Київ, серпень, останні спроби електоральної торгівлі в опозиційних лавах
Середа, 20 серпня 2003, 11:28
Двох місяців літніх вакацій явно не вистачає ані розумним вітчизняним політикам, ані мудрим експертам-політологам. Їх заяви, інтерв'ю та публічні виступи перед нечисленними з огляду на літні відпустки журналістами та їх читачами/глядачами, дозволяють зробити висновок про необхідність продовження канікулярного часу для цих категорій найманих працівників ще принаймні на місяць-другий.
Останні виступи вельмишановних народних депутатів, зокрема Турчинова, Вінського та Луценка, як на нашу думку, є яскравим свідченням того, що керівництво двох провідних опозиційних політичних сил потрапило у "виробничий" цейтнот і цьому, власне, принесло в жертву довгоочікувану відпустку.
Йдеться про наступні президентські вибори та останні – з огляду на невблаганний час – спроби політичних сил та їх лідерів позиціонуватися щодо фігури найбільш вірогідного їх переможця. Шановні політики перейшли до етапу публічних торгів із вищезазначеною персоною та його поки що основним конкурентом. Лідери найбільш потужних опозиційних політичних сил – "Нашої України" та КПУ визначилися: на вибори вони йдуть окремо.
В цій ситуації у двох інших опозиціонерів – СПУ та БЮТ залишається три варіанти поведінки. Перший: йти на вибори кожному окремо. Другий: укласти угоду між собою з метою висунення узгодженого кандидата. Третій: ані Мороз, ані Тимошенко не виставляють свої кандидатури та оголошують про свою підтримку будь-якого з двох фаворитів.
Перший варіант означає персонально для Мороза та Тимошенко гарантований невихід у другий тур та можливість подальших політичних угод з переможцем у кращому випадку лише на його умовах.
Другий варіант також гарантує невихід у другий тур. Особливістю цього варіанту є "перехід" голосів до Ющенка (у разі, якщо єдиним кандидатом гіпотетичного альянсу СПУ/БЮТ буде Мороз) або до кандидата від КПУ (у випадку, якщо єдиним кандидатом буде Тимошенко).
Третій варіант. Незалежно від того, кого підтримають два відомих та популярних політика, електоральний результат буде однаковий. Це відбудеться тому, що так звані "передачі" голосів виборців від одного кандидата до іншого є лише міфом, якій активно роздмухують електоральні аутсайдери з метою виторгувати бодай дещицю у лідера. Іншими словами, в третьому варіанті більша частина виборців Мороза проголосує за кандидата від КПУ, а більша частина прихильників Юлії Володимирівни – за Ющенка.
Може здатися, що за таких розкладів ані СПУ, ані БЮТ не мають предмета для переговорів з лідерами президентських перегонів. Це помилка. Але така помилка, до якої схильні насамперед самі лідери СПУ та БЮТ. Така помилка є наслідком нерозуміння (або небажання зрозуміти) як реальності електоральних настроїв, так і фундаментальних інтересів електоральних лідерів - Ющенка та Симоненка.
Практично ця помилка втілюється в тому, що чільні представники СПУ та БЮТ намагаються – цілком добросовісно – "шантажувати" Ющенка, тим що, мовляв, увійдуть в блок з комуністами. Цей "шантаж" і недоречний, і нелогічний. Недоречність тут у тому, що єдиним кандидатом від цієї потенційної "трійки" не може бути ніхто інший як лідер КПУ.
Нелогічність у тому, що в підвищенні рейтингу Петра Миколайовича об'єктивно зацікавлений насамперед Віктор Андрійович. Адже це сприятиме виходу Симоненка у другий тур із наперед визначеним його, туру, результатом. Виникає природнє питання: а навіщо взагалі підтримувати того, хто програє? Для того, щоби покращити стосунки з тим, хто виграє? Або щось інше, недоступне нашому розумові?
Отже, єдино технологічно доцільним засобом тиску на лідера "НУ" є висування Мороза або самостійно, або за підтримки лідерки БЮТ. Лише в цьому випадку виникає теоретична можливість НЕВИХОДУ Симоненка у другий тур. А якнайбільше зацікавлена в цьому єдина політична сила – саме та, з якою так затято та послідовно воюють упродовж останніх років опозиційні СПУ, БЮТ та їх лідери.
Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання
Останні виступи вельмишановних народних депутатів, зокрема Турчинова, Вінського та Луценка, як на нашу думку, є яскравим свідченням того, що керівництво двох провідних опозиційних політичних сил потрапило у "виробничий" цейтнот і цьому, власне, принесло в жертву довгоочікувану відпустку.
Йдеться про наступні президентські вибори та останні – з огляду на невблаганний час – спроби політичних сил та їх лідерів позиціонуватися щодо фігури найбільш вірогідного їх переможця. Шановні політики перейшли до етапу публічних торгів із вищезазначеною персоною та його поки що основним конкурентом. Лідери найбільш потужних опозиційних політичних сил – "Нашої України" та КПУ визначилися: на вибори вони йдуть окремо.
В цій ситуації у двох інших опозиціонерів – СПУ та БЮТ залишається три варіанти поведінки. Перший: йти на вибори кожному окремо. Другий: укласти угоду між собою з метою висунення узгодженого кандидата. Третій: ані Мороз, ані Тимошенко не виставляють свої кандидатури та оголошують про свою підтримку будь-якого з двох фаворитів.
Перший варіант означає персонально для Мороза та Тимошенко гарантований невихід у другий тур та можливість подальших політичних угод з переможцем у кращому випадку лише на його умовах.
Другий варіант також гарантує невихід у другий тур. Особливістю цього варіанту є "перехід" голосів до Ющенка (у разі, якщо єдиним кандидатом гіпотетичного альянсу СПУ/БЮТ буде Мороз) або до кандидата від КПУ (у випадку, якщо єдиним кандидатом буде Тимошенко).
Третій варіант. Незалежно від того, кого підтримають два відомих та популярних політика, електоральний результат буде однаковий. Це відбудеться тому, що так звані "передачі" голосів виборців від одного кандидата до іншого є лише міфом, якій активно роздмухують електоральні аутсайдери з метою виторгувати бодай дещицю у лідера. Іншими словами, в третьому варіанті більша частина виборців Мороза проголосує за кандидата від КПУ, а більша частина прихильників Юлії Володимирівни – за Ющенка.
Може здатися, що за таких розкладів ані СПУ, ані БЮТ не мають предмета для переговорів з лідерами президентських перегонів. Це помилка. Але така помилка, до якої схильні насамперед самі лідери СПУ та БЮТ. Така помилка є наслідком нерозуміння (або небажання зрозуміти) як реальності електоральних настроїв, так і фундаментальних інтересів електоральних лідерів - Ющенка та Симоненка.
Практично ця помилка втілюється в тому, що чільні представники СПУ та БЮТ намагаються – цілком добросовісно – "шантажувати" Ющенка, тим що, мовляв, увійдуть в блок з комуністами. Цей "шантаж" і недоречний, і нелогічний. Недоречність тут у тому, що єдиним кандидатом від цієї потенційної "трійки" не може бути ніхто інший як лідер КПУ.
Нелогічність у тому, що в підвищенні рейтингу Петра Миколайовича об'єктивно зацікавлений насамперед Віктор Андрійович. Адже це сприятиме виходу Симоненка у другий тур із наперед визначеним його, туру, результатом. Виникає природнє питання: а навіщо взагалі підтримувати того, хто програє? Для того, щоби покращити стосунки з тим, хто виграє? Або щось інше, недоступне нашому розумові?
Отже, єдино технологічно доцільним засобом тиску на лідера "НУ" є висування Мороза або самостійно, або за підтримки лідерки БЮТ. Лише в цьому випадку виникає теоретична можливість НЕВИХОДУ Симоненка у другий тур. А якнайбільше зацікавлена в цьому єдина політична сила – саме та, з якою так затято та послідовно воюють упродовж останніх років опозиційні СПУ, БЮТ та їх лідери.
Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання
