, що компанія піднялася у рейтингу підприємств України з 26 на 8 місце. Дохід "Укртатнафти" зріс з 1,8 млрд. грн. у 2002 р. до 4,8 млрд. грн. у 2003 р! Радіти треба! Проте, з іншого боку прибуток компанії різко впав з 195 млн. грн. у 2002 р. до 95 млн. у 2003 р. Здається, що з підприємства банально "викачували" гроші.
Також журналісти розрили документи, які підтверджували схеми закупівель нафти "Укртатнафтою" за кредити "УкрСиббанку". А віддаються кредити, як відомо, з відсотками. І так, лишень на відсотках, банк заробляв на НПЗ щомісяця близько 30 млн. грн. За словами джерел, близьких до "Укртатнафти", після відмови компанії працювати з "УкрСиббанком" з "орбіти" зникла і офшорна фірма Investments Group Ltd.
Щоправда, за офшором залишився боржок у розмірі 19 млн. доларів. Хто віддаватиме ці гроші – невідомо. До того ж, під час роботи тріумвірату Маганов-УкрСиббанк-Чорниє з "Укртатнафти" "викачали" понад 300 млн. грн., з яких 140 млн. грн. – борг перед "УкрСиббанком".
І тепер брати Чорниє вирішили "прийти" на Україну особисто. Як кажуть у народі: ти його у двері, а воно – у вікно. Україна виштовхала своїх олігархів із "Укртатнафти", а замість них тепер хочуть прийти кримінальні російські олігархи. Перший крок компанія братів Чорних вже зробила – фактично завершила купівлю американської офшорної компанії SeaGroup International, яка володіє пакетом акцій у розмірі 9,96%.
Схоже, що на фоні революції в Україні зовсім втратили голову і не помічають бажання транснаціональних компаній із нечистим минулим проникнути партизанськими шляхами на прибуткові українські підприємства. Звичайно, це робити легше на фоні, коли західні інвестори та охочі до інвестицій фірми перебувають у стані шоку від того, що відбувається в Україні.
Хочеться вірити, що спільна офшорна "атака" татарської сторони і братів Чорних на "Укртатнафту" стане першою і останньою спробою транснаціонального злочинного капіталу захопити ласий шматок державного майна в Україні.
Читайте також:
Корупційне досьє режиму. Справа №1. Реверс Одеса – Броди
