Олександр Ірванець vs Тетяна Толстая Знайдіть десять розбіжностей
Середа, 2 липня 2003, 18:37
Є такий український письменник Олександр Ірванець і є така російська письменниця Тетяна Толстая. Вона кілька років тому написала книгу із дивною назвою "Кись". Він нещодавно надрукував книгу з не менш загадковою назвою "Очамимря". Роман Толстої пережив бум читацької уваги, має армію шанувальників, а повість Ірванця щойно вийшла з друку і тільки шукає шлях до свого читача.
"Очамимря" Ірванця має настільки оригінальний сюжет, що могла б претендувати на назву літературного "відкриття" року, якби не одне "але" - після її прочитання виникає враження, що книгу написано, те що називається, "за мотивами" "Кисі".
Тема апокаліпсису, звичайно, стара як світ. Тетяна Толстая своїм романом "велосипед не винаходила". "Кись" - це ще одна антиутопія - історія про життя людства після ядерної катастрофи. Однак, роман Толстої безсумнівно оригінальний, несхожий на своїх попередників.
Його оригінальність полягає у трьох речах: перенесені теми апокаліпсису на російській грунт, майстерна стилізація "під старовину" і безмежно дикий політ фантазії авторки в описі героїв і деталей побуту. Важко уявити, що два різних письменники можуть написати книги, настільки подібні за сюжетом і стилістикою.
У чому ж полягає схожість між книгами? По-перше, в сюжеті. У Толстої події розгортаються в поселенні під назвою Фьодор-Кузьмічськ (колишня Москва) – місті, яке дивом врятувалося після "Взрива", очевидно ядерного. В Ірванця сюжет розгортається у поселенні Град (за топонімічними назвами здогадуємося, що це Київ) – місті, яке пережило два "Спалахи", очевидно ядерні.
По-друге, роман і повість дуже схожі у визначенні істот, які дали назви обом книжкам. Слова "Кись" і "Очамимря" звучать по-різному, але означають подібні речі – напівміфічну істоту із давньоруських казок, що живе у лісах і полює на людей.
По-третє, у Толстої більшість з тих, хто пережили "Взрив", мають різного роду фізичні вади - "послєдствія". "А кто после взрыва родился, у тех Последствия ... всякие. У кого руки словно зеленой мукой обметаны, будто он в хлебеде рылся, у кого жабры; у иного гребень петушиный али еще что".
В Ірванця донька урядника Граду теж має фізичні вади - наслідки катастрофи - "мала дівчинка два тулуби, від пуповини починаючи, дві голови на двох осібних шиях, по парі рук – а при цьому лише одну пару ніг нижче пояса.... Після Спалахів часом такі діти незвичайні де-не-де народжуються".
Нарешті, книги Толстої й Ірванця споріднює стилізація "під старовину". У Толстої "Взрив" відкинув цивілізацію міста на багато століть назад. Більшість героїв "Кисі" спілкуються мовою чи то Київської Русі, чи то раннього московського царства. В Ірванця стилізація під давньоньоруські перекази переносить читача також у сиву давнину: тут і "Кнєзь", який керує містом, і "смерди", що йому прислуговують, і "десятники" з "волфами".
Є, щоправда, серед героїв Толстої і такі, які пережили "Взрив" без "послєдствій". Єдиним наслідком катастрофи для них стало безсмертя. Ці люди не старіють, а тому пам'ятають всі дивні слова, що існували до катастрофи: "могозин", "осфальт", "абразавание".
Серед героїв "Очамимрі" теж є такі, які пам'ятають старі часи: "хто б чув ті розмови... нічого-нічогісенько з них не второпав би. Слова незрозумілі: "мотори", "батареї", "бензин", "бартер", "вогнепалка".
Схожості між книжками, звичайно, менше, ніж між історіями про Пінокіо та Буратіно, або, скажімо, між чарівником країни Оз і його "побратимом" із казки про "смарагдове місто", проте запозичення очевидні. Книга Ірванця вийшла друком набагато пізніше за книгу Толстої, а тому можна припустити, що запозичення зроблені саме Ірванцем у Толстої, а не навпаки.
Ірванець, як людина далеко не остання в сучасній українській літературі, мабуть читав роман Толстої і не міг не розуміти, що повість, яку він пише, буде подібна до твору російської авторки.
Що ж сталося? Можливо, автори писали книги разом, а надрукували їх в різний час? Або тема апокаліпсису є настільки актуальною в сучасному суспільстві, що немає нічого дивного в тому, що з'являються два дуже подібні твори?
Чи можливо повість Ірванця є просто своєрідною адаптацією роману Толстої для української аудиторії?
"Очамимря" Ірванця має настільки оригінальний сюжет, що могла б претендувати на назву літературного "відкриття" року, якби не одне "але" - після її прочитання виникає враження, що книгу написано, те що називається, "за мотивами" "Кисі".
Тема апокаліпсису, звичайно, стара як світ. Тетяна Толстая своїм романом "велосипед не винаходила". "Кись" - це ще одна антиутопія - історія про життя людства після ядерної катастрофи. Однак, роман Толстої безсумнівно оригінальний, несхожий на своїх попередників.
Його оригінальність полягає у трьох речах: перенесені теми апокаліпсису на російській грунт, майстерна стилізація "під старовину" і безмежно дикий політ фантазії авторки в описі героїв і деталей побуту. Важко уявити, що два різних письменники можуть написати книги, настільки подібні за сюжетом і стилістикою.
У чому ж полягає схожість між книгами? По-перше, в сюжеті. У Толстої події розгортаються в поселенні під назвою Фьодор-Кузьмічськ (колишня Москва) – місті, яке дивом врятувалося після "Взрива", очевидно ядерного. В Ірванця сюжет розгортається у поселенні Град (за топонімічними назвами здогадуємося, що це Київ) – місті, яке пережило два "Спалахи", очевидно ядерні.
По-друге, роман і повість дуже схожі у визначенні істот, які дали назви обом книжкам. Слова "Кись" і "Очамимря" звучать по-різному, але означають подібні речі – напівміфічну істоту із давньоруських казок, що живе у лісах і полює на людей.
По-третє, у Толстої більшість з тих, хто пережили "Взрив", мають різного роду фізичні вади - "послєдствія". "А кто после взрыва родился, у тех Последствия ... всякие. У кого руки словно зеленой мукой обметаны, будто он в хлебеде рылся, у кого жабры; у иного гребень петушиный али еще что".
В Ірванця донька урядника Граду теж має фізичні вади - наслідки катастрофи - "мала дівчинка два тулуби, від пуповини починаючи, дві голови на двох осібних шиях, по парі рук – а при цьому лише одну пару ніг нижче пояса.... Після Спалахів часом такі діти незвичайні де-не-де народжуються".
Нарешті, книги Толстої й Ірванця споріднює стилізація "під старовину". У Толстої "Взрив" відкинув цивілізацію міста на багато століть назад. Більшість героїв "Кисі" спілкуються мовою чи то Київської Русі, чи то раннього московського царства. В Ірванця стилізація під давньоньоруські перекази переносить читача також у сиву давнину: тут і "Кнєзь", який керує містом, і "смерди", що йому прислуговують, і "десятники" з "волфами".
Є, щоправда, серед героїв Толстої і такі, які пережили "Взрив" без "послєдствій". Єдиним наслідком катастрофи для них стало безсмертя. Ці люди не старіють, а тому пам'ятають всі дивні слова, що існували до катастрофи: "могозин", "осфальт", "абразавание".
Серед героїв "Очамимрі" теж є такі, які пам'ятають старі часи: "хто б чув ті розмови... нічого-нічогісенько з них не второпав би. Слова незрозумілі: "мотори", "батареї", "бензин", "бартер", "вогнепалка".
Схожості між книжками, звичайно, менше, ніж між історіями про Пінокіо та Буратіно, або, скажімо, між чарівником країни Оз і його "побратимом" із казки про "смарагдове місто", проте запозичення очевидні. Книга Ірванця вийшла друком набагато пізніше за книгу Толстої, а тому можна припустити, що запозичення зроблені саме Ірванцем у Толстої, а не навпаки.
Ірванець, як людина далеко не остання в сучасній українській літературі, мабуть читав роман Толстої і не міг не розуміти, що повість, яку він пише, буде подібна до твору російської авторки.
Що ж сталося? Можливо, автори писали книги разом, а надрукували їх в різний час? Або тема апокаліпсису є настільки актуальною в сучасному суспільстві, що немає нічого дивного в тому, що з'являються два дуже подібні твори?
Чи можливо повість Ірванця є просто своєрідною адаптацією роману Толстої для української аудиторії?
