Дзеркальні брати. Міт чоловічий – аґресивний

Поки що українського чоловіка ми можемо ідентифікувати за телерекламою та політичною рекламою. Проте це досить вторинні речі, образи чисто функціональні. Крім відображень ми також маємо справу з безпосереднім виявом чоловічої харизми. Ось, скажімо, спорт. Куди вже конкретніше. Серед найвідоміших українських спортсменів-чоловіків особливе місце сьогодні посідають боксери брати Клички.

Втім, за якими ж ознаками їх можна ідентифікувати як українців? Радше – за суто атрибутивними: за прапором і гімном, що виконується перед двобоєм. Майже класичні уламки радяської імперії – російськомовні атлети, що народилися в Середній Азії в родині українця, офіцера Радянської армії, згодом повернулися на історичну батьківщину, а тепер живуть на Заході...

Брати свою ідентичність творять спільно, вони співвідносять себе один з одним. До певної міри ми маємо справу з однією людиною. Клички в документальній стрічці "Брати до крови" Сергія Долбілова вписуються у контекст боксу і лише боксу. Прізвища чемпіонів, промоутерів звучать цілком органічно. Зрештою, органічно виглядає київський мер Омельченко, котрий ніби замінив братам батька, бо його сини – теж боксери.

Саме ота їхня зачарована поєднуваність виводить їх з національної ідентичности в ідентичність сімейну і навіть (чи насамперед) нарцистичну. Створений таким чином персонаж виявляється досить успішним та соціально адаптованим. Не обходиться, одначе, без суперечностей, але ті протиріччя все ж стосуються цілком позитивних якостей.

Віталій Коротич у серії статей у газеті "Бульвар" (№№ 42–49 за 2002 рік) вписує братів у рамці постперебудовного покоління, котре втратило орієнтири і було змушене шукати їх заново. Він вписує їх також у німецьке суспільство (навіть знаходить багато спільного між росіянами та німцями), а сам бокс вписує у шляхетну справу, зазначаючи, що олімпійським чемпіоном з боксу був великий математик Піфагор.

А ще пише про те, що президент України вніс їх до складу своєї урядової делеґації на перемовинах із німецьким бундесканцлером. Віталій виступив ув одному з найбільших книжкових магазинів Гамбурґа з читанням улюбленого роману "Майстер і Маргарита" по-німецьки. Володимир знявся у голлівудському фільмі "11 друзів Оушена" разом із Джулією Робертс і Джорджем Клуні.

Брати грали в шахи з Ґаррі Каспаровим і Володимиром Крамником, брали участь в ілюзійному шоу Девіда Копперфільда, Віталій і Володимир входять до правління величезної кількости громадських організацій на кшталт президіуму Фонду україно-німецької дружби.

Тобто тут є все, крім того контексту, до якого на Заході вписують боксерів-професіоналів. Ось як Коротич визначає цей контекст: "Багато хто вважає, що бокс у наш час популярний винятково серед незаможних – на Кубі, в негритянських ґеттах Америки, серед бідноти в різних Бразиліях з Мексиками, в африканських країнах. У Швейцарії чемпіонів з боксу не буває, в сучасній Швеції цей вид спорту взагалі заборонений, а олімпійські чемпіони виховувалися більше в НДР, ніж у ФРН".

Таким чином це вписаність до певної національної та навіть расової ідентичности: "Ніхто не сперечається, що сучасний бокс придумали англійці, але так само звично, що найголовніші чемпіони в надважкій вазі – американські негри, і звання це розігрується на заокеанських ринґах".

Але Клички не вписуються до такої ідентичности. Понад те, сама Україна, попри її марґінальне становище в світі, не вписується в місце, де можуть перебувати такі атлети. Хоча в програмі Оксани Марченко "Моя професія" Віталій розповів, як він сам його назвав, злий жарт.

Коли братів якось запитали, звідкіля вони, ті відповіли, що з України. "А де це?". "Єдиним орієнтиром тоді був Чорнобиль", – сказав на ток-шоу Віталій, про нього він і нагадав співрозмовнику. "А у вас там всі такі великі?" – перепитував той.

Таким робом чи не вперше встановилася моторошна (а тому справжня) ідентичність братів Кличків – вони з країни, де вибухнула атомна електростанція, а радіація, як загальновизнано, стимулює ріст.

Розповіді про братів ні на крок не відступають від раз і назавжди сформованого іміджу. У результаті ми маємо два бронзові пам’ятники. Проте ми майже нічого не знаємо про їхнє дитинство, ми не почули слів від їхніх батьків, друзів дитинства, а висловлювання суперників витримані або в стилі образ перед сутичками, або компліментів після них. Ми, врешті, не знаємо про мотивацію їхніх вчинків. Ось цей недолік інформації творить мертве емоційне поле навколо братів Кличків.

Єдиний емоційний плацдарм – це те, що брати співвідносять себе одне з одним. Що можна витягти з такої ситуації? У фільмі Долбілова досить часу було віддано помсті одного брата за іншого. Володимир переміг Кріса Бірда – кривдника Віталія, а Віталій – Роса П’юріті, котрий переміг Володимира в Київському палаці спорту. Проте така ситуація передбачає цілу низку запитань. Чи не є "помста" занадто сильним словом для спорту? Звідки такі античні пристрасті? Чому брати так тримаються один одного? Що їх єднає?

В одній з телепрограм про двобої братів була використана звукова доріжка з фільму Балабанова "Брат-2". Там навіть звучало сакраментальне запитання Даніли: “У чому сила, брате?” Проте брати Баґрови не становили якоїсь непорушної єдности.

Що єднає братів Кличків, ми так і не дізнаємось.

Але в кіні є ще один, досить поширений сюжет про братів, котрий багато чого пояснює і не вимагає додаткових психологійних нюансів. Близнюків розлучають у дитинстві і через багато років вони зустрічаються. Таких братів зіграв Ван Дамм у "Подвійному ударі" (одна з касет з боями Кличків має таку ж назву).

У такому випадкові ми виходимо на тему двійника, поширену в літературі доби романтизму. Двійник був не лише дзеркальним відображенням ориґіналу, він був його темною половиною.

І тут для братів також існує маса можливостей. Найчастіше вживається версія стосовно можливого бою між братами на ринґу. Така можливість з патосом відкидається і в публікації Коротича, і у фільмі Долбілова. Оксані Марченко таки вдалось організувати змагання між братами. Одначе, в боротьбі на руках, як і очікувалось, перемогла дружба. До речі, у тій же програмі Володимир сказав, що вони з Віталієм не клони, проте ми так і не побачили, чим брати відрізняються один від одного. Проте вже у перерахованих фільмах і текстах згадується різниця між двома братами, незважаючи на всі наміри зробити їх симетричними.

Коротич пише: "...Один з братів старший за іншого аж на п’ять років, раніше пішов у спорт, одружився, має сина, інакше тренується і по-іншому б’ється на ринзі. Також суттєво, що Володимир на відміну від старшого брата неодружений, хоча в нього є чудова красуня-подруга з Києва, з котрою вони живуть душа в душу, поважаючи незалежність одне одного. Віталій важчий за брата і трохи вищий, але в нього коротші руки і удар трохи слабший".

Поруч із Володимиром на прес-конференції – батьківські фігури. Один з них, гер Коль, вирішує з ким, коли і де битися братам на ринґу. В промоутерів свої правила, але їхні правила не мають для братів сили закону. Вони не зможуть битися один з одним, бо пообіцяли матері.

Для людини патологійного нарцисизму мають значення правила гри, що допомагають досягти успіху. Проте у “суспільстві, котре вимагає підпорядкуванню правилам соціальної взаємодії, але відмовляється обґрунтувати ці правила яким-небудь моральним кодексом, тобто его-ідеалом, суспільний контроль набуває форми жорсткого, карального супер-его".

Брати дотримуються правил гри, вони вивчають німецьку й англійську мови (вчити українську їм просто недоцільно), вони навчилися давати інтерв’ю і вміло дозувати інформацію про себе. Проте залишається таємницею – для чого вони все це роблять. До якої мети йдуть паралельними курсами? Чого хочуть?